Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Ko'rish

Николаевский Ванёк

Ko'rish

Труха⚡️Україна

Ko'rish

Николаевский Ванёк

Ko'rish

Лёха в Short’ах Long’ует

Ko'rish

Радіо Юрченко

Kitoblar

Про книжки, видавниче і навколокнижкове📚
*божи, як оригінально*
head of marketing&pr laboratory.ua🧡

TGlist reytingi

TuriOmmaviy

Tekshirish

Tekshirilmagan

Ishonchnoma

Shubhali

JoylashuvУкраїна

TilBoshqa

Kanal yaratilgan sanaMar 04, 2023

TGlist-ga qo'shildi

Jul 26, 2023

Men kanal egasiman

O'zgartirishlar tarixi

Muxrlangan guruh

РО

Поговорити

Kitoblar

Telegram kanali Радіо Юрченко statistikasi

Batafsil

Obunachilar

789

24 soat00%Hafta

3-0.3%Oy

5-0.6%

Iqtiboslar indeksi

0

Eslatmalar0Kanallardagi repostlar0Kanallardagi eslatmalar0

Bitta postning o'rtacha qamrovi

421

12 soat2370%24 soat4210%48 soat6390%

Ishtirok (ER)

11.64%

Repostlar6Izohlar2Reaksiyalar41

Qamrov bo'yicha ishtirok (ERR)

53.36%

24 soat0%Hafta0%Oy

11.21%

Bitta reklama postining qamrovi

0

1 soat00%1 – 4 soat00%4 - 24 soat00%

Batafsil

Botimizni kanalingizga ulang va ushbu kanal auditoriyasining jinsini bilib oling.

24 soat ichidagi barcha postlar

1

Dinamika

"Радіо Юрченко" guruhidagi so'nggi postlar

Barcha postlar

25.02.202516:16

Коротко про цей вечір✨️

25.02.202515:03

Колись я страшенно любила мотоциклістів

— за відчуття спільності там, де її не чекаєш. Катаючись пасажиркою, я щоразу тішилась бачити, як, зустрівшись на секунду на дорозі, вони вітались один з одним. Як зупинялись спитати чи потрібна допомога, навіть якщо зупинка іншого — просто відпочинок. Як приймали, наче ти давній друг, хоча ви вперше бачитесь. Цього немає серед водіїв авто. І, як ми перестали катати, цього стало дуже не вистачати.

Відчуття своїх там, де ти навіть імен не знаєш.

Десь пів року тому я закрила свій давній гештальт — підписалась на спільноту The Ukrainians. Мені хотілося підтримати незалежну журналістику і якісний контент, але, забираючи свою торбу амбасадорки і свій перший друкований Reporters, я отримала щось набагато більше. Журнал, під який хочеться окрему поличку. Зі світлинами, кожна з яких — окрема історія. І словами, що розрадять, підуть цитатами і дадуть світло в душу, де, здається, давно блекаут. Історії і голоси, які треба зберегти. І таке мені цінне:

Відчуття своїх там, де ти навіть імен не знаєш.

Я йду Хрещатиком, Книжковим Арсеналом чи просто їду в метро — і бачу амбасадорів і амбасадорок The Ukrainians. Ми впізнаємо один одного за торбами, зустрічаємось поглядами і усмішками, бо знаємо — свої. У нас спільна не просто підписка, а й цінності, погляди і смисли, що шукаються поміж фактами. Ми, скоріш за все, зараз читаємо ту саму книжку — разом, у спільноті. Ми разом чекатимемо нове число Reporters. Словом. Ми разом.

Ставайте частиною спільноти. Окрім більше ніж журналу, отримаєте багато цінного. І відчуття своїх, всюди❤️‍🩹

24.02.202522:53

💔

24.02.202520:45

Я часом думаю про тих, хто запускає дрони чи ракети, цілком усвідомлюючи, що там, куди він їх запускає, якраз лягають спати діти. Чи вже сплять. Він запускає смерть, відпрацьовує цю свою "робочу зміну", а потім йде додому. Мабуть, там теж діти. Він вечеряє чи снідає, щось там питає у цих дітей, дружину цілує може (чи підбухує). Словом, якесь життя живе. А потім (ця істота) знову йде на свою "роботу", усвідомлюючи, що йде вбивати.

Але от, під сигнал тривоги і звуки вибухів, я слухаю що його соотєчєствєннікі і колєгі, знаходячись в українському полоні, говорять про путіна. Ні, там немає усвідомлення. Ці, що в полоні, можливо колись повернуться додому, щось там питатимуть у дітей, може дружин цілуватимуть, якось поживуть — і підуть назад вбивати. Ті, що запускають, продовжуватимуть.

*Сашко перед сном спитав, що це я буду дивитись.
— Це відео про зло, Саш.
— Тобто про росіян?*

Велика робота Емми, лишаю вам тут

24.02.202514:56

Слова сьогодні важко підбираються, вони всі зупиняються десь комком у горлі, сльозами в очах і, наче світлинами, спогадами у голові. І от про них подумалось.

Мій день сьогодні і мій день 3 роки тому — вони настільки різні. Працюю, син зі школи прийшов, ввечері треба буде домашнє завдання разом зробити і спланувати завтра. Все це загалом вдається і вдасться, як і плюс-мінус щодня ці 3 роки. Як не було рівно 3 роки тому.

