З досвіду 2014 року, як буде, після договорнячка.
Політичні партії для картінки візьмуть до себе в списки красиві лиця (навіть не говорящі) із УБД. Це всякі Забродські, Парасюки та інші козаки Гаврилюки. Гарні лиця, що додають партії credibility, але без жодної реальної ваги і впливу на прийняття рішень. У міністерствах ветеранів, соцполітики, та відповідних департаментах місцевої влади будуть скрізь свої люди, навіть без УБД (уже зараз міністр ветеранів, якась непонятна баба гендерна раднициця). Тут не треба кормити себе ілюзіями, що хтось щось захоче давати ветеранам, за те що вони красіві і багато крові пролили.
Багато старіків і кузьмічів, які не зможуть нормально інтегруватись у цивільне життя, просто зіпʼються. Серед молодших, багато хто поповнить ряди криміналу і тітуханів.
Очевидним рішенням для відстоювання своїх інтересів може здатись створення якоїсь всеукраїнської всесвітньої організації/спілки ветеранів, але я в таке не вірю. Навіть якщо знайдеться повністю безкорисний спонсор (не знайдеться), який буде готовий це фінансувати, не заради особистих амбіцій і шкурняків, така спонтанна і різношерстна організація не матиме міцної організації та ієрархії, і не буде довговічною.
Єдиним рішенням на даному етапі є різні низові ініціативи. Розбудова спільноти і горизонтальних звʼязків. Підтримка ветеранських бізнесів, спортивних ініціатив, організація спільного дозвілля. Саме головне - культивування почуття солідарності, для уникнення і вирішення конфліктів, які у нас в народі всі дуже люблять. Прагнення єдності. Бо, знову ж таки, пройде рік після завершення активних бойових дій, і на ветеранів не похуй буде лише іншим ветеранам. В кращому разі.
На основі невеликих самодостатніх, міцних ветеранських спільнот можна вибудовувати спільноту велику. Яка повинна стати субʼєктом відстоювання реальних інтересів ветеранів і просування їх на всіх рівнях.
Ну або можна лити сливу і кричати я єбал я ваєвал собутильнікам, кожному своє 🤷♂️
