Собака (притульна). Канал
08.04.202523:47
У процесі вивчення іноземної мови (нової або заново) я найбільше боюся теми «Сімʼя / родина». Бо щоразу доводиться писати текст. І щоразу я пишу про своїх померлих, наче про живих. Щоб не використовувати минулий час, описуючи їх. Бо минулий час зазвичай вивчають пізніше, ніж цю тему.
Коли всі мої були живі, я знала, як правильно використовувати його в німецькій мові. У школі вчили. А тепер, коли від моїх залишилося двоє + зниклий безвісти брат + я і кішка, я забула минулий час.
Жахливо.
Але це не про граматику.
Коли всі мої були живі, я знала, як правильно використовувати його в німецькій мові. У школі вчили. А тепер, коли від моїх залишилося двоє + зниклий безвісти брат + я і кішка, я забула минулий час.
Жахливо.
Але це не про граматику.
03.04.202510:31
| рибо |
Я відпускаю — пливи,
моя рідна
роздвоєна рибо, в далекі часи,
минаючи втрати,
вдаряючись в спини
більших за тебе, сильніших.
Пливи
до берега світлого —
в теплі протоки,
каменем встрибуй
і виринай
білою кулькою. Тихо —
бо
ось вже
падають краплі:
важкі, мов кришталь.
Вже в тобі, рибо, рóдиться подих
вже тобі кисню бракує, туман
перед очима. В глибинах
не можеш.
Вже тобі, рибо,
дім твій —
тюрма.
Тож
ти пливи
до наземного храму
повз
усі змінні, люті вітри.
Тож видихай з себе
вогкість цих надр.
Лиш не сповільнюйся, рибо.
Пливи.
20.02–03.04.25
Я відпускаю — пливи,
моя рідна
роздвоєна рибо, в далекі часи,
минаючи втрати,
вдаряючись в спини
більших за тебе, сильніших.
Пливи
до берега світлого —
в теплі протоки,
каменем встрибуй
і виринай
білою кулькою. Тихо —
бо
ось вже
падають краплі:
важкі, мов кришталь.
Вже в тобі, рибо, рóдиться подих
вже тобі кисню бракує, туман
перед очима. В глибинах
не можеш.
Вже тобі, рибо,
дім твій —
тюрма.
Тож
ти пливи
до наземного храму
повз
усі змінні, люті вітри.
Тож видихай з себе
вогкість цих надр.
Лиш не сповільнюйся, рибо.
Пливи.
20.02–03.04.25
27.03.202510:51
| пташе |
Простір
під тілом твоїм
зневагомілим
знову згинається,
наче під тиском планет.
Напружуєш мʼязи,
хапаючи нитку злотаву за комір,
стаєшся великою кулькою кисню —
наповнюєш все
духом життя усествердним,
духом правічним, незвабним,
птахом злітаєш із пастки
довгих підземних ходів.
Крила твої не заслабли,
хоч і пробиті цвяхами:
в отвори ледь непомітні
вʼїлася сумнівів міль.
Точить тебе неквапливо,
струшує пірʼя на землю —
бачиш, як з тебе злітають
шати твої,
наче сніг.
Вість з батьківщини, з надхмарних
замків безсмертя приймаєш —
мусиш надалі горіти,
не спопеляючи світ.
Сонцем новим йому стати
мусиш, прийнявши у серці,
світло народження часу —
радість всесвітню
і біль.
Ти вже
не в змозі здійняти
тіло своє понад себе —
тягнуть, замочені в зливі,
крила
додолу,
а втім —
світло росте,
незбагненно
шириться в просторі. Тихо
очі заплющуєш, мариш
додом, в якому тобі
тепло і добре,
в якому
темно й спокійно —
ти мариш.
Крила сточила до кістки
спрагла до сумнівів міль.
Тулишся тілом у себе,
в воду устрибуєш,
хочеш
вглиб заплисти чи влетіти,
вимити з ранок всю сіль.
Все ж: ти не риба —
ти тонеш.
Дім залишається зовні.
Простір стискається.
Простір
стався вже зовсім
малим.
