Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Gura Anton
Siyosat
Журналист который вещает правду
TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
TekshirilmaganIshonchnoma
ShubhaliJoylashuvУкраїна
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaSep 25, 2020
TGlist-ga qo'shildi
Jul 06, 2023Muxrlangan guruh
Гура Антон обсуждение
12.2K
Siyosat
Obunachilar
238 420
24 soat
740%Hafta
171-0.1%Oy
830%
Iqtiboslar indeksi
3
Eslatmalar1Kanallardagi repostlar0Kanallardagi eslatmalar1
Bitta postning o'rtacha qamrovi
80 379
12 soat49 196
33.3%24 soat80 379
4.6%48 soat87 128
2.9%
Ishtirok (ER)
2.16%
Repostlar517Izohlar59Reaksiyalar1.5K
Qamrov bo'yicha ishtirok (ERR)
35.34%
24 soat0%Hafta
1.24%Oy
1.23%
Bitta reklama postining qamrovi
76 945
1 soat24 77132.19%1 – 4 soat31 89341.45%4 - 24 soat46 79860.82%
24 soat ichidagi barcha postlar
46
Dinamika
7
Rekordlar
21.03.202517:27
238.9KObunachilar27.01.202506:08
1700Iqtiboslar indeksi06.03.202511:32
106.9KBitta post qamrovi15.03.202516:41
96.6KReklama posti qamrovi26.08.202423:59
39.34%ER31.12.202323:59
53.03%ERR07.04.202510:39
Прислал подписчик ответ на мою вчерашнюю публикацию.
Привет Антон, мы давно общаемся, но я не говорил чем занимаюсь. У меня компания по разработке специального оборудования (в том числе и средства связи, смартфоны) для назавем это так - «не совсем стандартных задач» ответ на твой вопрос - почему на тебя таргетируется реклама о который ты думал, но не произносил в слух или не искал через поисковики.
Не секрет, что смартфоны слушают окружение через микрофоны, лидары каждые 5 секунд сканируют инфрокрасным лазером окружение смартфона + твой цифровой след (поисковики, лайки, просмотры контента) создает полный психологический портрет пользователя. Алгоритм ИИ с вероятностью 90% знает твой следующий шаг. Даже когда человек встречается с другим человеком в кафе, ИИ через GPS это видит, синхронизация микрофонов подтверждает встречу и уже заранее алгоритму известна цель встречи и даже ее исход. Это тестируется уже много лет. Но то, что интегрировали относительно недавно 5-7 лет назад - пугает. Речь идет о считывании активности синапсов в мозге с помощью смартфона. Работает это так. Через еду, напитки, химтрейлы и другие доступные способы человеческий аргонизм насыщается металлами и оксидом графена. Оксид графена встраивается в межклеточное пространство и находится между нейронами. Электрические цепи, выстраиваемые в синапасах мозга считываются смартфоном. ИИ расшифровывает их и дополняет портрет пользователя его мозговой активностью. Другими словами - смартфоны читают мысли. Уже в этом году начнет выходить информация пропагандирующая что это удобно. В моем окружении, люди связанные с этим радуются, мол как это круто, что можно в ближайших пару лет писать сообщения мыслями и ловить террористов по их планам в голове. Но они не учитывают тот факт, что ИИ считывает все мысли. Абсолютно все. И что еще более страшно, ИИ способен формировать эти мысли в головах через базовые станции связи (те самые «вышки 5G»). Технология «голос в череп» уже не звучит как фантастика. Уже несколько лет ИИ обучается правильно распознавать синапсы на таргетированной рекламе. Это когда подумал о чем-то и реклама об этом (или посты в ленте на эту тематику) появляются в жизни пользователя. ИИ отслеживает релевантность контента и рекламы по мыслям и обучается. Анализирует реакцию лица во время просмотра контента через фронтальную камеру. Ради интереса, если ее заклеить в тик-ток начнут часто появляттся капчи, мол подтверди что ты не робот.
Поэтому тема серебрянных венцов, сеток фарадея и тензорных колец меня стала все больше и больше интересовать. Я понимаю с чем мы работаем и к чему это приведет. Это страшно. С сеткой фарадея в кепке я уже хожу много лет. Всех кто причастен к подобным разработкам имеют сетки фарадея и экранирующий шунгит не только на головах но и в машинах и домах.
Еще, благодарю тебя за тот труд который ты делаешь. Не все понимают, но те кто понимают всегда тебе благодарны. 🤝
Привет Антон, мы давно общаемся, но я не говорил чем занимаюсь. У меня компания по разработке специального оборудования (в том числе и средства связи, смартфоны) для назавем это так - «не совсем стандартных задач» ответ на твой вопрос - почему на тебя таргетируется реклама о который ты думал, но не произносил в слух или не искал через поисковики.
Не секрет, что смартфоны слушают окружение через микрофоны, лидары каждые 5 секунд сканируют инфрокрасным лазером окружение смартфона + твой цифровой след (поисковики, лайки, просмотры контента) создает полный психологический портрет пользователя. Алгоритм ИИ с вероятностью 90% знает твой следующий шаг. Даже когда человек встречается с другим человеком в кафе, ИИ через GPS это видит, синхронизация микрофонов подтверждает встречу и уже заранее алгоритму известна цель встречи и даже ее исход. Это тестируется уже много лет. Но то, что интегрировали относительно недавно 5-7 лет назад - пугает. Речь идет о считывании активности синапсов в мозге с помощью смартфона. Работает это так. Через еду, напитки, химтрейлы и другие доступные способы человеческий аргонизм насыщается металлами и оксидом графена. Оксид графена встраивается в межклеточное пространство и находится между нейронами. Электрические цепи, выстраиваемые в синапасах мозга считываются смартфоном. ИИ расшифровывает их и дополняет портрет пользователя его мозговой активностью. Другими словами - смартфоны читают мысли. Уже в этом году начнет выходить информация пропагандирующая что это удобно. В моем окружении, люди связанные с этим радуются, мол как это круто, что можно в ближайших пару лет писать сообщения мыслями и ловить террористов по их планам в голове. Но они не учитывают тот факт, что ИИ считывает все мысли. Абсолютно все. И что еще более страшно, ИИ способен формировать эти мысли в головах через базовые станции связи (те самые «вышки 5G»). Технология «голос в череп» уже не звучит как фантастика. Уже несколько лет ИИ обучается правильно распознавать синапсы на таргетированной рекламе. Это когда подумал о чем-то и реклама об этом (или посты в ленте на эту тематику) появляются в жизни пользователя. ИИ отслеживает релевантность контента и рекламы по мыслям и обучается. Анализирует реакцию лица во время просмотра контента через фронтальную камеру. Ради интереса, если ее заклеить в тик-ток начнут часто появляттся капчи, мол подтверди что ты не робот.
