Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
НейроПеро
Вітаю вас у світі, де художні твори,музика та зображення народжуються в нейромережах.
TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
TekshirilmaganIshonchnoma
ShubhaliJoylashuv
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaJan 03, 2025
TGlist-ga qo'shildi
Apr 07, 2025Rekordlar
08.04.202504:04
0Obunachilar08.04.202504:04
Iqtiboslar indeksi08.04.202504:04
0Bitta post qamrovi08.04.202504:04
0Reklama posti qamrovi08.04.202504:04
0.00%ER08.04.202504:04
0.00%ERRSorry, metrics are empty. Styled block will be implemented soon... 😢
07.04.202515:05
#ПолюванняНаПривида@uatales
07.04.202515:05
🎬 Продовженя історії очікуйте завтра
07.04.202515:05
На іншому запису — конференц-зала, де тримали заручників. П'ятеро вчених, серед них доктор Шерман, сиділи на підлозі із зав'язаними руками. Двоє охоронців стояли біля дверей.
Кейд перевірив час на записі — свіжий, не більше десяти хвилин тому. Це означало, що командир та його люди вже мали бути на шляху туди.
Він скопіював кілька ключових файлів на свій пристрій і відключився від системи. Тепер — до конференц-зали, на четвертому підземному рівні.
По дорозі він зрозумів, що не має часу на обережність. Доведеться ризикнути і скористатися аварійною шахтою, яка з'єднувала всі рівні.
У темному коридорі він зіткнувся з двома охоронцями. Вони помітили його одночасно. Кейд вистрілив першим — один упав, другий встиг сховатися за рогом.
— У нас порушник! Північний коридор, третій рівень! — закричав охоронець по рації.
Тепер усі знатимуть про його присутність. Ронан вилаявся. План змінювався на ходу.
Він кинувся до аварійної шахти і, відкривши люк, побачив вертикальну драбину, що йшла вниз. Перш ніж спуститися, він залишив невеликий "подарунок" біля входу — саморобну вибухівку з детонатором на рух.
Кейд швидко спускався вниз. Почув вибух згори, а за ним — крики болю. Двома менше.
На четвертому рівні він виліз із шахти і зіткнувся з трьома противниками, які вже очікували його. Перестрілка була короткою і жорстокою. Одна з куль влучила Кейду в плече, але адреналін блокував біль. Всі троє нападників загинули, проте зчинили галас, який порушив увесь план прихованого проникнення.
Тепер залишалося лише одне — атакувати конференц-залу на випередження, поки вони не почали вбивати заручників.
Притискаючи поранене плече, Кейд пробирався коридорами, уникаючи камер. Ще два повороти — і він опинився біля дверей конференц-зали. Через оглядове скло побачив учених і охоронців. А також ту саму високу фігуру в балаклаві, яка тримала пістолет біля голови доктора Шермана.
Часу на роздуми не було. Кейд висадив обойму в скло, яке розлетілося на друзки. Ввірвавшись у приміщення, він застрелив обох охоронців, перш ніж вони встигли відреагувати.
Але командир був швидшим. Він схопив Шермана і приставив пістолет до його скроні.
— Ще крок, і я висаджу йому мізки.
Кейд завмер, тримаючи командира на прицілі.
— Кидай зброю, — наказав командир.
— Не робіть цього, — простогнав Шерман. — Вони вб'ють усіх, як тільки отримають дані.
Командир сильніше притиснув пістолет до голови вченого. — Я не повторюватиму.
Кейд повільно опустив свій пістолет на підлогу.
— Розумне рішення, — сказав командир і раптом рвучко зняв балаклаву. — Ти завжди був хорошим солдатом, Кейде.
Ронан закляк. Перед ним стояв підполковник Грін — його колишній командир, який п'ять років тому вигнав його зі служби.
— Грін? — видихнув Кейд. — Ти?..
— Здивований? — Грін посміхнувся. — Не варто. Ти думаєш, що на зарплату військового можна забезпечити гідне життя? Ці люди платять мільйони за інформацію. А з "Морфеєм" ціна зросла до десятків мільйонів.
— Ти продав свою країну.
— Я продав кілька байтів інформації, — відмахнувся Грін. — Війна змінилася, Кейде. Сьогодні найцінніша зброя — інформація.
Грін махнув рукою, і двоє людей, які увійшли до зали, схопили Кейда.
— Прив'яжіть його. Він повинен побачити, як завершиться те, що він намагався зупинити.
Кейда примотали до крісла скотчем. Грін підійшов до доктора Шермана.
— А тепер, докторе, ви дасте нам доступ до системи. Або ваші колеги помиратимуть один за одним.
РОЗДІЛ 3
Доктор Шерман тремтячими руками вводив коди доступу до терміналу, який принесли найманці. Грін стояв поруч, спостерігаючи за кожним його рухом.
— Ви не уявляєте, що відкриваєте, — тихо сказав Шерман. — "Морфей" не просто система наведення. Це штучний інтелект, здатний обходити будь-яку протиракетну оборону. В неправильних руках...
— Мене не цікавлять лекції з етики, докторе, — перервав його Грін. — Просто завершіть процес.
#детектив #ПолюванняНаПривида@uatales
Кейд перевірив час на записі — свіжий, не більше десяти хвилин тому. Це означало, що командир та його люди вже мали бути на шляху туди.
Він скопіював кілька ключових файлів на свій пристрій і відключився від системи. Тепер — до конференц-зали, на четвертому підземному рівні.
По дорозі він зрозумів, що не має часу на обережність. Доведеться ризикнути і скористатися аварійною шахтою, яка з'єднувала всі рівні.
У темному коридорі він зіткнувся з двома охоронцями. Вони помітили його одночасно. Кейд вистрілив першим — один упав, другий встиг сховатися за рогом.
— У нас порушник! Північний коридор, третій рівень! — закричав охоронець по рації.