27–28.03.25
Простір
під тілом твоїм
зневагомілим
знову згинається,
наче під тиском планет.
Напружуєш мʼязи,
хапаючи нитку злотаву за комір,
стаєшся великою кулькою кисню —
наповнюєш все
духом життя усествердним,
духом правічним, незвабним,
птахом злітаєш із пастки
довгих підземних ходів.
Крила твої не заслабли,
хоч і пробиті цвяхами:
в отвори ледь непомітні
вʼїлася сумнівів міль.
Точить тебе неквапливо,
струшує пірʼя на землю —
бачиш, як з тебе злітають
шати твої,
наче сніг.
Вість з батьківщини, з надхмарних
замків безсмертя приймаєш —
мусиш надалі горіти,
не спопеляючи світ.
Сонцем новим йому стати
мусиш, прийнявши у серці,
світло народження часу —
радість всесвітню
і біль.
Ти вже
не в змозі здійняти
тіло своє понад себе —
тягнуть, замочені в зливі,
крила
додолу,
а втім —
світло росте,
незбагненно
шириться в просторі. Тихо
очі заплющуєш, мариш
додом, в якому тобі
тепло і добре,
в якому
темно й спокійно —
ти мариш.
Крила сточила до кістки
спрагла до сумнівів міль.
Тулишся тілом у себе,
в воду устрибуєш,
хочеш
вглиб заплисти чи влетіти,
вимити з ранок всю сіль.
Все ж: ти не риба —
ти тонеш.
Дім залишається зовні.
Простір стискається.
Простір
стався вже зовсім
малим.
27–28.03.25
21.03.202513:42
Забула про сьогоднішній зум-виступ до дня поезії, довелось на вулиці читати вірші в телефон і з телефона. Ви б бачили обличчя людей, які проходили повз.
Я вже давно не боюсь публічних виступів, але тепер вже точно стала безстрашна.
Я вже давно не боюсь публічних виступів, але тепер вже точно стала безстрашна.
13.03.202523:36
| книга буття |
Камінці підступають
гострим доверху.
Камінці
вирізають тебе
із холодної скелі —
за образом і подобою.
] Ось тобі тіло, жінко,
за образом і подобою
бога із каменя
створене. [
Дні
накопичуються
в кутиках губ,
скрапують кровʼю,
вкривають долівку
темними гронами —
злизуєш їх:
все, що в тобі зародилося,
жінко,
мусить лишитись з тобою.
Так заповíдав творець,
камінь вкладаючи
в лоно.
Втім, камінці
пристають до легень,
підступають до горла —
ти вже не в змозі
тримати в собі,
тож
ти повинна, жінко,
знову і знову
вертати
те, з чого створена
] богом
каменем
жінкою
словом [ —
те
повертати
собі.
28.02–14.03.25
Камінці підступають
гострим доверху.
Камінці
вирізають тебе
із холодної скелі —
за образом і подобою.
] Ось тобі тіло, жінко,
за образом і подобою
бога із каменя
створене. [
Дні
накопичуються
в кутиках губ,
скрапують кровʼю,
вкривають долівку
темними гронами —
злизуєш їх:
все, що в тобі зародилося,
жінко,
мусить лишитись з тобою.
Так заповíдав творець,
камінь вкладаючи
в лоно.
Втім, камінці
пристають до легень,
підступають до горла —
ти вже не в змозі
тримати в собі,
тож
ти повинна, жінко,
знову і знову
вертати
те, з чого створена
] богом
каменем
жінкою
словом [ —
те
повертати
собі.
28.02–14.03.25
Repost qilingan:
stavozero
14.02.202515:20
stavozero - калейдоскоп / рлс целан
регіон, де розміщено РЛС "Памір" та де народився Пауль Целан.
і враховуючи той факт, наскільки важливим є Целан для європейської літератури ХХ століття, і наскільки далеко шириться його вплив за межі Чернівців, не поєднати ці дві речі я не міг.