Поэтому тема серебрянных венцов, сеток фарадея и тензорных колец меня стала все больше и больше интересовать. Я понимаю с чем мы работаем и к чему это приведет. Это страшно. С сеткой фарадея в кепке я уже хожу много лет. Всех кто причастен к подобным разработкам имеют сетки фарадея и экранирующий шунгит не только на головах но и в машинах и домах.
Еще, благодарю тебя за тот труд который ты делаешь. Не все понимают, но те кто понимают всегда тебе благодарны. 🤝
06.04.202516:13
кому: Шевченківський районний суд міста Києва
адреса: 03057, Україна, м.Київ, вул. Дегтярівська, будинок, 31а
електронна пошта: inbox@sh.ki.court.gov.ua
телефон: 044-298-58-70
Заявник : Прізвище, Імя, По-батькові
адреса: ____________________
електронна пошта: ____________________
телефон: ____________________
Дата «06» квітня 2025 року
Вих. №_____
Клопотання
в порядку статті 206 КПК України
«» квітня 2025 року приблизно о .00 годині, НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ, вчинено кримінально караний злочин, визначений ст.146 КК України – викрадення Громадянина України - ____________, внаслідок чого його фактично було позбавлено волі та можливості комунікувати з родичами, адвокатом, тощо.
Вказана подія відбулась _______ 2025 року приблизно о _.00 годині за адресою ________________.
Після викрадення Громадянина України - _______________, ____ р.н., внаслідок чого його фактично було позбавлено волі та можливості комунікувати з родичами, адвокатом, останнього було доставлено до приміщення ________ РТЦК та СП за адресою: ___________.
Станом на ___.2025р. _______________, ____ р.н. надалі утримують в приміщеннях ________ РТЦК та СП за адресою: ___________, позбавляючи можливості комунікувати з родичами, адвокатом.
За таких обставин, констатуємо, що _______________, ____ р.н. надалі утримують в приміщеннях ________ РТЦК та СП за адресою: ___________, позбавляючи можливості комунікувати з родичами, адвокатом.
Так, в момент затримання /позбавлення волі/, _______________, ____ р.н. був незаконно затриманий та доставлений за адресою ___________, для з`ясування підстав позбавлення його волі та свободи.
_.2025р. _______________, ____ р.н. з приміщення за адресою м. _, вул. __________ подзвонив з телефону своєму адвокату та дружині, та повідомив, що утримується в підвалі ________ РТЦК та СП, та до нього було застосовано фізичну силу під час доставлення до ________ РТЦК та СП та психологічний тиск та погрози, як під час доставлення невстановленими та невідомими особами так і під час перебування на території ________ РТЦК та СП.
Відтак, у адвоката _______________, ____ р.н. є достатні підстави вважати, що _______________, ____ р.н. незаконно тримають силою без його волі та без будь-якого судового рішення, яке набрало законної сили. Цим порушуються статті Конституції України та КК України.
Відтак, не те що прошу ,просто ВИМАГАЮ, зобов`язати уповноважених службових осіб забезпечити дотримання прав людини щодо _______________, ____ р.н. та припинити незаконні дії відносно нього.
адреса: 03057, Україна, м.Київ, вул. Дегтярівська, будинок, 31а
електронна пошта: inbox@sh.ki.court.gov.ua
телефон: 044-298-58-70
Заявник : Прізвище, Імя, По-батькові
адреса: ____________________
електронна пошта: ____________________
телефон: ____________________
Дата «06» квітня 2025 року
Вих. №_____
Клопотання
в порядку статті 206 КПК України
«» квітня 2025 року приблизно о .00 годині, НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ, вчинено кримінально караний злочин, визначений ст.146 КК України – викрадення Громадянина України - ____________, внаслідок чого його фактично було позбавлено волі та можливості комунікувати з родичами, адвокатом, тощо.
Вказана подія відбулась _______ 2025 року приблизно о _.00 годині за адресою ________________.
Після викрадення Громадянина України - _______________, ____ р.н., внаслідок чого його фактично було позбавлено волі та можливості комунікувати з родичами, адвокатом, останнього було доставлено до приміщення ________ РТЦК та СП за адресою: ___________.
Станом на ___.2025р. _______________, ____ р.н. надалі утримують в приміщеннях ________ РТЦК та СП за адресою: ___________, позбавляючи можливості комунікувати з родичами, адвокатом.
За таких обставин, констатуємо, що _______________, ____ р.н. надалі утримують в приміщеннях ________ РТЦК та СП за адресою: ___________, позбавляючи можливості комунікувати з родичами, адвокатом.
Так, в момент затримання /позбавлення волі/, _______________, ____ р.н. був незаконно затриманий та доставлений за адресою ___________, для з`ясування підстав позбавлення його волі та свободи.
_.2025р. _______________, ____ р.н. з приміщення за адресою м. _, вул. __________ подзвонив з телефону своєму адвокату та дружині, та повідомив, що утримується в підвалі ________ РТЦК та СП, та до нього було застосовано фізичну силу під час доставлення до ________ РТЦК та СП та психологічний тиск та погрози, як під час доставлення невстановленими та невідомими особами так і під час перебування на території ________ РТЦК та СП.