Тепер усі знатимуть про його присутність. Ронан вилаявся. План змінювався на ходу.
Він кинувся до аварійної шахти і, відкривши люк, побачив вертикальну драбину, що йшла вниз. Перш ніж спуститися, він залишив невеликий "подарунок" біля входу — саморобну вибухівку з детонатором на рух.
Кейд швидко спускався вниз. Почув вибух згори, а за ним — крики болю. Двома менше.
На четвертому рівні він виліз із шахти і зіткнувся з трьома противниками, які вже очікували його. Перестрілка була короткою і жорстокою. Одна з куль влучила Кейду в плече, але адреналін блокував біль. Всі троє нападників загинули, проте зчинили галас, який порушив увесь план прихованого проникнення.
Тепер залишалося лише одне — атакувати конференц-залу на випередження, поки вони не почали вбивати заручників.
Притискаючи поранене плече, Кейд пробирався коридорами, уникаючи камер. Ще два повороти — і він опинився біля дверей конференц-зали. Через оглядове скло побачив учених і охоронців. А також ту саму високу фігуру в балаклаві, яка тримала пістолет біля голови доктора Шермана.
Часу на роздуми не було. Кейд висадив обойму в скло, яке розлетілося на друзки. Ввірвавшись у приміщення, він застрелив обох охоронців, перш ніж вони встигли відреагувати.
Але командир був швидшим. Він схопив Шермана і приставив пістолет до його скроні.
— Ще крок, і я висаджу йому мізки.
Кейд завмер, тримаючи командира на прицілі.
— Кидай зброю, — наказав командир.
— Не робіть цього, — простогнав Шерман. — Вони вб'ють усіх, як тільки отримають дані.
Командир сильніше притиснув пістолет до голови вченого. — Я не повторюватиму.
Кейд повільно опустив свій пістолет на підлогу.
— Розумне рішення, — сказав командир і раптом рвучко зняв балаклаву. — Ти завжди був хорошим солдатом, Кейде.
Ронан закляк. Перед ним стояв підполковник Грін — його колишній командир, який п'ять років тому вигнав його зі служби.
— Грін? — видихнув Кейд. — Ти?..
— Здивований? — Грін посміхнувся. — Не варто. Ти думаєш, що на зарплату військового можна забезпечити гідне життя? Ці люди платять мільйони за інформацію. А з "Морфеєм" ціна зросла до десятків мільйонів.
— Ти продав свою країну.
— Я продав кілька байтів інформації, — відмахнувся Грін. — Війна змінилася, Кейде. Сьогодні найцінніша зброя — інформація.
Грін махнув рукою, і двоє людей, які увійшли до зали, схопили Кейда.
— Прив'яжіть його. Він повинен побачити, як завершиться те, що він намагався зупинити.
Кейда примотали до крісла скотчем. Грін підійшов до доктора Шермана.
— А тепер, докторе, ви дасте нам доступ до системи. Або ваші колеги помиратимуть один за одним.
РОЗДІЛ 3
Доктор Шерман тремтячими руками вводив коди доступу до терміналу, який принесли найманці. Грін стояв поруч, спостерігаючи за кожним його рухом.
— Ви не уявляєте, що відкриваєте, — тихо сказав Шерман. — "Морфей" не просто система наведення. Це штучний інтелект, здатний обходити будь-яку протиракетну оборону. В неправильних руках...
— Мене не цікавлять лекції з етики, докторе, — перервав його Грін. — Просто завершіть процес.
#детектив #ПолюванняНаПривида@uatales
07.04.202515:05
— Скільки їх?
— Не менше десяти... Можливо, більше... — Гаррісон схопив Кейда за руку. — Послухай... Є щось дивне... Вони ніби... знали про нас усе. Графіки змін, розташування камер, сліпі зони... Ніби хтось їх детально проінструктував.
— Зрадник? — Кейд нахмурився.
— Можливо... — Гаррісон закашлявся знову. — Але є ще дещо... Головний серед них... Я не бачив його обличчя, але його голос... Клянуся, він говорив як...
Гаррісон не договорив. Куля пробила йому горло, і він осів на підлогу. Кейд миттєво згасив ліхтар і перекотився вбік. Друга куля влучила точно туди, де він щойно стояв.
Снайпер. Із глушником.
Ронан витяг із кишені світлошумову гранату і, не дивлячись, кинув її в бік імовірного стрільця. Яскравий спалах осяяв коридор.
У миттєвому світлі Кейд помітив фігуру у чорному за 30 метрів від себе. Він вистрілив тричі, навіть не цілячись. Почувся глухий звук падіння тіла.
"Один готовий," — подумав Кейд, переходячи в бічний коридор. — "Залишилося ще дев'ять. Або більше."
Він дістав планшет і викликав схему бази. Якщо заручників тримають десь, то найімовірніше — в центральній лабораторії або конференц-залі. Обидва приміщення мали лише по одному входу і виходу, ідеально для утримання полонених.
Але спочатку потрібно було дістатися до серверної. Якщо загарбники шукають дані про "Морфей", то саме там вони лишать сліди.
Кейд рушив у темряву, уникаючи основних коридорів. Він знав цю базу краще за будь-кого. Знав кожен сервісний тунель, кожен технічний люк. І це була його єдина перевага.
Полювання почалося.
РОЗДІЛ 2
Серверна знаходилася на третьому підземному рівні. Кейд вирішив не користуватися ліфтами — надто ризиковано. Натомість він пробирався вентиляційними шахтами, які іноді були настільки вузькими, що доводилося просуватися, відштовхуючись лише ногами.
Після майже години повзання він дістався до решітки, що виходила прямо в серверну. Крізь металеві планки побачив двох озброєних людей, які вартували біля центрального комп'ютера. Третій — очевидно, технік — працював за терміналом.