автори, що ввійшли до цього підбору:
Інга Кейван - "діти беслану"
Христя Венгринюк - "мій білий старий качур"
Андрій Тужиков - "в моїх гаванях вже не з'являються великі судна"
Андрій Шийчук - "ріка дніпро"
Олег Осташек - "хата"
Марина Горбатюк - "крихкість червоних прожилок"
Ян Гуцул - "іде на весну"
Діана Целюк - "кав'ярня"
Юлія Яськова - "писати про щось просте, буденне"
Матвій Дарійчук - "смута гнітить"
регіон, де розміщено РЛС "Памір" та де народився Пауль Целан.
і враховуючи той факт, наскільки важливим є Целан для європейської літератури ХХ століття, і наскільки далеко шириться його вплив за межі Чернівців, не поєднати ці дві речі я не міг.
автори, що ввійшли до цього підбору:
Інга Кейван - "діти беслану"
Христя Венгринюк - "мій білий старий качур"
Андрій Тужиков - "в моїх гаванях вже не з'являються великі судна"
Андрій Шийчук - "ріка дніпро"
Олег Осташек - "хата"
Марина Горбатюк - "крихкість червоних прожилок"
Ян Гуцул - "іде на весну"
Діана Целюк - "кав'ярня"
Юлія Яськова - "писати про щось просте, буденне"
Матвій Дарійчук - "смута гнітить"
08.04.202519:50
| спати |
Крапає з неба залізний град.
Крапають води на тіло. Злим
оком вдивляєшся в сіру даль,
і підгинаться ноги. Сниш
теплу й маленьку, свою печаль,
що розростається, нищить світ.
Хочеться вирватись звідси, та
знову стискають за горло
сни.
Спи, не турбуйся за шум дощів,
Спи, не лякайся, коли земля
падає вверх — і вкриває, і:
спи, не давай їм украсти час.
Нині вже спатимеш довго:
ти
вічною ковдрою вкритий. Я
знову приходжу в далекі сни.
Знову безслівна й жахна —
віддай
око незле, щоб дивитись в світ
більше не було так гостро, бо
я ж розсипаюся — ти мовчиш.
Я розриваюся всоте, то/ж:
мушу нести цей незмірний хрест,
не розділивши його вагу.
Тиші навчи мене. Тиші — вже,
щоби
почути
підземний
крок.
В кожного з нас є своє імʼя.
В кожного з них є на нас мотив.
Сунуться знову помежи втрат
чорні й опухлі примари — їм
черево б знову набити вкрай,
нам
менше б ховати своїх живих.
Хочеш сказати, що «Боже, я…» —
мовкнеш. Ні слова.
Ні слова, втім:
Боже, дозволь їм померти. Дай
жити невинним
на цій землі.
Крапає з неба
залізний град.
Крапають води на тіло.
Дим.
08.04.2025
Крапає з неба залізний град.
Крапають води на тіло. Злим
оком вдивляєшся в сіру даль,
і підгинаться ноги. Сниш
теплу й маленьку, свою печаль,
що розростається, нищить світ.
Хочеться вирватись звідси, та
знову стискають за горло
сни.
Спи, не турбуйся за шум дощів,
Спи, не лякайся, коли земля
падає вверх — і вкриває, і:
спи, не давай їм украсти час.
Нині вже спатимеш довго:
ти
вічною ковдрою вкритий. Я
знову приходжу в далекі сни.
Знову безслівна й жахна —
віддай
око незле, щоб дивитись в світ
більше не було так гостро, бо
я ж розсипаюся — ти мовчиш.
Я розриваюся всоте, то/ж:
мушу нести цей незмірний хрест,
не розділивши його вагу.
Тиші навчи мене. Тиші — вже,
щоби
почути
підземний
крок.
В кожного з нас є своє імʼя.
В кожного з них є на нас мотив.
Сунуться знову помежи втрат
чорні й опухлі примари — їм
черево б знову набити вкрай,
нам
менше б ховати своїх живих.
Хочеш сказати, що «Боже, я…» —
мовкнеш. Ні слова.
Ні слова, втім:
Боже, дозволь їм померти. Дай
жити невинним
на цій землі.
Крапає з неба
залізний град.