Відтак, у адвоката _______________, ____ р.н. є достатні підстави вважати, що _______________, ____ р.н. незаконно тримають силою без його волі та без будь-якого судового рішення, яке набрало законної сили. Цим порушуються статті Конституції України та КК України.
Відтак, не те що прошу ,просто ВИМАГАЮ, зобов`язати уповноважених службових осіб забезпечити дотримання прав людини щодо _______________, ____ р.н. та припинити незаконні дії відносно нього.
17.03.202511:13
А ведь громада правильно всё делает. Они ссылаются на закон о громаде, он действует.
Вот вам пример.
Вот вам пример.
08.03.202508:48
Здравия Вам
Девочки, девушки, ЖенЧины.
Кто-бы, что-бы не говорил и не возмущался, лично от себя я Вас поздравляю.
Пускай все они там возмущаются, а мы то знаем, что день был, есть и будет.
Нам бы мужчинам научиться обращать внимание на Вас, 365 дней….когда-нибудь это будет, обещаем.
Девочки, девушки, ЖенЧины.
Кто-бы, что-бы не говорил и не возмущался, лично от себя я Вас поздравляю.
Пускай все они там возмущаются, а мы то знаем, что день был, есть и будет.
Нам бы мужчинам научиться обращать внимание на Вас, 365 дней….когда-нибудь это будет, обещаем.
02.04.202508:48
Готовьтесь.
Публикаций будет много.
Антон Привіт!😊
Вітаю тебе з прошедшим першим днем квітня.
З днем гумору.
В цей день прийнято розігрувати друзів.
Тому для тебе підписники підготували розіграш 😜
Всі збіги випадкові.
Всі персонажі вигадані.
Любий збіг з реальністю іпсо.
Навіяно вчорашнім ребусом
https://t.me/guraanton/49672?single
Юмореска “Justice Chronicles”
Анекдот “Блискавка”
Розділ 1. ТЦК — Анатомія Обману
Пост 1 з 2
Вони не мають повноважень. І ніколи не мали.
Територіальні центри комплектування — це не органи державної влади.
Це псевдоутворення без легітимної основи, створені в обхід Конституції, Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, та без відповідності міжнародним нормам.
Ми розбиваємо цей фальшивий механізм на 13 цвяхів правди:
1. ТЦК — не орган влади, а військова частина. Її статус визначено наказом Міністра оборони, а не законом.
2. Жодного закону, який би створював ТЦК — не існує. Є лише підзаконні акти.
3. Підзаконні акти не можуть створювати органи, що обмежують конституційні права.
4. Установчого акту ТЦК немає. Вони не проходили реєстрацію як суб’єкт публічного права.
5. Вони здійснюють силові дії, хоча не мають статусу правоохоронного органу.
6. Повістки, які вони видають — не мають юридичної сили, бо виходять не від компетентного органу.
7. ТЦК не мають реєстру осіб, які підлягають мобілізації — дані збираються з порушенням захисту персональних даних.
8. Співпраця ТЦК з поліцією — пряме порушення Конституції. Поліція не має права затримувати без суду.
9. Усі відео з вулиць свідчать: ТЦК проводить незаконні затримання, викрадення, побиття.
10. “Огляд” у ТЦК — це медичний примус без згоди, що суперечить Конвенції з прав людини.
11. Усі ці дії — ознаки воєнних злочинів, згідно Римського Статуту: переслідування, незаконне затримання, примус.
12. ТЦК діють як приватна структура, з бюджетом, печатками, наказами — але без жодної державної верифікації.
13. На них не поширюється статус недоторканності. Вони не є ані військовими комісаріатами, ані держорганами — це фікція.
ТЦК — це юридичний фантом.
Це обман, накритий прапором, у який загортають людей.
Ми розриваємо завісу.
Публикаций будет много.
Антон Привіт!😊
Вітаю тебе з прошедшим першим днем квітня.
З днем гумору.
В цей день прийнято розігрувати друзів.
Тому для тебе підписники підготували розіграш 😜
Всі збіги випадкові.
Всі персонажі вигадані.
Любий збіг з реальністю іпсо.
Навіяно вчорашнім ребусом
https://t.me/guraanton/49672?single
Юмореска “Justice Chronicles”
Анекдот “Блискавка”
Розділ 1. ТЦК — Анатомія Обману
Пост 1 з 2
Вони не мають повноважень. І ніколи не мали.
Територіальні центри комплектування — це не органи державної влади.
Це псевдоутворення без легітимної основи, створені в обхід Конституції, Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, та без відповідності міжнародним нормам.
Ми розбиваємо цей фальшивий механізм на 13 цвяхів правди:
1. ТЦК — не орган влади, а військова частина. Її статус визначено наказом Міністра оборони, а не законом.
2. Жодного закону, який би створював ТЦК — не існує. Є лише підзаконні акти.
3. Підзаконні акти не можуть створювати органи, що обмежують конституційні права.
4. Установчого акту ТЦК немає. Вони не проходили реєстрацію як суб’єкт публічного права.
5. Вони здійснюють силові дії, хоча не мають статусу правоохоронного органу.
6. Повістки, які вони видають — не мають юридичної сили, бо виходять не від компетентного органу.
7. ТЦК не мають реєстру осіб, які підлягають мобілізації — дані збираються з порушенням захисту персональних даних.
8. Співпраця ТЦК з поліцією — пряме порушення Конституції. Поліція не має права затримувати без суду.
9. Усі відео з вулиць свідчать: ТЦК проводить незаконні затримання, викрадення, побиття.
10. “Огляд” у ТЦК — це медичний примус без згоди, що суперечить Конвенції з прав людини.