— Скільки ще? — запитав один з охоронців із виразним акцентом.
— Майже закінчив, — відповів технік. — Але ці файли зашифровані потрійним кодом. Мені потрібен доступ вищого рівня.
— У тебе є все необхідне. Закінчуй.
Кейд повільно витягнув пістолет із глушником. Два охоронці, один технік. Відстань — менше п'яти метрів. Він зможе зняти їх, перш ніж вони зрозуміють, що відбувається.
Але перш ніж він встиг натиснути на курок, у кімнату увійшла ще одна людина. Висока фігура у тактичному костюмі, обличчя приховане балаклавою.
— Доповідай, — голос був спотворений модулятором, але все одно звучав командно.
— Майже готово, сер, — відповів технік. — Але для повного доступу потрібен біометричний ключ керівництва.
— Цього слід було очікувати, — відповів командир. — План Б. Вирушаємо до лабораторії. Доктор Шерман дасть нам доступ. Хоче він того чи ні.
"Доктор Шерман" — головний науковий керівник бази. Якщо він у руках терористів, ситуація гірша, ніж здавалося. Кейд змінив план. Треба було дістатися до полонених учених раніше, ніж ці люди змусять їх розкрити всі таємниці.
Четверо вийшли з серверної, залишивши приміщення порожнім. Кейд виштовхнув решітку і спритно зіскочив униз. Підійшовши до терміналу, він побачив, що система була зламана лише частково. Головні дані все ще залишалися захищеними, але зловмисники близько підібралися до них.
Кейд підключив власний пристрій до системи і завантажив вірус, який блокував віддалений доступ. Тепер, навіть отримавши коди від Шермана, вони не зможуть викачати дані.
Раптом його увагу привернула папка з відеозаписами. Охоронні камери продовжували працювати на резервному живленні. Він швидко переглянув останні записи.
На одному з них він побачив, як група з десяти осіб у чорному проникає на базу через головний вхід. Охорона навіть не намагалася їх зупинити — хтось відімкнув усі системи безпеки зсередини.
#детектив #ПолюванняНаПривида@uatales
— Не менше десяти... Можливо, більше... — Гаррісон схопив Кейда за руку. — Послухай... Є щось дивне... Вони ніби... знали про нас усе. Графіки змін, розташування камер, сліпі зони... Ніби хтось їх детально проінструктував.
— Зрадник? — Кейд нахмурився.
— Можливо... — Гаррісон закашлявся знову. — Але є ще дещо... Головний серед них... Я не бачив його обличчя, але його голос... Клянуся, він говорив як...
Гаррісон не договорив. Куля пробила йому горло, і він осів на підлогу. Кейд миттєво згасив ліхтар і перекотився вбік. Друга куля влучила точно туди, де він щойно стояв.
Снайпер. Із глушником.
Ронан витяг із кишені світлошумову гранату і, не дивлячись, кинув її в бік імовірного стрільця. Яскравий спалах осяяв коридор.
У миттєвому світлі Кейд помітив фігуру у чорному за 30 метрів від себе. Він вистрілив тричі, навіть не цілячись. Почувся глухий звук падіння тіла.
"Один готовий," — подумав Кейд, переходячи в бічний коридор. — "Залишилося ще дев'ять. Або більше."
Він дістав планшет і викликав схему бази. Якщо заручників тримають десь, то найімовірніше — в центральній лабораторії або конференц-залі. Обидва приміщення мали лише по одному входу і виходу, ідеально для утримання полонених.
Але спочатку потрібно було дістатися до серверної. Якщо загарбники шукають дані про "Морфей", то саме там вони лишать сліди.
Кейд рушив у темряву, уникаючи основних коридорів. Він знав цю базу краще за будь-кого. Знав кожен сервісний тунель, кожен технічний люк. І це була його єдина перевага.
Полювання почалося.
РОЗДІЛ 2
Серверна знаходилася на третьому підземному рівні. Кейд вирішив не користуватися ліфтами — надто ризиковано. Натомість він пробирався вентиляційними шахтами, які іноді були настільки вузькими, що доводилося просуватися, відштовхуючись лише ногами.
Після майже години повзання він дістався до решітки, що виходила прямо в серверну. Крізь металеві планки побачив двох озброєних людей, які вартували біля центрального комп'ютера. Третій — очевидно, технік — працював за терміналом.
— Скільки ще? — запитав один з охоронців із виразним акцентом.
— Майже закінчив, — відповів технік. — Але ці файли зашифровані потрійним кодом. Мені потрібен доступ вищого рівня.
— У тебе є все необхідне. Закінчуй.
Кейд повільно витягнув пістолет із глушником. Два охоронці, один технік. Відстань — менше п'яти метрів. Він зможе зняти їх, перш ніж вони зрозуміють, що відбувається.
Але перш ніж він встиг натиснути на курок, у кімнату увійшла ще одна людина. Висока фігура у тактичному костюмі, обличчя приховане балаклавою.
— Доповідай, — голос був спотворений модулятором, але все одно звучав командно.
— Майже готово, сер, — відповів технік. — Але для повного доступу потрібен біометричний ключ керівництва.
— Цього слід було очікувати, — відповів командир. — План Б. Вирушаємо до лабораторії. Доктор Шерман дасть нам доступ. Хоче він того чи ні.
"Доктор Шерман" — головний науковий керівник бази. Якщо він у руках терористів, ситуація гірша, ніж здавалося. Кейд змінив план. Треба було дістатися до полонених учених раніше, ніж ці люди змусять їх розкрити всі таємниці.
Четверо вийшли з серверної, залишивши приміщення порожнім. Кейд виштовхнув решітку і спритно зіскочив униз. Підійшовши до терміналу, він побачив, що система була зламана лише частково. Головні дані все ще залишалися захищеними, але зловмисники близько підібралися до них.