Нам є кому і як дякувати за наше кожне щодня. І не лише за те, що воно інакше. За те, що воно у нас є.

Попрошу вас задонатити на збір для 46ї, в якій служить чоловік моєї Насті (вона ж і збирає). Це найменше, що ми можемо зробити у вдячність за всі ці наші попрацювати-зробити-спланувати. За кожен день.

23.02.202521:43

Скажу дещо і втечу: "Американа" — це трішки як "Каста".

*на випадок, якщо ви читали першу, але чомусь досі не читали другу😉

23.02.202512:04

У мене були якісь грандіозні плани на неділю, але після такої ночі ось максимум: обкластися книжками і лежати. "Американа" нині в процесі, а всі інші поки око тішити — люблю Артбукс❤️‍🩹

А ви там як? Чим зайняті?

22.01.202518:27

І плани одразу. Зверніть увагу, ці збірки в застосунку безкоштовні, а читання авторські❤️‍🩹

22.01.202518:23

Багато років не можу подружитися з аудіокнигами. Слухала повністю з десяток, не знаю скільки разів пробувала ознайомчі фрагменти — не можу, не заходить, гублюсь. Так і кинула цю справу, не моє і все.

А тут в дорозі зайшла в застосунок Мегого і ану, думаю, спробую "Глибину різкості", бо ж сама авторка читає. І поезії Цілик люблю дуже.

Для мене диво сталося. Ніде не загубилась, кожне слово до мурах, часом і до сліз... Ще й рядок про Шулявку припав на реальну в моїй дорозі Шулявку.

Словом, слухати поезії інтонаціями і голосами авторів — прекрасно. І хтозна, може так і з аудіокнижками вдасться📚

Repost qilingan:

Chytomo

22.01.202513:15

💔 Волонтерський проєкт «Недописані»: у ході війни росія вбила 224 людей літератури

Серед них — письменники, поети, перекладачі, редактори, видавці, бібліотекарі, поширювачі літератури, працівники книжкової фабрики.

#Недописані #злочини_росії

👉 Підписатися на Читомо в телеграмі

Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga

21.01.202521:03

Зачитуюсь сьогодні оглядом Ганни Улюри для Читомо і вам раджу, захват. І не лише через те, що в матеріалі 3 наші книжки (це просто в саме серце) — тут глибоко і влучно❤️‍🩹

Література добре обживає території, де в реалі вижити не вийде — принаймні з власної волі.

— про "Лімб" Кирила Половінка💭

Читайте, а потім читайте😉

21.01.202506:55

І ще ось цю покажу:

"В одну річку двічі" — новий есей фінської письменниці Софі Оксанен, у якому вона досліджує мізогінію як державну політику Росії. Це історія про війну і жінок, про те, як Росія змушує жінок мовчати, використовуючи зґвалтування як зброю. Про байдужість і мовчання, які продовжують традицію безкарності Росії. Про те, чому важливо говорити про воєнні злочини.

У своїх загарбницьких війнах Росія завжди використовувала одні й ті самі методи: депортація, русифікація, пропаганда, терор цивільного населення, знищення культури. Росія ніколи не просила вибачення і не була покарана за свої злочини. Геракліт помилявся: в одну річку можна ввійти двічі. І лише засудження зла спроможне його зупинити.

Книжка вже в наявності, замовити можна на сайті Комори📚

21.01.202506:39

Цікавий анонс у Комори. Від видавництва:

Діана та Ліна — сіамські близнючки, які живуть разом зі своєю бабусею у злиденній пострадянській Сакартвело, ізольовані від зовнішнього світу. Сестри змушені існувати в одному тілі, хоча мають дуже різні характери: серйозна і практична Діана не завжди розуміє емоційну і романтичну Ліну.

Дівчата ведуть щоденники, і ці записи для них — єдине місце, де вони можуть бути собою, бути в однині. Смерть бабусі й страшна повінь руйнують звичне та налагоджене життя близнючок. Їх викрадають з лікарні, і вони опиняються в цирку, де змушені виступати в розважальному шоу.

То чи є межа в людської ницості та чи зможуть Діана з Ліною знайти своє місце в цьому жорстокому світі?

Обіцяють у кінці січня, чекатиму📚

Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga

21.01.202502:03

Тиждень був такий, що хочеться на шезлонг, але то треба пояснити😁

Дорога коліжаночка (як по роботі, так і по книжкам) змотивувала на спільночит "Зачарованої гори" Томаса Манна. Взяти цеглину класики в 900 сторінок, коли тут постійно жалієшся, що не читається? Пфф, легко!

А книжка дійсно досить легко пішла, а з нею і свої "фішки". Герой Манна приїздить до брата у санаторій в горах — суто відвідати. Та серед розмов про високе (і не дуже) знайомиться з "побутом" санаторію, зокрема з процедурою, яка нам дуже припала до душі. Щодня пані та панове мають дві години лежати на шезлонгах, це обов'язково і пропускати таке лікування не можна. Просто лежати дві години — непогано, та?

Що там далі відбуватиметься — поки для мене загадка, тому йду на свій "шезлонг" підніматися на цю 900-сторінкову гору далі.

А ви з якою книжкою на ~~шезлонг~~ вихідні йдете?