Крапають води на тіло.
Дим.
08.04.2025
Repost qilingan:
Рефлекс рефлексій
01.04.202509:33
Загалом — готуйте свої гроші.
Завтра на сайті «Видавництва 21»запускаємо акцію-збір. У чернівецьких волонтерів внаслідок ракетного обстрілу в Кривому Розі згорів бус — дуже терміново потрібні кошти.
Банку я вже лишаю тут: https://send.monobank.ua/jar/4DvZTTmKaw
Новина про це тут: https://molbuk.ua/chernovtsy_news/334211-nash-bus-povnistu-znyshchenyi-volontery-z-chernivciv-iaki-potrapyly-pid-raketnyi-obstril-u-kryvomu-rozi-potrebuut-dopomogy.html
У чому суть акції на сайті видавництва:
50% від УСІХ продажів з сайту (впродовж 2-9 квітня) буде перераховано на збір Ігоря. Ви купуєте книжку — видавництво донатить половину.
Колись ми спільними зусиллями авторів, перекладачів і працівників зібрали 160+к грн на машинку швидкої. Нехай би і нині вдалося закрити це питання якнайшвидше.
Завтра на сайті «Видавництва 21»запускаємо акцію-збір. У чернівецьких волонтерів внаслідок ракетного обстрілу в Кривому Розі згорів бус — дуже терміново потрібні кошти.
Банку я вже лишаю тут: https://send.monobank.ua/jar/4DvZTTmKaw
Новина про це тут: https://molbuk.ua/chernovtsy_news/334211-nash-bus-povnistu-znyshchenyi-volontery-z-chernivciv-iaki-potrapyly-pid-raketnyi-obstril-u-kryvomu-rozi-potrebuut-dopomogy.html
У чому суть акції на сайті видавництва:
50% від УСІХ продажів з сайту (впродовж 2-9 квітня) буде перераховано на збір Ігоря. Ви купуєте книжку — видавництво донатить половину.
Колись ми спільними зусиллями авторів, перекладачів і працівників зібрали 160+к грн на машинку швидкої. Нехай би і нині вдалося закрити це питання якнайшвидше.
26.03.202521:16
Готую один матеріал на завтра, залізла покопирсатися в архіві міжнародної премії. Такий прикол: у 2022 році її виграв Жадан з романом «Інтернат», а в 2023 Рафеєнко з його «Мондеґріном» увійшов лише в ТОП-10.
Чесно, я підозрюю, що «Інтернат» тоді відзначили радше щоб підтримати українського автора. Я вважаю цей текст непоганим. Навіть хорошим, динамічним. Але «Мондеґрін», як на мене, значно потужніший.
До чого це я..)
А до того, що аж на душі відлягло. Нарешті потрохи усвідомлюю — проблема все ж не в мені й провали з конкурсами/резиденціями і т.д. насправді нічого не визначають.
Бо порівнювати «на кращість» можна лише погані тексти, намагаючись серед гіршого знайти щось притомне. А хороші тексти — якими б вони різними між собою не були — залишаться не менш хорошими і жодні відзнаки не змінять їхньої справжньої цінності.
Я б це мовчки прожила або записала б в щоденник — і забула, але раптом тут є бодай одна людина, якій це теж важливо усвідомити саме зараз)))
Чесно, я підозрюю, що «Інтернат» тоді відзначили радше щоб підтримати українського автора. Я вважаю цей текст непоганим. Навіть хорошим, динамічним. Але «Мондеґрін», як на мене, значно потужніший.
До чого це я..)
А до того, що аж на душі відлягло. Нарешті потрохи усвідомлюю — проблема все ж не в мені й провали з конкурсами/резиденціями і т.д. насправді нічого не визначають.
Бо порівнювати «на кращість» можна лише погані тексти, намагаючись серед гіршого знайти щось притомне. А хороші тексти — якими б вони різними між собою не були — залишаться не менш хорошими і жодні відзнаки не змінять їхньої справжньої цінності.