Кейд підключив власний пристрій до системи і завантажив вірус, який блокував віддалений доступ. Тепер, навіть отримавши коди від Шермана, вони не зможуть викачати дані.
Раптом його увагу привернула папка з відеозаписами. Охоронні камери продовжували працювати на резервному живленні. Він швидко переглянув останні записи.
На одному з них він побачив, як група з десяти осіб у чорному проникає на базу через головний вхід. Охорона навіть не намагалася їх зупинити — хтось відімкнув усі системи безпеки зсередини.
#детектив #ПолюванняНаПривида@uatales
07.04.202515:05
ПОЛЮВАННЯ НА ПРИВИДА
РОЗДІЛ 1
Арктичне сонце уже майже зникло за горизонтом, коли гвинтокрил С-130 прорвав густу завісу хмар. Температура на висоті — мінус 50. За три хвилини до точки скидання.
Ронан Кейд перевірив спорядження востаннє. Десять років у спецназі навчили його одному: коли план ламається — що він завжди робить — виживає лише той, хто підготувався.
— Ти сам напросився на цю місію, Кейде, — нагадав командир операції через навушник. — Це твоя остання можливість передумати.
Ронан мовчки застебнув останню пряжку на парашуті.
— Нам потрібно знати, що сталося на "Гріммсоні-7", — продовжив командир. — Якщо через 48 годин ти не вийдеш на зв'язок, ми вважатимемо тебе загиблим. Якщо перестрілка — рятуй тих, хто залишився. Якщо там інфекція — знищ базу.
— Зрозуміло, — відповів Кейд, тримаючись за поручень біля люка. — Будь-що, аби не заповнювати звіти, правда?
Він не чекав відповіді. Червоне світло змінилося на зелене.
— Удачі, привиде, — почув він останні слова, перш ніж випав у темряву ночі.
Парашут розкрився з глухим хлопком, і тіло Кейда різко смикнуло вгору. Він почав коригувати спуск, орієнтуючись на слабке світло, що пробивалося з-під крижаного купола бази "Гріммсон-7".
Антарктична ніч поглинала все навколо, залишаючи видимими лише контури бетонних споруд, занурених у лід. Колись це була його домівка. П'ять років тому, до того інциденту в Сирії, через який він покинув службу. До того, як підполковник Грін зробив його цапом-відбувайлом у справі про загибель цивільних.
Сніг зустрів його жорстко, як старий недруг. Кейд швидко відстебнув парашут і закопав його у сніг. Годинник показував 1:34 ночі. На базі о цій порі мала бути друга зміна охорони. Якщо, звісно, там ще хтось залишився живим.
Відстань до найближчого входу — триста метрів відкритого простору. Замало укриттів, забагато часу під прицілом. Але вибору не було.
Термальний сканер на його візорі не фіксував теплових сигнатур ззовні. Жодного руху. Жодного вартового.
Погано.
Кейд витягнув пістолет і почав рухатися до запасного входу — маленьких дверей у східному секторі, про які знали лише працівники бази. Код доступу мав би залишитися тим самим.
Термінал біля дверей блимав червоним. Система аварійного живлення. Це означало, що основні генератори вимкнені. Кейд набрав комбінацію: 5-8-3-9-1. Замок клацнув.
"Дякую, бюрократії," — подумав він. "Змінюють секретні коди лише після квартальних перевірок."
Двері відчинилися з тихим шипінням. Тепле повітря зсередини вдарило в обличчя — контраст з арктичним холодом. Кейд зняв маску і принюхався.
Запах міді. Крові.
Він витягнув тактичний ліхтар. Промінь вихопив із темряви перше тіло — молодий солдат у формі внутрішньої охорони. Вхідний отвір у лобі, вихідний — на потилиці. Професійна робота.
— Чорт, — прошепотів Кейд. — Що тут у біса сталося?
Він зробив кілька кроків уперед, прислухаючись. Тиша. Цілковита тиша. На базі, де постійно працюють системи життєзабезпечення, вентиляції та обладнання, така тиша була неприродною.
Раптом у темряві коридору щось заворушилося. Кейд миттєво навів приціл. Промінь ліхтаря вихопив скривавлене обличчя.
— Не стріляй! — захрипів чоловік, піднімаючи руки. — Я свій... Боже, ми думали, що ніхто не прийде...
Ронан швидко оглянув пораненого. Лейтенант Гаррісон, технік із відділу систем безпеки. Вони перетиналися кілька разів під час служби.
— Що сталося, Гаррісоне? — Кейд допоміг чоловікові сісти, притулившись до стіни.
— Вони прийшли вночі... — лейтенант закашлявся, з рота потекла кров. — Професіонали... Знали всі наші протоколи безпеки, всі шифри... Вбили більшість охорони за перші п'ять хвилин.
— Хто "вони"?
— Не знаю... Чорна форма без розпізнавальних знаків... — Гаррісон застогнав від болю. — Але це не головне... Вони взяли заручників... Учених... І шукають дані про "Морфей".
Кейд напружився. "Морфей" — надсекретний проект, про який ходили лише чутки. Щось пов'язане з новою системою наведення для балістичних ракет.
#детектив #ПолюванняНаПривида@uatales
РОЗДІЛ 1
Арктичне сонце уже майже зникло за горизонтом, коли гвинтокрил С-130 прорвав густу завісу хмар. Температура на висоті — мінус 50. За три хвилини до точки скидання.
Ронан Кейд перевірив спорядження востаннє. Десять років у спецназі навчили його одному: коли план ламається — що він завжди робить — виживає лише той, хто підготувався.
— Ти сам напросився на цю місію, Кейде, — нагадав командир операції через навушник. — Це твоя остання можливість передумати.
Ронан мовчки застебнув останню пряжку на парашуті.