11. Усі ці дії — ознаки воєнних злочинів, згідно Римського Статуту: переслідування, незаконне затримання, примус.
12. ТЦК діють як приватна структура, з бюджетом, печатками, наказами — але без жодної державної верифікації.
13. На них не поширюється статус недоторканності. Вони не є ані військовими комісаріатами, ані держорганами — це фікція.
ТЦК — це юридичний фантом.
Це обман, накритий прапором, у який загортають людей.
Ми розриваємо завісу.
06.04.202516:13
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
_______________, ____ р.н. перебуває на військовому обліку, від правоохоронних органів та від виконання своїх обовязків як військовозобовязаного до моменту фактичного викрадення не ухилявся та не прееховувався.
ОДНАК, протягом останніх 6 /шести/ місяців на території ___________ області стали непоодинокими випадки вчинення шахрайських дій під прикриттям здійснення заходів щодо мобілізації НЕВСТАНОВЛЕНИМИ та НЕУПОВНОВАЖЕНИМИ особами, що видають себе за службових осіб структурних підрозділів районних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Дії таких осіб, імітовані під «заходи оповіщення», що супроводжуються позбавленням особи, щодо якої відбуваються такі незаконні дії, ВОЛІ та МОЖЛИВОСТІ отримання правової допомоги адвоката, крім суспільно-небезпечності містять в собі і обзнаки підриву довіри до Збройних сил України.
Так, щодо _______________, ____ р.н. за адресою м.________, вул.____________________, вчора, «» ____ 2025 року приблизно о .00 годині, НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ, вчинено кримінально караний злочин, визначений ст.164 КК України – викрадення, внаслідок чого його фактично було позбавлено волі та можливості комунікувати з родичами, адвокатом, тощо.
Однак, внаслідок такого викрадення та позбавлення волі, вчинення насильних дій щодо нього та психологічного тиску з боку невстановлених осіб, _______________, ____ р.н. глибоко сумнівається в законності дій таких органів та осіб і вважає такі дії щодо себе незаконними та такими, що вселяють зневіру щодо законності існування подібних механізмів примусу.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
_______________, ____ р.н. перебуває на військовому обліку, від правоохоронних органів та від виконання своїх обовязків як військовозобовязаного до моменту фактичного викрадення не ухилявся та не прееховувався.
ОДНАК, протягом останніх 6 /шести/ місяців на території ___________ області стали непоодинокими випадки вчинення шахрайських дій під прикриттям здійснення заходів щодо мобілізації НЕВСТАНОВЛЕНИМИ та НЕУПОВНОВАЖЕНИМИ особами, що видають себе за службових осіб структурних підрозділів районних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Дії таких осіб, імітовані під «заходи оповіщення», що супроводжуються позбавленням особи, щодо якої відбуваються такі незаконні дії, ВОЛІ та МОЖЛИВОСТІ отримання правової допомоги адвоката, крім суспільно-небезпечності містять в собі і обзнаки підриву довіри до Збройних сил України.
Так, щодо _______________, ____ р.н. за адресою м.________, вул.____________________, вчора, «» ____ 2025 року приблизно о .00 годині, НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ, вчинено кримінально караний злочин, визначений ст.164 КК України – викрадення, внаслідок чого його фактично було позбавлено волі та можливості комунікувати з родичами, адвокатом, тощо.
Однак, внаслідок такого викрадення та позбавлення волі, вчинення насильних дій щодо нього та психологічного тиску з боку невстановлених осіб, _______________, ____ р.н. глибоко сумнівається в законності дій таких органів та осіб і вважає такі дії щодо себе незаконними та такими, що вселяють зневіру щодо законності існування подібних механізмів примусу.
06.04.202516:15
Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Установивши, що з якихось причин особа тримається під вартою в будь-якому органі державної влади в межах територіальної юрисдикції суду, слідчий суддя з метою забезпечення прав та законних інтересів затриманої особи, яка звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням, вправі постановити ухвалу, зобов\’язавши таким чином будь-який орган державної влади, службову особу чи державну установу, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, забезпечити додержання прав такої особи.
Дане Клопотання є повідомленням Суду про те, що:
- особа / _______________, ____ р.н./ тримається під вартою без достатніх на то підстав, визначених Законом,
- таке тримання під вартою здійсюється органом державної влади /_______________ РТЦК та СП, який відповідно до інформації Міністерства Оборони України являється органом військового управління/
- таке тримання під вартою здійсюється в межах територіальної юрисдикції суду – в межах адміністративної території _____________ району _________ /за адресою – м.____________, вул._______________/
Процесуальні обгрунтування
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи - ч. 1 ст. 206 КПК України (загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини).
В свою чергу, відповідно до ст. 206 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями:
· Постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи - ч. 1 ст. 206 КПК України;
· Постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи - ч. 2 ст. 206 КПК України;
· Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу - ч. 3 ст. 206 КПК України;
· Забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством - ч. 6 ст. 206 КПК України.
У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України. - Постанова ВС від 12.10.2017 р. по справі № 5-142кс(15)17.
Згідно ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Установивши, що з якихось причин особа тримається під вартою в будь-якому органі державної влади в межах територіальної юрисдикції суду, слідчий суддя з метою забезпечення прав та законних інтересів затриманої особи, яка звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням, вправі постановити ухвалу, зобов\’язавши таким чином будь-який орган державної влади, службову особу чи державну установу, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, забезпечити додержання прав такої особи.
Дане Клопотання є повідомленням Суду про те, що:
- особа / _______________, ____ р.н./ тримається під вартою без достатніх на то підстав, визначених Законом,
- таке тримання під вартою здійсюється органом державної влади /_______________ РТЦК та СП, який відповідно до інформації Міністерства Оборони України являється органом військового управління/
- таке тримання під вартою здійсюється в межах територіальної юрисдикції суду – в межах адміністративної території _____________ району _________ /за адресою – м.____________, вул._______________/
Процесуальні обгрунтування
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи - ч. 1 ст. 206 КПК України (загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини).