Я б це мовчки прожила або записала б в щоденник — і забула, але раптом тут є бодай одна людина, якій це теж важливо усвідомити саме зараз)))
16.03.202520:00
Я щось не бачу, щоб сьогодні за сьогодні додався хоч один донат. Треба виправити. Неґайно поділіться грошима (будь ласка)
11.03.202515:04
Не можу згадати, чи я два роки поспіль пролітаю на харківській, чи на франківській резиденції. Тобто — на «Слово» точно двічі не пройшла, а от чи це друга, чи третя спроба прорватись на «Прописи» — складно сказати.
Що ж, подалася ще раз. Мені вже якось навіть по приколу отримувати відмови — але, бачите, дурачок не здається. Тримайте лінк і теж не здавайтесь:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScwKKtEuIjrvW9HiSAYMTTeE8fpxXVrhUQ2CgyAJk8eZCVFNw/viewform?pli=1
Що ж, подалася ще раз. Мені вже якось навіть по приколу отримувати відмови — але, бачите, дурачок не здається. Тримайте лінк і теж не здавайтесь:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScwKKtEuIjrvW9HiSAYMTTeE8fpxXVrhUQ2CgyAJk8eZCVFNw/viewform?pli=1
07.02.202522:16
приїхати в Київ і померти
було б гарно померти в Києві
можливо навіть поетичніше ніж стрибнути з мосту
що взагалі естетичного в стрибках з мосту
а так
приїхати в це місто
померти в ньому
помирати в Чернівцях не можна
в Чернівцях заборона на смерть
місто в якому хочеться жити
розрізає звʼязки
штовхає в обійми
до міста в якому хочеться вмерти
стоїш на-
пів-
дорозі
куди далі
іти
було б гарно померти в Києві
можливо навіть поетичніше ніж стрибнути з мосту
що взагалі естетичного в стрибках з мосту
а так
приїхати в це місто
померти в ньому
помирати в Чернівцях не можна
в Чернівцях заборона на смерть
місто в якому хочеться жити
розрізає звʼязки
штовхає в обійми
до міста в якому хочеться вмерти
стоїш на-
пів-
дорозі
куди далі
іти
Repost qilingan:
снотворний
04.04.202515:08
Згадав раптом, що мені вже більше, аніж пів року 25.
І про це я 4 роки тому писав дурні тексти і знімав відео на них з Мариною.
А тексти хоч і дурні були в 21, зате він щось знав...
І про це я 4 роки тому писав дурні тексти і знімав відео на них з Мариною.
А тексти хоч і дурні були в 21, зате він щось знав...
Repost qilingan:
мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
29.03.202515:21
🔥🔥🔥
26.03.202508:47
+1 відмова до колекції 😁
15.03.202513:50
Це Аркадій і його перелік найцікавіших заходів на Арсеналі 2024.
Він колекціонує книжки, має свій тг-канал і пише там різне цікаве.
Зараз Аркадій збирає кошти на реабілітацію для своєї знайомої.
А щоб пришвидшити збір, розігрує книжку Іздрика з автографом за донат від 50 грн. Пропоную обміняти суботню каву на можливість виграти примірник і зробити добру справу. Навіть якщо не любите Іздрика — закиньте кілька грн, бо в ці темні часи потрібно допомагати людям. І тоді буде трохи світліше.
Банка: https://send.monobank.ua/jar/44E7fWYGbK
Канал про книжки і не лише: https://t.me/IndexLibrorum
Він колекціонує книжки, має свій тг-канал і пише там різне цікаве.
Зараз Аркадій збирає кошти на реабілітацію для своєї знайомої.
На волонтерських засадах Дана викладає українську мову для дітей, котрі не мають можливості вчитися в українських школах, або ж активно переходять на українську. І якщо я сам останнім часом не впадаю у відчай, то це, зокрема, тому, що вона ділиться своїм оптимізмом і енергією, буквально кажучи мені «Вставай-но і роби щось!». Але треба допомогти встати на ноги і їй».
А щоб пришвидшити збір, розігрує книжку Іздрика з автографом за донат від 50 грн. Пропоную обміняти суботню каву на можливість виграти примірник і зробити добру справу. Навіть якщо не любите Іздрика — закиньте кілька грн, бо в ці темні часи потрібно допомагати людям. І тоді буде трохи світліше.