— Нам потрібно знати, що сталося на "Гріммсоні-7", — продовжив командир. — Якщо через 48 годин ти не вийдеш на зв'язок, ми вважатимемо тебе загиблим. Якщо перестрілка — рятуй тих, хто залишився. Якщо там інфекція — знищ базу.
— Зрозуміло, — відповів Кейд, тримаючись за поручень біля люка. — Будь-що, аби не заповнювати звіти, правда?
Він не чекав відповіді. Червоне світло змінилося на зелене.
— Удачі, привиде, — почув він останні слова, перш ніж випав у темряву ночі.
Парашут розкрився з глухим хлопком, і тіло Кейда різко смикнуло вгору. Він почав коригувати спуск, орієнтуючись на слабке світло, що пробивалося з-під крижаного купола бази "Гріммсон-7".
Антарктична ніч поглинала все навколо, залишаючи видимими лише контури бетонних споруд, занурених у лід. Колись це була його домівка. П'ять років тому, до того інциденту в Сирії, через який він покинув службу. До того, як підполковник Грін зробив його цапом-відбувайлом у справі про загибель цивільних.
Сніг зустрів його жорстко, як старий недруг. Кейд швидко відстебнув парашут і закопав його у сніг. Годинник показував 1:34 ночі. На базі о цій порі мала бути друга зміна охорони. Якщо, звісно, там ще хтось залишився живим.
Відстань до найближчого входу — триста метрів відкритого простору. Замало укриттів, забагато часу під прицілом. Але вибору не було.
Термальний сканер на його візорі не фіксував теплових сигнатур ззовні. Жодного руху. Жодного вартового.
Погано.
Кейд витягнув пістолет і почав рухатися до запасного входу — маленьких дверей у східному секторі, про які знали лише працівники бази. Код доступу мав би залишитися тим самим.
Термінал біля дверей блимав червоним. Система аварійного живлення. Це означало, що основні генератори вимкнені. Кейд набрав комбінацію: 5-8-3-9-1. Замок клацнув.
"Дякую, бюрократії," — подумав він. "Змінюють секретні коди лише після квартальних перевірок."
Двері відчинилися з тихим шипінням. Тепле повітря зсередини вдарило в обличчя — контраст з арктичним холодом. Кейд зняв маску і принюхався.
Запах міді. Крові.
Він витягнув тактичний ліхтар. Промінь вихопив із темряви перше тіло — молодий солдат у формі внутрішньої охорони. Вхідний отвір у лобі, вихідний — на потилиці. Професійна робота.
— Чорт, — прошепотів Кейд. — Що тут у біса сталося?
Він зробив кілька кроків уперед, прислухаючись. Тиша. Цілковита тиша. На базі, де постійно працюють системи життєзабезпечення, вентиляції та обладнання, така тиша була неприродною.
Раптом у темряві коридору щось заворушилося. Кейд миттєво навів приціл. Промінь ліхтаря вихопив скривавлене обличчя.
— Не стріляй! — захрипів чоловік, піднімаючи руки. — Я свій... Боже, ми думали, що ніхто не прийде...
Ронан швидко оглянув пораненого. Лейтенант Гаррісон, технік із відділу систем безпеки. Вони перетиналися кілька разів під час служби.
— Що сталося, Гаррісоне? — Кейд допоміг чоловікові сісти, притулившись до стіни.
— Вони прийшли вночі... — лейтенант закашлявся, з рота потекла кров. — Професіонали... Знали всі наші протоколи безпеки, всі шифри... Вбили більшість охорони за перші п'ять хвилин.
— Хто "вони"?
— Не знаю... Чорна форма без розпізнавальних знаків... — Гаррісон застогнав від болю. — Але це не головне... Вони взяли заручників... Учених... І шукають дані про "Морфей".
Кейд напружився. "Морфей" — надсекретний проект, про який ходили лише чутки. Щось пов'язане з новою системою наведення для балістичних ракет.
#детектив #ПолюванняНаПривида@uatales
07.04.202509:03
Якщо не встиг підписатися на найактуальніші канали, в тебе залишилося ДВІ години. Потім посилання не будуть активні.
💛💙💛💙💛💙
Чекаємо саме на тебе
⚡⚡⚡⚡
💛💙💛💙💛💙
Чекаємо саме на тебе
⚡⚡⚡⚡
06.04.202516:59
🔝Добірка найкращих Telegram-каналів! 🔝
Шукаєш цікаві та корисні канали? Ми зібрали для тебе найкращі! Новини, стиль, розпродажі, рецепти, корисні поради та багато іншого — все в одному місці.
✅ Підписуйся та не пропусти найцікавіше!
👑Якісний одяг для всієї родини. Без націнок посередників. Гарячі розпродажі щотижня!
🍁краса без меж 👌— поради для краси та здоров'я, лайфхаки, мотивація.
🛍 Каталог постачальників
Безкоштовна база постачальників
🥀 Мода Люкс – стиль і якість в кожній деталі! Підписуйтесь, щоб бути в тренді! ✨
✎ᝰ.𝓑𝓸𝓸𝓴𝓢𝓸𝓯𝓲𝓲𝓪⊹₊𝜗𝜚˚⋆
Книги на будь який смак ✨
🖊️НейроПеро— це портал у літературне майбутнє. Унікальні оповідання, створені ШІ, відкриють перед тобою нові горизонти читання.
👩🍳СМАКОЛИКИ - різноманітні страви, десерти, випічки, салати, закуски, гарніри
🌍 Світ Навколо Нас
Цікаве про наш світ, технології та незабутні місця нашої планети
📚Книгоманка - обожнюю світ книжок, і допоможу полюбити його і вас )
💎ПРЯМИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК ЖІНОЧОГО ОДЯГУ - простір в якому ти створиш власний стиль а також зможеш почати заробляти не виходячи з дому
🫂New you-
Друзі рада вас тут бачити, спорт, мотивація, теми, статуси, чекаю на тебе
🎞 The 🅵🅸🅻🅼 ( Фільми Українською )
Фільми на кожен вечір 😉
💅🏻 manik ☕️
обирай на свій смак.