В свою чергу, відповідно до ст. 206 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями:
· Постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи - ч. 1 ст. 206 КПК України;
· Постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи - ч. 2 ст. 206 КПК України;
· Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу - ч. 3 ст. 206 КПК України;
· Забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством - ч. 6 ст. 206 КПК України.
У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України. - Постанова ВС від 12.10.2017 р. по справі № 5-142кс(15)17.
06.04.202516:15
Законодавче обгрунтування щодо недопустимості незаконного позбавлення волі щодо особи
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
На підставі ст. 20 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» підставою для звільнення з-під варти є закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку.
Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого КПК України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку.
Всупереч встановленому п. 1, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод принципу про те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність та нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
_______________, ____ р.н. незаконно тримають під вартою без будь-яких законних рішень суду.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
На підставі ст. 20 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» підставою для звільнення з-під варти є закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку.
Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого КПК України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку.
Всупереч встановленому п. 1, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод принципу про те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність та нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
_______________, ____ р.н. незаконно тримають під вартою без будь-яких законних рішень суду.
06.04.202516:15
Припускаємо, що незаконні дії невстановлених осіб щодо позбавлення волі _______________, ____ р.н., що мали місце «» ____ 2025 року у м.________ можуть бути трактовані уповноваженими представниками РТЦКТ та СП як «незгода _______________, ____ р.н. із діями уповноважених осіб, повязаними з мобілізацією», проте для того, щоб суд прийшов до такого висновку, необхідно:
- допитати самогоу у м.________ можуть ____ р.н. на предмет даного Клопотання,
- встановити ХТО САМЕ /із зазначенням Прізвища, Імені, По-Батькові особи, її посади та місця служби/ здійснив описані в даному Клопотанні дії щодоповноваженими предста ____ р.н. за адресою м.____________, вул._______________, вчора, «» ____ 2025 року приблизно о ___.00 годині,
- зясувати чи мали такі особи проводити Адміністративне затримання, увязнення, позбавлення волі_ 2025 року у м._____ ____ р.н.,
- зясувати чи діяли такі особи в межах службових повноважень, чи їх дії виходили за межі службових повноважень.
Тільки за сукупності дослідження всіх вищевказаних обставин, суд може прийти до певного висновку, в іншому випадку, суд фактично самоусунеться від виконання функцій правосуддя та відновлення справедливості щодо незаконних дій, вчинених НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ щодоідно:
- допитати само ____ р.н.
Та й більше, в разі потурання незконним діям з викрадення та позбавлення волі Громадянина України НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ під прикриттям дії воєнного стану, потерпілий -овані уповноваженими ____ р.н. трактуватиме такі дії як покривання злочину, вчиненого організованою групою осіб відносно себе та прав та свобод людини, гарантованих Європейською конвенцією прав людини /Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод/, та як підставу для звернення до Європейського суду з прав людини та Міжнародного суду ООН з приводу порушення права на Справедливий суд, Безсторонній розгляд судової справи, Нехтування урядом юридичної процедури захисту прав людини.
За юридичною природою, дії невстановлених та неуповноважених осіб є достатньою причиною вважати, щоужби/ здійснив описан ____ р.н. є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, і перебуваючи за адресою м.____________, вул._______________, є особою яка тримається під вартою.
Доказом відсутності заходів триманняТ та СП як «незгода _ ____ р.н. під вартою /ОЗБРОЄНОЮ ОХОРОНОЮ З ОБМЕЖЕННЯМ ПРАВ ОСОБИ НА ПЕРЕСУВАННЯ ТА КОНТАКТИ З РОДИЧАМИ ТА АДВОКАТОМ/ є наявність у останнього права вільно залишити місце такого тримання.
Натомість, з бокуставниками РТЦКТ РТЦК та СП такі докази надані бути не можуть, так як вказаною установою встановлено обмежений режим доступу до приміщень та територоії2025 року у м.___РТЦК та СП із організацією озброєної охорони території та периметру.
- допитати самогоу у м.________ можуть ____ р.н. на предмет даного Клопотання,
- встановити ХТО САМЕ /із зазначенням Прізвища, Імені, По-Батькові особи, її посади та місця служби/ здійснив описані в даному Клопотанні дії щодоповноваженими предста ____ р.н. за адресою м.____________, вул._______________, вчора, «» ____ 2025 року приблизно о ___.00 годині,
- зясувати чи мали такі особи проводити Адміністративне затримання, увязнення, позбавлення волі_ 2025 року у м._____ ____ р.н.,
- зясувати чи діяли такі особи в межах службових повноважень, чи їх дії виходили за межі службових повноважень.
Тільки за сукупності дослідження всіх вищевказаних обставин, суд може прийти до певного висновку, в іншому випадку, суд фактично самоусунеться від виконання функцій правосуддя та відновлення справедливості щодо незаконних дій, вчинених НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ щодоідно:
- допитати само ____ р.н.
Та й більше, в разі потурання незконним діям з викрадення та позбавлення волі Громадянина України НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ під прикриттям дії воєнного стану, потерпілий -овані уповноваженими ____ р.н. трактуватиме такі дії як покривання злочину, вчиненого організованою групою осіб відносно себе та прав та свобод людини, гарантованих Європейською конвенцією прав людини /Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод/, та як підставу для звернення до Європейського суду з прав людини та Міжнародного суду ООН з приводу порушення права на Справедливий суд, Безсторонній розгляд судової справи, Нехтування урядом юридичної процедури захисту прав людини.
За юридичною природою, дії невстановлених та неуповноважених осіб є достатньою причиною вважати, щоужби/ здійснив описан ____ р.н. є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, і перебуваючи за адресою м.____________, вул._______________, є особою яка тримається під вартою.