Банка: https://send.monobank.ua/jar/44E7fWYGbK
Канал про книжки і не лише: https://t.me/IndexLibrorum
10.03.202520:52
У чорній пустці власних ребер
В промоклому від снігу взутті
Дотримуючись норм стилістики української мови
Між людей або без них
Навпроти розбитих уламків дзеркала
За крок від прірви або полегшення
Біля зів'ялих квітів
З любов'ю чи з її відсутністю
На вершині гори
Під світлом вуличного ліхтаря що блимає
В абсолютній темряві
Далеко від дому якого не існує
В чужому світі який мені не належить –
Мушу відчувати себе людиною
Причетною до людства
Людяного
Людського
Звучить огидно
Якщо повторювати довше
ніж сонце досягне зіниць
І випалить тебе тишею відлуння
01.03.23
В промоклому від снігу взутті
Дотримуючись норм стилістики української мови
Між людей або без них
Навпроти розбитих уламків дзеркала
За крок від прірви або полегшення
Біля зів'ялих квітів
З любов'ю чи з її відсутністю
На вершині гори
Під світлом вуличного ліхтаря що блимає
В абсолютній темряві
Далеко від дому якого не існує
В чужому світі який мені не належить –
Мушу відчувати себе людиною
Причетною до людства
Людяного
Людського
Звучить огидно
Якщо повторювати довше
ніж сонце досягне зіниць
І випалить тебе тишею відлуння
01.03.23
07.02.202520:34
На фб-сторінці «Українського радіо» додали відеотрансляцію нашого з Віталієм інтервʼю про антологію «Стежки війни, стежки любові».
Ходіть дивіться)
https://www.facebook.com/share/v/1683Ya77pA/?mibextid=wwXIfr
Ходіть дивіться)
https://www.facebook.com/share/v/1683Ya77pA/?mibextid=wwXIfr
Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
03.04.202521:25
Знайшла в архівах історичне відео😀
Перший готельний номер, в якому я жила майже тиждень просто за те, шо я ПоЕтКа і мала невеличкий виступ на фестивалі.
Бремен, 2023.
Я тут шалено втомлена, бо всю ніч не спала. Ми тоді дуже складно добиралися з Дармштадту, мали кілька пересадок, а ще був шалений мороз. Німецькі потяги — це взагалі окрема історія, бо стояти кілька годин у проході, коли тебе штурхають буквально всі — не найкращий досвід. Досі згадую незнайому німкеню, яка побачила, що я вирубаюсь і потащила на своє місце (вона простояла кілька годин, поки я не прийшла до якогось +- нормального стану свідомості). Мене реально тааак вирубало, що я спала на плечі в якогось дуже поважного пана (ну, сподіваюсь, хоч не заслинила його).
Тай таке
Перший готельний номер, в якому я жила майже тиждень просто за те, шо я ПоЕтКа і мала невеличкий виступ на фестивалі.
Бремен, 2023.
Я тут шалено втомлена, бо всю ніч не спала. Ми тоді дуже складно добиралися з Дармштадту, мали кілька пересадок, а ще був шалений мороз. Німецькі потяги — це взагалі окрема історія, бо стояти кілька годин у проході, коли тебе штурхають буквально всі — не найкращий досвід. Досі згадую незнайому німкеню, яка побачила, що я вирубаюсь і потащила на своє місце (вона простояла кілька годин, поки я не прийшла до якогось +- нормального стану свідомості). Мене реально тааак вирубало, що я спала на плечі в якогось дуже поважного пана (ну, сподіваюсь, хоч не заслинила його).
Тай таке
29.03.202515:21
Кияни і гості столиці, не пропустіть)
23.03.202521:16
| sich verlieren |
А що, раптом після пробутого
ми
не скажем навзаєм ні слова?
Подовжимо відстані, втратимось в них?
Ми ж більше
ніколи, нікому
не станемо ближчими, «більше, аніж»,
загубимось в темряві й тиші.