найкращі ідеї для твоїх нігтиків тільки тут.
💙💛
🍇 шпалери
різноманітні шпалери для вашого телефону, шланшету, пк.
АСТРО//oks
Канал, де панує магія Астрології, Нумерології та позитивної Психології на кожен день.
📚Книжкові Яруси 📚 - місце де живуть книги та цитати.
💿MyZaряд💿
Плейлисти для читання та релаксу
🤍 Пудра і сенс
Краса, емоції, факти. Легко, чесно й з сенсом.
Репетитор на всі 💯
Найкращі репетитори України
💛💙Розвивай свою спільноту разом з нами
Шукаєш цікаві та корисні канали? Ми зібрали для тебе найкращі! Новини, стиль, розпродажі, рецепти, корисні поради та багато іншого — все в одному місці.
✅ Підписуйся та не пропусти найцікавіше!
👑Якісний одяг для всієї родини. Без націнок посередників. Гарячі розпродажі щотижня!
🍁краса без меж 👌— поради для краси та здоров'я, лайфхаки, мотивація.
🛍 Каталог постачальників
Безкоштовна база постачальників
🥀 Мода Люкс – стиль і якість в кожній деталі! Підписуйтесь, щоб бути в тренді! ✨
✎ᝰ.𝓑𝓸𝓸𝓴𝓢𝓸𝓯𝓲𝓲𝓪⊹₊𝜗𝜚˚⋆
Книги на будь який смак ✨
🖊️НейроПеро— це портал у літературне майбутнє. Унікальні оповідання, створені ШІ, відкриють перед тобою нові горизонти читання.
👩🍳СМАКОЛИКИ - різноманітні страви, десерти, випічки, салати, закуски, гарніри
🌍 Світ Навколо Нас
Цікаве про наш світ, технології та незабутні місця нашої планети
📚Книгоманка - обожнюю світ книжок, і допоможу полюбити його і вас )
💎ПРЯМИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК ЖІНОЧОГО ОДЯГУ - простір в якому ти створиш власний стиль а також зможеш почати заробляти не виходячи з дому
🫂New you-
Друзі рада вас тут бачити, спорт, мотивація, теми, статуси, чекаю на тебе
🎞 The 🅵🅸🅻🅼 ( Фільми Українською )
Фільми на кожен вечір 😉
💅🏻 manik ☕️
обирай на свій смак.
найкращі ідеї для твоїх нігтиків тільки тут.
💙💛
🍇 шпалери
різноманітні шпалери для вашого телефону, шланшету, пк.
АСТРО//oks
Канал, де панує магія Астрології, Нумерології та позитивної Психології на кожен день.
📚Книжкові Яруси 📚 - місце де живуть книги та цитати.
💿MyZaряд💿
Плейлисти для читання та релаксу
🤍 Пудра і сенс
Краса, емоції, факти. Легко, чесно й з сенсом.
Репетитор на всі 💯
Найкращі репетитори України
💛💙Розвивай свою спільноту разом з нами
06.04.202516:59
05.04.202515:02
#НесподіванеКохання@uatales
05.04.202515:02
Влад: Не знаю... Напевно, злякався.
Оксана: Чого? 😮
Влад: Що в реальному житті все буде інакше. Що наша "магія" існує тільки в повідомленнях.
Оксана: Я думаю, нам варто перевірити цю теорію 🧪👩🔬
Влад: Ти пропонуєш зустрітися? 😳
Оксана: А ти проти? 🙂
Влад: Ні! Тобто... я за. Але...
Оксана: Але?
Влад: А якщо я тобі не сподобаюся наживо? Якщо я занадто тихий, або дивний, або...
Оксана: Владе, я вже бачила тебе. На конференції, в університеті. Я знаю, який ти 😊
Влад: Тоді... кава завтра після пар?
Оксана: Мені завтра не підходить... А післязавтра?
Влад: У мене додаткові заняття...
Так тривало ще два тижні. Завжди знаходилася причина перенести зустріч: то контрольна, то сімейні обов'язки, то раптова застуда.
День 30
Оксана: Владе, можна чесно?
Влад: Звісно.
Оксана: Мені здається, ми обоє боїмося зустрітися. 🙄
Влад: ...можливо.
Оксана: Я знаю чудову кав'ярню біля парку. Сьогодні о 18:00. Жодних відмовок. Приходь, якщо справді хочеш мене побачити. 🎯
Влад дивився на повідомлення, відчуваючи, як серце калатає. Вона права. Вони обоє уникали реальної зустрічі.
О 17:55 Влад нервово переминався з ноги на ногу біля входу до кав'ярні. Вона прийде? Чи він сам не злякається в останню мить?
— Владе? — почувся знайомий голос позаду.
Він обернувся і побачив Оксану. Вона була ще гарніша, ніж він пам'ятав: карі очі, каштанове волосся, легка усмішка. Вона мала при собі книгу — ту саму, яку читала в бібліотеці.
— Привіт, — відповів Влад, відчуваючи, як страх розчиняється. — Ти прийшла.
— Як і ти, — усміхнулася вона. — То що, ризикнемо перевірити, чи спрацює наша "магія" в реальному житті?
Влад усміхнувся у відповідь і простягнув їй руку:
— Я Влад. Приємно нарешті познайомитися.
Оксана засміялася і взяла його за руку:
— А я Оксана. І здається, нам буде про що поговорити.
Іноді найкращі історії кохання починаються з помилок. І як з'ясувалося, ця помилка була найкращою в житті Влада.
#романтика #НесподіванеКохання@uatales
Оксана: Чого? 😮
Влад: Що в реальному житті все буде інакше. Що наша "магія" існує тільки в повідомленнях.
