Березовый сок
Меня зовут Борислав Береза и это мой канал, на котором собран самый сок из событий украинской и мировой политики. А так же новости с войны. Если у вас есть интересная информация или есть предложения по сотрудничеству, то пишите на berezajustice@gmail.com
TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
TekshirilganIshonchnoma
ShubhaliJoylashuvУкраїна
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaNov 08, 2017
TGlist-ga qo'shildi
Jun 15, 2023Muxrlangan guruh
Берёзовый сок
939
Repost qilingan:
Валерій Залужний
19.03.202508:55
Щира. Смілива. Вільна. Яскрава. Талановита.
Завжди сучасна і актуальна. Непохитна та рішуча.
Її слово - в саме серце. Пронизує, хвилює, карбує в пам'яті.
Многая літа, пані Ліно.
Для мене велика честь знати Вас.
Завжди сучасна і актуальна. Непохитна та рішуча.
Її слово - в саме серце. Пронизує, хвилює, карбує в пам'яті.
Многая літа, пані Ліно.
Для мене велика честь знати Вас.
10.03.202508:35
У ніч проти 21 серпня 1968 року радянський літак Ан-24, що ідентифікував себе як цивільний борт, запросив термінову аварійну посадку на аеродромі "Рузина" в Празі.
Після того, як чехи дозволили йому сісти, з надр "цивільного" борту ринули радянські спецназівці, які захопили диспетчерську вежу та забезпечили приземлення основної хвилі десанту. В російській літературі ця підлість стосовно "незалежної" країни досі називається "обманним маневром".
При звістці про вторгнення в кабінеті голови ЦК КПЧ Дубчека терміново зібралася Президія КПЧ. Обговорювалося прийняття заяви, яка засуджувала вторгнення. Більшість – 7 проголосувала проти, 4 – "за".Але.
Вже, о 4-й годині будівлю ЦК КПЧ було оточено радянськими військами, співробітники КДБ заарештували керівництво незалежної країни і негайно вивезли до Москви.
Водночас, усі радянські ЗМІ кричали про те, що в ЧРСР відбувається заколот "буржуазії", яким керують, природно, із Держдепу США.
Щоправда, про "печеньки" нічого не розповідали)).
Оскільки, ЧРСР мала доволі потужні збройні сили (250 тис солдатів і офіцерів при 3 тис. танках), які цілком могли розпочати бойові дії проти 500-тисячного угруповання окупантів, радянські генерали пішли на наступний крок.
На аеродром "Рузина" було запрошено нібито для переговорів найвище керівництво армії ЧРСР під гарантії недоторканності. Під чесне слово міністра оборони СРСР маршала Гречка. І,відразу, заарештовано.
Це,у комуністів, називалося "військовою хитрістю".
...Через 46 років російські генерали Богдановський, Картаполов і Євстратов дадуть гарантії безпеки українським військовим під Іловайськом, відкриють "зелений коридор", а,потім, розстріляють колони, що відходили, артилерією. Разом із двома десятками власних солдатів, які перебували в полоні в українців.
Воєнна хитрість така.
А,ще, через півроку російські військові дали "слово російського офіцера" не здійснювати ворожих дій в обмін на допуск до будівлі Донецького аеропорту для евакуації тіл своїх загиблих російських солдатів. І,знову, "воєнна хитрість": прикриваючись "чесним словом", росіяни замінували опорні конструкції будівлі, а потім підірвали її.
Можна згадати й більш ранні часи - особисте "чесне слово" Фрунзе, яке він дав офіцерам Врангеля в Криму, що, якщо ті складуть зброю, то їм забезпечать безперешкодну евакуацію - 50 тисяч військових, що повірили йому, завантажили в баржі і втопили.
А, ще, раніше, сам цар-батюшка, дав "чесне нерушиме царське слово", що не зачепить мешканців Казані, якщо ті відкриють браму перед його військам. І вирізав усіх до ноги так, що сам не міг до міста вїхати через гору тіл.