Збудуємо стіни —
як їх знести? —
коли ми в оточені тіней.
Коли ми розʼєднано йдемо у тінь.
Коли підступають до горла
фантоми несказаних «може, лишись».
Ми йдемо.
Іти нам
ще довго.
Ніколи
не вимовим імені ми,
розсіємо спогади з часом.
Нікому
не скажем
«приходь в мої сни,
приходь у них, будь в них».
Не скажем.
Коли вже до тебе
пів подиху
і
ці стіни ростуть, наче крига —
вдаряюсь обличчям, руками, грудьми.
Холону
Навзаєм.
Не ми вже
історію пишемо спільну.
Не нам
торкатися тіла навпроти.
Нарощуєм голки мовчання —
у нас
слова застрягають
у горлі.
А що, раптом після пробутого
ми
не скажем навзаєм ні слова?
Подовжимо відстані, втратимось в них?
Ми ж більше
ніколи, нікому
не станемо ближчими, «більше, аніж»,
загубимось в темряві й тиші.
Збудуємо стіни —
як їх знести? —
коли ми в оточені тіней.
Коли ми розʼєднано йдемо у тінь.
Коли підступають до горла
фантоми несказаних «може, лишись».
Ми йдемо.
Іти нам
ще довго.
Ніколи
не вимовим імені ми,
розсіємо спогади з часом.
Нікому
не скажем
«приходь в мої сни,
приходь у них, будь в них».
Не скажем.
Коли вже до тебе
пів подиху
і
ці стіни ростуть, наче крига —
вдаряюсь обличчям, руками, грудьми.
Холону
Навзаєм.
Не ми вже
історію пишемо спільну.
Не нам
торкатися тіла навпроти.
Нарощуєм голки мовчання —
у нас
слова застрягають
у горлі.
14.03.202515:45
| книга буття. день 5 |
Нарощую зябра, плавці — і тікаю
у темряву й тишу.
У себе. Німа
стаю,
наче риба.
Кліпаю в памʼять.
Стискаюсь у кульку.
В зарóдок життя.
Нарощую слиз,
минаю всі пáстки,
просочуюсь в первісний світ,
в позачас.
Списую стоси паперів
мовчанням.
Збурюю води
вдарянням плавця.
Поміж хребців моїх
вже вибухає
ядерний атом прийдешнього дня:
світ розростається,
світ поглинає
темряву й тишу
нового життя.
20.02—14.03.25
Нарощую зябра, плавці — і тікаю
у темряву й тишу.
У себе. Німа
стаю,
наче риба.
Кліпаю в памʼять.
Стискаюсь у кульку.
В зарóдок життя.
Нарощую слиз,
минаю всі пáстки,
просочуюсь в первісний світ,
в позачас.
Списую стоси паперів
мовчанням.
Збурюю води
вдарянням плавця.
Поміж хребців моїх
вже вибухає
ядерний атом прийдешнього дня:
світ розростається,
світ поглинає
темряву й тишу
нового життя.
20.02—14.03.25
24.02.202510:56
Сталося дещо абсолютно непередбачуване, я написала коротку прозу (тобто – розумієте? дописала). Цей текст тримав мою психіку останні 3 доби. На чому вона триматиметься далі я поки не знаю. Маю надію тихо й спокійно сублімувати свій черговий етап дорослішання. У третю річницю повномасштабної війни це, певно, не той текст, який я мала публікувати. Але інакшого немає.
P. S. Дякую Каті Калинич за сон, який я частково використала. Без нього ця історія б не зʼявилась
P. S. Дякую Каті Калинич за сон, який я частково використала. Без нього ця історія б не зʼявилась
07.02.202508:03
Почала редагувати текст, було 22 сторінки. Зараз на 4-й, залишилося 20. Відчуваю, поки до середини дійду, стане 10.
Я ж, бляха, не поїду з Києва поки не напишу принаймі 25🥲🥲🥲
Я ж, бляха, не поїду з Києва поки не напишу принаймі 25🥲🥲🥲
Ko'rsatilgan 1 - 24 dan 46
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.