Я не здивований нападом младопід@ріv на військових в центрі столиці.
"Насолоджуйтесь війної, мир Впм не сподобається", - так казали старі УНСОці, і це аксіома.
Напад на військових був лише питанням часу, ворог виграв інформаційну війну за мізки насєлєнія, тоді як українська влада на цю війну просто не прийшла. Єдиний марафон не виконує жодної пропагандиської мети, окрім хіба вихваляння чеснот окремих обраних і не дуже посадовців.
І зараз питання не в тому, хто винен. Адже ми і так це знаємо. Питання в тому: "А що робити?". Покидьків, що за 200$ готові підпалити машину військовому вже не змінити і не перевиховати. Максимальна від них користь - це на зоні плитку робити в перервах між пєтушиними боями, де вони будуть в ролі пєтухів.
До речі, Кримінальний кодекс треба трохи змінити і нарешті прирівняти співпрацю з ворогом до держзради. Зона младопід@ріv прийме як рідна.
Громадянину Зеленському треба почати говорити речі, які не подобаються його виборцю:
1) війна триватиме довго;
2) дизертир - це "просто втомлена людина", а злочинець;
3) система освіти розвалена і процес виховання тепер лежить на батьках
4) Вчитель 4000$ буде отримувати лише, якщо він за сумісництвом Міністр чи нардеп
Якщо ж Україна і далі буде грати в гру "ми розумні чи красиві", то ситуація буде погіршуватись.
Але Бог мені свідок, якщо держава не зможе гарантувати нам безпеку в тилу, ми захистимо нашу себе тими методами, якими вважатимемо доречними і хай мене краще судять не знайомі чоловіки, аніж понесуть в останню путь знайомі
