Ліки існують різні. Різним людям ліки треба різні. І чим рідкісніша хвороба, чим складніше її лікувати, тим дорожче ці ліки.
Я не хочу зайвий раз розповідати, що таке ціни. Ціни звісно засіб дискримінації, в широкому смислі. У нас є певне благо, кількість якого фіксована, якщо ми почнемо роздавати це благо кожному перехожому, в тому числі серед тих, хто нужденний, то воно просто закінчиться, і тоді ми прийдемо до таких собі голодних ігор, де люди б'ються за таблетки, тому що хтось більше нужденний, а хтось менше. Звісно, конкретно для ліків є поняття рецепту і все таке. Але все ж таки, блага більше не стає, а контроль за розподілом все ще породжує корупцію та блат. Блага стає більше, коли бариги женуться за прибутком.
Гроші допомагають якось універсально відфільтрувати людей. Ніхто не стверджує, що фільтр є справедливим завжди, що є люди, яким ці ліки життєво потрібні, а вони коштують непідйому суму. Але перевага грошей і ринку не в тому, що він нагодує всіх нужденних і завжди буде справедливим, хоча без ринку рівності як правило ще менше. Його перевага в тому, що тільки грошам начхати хто тримає їх у руках. Будь якому іншому ні.
Я не хочу знову ж таки заглиблюватися в справедливість фарм компаній, наскільки є скрізь ідеальними у відношенні швидкість/якість всі регуляції ліків, чи чогось такого. Звісно це не завжди далеко так.
Я хочу підняти інше питання. Ціни на ліки дуче вирішив регулювати на всі, а певні. Звісно ніхто аптекам компенсувати збитки не буде, бо і грошей нема, і Зеленський ніколи сильним в економічній політиці не був. Відповідно аптеки вочевидь не планують во благо нації працювати у збиток. Може і хотіли б, але це дозволити собі не можуть, інаше ми виявимося просто без ліків. Фарм компанії може і бариги та скотиняки, але ціну зменшувати не планують.
От яка штука. Держава виходить і заявляє "люди, що хворі оцим більш важливі, ніж люди що хворі оцим". Раніше грошам було пофіг в кого вони в руках, тепер вже ні. Держава починає заявляти, що чиїсь болячки менш важливі, ніж болячки решти. Навіть якщо це ліки для десятка людей на може всю країну, які за попереднім замовлення в Україну взагалі привозять, то цим людям теж пропонується посмоктати, бо ваше здоров'є менш важливе ніж здоров'я інших. І відбувається все це щастя на засідання рнбо. Прем'єр міністр, президент, Єрмак рішають, які ж хвороби більш важливі, а які менше важливі.
Це звісно порок будь якої солідарної медицини. Держава (та і приватні страхові теж цим грішать) намагається знизити видатки на ефекті масштабу, і диферсифікують шляхом вибудовування ієрархій, хто більше нужденний. Чиїсь болячки і проблеми більш важливі, чиїсь менше. Так як ніякої об'єктивної для цього шкали не існує, то починається це саме "до кого емпатії більше, або хоча б лобіює краще, той і прав".
Тому наприклад на дослідження раку грудей витрачають менше ніж на рак легеней, хоча боротьба з раком легеней принесла б користь більшій кількості людей. Ви ж не проти жіночого здоров'я? Отож, не проти. Туди ж всякі болячки від нездорового образу життя по типу наркоманії, ожиріння, та іншого. В нашій країні ще дуже важливими є і болячки ветеранів. Звісно, немає нічого поганого переживати за здоров'я ветеранів, але податки платять всі, медицина декларується як така, що для всіх, а на практиці виходить якось по іншому. До кого емпатії більше, той і має отримати ліки раніше і простіше.
За це люблять критикувати американську системи охорони здоров'я, але вона просто про це заявляє більш відверто ніж солідарна.
Немає нічого поганого в тому, щоб допомагати нужденним, навіть часом від імені держави. Та ж Супрун свого часу запускала програму субсидій на ліки. Існують громадські організації, які на них скидуються, є благодійні фонд. Пам'ятаю як в укрнеті на початку вторгнення бомбило як лгбт-організація завозила як гуманітарку ліки для транс-переходів. Але власне це хоча б в приватному порядку, свій допомагає своїм, і не вимагає нівкого за це платити. Державні субсидії, теж створюють цю ієрархію та хоча б не викривляють ринок, не змушують тих, хто в неї не потрапляє платити більше.