Оксана: Я думаю, нам варто перевірити цю теорію 🧪👩🔬
Влад: Ти пропонуєш зустрітися? 😳
Оксана: А ти проти? 🙂
Влад: Ні! Тобто... я за. Але...
Оксана: Але?
Влад: А якщо я тобі не сподобаюся наживо? Якщо я занадто тихий, або дивний, або...
Оксана: Владе, я вже бачила тебе. На конференції, в університеті. Я знаю, який ти 😊
Влад: Тоді... кава завтра після пар?
Оксана: Мені завтра не підходить... А післязавтра?
Влад: У мене додаткові заняття...
Так тривало ще два тижні. Завжди знаходилася причина перенести зустріч: то контрольна, то сімейні обов'язки, то раптова застуда.
День 30
Оксана: Владе, можна чесно?
Влад: Звісно.
Оксана: Мені здається, ми обоє боїмося зустрітися. 🙄
Влад: ...можливо.
Оксана: Я знаю чудову кав'ярню біля парку. Сьогодні о 18:00. Жодних відмовок. Приходь, якщо справді хочеш мене побачити. 🎯
Влад дивився на повідомлення, відчуваючи, як серце калатає. Вона права. Вони обоє уникали реальної зустрічі.
О 17:55 Влад нервово переминався з ноги на ногу біля входу до кав'ярні. Вона прийде? Чи він сам не злякається в останню мить?
— Владе? — почувся знайомий голос позаду.
Він обернувся і побачив Оксану. Вона була ще гарніша, ніж він пам'ятав: карі очі, каштанове волосся, легка усмішка. Вона мала при собі книгу — ту саму, яку читала в бібліотеці.
— Привіт, — відповів Влад, відчуваючи, як страх розчиняється. — Ти прийшла.
— Як і ти, — усміхнулася вона. — То що, ризикнемо перевірити, чи спрацює наша "магія" в реальному житті?
Влад усміхнувся у відповідь і простягнув їй руку:
— Я Влад. Приємно нарешті познайомитися.
Оксана засміялася і взяла його за руку:
— А я Оксана. І здається, нам буде про що поговорити.
Іноді найкращі історії кохання починаються з помилок. І як з'ясувалося, ця помилка була найкращою в житті Влада.
#романтика #НесподіванеКохання@uatales
05.04.202515:02
Несподіване кохання
Влад стояв біля вікна, нервово постукуючи пальцями по підвіконню. Сьогодні мав бути той день, коли він нарешті наважиться. Три місяці він спостерігав за Юлею на спільних лекціях, помічав її усмішку, коли вона розмовляла з подругами, чув її мелодійний сміх під час перерв.
Юля була старостою їхньої групи, тож у Влада був її номер телефону. Нескінченні репетиції перед дзеркалом, десятки чернеток повідомлень — все це привело його до цього моменту. Глибоко вдихнувши, він взяв телефон і відкрив месенджер.
«Привіт. Можливо, це здасться несподіваним, але ти мені давно подобаєшся. Може, зустрінемося після пар на каву? 🙂»
Серце калатало, коли він натиснув "Відправити". Влад поклав телефон і почав нервово ходити кімнатою. Через хвилину телефон засвітився — повідомлення прочитане. Влад завмер, чекаючи на відповідь, але її не було.
Раптом його пройняв холодний піт. Він схопив телефон і з жахом побачив, що надіслав повідомлення не Юлі, а її сестрі Оксані! Контакти були поряд у списку, а він від хвилювання не помітив, що вибрав не ту людину.
"Чорт, чорт, чорт!" — панікував Влад. Оксана навчалася на паралельному потоці, і хоча вони зрідка перетиналися, вони майже не спілкувалися.
Минуло півгодини, година, дві — відповіді не було. Поступово Влад заспокоївся. "Можливо, вона просто проігнорує це безглузде повідомлення," — думав він, намагаючись зосередитися на конспектах.
Того вечора, коли Влад уже майже заснув, його телефон тихо завібрував. Нове повідомлення. Від Оксани.
Оксана: Привіт. Твоє повідомлення було неочікуваним... Але приємним 😊 Ти мені теж подобаєшся, хоча я думала, що ти цього ніколи не помітиш.
Влад витріщився на екран, не вірячи своїм очам. Це якийсь жарт? Вона серйозно?
Влад: Оксано, я... вибач, але здається, сталася помилка. Я випадково надіслав тобі повідомлення 😓
Оксана: О... Тобто, ти не мені хотів написати? 🙁
Влад відчув, як його серце стиснулося. Він не хотів образити дівчину.
Влад: Так... Але це не означає, що ти не класна! Просто... це непорозуміння.
Оксана: Розумію. Ну, це трохи ніяково тепер 🙈 Кому ти хотів написати, якщо не секрет?
Влад завагався. Зізнатися, що він мав на увазі її сестру? Це звучало б жахливо.
Влад: Неважливо. Вибач за плутанину. Між іншим, я не знав, що подобаюся тобі... Це... несподівано.
Оксана: Я помітила тебе на міжфакультетській конференції минулого семестру. Ти робив доповідь про сучасні технології, і це було справді захопливо. Ти так пристрасно розповідав... 💫
Влад усміхнувся. Він пам'ятав ту конференцію — один із небагатьох моментів, коли він почувався дійсно впевнено.
Влад: Дякую. Ніколи не думав, що хтось запам'ятає ту доповідь, крім викладачів 😄
Оксана: Я не тільки запам'ятала. Я ще й твій блог про технології знайшла. Читаю його регулярно 📱👩💻
Влад: Серйозно?! У мене ж лише 30 підписників... Ти одна з них?
Оксана: TechVlad21? Так, я там під ніком OxTechGirl 🤓
Розмова плавно потекла. Від технологій до музики, від фільмів до книг. Години пролітали непомітно.
