Друзі українці. Хочу вас «привітати». Ми сьогодні проходимо головний рубікон для нашої країни та нашого майбутнього.
Ми з боку спостерігаємо як готується угода щодо наших ресурсів і нашого майбутнього.
Ми мовчимо та спостерігаємо. Хоча, це ж наші ресурси? І наше майбутнє?)
Давайте бути чесними із собою.
Наше є те, що ми вважаємо своїм.
- Будинок, машина, телефон...
Але чому ми досі не вважаємо Україну нашою спільною власністю, нашим спільним домом, нашим університетом життя та розвитку, нашою фортецею?
Чому ми не збираємось і не обговорюємо наше спільне майбутнє в цій країні, якою ми її бачимо?
Чому не домовляємося про правила, як разом можемо співіснувати?
Чому самі не формуємо владу, об'єднуючись та висуваючи гідних представників наших громад, а голосуємо за гарні плакати?
Чому нас не турбує те, що за останні 34 роки ми втратили практично весь свій технологічний потенціал, ставши сировинною країною?
Українці – мега крута нація.
У середні віки кожен третій найманець у європейських війнах був родом із наших місць.
Київські князі були у родинних стосунках з усіма королівськими будинками Європи. Королі Британії, Франції - лідери Європи були нащадками та київських князів.
Сьогодні ми зупинили одну із найсильніших армій Миру.
Ми визначаємо правила ведення війн у майбутньому і наші інженери показують клас усьому Світу.
Ми допомагаємо один одному, нашим підрозділам, які постраждали українцям.
Ми, українці, круті! Адже правда ж!
Завтра війна закінчиться, буде «заморозка». Що далі?
Чому ми не хочемо визначати свою долю?
Може час дорослішати?
Доросління починається з відповіді на запитання - навіщо я живу і куди я йду?
Куди ми ведемо нашу Україну?
Чому нам, українцям, вигідніше бути разом, ніж порізно?
Угода, яка відбудеться днями – може бути як великою трагедією, так і величезною вигодою для України.
Але ми з вами не знаємо про що угода. Тільки здогадуємся. Чому така таємниця?
Більше того, ми з вами на неї не впливаємо.
І це нам вирок. Нашої дорослості та самодостатності як нації.
Ми не доросли до права визначати своє майбутнє?
Ми з цим згодні?
Якщо хтось вважає, що після заморозки зможе виїхати з України і обрати долю в іншій країні - це його право.
Але яка люди в здоровому глузді сама покидає своє добре житло, багате всім і по своїй волі обирає чужий дім де живе чужинцем?
Це просто думки у слух. Але, повторюсь, доля України і українців визначається найближчими днями. А ми тільки спостерігаємо…