Доказом відсутності заходів триманняТ та СП як «незгода _ ____ р.н. під вартою /ОЗБРОЄНОЮ ОХОРОНОЮ З ОБМЕЖЕННЯМ ПРАВ ОСОБИ НА ПЕРЕСУВАННЯ ТА КОНТАКТИ З РОДИЧАМИ ТА АДВОКАТОМ/ є наявність у останнього права вільно залишити місце такого тримання.
Натомість, з бокуставниками РТЦКТ РТЦК та СП такі докази надані бути не можуть, так як вказаною установою встановлено обмежений режим доступу до приміщень та територоії2025 року у м.___РТЦК та СП із організацією озброєної охорони території та периметру.
15.03.202510:02
Тем временем в Кривой Рог, военные помогают мужчинам.
Полицай не успел но и не преследовал военных после спасения мужчины!
Красавцы
Полицай не успел но и не преследовал военных после спасения мужчины!
Красавцы
07.04.202516:18
Военные в Ровно прогнали ТЦК с матами
06.04.202516:16
Велика Палата погоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 12 жовтня 2017 року № 5-142кс(15)17. Оскільки слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено КПК, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належало виходити з приписів ст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в ч. 6 установлює, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК), а її зміст розкрито у ст. 24 КПК, згідно з ч. 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, суду, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК." - Постанова ВП ВС від 23.05.2018 р. по справі № 237/1459/17.
Окремо слід зауважити, що відмова у розгляді заяви, яка подана в порядку передбаченому ст. 206 КПК України, є такою, що порушує мінімальні гарантії доступу до правосуддя, право на захист, право на свободу та особисту недоторканість.
ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях про дотримання національним судовими органами та правоохоронними органами прав та свобод людини під час здійснення досудового розслідування, зокрема у рішенні по справі "Руслан Яковенко проти України" від 04.06.2015 р. ЄСПЛ зазначив, що "важливі гарантії статті 5 Конвенції не залежать від національного законодавства (Рішення у справах "Б. проти Австрії" (В. v. Austria), від 28.03.1990 р. (п. 39), "Сольмаз проти Туреччини" (Solmaz v. Turkey) (п. 26).
В інших справах проти України, зокрема "Луценко проти України" від 03.07.2012 р. (п. 62), "Ічин та інші проти України" від 21.12.2010 р. (п. 32) вкотре підтверджено, що "стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у "демократичному суспільстві" у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.
Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін "свавільність" розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (Рішення від 9 07.2009 р. у справі "Моорен проти Німеччини", пункти 72,77 та 78).
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.
Окремо слід зауважити, що відмова у розгляді заяви, яка подана в порядку передбаченому ст. 206 КПК України, є такою, що порушує мінімальні гарантії доступу до правосуддя, право на захист, право на свободу та особисту недоторканість.
ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях про дотримання національним судовими органами та правоохоронними органами прав та свобод людини під час здійснення досудового розслідування, зокрема у рішенні по справі "Руслан Яковенко проти України" від 04.06.2015 р. ЄСПЛ зазначив, що "важливі гарантії статті 5 Конвенції не залежать від національного законодавства (Рішення у справах "Б. проти Австрії" (В. v. Austria), від 28.03.1990 р. (п. 39), "Сольмаз проти Туреччини" (Solmaz v. Turkey) (п. 26).
В інших справах проти України, зокрема "Луценко проти України" від 03.07.2012 р. (п. 62), "Ічин та інші проти України" від 21.12.2010 р. (п. 32) вкотре підтверджено, що "стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у "демократичному суспільстві" у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.
Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін "свавільність" розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (Рішення від 9 07.2009 р. у справі "Моорен проти Німеччини", пункти 72,77 та 78).
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.
06.04.202516:17
За такого формулювання цього обов’язку слідчого судді заявник не зобов’язаний надавати докази про застосування до нього насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, а для доручення проведення судово-медичного обстеження особи та дослідження фактів, викладених в заяві особи, достатньо лише заяви особи. Однак є випадки, коли слідчі судді фактично перекладають тягар доказування застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі на підозрюваного, що є грубим порушенням процесуального закону відносно розподілу обовязків доказування.
Якщо проаналізувати практику Європейського суду з прав людини, то при розгляді скарг на порушення ст. 3 Конвенції прав захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. особливістю тягаря доведення порушень є його перехід від заявника до держави тоді, коли заявник подає «небезпідставну скаргу» про те, що отримав тілесні ушкодження під час свого перебування під контролем представників держави (наприклад, під вартою). Такий поворот подій є достатньо логічним. Адже, якщо особа потрапляє до місця позбавлення свободи у доброму здоров’ї, а під час звільнення з-під варти у неї виявляють тілесні ушкодження, то саме представники держави, під чиїм контролем ця особа перебувала, можуть надати пояснення того, чому і яким чином ці ушкодження з’явилися. Сама ж особа, будучи позбавленою свободи, не завжди може бути спроможною зібрати достатньо доказів для того, щоб себе захистити [Застосування в Україні європейських стандартів протидії жорстокому поводженню і безкарності: наук. – практ. посіб. для суддів / Н.М. Ахтирська, В.В. Касько, Б.А. Маланчук та ін.; за заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: К.І.С., 2011 с. 32–33].
Ця позиція підтверджена у ряді рішень Європейського суду з прав людини:
1) Тарасов проти України: Рішення Європейського суду з прав людини від 31 жовтня 2013 р. № 17416/03.
2) Нечипорук і Йонкало проти України: Рішення Європейського суду з прав людини 21 квітня 2011 р. № 42310/04.
3) Каверзін проти України: Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 р. № 23893/03.
Коли вся чи значна частина інформації стосовно подій, про які йдеться, відома виключно органам влади – як це має місце у справі щодо осіб, які перебувають під вартою та які перебувають під їхнім контролем, – і коли у таких осіб під час їхнього перебування під вартою з’являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають дати задовільні та переконливі пояснення.
