Дуже часто пересікаючись із різними підрозділами помічаємо те, що основними засобами звʼязку для більшості є саме цивільні радіостанції типу Motorola, Baofeng та багато інших станцій які допомагають прорабам на будівництві, але не військовим у бою. Ми не говоримо зараз про випадки, коли у підрозділі просто напросто немає іншого вибору, а лише про ті, коли навмисно обирають інше.
Коротко про відмінності:
1. Захищеність звʼязку.
Цивільні радіостанції зазвичай використовують відкриті або слабко захищені канали зв’язку.
Більшість працює в аналоговому або цифровому форматі (DMR, NXDN), але без криптографічного захисту на військовому рівні.
2. Діапазон частот.
Існує набагато більше варіантів вибору частот ніж “класичний”
VHF та UHF.
3. Стійкість до перешкод.
Військові радіостанції мають багатий набір інструментів для роботи в умовах коли вам протидіють ворожі засоби радіоелектронної боротьби.
4. Функціональність.
Використовуючи військові засоби звʼязку у вас є можливість інтеграції у різні системи ситуаційної обізнаності, можливість керувати БПЛА та іншими цікавими речами, надсилати голосові повідомлення коли проходження звичайного «голосу» неможливе та багато іншого.
5. Надійність.
Цивільні радіостанції мають обмежений рівень захисту (IP67/IP68) і не завжди призначені для екстремальних умов.
Військові радіостанції відповідають стандартам MIL-STD-810G/H (ударостійкість, робота в широкому температурному діапазоні, стійкість до пилу, вологи, вібрації).
Не бійтесь вчитись чомусь новому, навіть якщо на перший погляд це здається надто важким для розуміння.
Професіоналізм – запорука успішно виконаних операцій та збережених життів.
💪