День 3
Влад: Доброго ранку! Ти як там після вчорашнього марафону повідомлень? 🌞
Оксана: Трохи не виспалась, але воно того варте 😴☕ До речі, ти бачив останню серію "Технології майбутнього"?
Влад: Ще ні! Без спойлерів, будь ласка! 🙈
Оксана: Ані слова! Але готуйся бути враженим 🤯
День 7
Оксана: Уявляєш, сьогодні на парі професор Ковальчук згадав твою статтю як приклад! 🌟
Влад: Це жарт?! 😨
Оксана: Ні! Я ледь стримувалася, щоб не сказати, що ми спілкуємось 😅
Влад: Ого... Дякую, що повідомила. Це багато для мене значить ❤️
Влад дивився на червоне сердечко, яке щойно надіслав. Це було перше серце в їхньому спілкуванні. І воно здавалося правильним.
День 14
Влад: Я сьогодні бачив тебе в бібліотеці. Ти була так зосереджена на книзі, що я не став підходити 📚👀
Оксана: То був ти?! Я відчувала, що хтось дивиться... Чому не підійшов? 🤔
#романтика #НесподіванеКохання@uatales
Влад стояв біля вікна, нервово постукуючи пальцями по підвіконню. Сьогодні мав бути той день, коли він нарешті наважиться. Три місяці він спостерігав за Юлею на спільних лекціях, помічав її усмішку, коли вона розмовляла з подругами, чув її мелодійний сміх під час перерв.
Юля була старостою їхньої групи, тож у Влада був її номер телефону. Нескінченні репетиції перед дзеркалом, десятки чернеток повідомлень — все це привело його до цього моменту. Глибоко вдихнувши, він взяв телефон і відкрив месенджер.
«Привіт. Можливо, це здасться несподіваним, але ти мені давно подобаєшся. Може, зустрінемося після пар на каву? 🙂»
Серце калатало, коли він натиснув "Відправити". Влад поклав телефон і почав нервово ходити кімнатою. Через хвилину телефон засвітився — повідомлення прочитане. Влад завмер, чекаючи на відповідь, але її не було.
Раптом його пройняв холодний піт. Він схопив телефон і з жахом побачив, що надіслав повідомлення не Юлі, а її сестрі Оксані! Контакти були поряд у списку, а він від хвилювання не помітив, що вибрав не ту людину.
"Чорт, чорт, чорт!" — панікував Влад. Оксана навчалася на паралельному потоці, і хоча вони зрідка перетиналися, вони майже не спілкувалися.
Минуло півгодини, година, дві — відповіді не було. Поступово Влад заспокоївся. "Можливо, вона просто проігнорує це безглузде повідомлення," — думав він, намагаючись зосередитися на конспектах.
Того вечора, коли Влад уже майже заснув, його телефон тихо завібрував. Нове повідомлення. Від Оксани.
Оксана: Привіт. Твоє повідомлення було неочікуваним... Але приємним 😊 Ти мені теж подобаєшся, хоча я думала, що ти цього ніколи не помітиш.
Влад витріщився на екран, не вірячи своїм очам. Це якийсь жарт? Вона серйозно?
Влад: Оксано, я... вибач, але здається, сталася помилка. Я випадково надіслав тобі повідомлення 😓
Оксана: О... Тобто, ти не мені хотів написати? 🙁
Влад відчув, як його серце стиснулося. Він не хотів образити дівчину.
Влад: Так... Але це не означає, що ти не класна! Просто... це непорозуміння.
Оксана: Розумію. Ну, це трохи ніяково тепер 🙈 Кому ти хотів написати, якщо не секрет?
Влад завагався. Зізнатися, що він мав на увазі її сестру? Це звучало б жахливо.
Влад: Неважливо. Вибач за плутанину. Між іншим, я не знав, що подобаюся тобі... Це... несподівано.
Оксана: Я помітила тебе на міжфакультетській конференції минулого семестру. Ти робив доповідь про сучасні технології, і це було справді захопливо. Ти так пристрасно розповідав... 💫
Влад усміхнувся. Він пам'ятав ту конференцію — один із небагатьох моментів, коли він почувався дійсно впевнено.
Влад: Дякую. Ніколи не думав, що хтось запам'ятає ту доповідь, крім викладачів 😄
Оксана: Я не тільки запам'ятала. Я ще й твій блог про технології знайшла. Читаю його регулярно 📱👩💻
Влад: Серйозно?! У мене ж лише 30 підписників... Ти одна з них?
Оксана: TechVlad21? Так, я там під ніком OxTechGirl 🤓
Розмова плавно потекла. Від технологій до музики, від фільмів до книг. Години пролітали непомітно.
День 3
Влад: Доброго ранку! Ти як там після вчорашнього марафону повідомлень? 🌞
Оксана: Трохи не виспалась, але воно того варте 😴☕ До речі, ти бачив останню серію "Технології майбутнього"?
Влад: Ще ні! Без спойлерів, будь ласка! 🙈
Оксана: Ані слова! Але готуйся бути враженим 🤯
День 7
Оксана: Уявляєш, сьогодні на парі професор Ковальчук згадав твою статтю як приклад! 🌟
Влад: Це жарт?! 😨
Оксана: Ні! Я ледь стримувалася, щоб не сказати, що ми спілкуємось 😅
Влад: Ого... Дякую, що повідомила. Це багато для мене значить ❤️
Влад дивився на червоне сердечко, яке щойно надіслав. Це було перше серце в їхньому спілкуванні. І воно здавалося правильним.
День 14
Влад: Я сьогодні бачив тебе в бібліотеці. Ти була так зосереджена на книзі, що я не став підходити 📚👀
Оксана: То був ти?! Я відчувала, що хтось дивиться... Чому не підійшов? 🤔
#романтика #НесподіванеКохання@uatales
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.