Саме до такого висновку прийшов Європейський суд з прав люидини у справі - Вергельський проти України: Рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 р. № 19312/06.
Обов’язок слідчого судді доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі є неконкретизованим. Відмітимо, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини сформульовані вимоги щодо розслідування жорсткого поводження, яке повинне мати такі характеристики:
- незалежність та неупередженість;
- ретельність;
- невідкладність;
- компетентність;
- залучення потерпілого і контроль громадськості.
Яка з цих вимог щодо розслідування жорсткого поводження може бути дотримана при формальному підході до розгляду Клопотання в порядку статі 206 КПК без виклику Потерпілого та отримання від нього будь-яких пояснень – відповідь очевидна – ЖОДНА.
Якщо проаналізувати практику Європейського суду з прав людини, то при розгляді скарг на порушення ст. 3 Конвенції прав захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. особливістю тягаря доведення порушень є його перехід від заявника до держави тоді, коли заявник подає «небезпідставну скаргу» про те, що отримав тілесні ушкодження під час свого перебування під контролем представників держави (наприклад, під вартою). Такий поворот подій є достатньо логічним. Адже, якщо особа потрапляє до місця позбавлення свободи у доброму здоров’ї, а під час звільнення з-під варти у неї виявляють тілесні ушкодження, то саме представники держави, під чиїм контролем ця особа перебувала, можуть надати пояснення того, чому і яким чином ці ушкодження з’явилися. Сама ж особа, будучи позбавленою свободи, не завжди може бути спроможною зібрати достатньо доказів для того, щоб себе захистити [Застосування в Україні європейських стандартів протидії жорстокому поводженню і безкарності: наук. – практ. посіб. для суддів / Н.М. Ахтирська, В.В. Касько, Б.А. Маланчук та ін.; за заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: К.І.С., 2011 с. 32–33].
Ця позиція підтверджена у ряді рішень Європейського суду з прав людини:
1) Тарасов проти України: Рішення Європейського суду з прав людини від 31 жовтня 2013 р. № 17416/03.
2) Нечипорук і Йонкало проти України: Рішення Європейського суду з прав людини 21 квітня 2011 р. № 42310/04.
3) Каверзін проти України: Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 р. № 23893/03.
Коли вся чи значна частина інформації стосовно подій, про які йдеться, відома виключно органам влади – як це має місце у справі щодо осіб, які перебувають під вартою та які перебувають під їхнім контролем, – і коли у таких осіб під час їхнього перебування під вартою з’являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають дати задовільні та переконливі пояснення.
Саме до такого висновку прийшов Європейський суд з прав люидини у справі - Вергельський проти України: Рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 р. № 19312/06.
Обов’язок слідчого судді доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі є неконкретизованим. Відмітимо, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини сформульовані вимоги щодо розслідування жорсткого поводження, яке повинне мати такі характеристики:
- незалежність та неупередженість;
- ретельність;
- невідкладність;
- компетентність;
- залучення потерпілого і контроль громадськості.
Яка з цих вимог щодо розслідування жорсткого поводження може бути дотримана при формальному підході до розгляду Клопотання в порядку статі 206 КПК без виклику Потерпілого та отримання від нього будь-яких пояснень – відповідь очевидна – ЖОДНА.
06.04.202516:16
Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
У випадку якщо під час судового засідання затриманий повідомить слідчому судді про те, що під час його безпосереднього затримання або тримання у відповідній державній установі, яка здійснює тримання під вартою, до нього були застосовані будь-які заходи фізичного впливу, у тому числі насильство чи інше поводження, що принижувало честь і гідність особи, слідчий суддя зобов’язаний прийняти від цієї особи письмову заяву із ґрунтовним поясненням та описом дій, вчинених відносно неї, а також може самостійно зафіксувати таку заяву. Крім того, слідчий суддя повинен терміново призначити проведення судово-медичного обстеження затриманого з метою фіксації наявних тілесних ушкоджень на його тілі, надати доручення відповідному органу досудового розслідування перевірити інформацію, надану затриманим, та дослідити обставини, викладені в заяві вказаної особи.
Якщо слідчий суддя вважатиме, що затриманому загрожує небезпека, він уповноважений застосувати до такої особи заходи забезпечення безпеки шляхом постановлення вмотивованої ухвали, яка підлягає обов’язковому виконанню органами державної влади, державними установами, які здійснюють тримання під вартою.
Незалежно від наявності заяви особи про застосування до неї насильства чи будь-яких інших заходів фізичного впливу, якщо її фізичний стан, зовнішній вигляд або інші обставини дають підстави слідчому судді вважати, що під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі було порушено вимоги законодавства по дотриманню прав людини і громадянина, він уповноважений діяти в порядку відповідно до ч. 6 даної статті 206 КПК.
Важливим питанням при реалізації суддівських повноважень, передбачених ст. 206 КПК, є визначення локального предмета доказування та розподілу тягаря доказування.
Аналіз положень ст. 206 КПК дозволяє віднести до локального предмета доказування такі обставини, як:
1) позбавлення особи свободи;
2) правова підстава позбавлення особи свободи.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
У випадку якщо під час судового засідання затриманий повідомить слідчому судді про те, що під час його безпосереднього затримання або тримання у відповідній державній установі, яка здійснює тримання під вартою, до нього були застосовані будь-які заходи фізичного впливу, у тому числі насильство чи інше поводження, що принижувало честь і гідність особи, слідчий суддя зобов’язаний прийняти від цієї особи письмову заяву із ґрунтовним поясненням та описом дій, вчинених відносно неї, а також може самостійно зафіксувати таку заяву. Крім того, слідчий суддя повинен терміново призначити проведення судово-медичного обстеження затриманого з метою фіксації наявних тілесних ушкоджень на його тілі, надати доручення відповідному органу досудового розслідування перевірити інформацію, надану затриманим, та дослідити обставини, викладені в заяві вказаної особи.
Якщо слідчий суддя вважатиме, що затриманому загрожує небезпека, він уповноважений застосувати до такої особи заходи забезпечення безпеки шляхом постановлення вмотивованої ухвали, яка підлягає обов’язковому виконанню органами державної влади, державними установами, які здійснюють тримання під вартою.
Незалежно від наявності заяви особи про застосування до неї насильства чи будь-яких інших заходів фізичного впливу, якщо її фізичний стан, зовнішній вигляд або інші обставини дають підстави слідчому судді вважати, що під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі було порушено вимоги законодавства по дотриманню прав людини і громадянина, він уповноважений діяти в порядку відповідно до ч. 6 даної статті 206 КПК.
Важливим питанням при реалізації суддівських повноважень, передбачених ст. 206 КПК, є визначення локального предмета доказування та розподілу тягаря доказування.
Аналіз положень ст. 206 КПК дозволяє віднести до локального предмета доказування такі обставини, як:
1) позбавлення особи свободи;
2) правова підстава позбавлення особи свободи.
06.04.202516:16
Найперше має бути встановлений саме реальний факт позбавлення особи свободи.
Таким чином не визнається доведеним факт незаконного утримання вказаної особи під вартою або протиправного позбавлення особи свободи за відсутності судового рішення.
Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Отже необхідно встановлювати, чи закінчився строк затримання особи без ухвали слідчого судді. Так, слідчі судді відмовляють у задоволенні клопотань (заяв, скарг) про звільнення підозрюваного з-під варти у разі, якщо такі строки ще не закінчилися, як передчасно поданих.
Враховуючи формулювання ч. 3, 5 ст. 206 КПК, можна із упевненістю стверджувати, що тягар доказування наявності правової підстави позбавлення особи свободи покладається саме на слідчого, прокурора, тобто на правоохоронну систему, а не на сторону захисту.
Саме тому слідчий, прокурор зобов’язані довести наявність правової підстави для позбавлення особи свободи. У протилежному випадку слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу.
Відповідно, якщо слідчий суддя відмовляє у негайному звільненні особи, в його ухвалі повинні бути детально викладені доводи та докази, якими, на думку слідчого судді, спростовуються доводи сторони захисту щодо незаконного позбавлення підозрюваного волі.
Випадки, коли підстави для відмови у задоволенні прохання сторони захисту в ухвалі детально не викладаються є нічим інакшим як порушенням права особи на обгрунтоване судове рішення.
Про це досить детально описано в Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України від 17 червня 2020 року 4-р(II)/2020 / абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини/, де визначено, що «...право на судовий захист (частини перша, друга статті 55 Конституції України) передбачає не тільки можливість звернення особи до суду, а й, зокрема, право на обґрунтоване судове рішення, в тому числі можливість виправлення судової помилки судом другої інстанції. Апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, є важливим для утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що є головним обов’язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).»
У Спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за результатами пілотного моніторингу застосування нового Кримінального процесуального кодексу України судами м. Києва звернено увагу та те, що судді досить рідко застосовують у своїй практиці статтю 206 КПК та не виконують у повній мірі загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини. Судді залишаються байдужими навіть у тих випадках, коли зовнішній вигляд затриманого чи підозрюваного вказував на застосування до нього насильства під час затримання або тримання в приміщені відповідного органу державної влади чи державної установи /Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за результатами пілотного моніторингу застосування нового Кримінального процесуального кодексу України судами м. Києва. – К.: «Арт-Дизайн», 2015. – ст. 48/.
Таким чином не визнається доведеним факт незаконного утримання вказаної особи під вартою або протиправного позбавлення особи свободи за відсутності судового рішення.
Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Отже необхідно встановлювати, чи закінчився строк затримання особи без ухвали слідчого судді. Так, слідчі судді відмовляють у задоволенні клопотань (заяв, скарг) про звільнення підозрюваного з-під варти у разі, якщо такі строки ще не закінчилися, як передчасно поданих.
Враховуючи формулювання ч. 3, 5 ст. 206 КПК, можна із упевненістю стверджувати, що тягар доказування наявності правової підстави позбавлення особи свободи покладається саме на слідчого, прокурора, тобто на правоохоронну систему, а не на сторону захисту.
Саме тому слідчий, прокурор зобов’язані довести наявність правової підстави для позбавлення особи свободи. У протилежному випадку слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу.
Відповідно, якщо слідчий суддя відмовляє у негайному звільненні особи, в його ухвалі повинні бути детально викладені доводи та докази, якими, на думку слідчого судді, спростовуються доводи сторони захисту щодо незаконного позбавлення підозрюваного волі.
Випадки, коли підстави для відмови у задоволенні прохання сторони захисту в ухвалі детально не викладаються є нічим інакшим як порушенням права особи на обгрунтоване судове рішення.
Про це досить детально описано в Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України від 17 червня 2020 року 4-р(II)/2020 / абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини/, де визначено, що «...право на судовий захист (частини перша, друга статті 55 Конституції України) передбачає не тільки можливість звернення особи до суду, а й, зокрема, право на обґрунтоване судове рішення, в тому числі можливість виправлення судової помилки судом другої інстанції. Апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, є важливим для утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що є головним обов’язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).»
У Спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за результатами пілотного моніторингу застосування нового Кримінального процесуального кодексу України судами м. Києва звернено увагу та те, що судді досить рідко застосовують у своїй практиці статтю 206 КПК та не виконують у повній мірі загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини. Судді залишаються байдужими навіть у тих випадках, коли зовнішній вигляд затриманого чи підозрюваного вказував на застосування до нього насильства під час затримання або тримання в приміщені відповідного органу державної влади чи державної установи /Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за результатами пілотного моніторингу застосування нового Кримінального процесуального кодексу України судами м. Києва. – К.: «Арт-Дизайн», 2015. – ст. 48/.
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.