Кажуть, нині, москва затіяла якісь таємні попередні переговори через посередників про мир.
Мир - це гарно. Але, ті, хто розмовлятимуть з кремлем, мають знати і памятати історію. І, що її "чесне слово",завжди, закінчується одним: "воєнною хитрістю"... (с) Вікторія Лісовенко
Після того, як чехи дозволили йому сісти, з надр "цивільного" борту ринули радянські спецназівці, які захопили диспетчерську вежу та забезпечили приземлення основної хвилі десанту. В російській літературі ця підлість стосовно "незалежної" країни досі називається "обманним маневром".
При звістці про вторгнення в кабінеті голови ЦК КПЧ Дубчека терміново зібралася Президія КПЧ. Обговорювалося прийняття заяви, яка засуджувала вторгнення. Більшість – 7 проголосувала проти, 4 – "за".Але.
Вже, о 4-й годині будівлю ЦК КПЧ було оточено радянськими військами, співробітники КДБ заарештували керівництво незалежної країни і негайно вивезли до Москви.
Водночас, усі радянські ЗМІ кричали про те, що в ЧРСР відбувається заколот "буржуазії", яким керують, природно, із Держдепу США.
Щоправда, про "печеньки" нічого не розповідали)).
Оскільки, ЧРСР мала доволі потужні збройні сили (250 тис солдатів і офіцерів при 3 тис. танках), які цілком могли розпочати бойові дії проти 500-тисячного угруповання окупантів, радянські генерали пішли на наступний крок.
На аеродром "Рузина" було запрошено нібито для переговорів найвище керівництво армії ЧРСР під гарантії недоторканності. Під чесне слово міністра оборони СРСР маршала Гречка. І,відразу, заарештовано.
Це,у комуністів, називалося "військовою хитрістю".
...Через 46 років російські генерали Богдановський, Картаполов і Євстратов дадуть гарантії безпеки українським військовим під Іловайськом, відкриють "зелений коридор", а,потім, розстріляють колони, що відходили, артилерією. Разом із двома десятками власних солдатів, які перебували в полоні в українців.
Воєнна хитрість така.
А,ще, через півроку російські військові дали "слово російського офіцера" не здійснювати ворожих дій в обмін на допуск до будівлі Донецького аеропорту для евакуації тіл своїх загиблих російських солдатів. І,знову, "воєнна хитрість": прикриваючись "чесним словом", росіяни замінували опорні конструкції будівлі, а потім підірвали її.
Можна згадати й більш ранні часи - особисте "чесне слово" Фрунзе, яке він дав офіцерам Врангеля в Криму, що, якщо ті складуть зброю, то їм забезпечать безперешкодну евакуацію - 50 тисяч військових, що повірили йому, завантажили в баржі і втопили.
А, ще, раніше, сам цар-батюшка, дав "чесне нерушиме царське слово", що не зачепить мешканців Казані, якщо ті відкриють браму перед його військам. І вирізав усіх до ноги так, що сам не міг до міста вїхати через гору тіл.
Кажуть, нині, москва затіяла якісь таємні попередні переговори через посередників про мир.
Мир - це гарно. Але, ті, хто розмовлятимуть з кремлем, мають знати і памятати історію. І, що її "чесне слово",завжди, закінчується одним: "воєнною хитрістю"... (с) Вікторія Лісовенко
14.03.202518:53
🕯 Під час виконання бойового завдання на війні загинув 22-річний Владислав Степаненко. Захиснику було всього 22 роки,
Владислав мешкав у Запоріжжі. У 2020 році закінчив 11 клас місцевої гімназії. Хлопець доєднався до лав захисників та боронив країну від російських загарбників. Але рашисти вбили Героя.
«Степаненко Владислав віддав найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити! Низький уклін батькам, які виховали справжнього патріота своєї батьківщини. Вічна пам’ять та шана українському воїну, який захищав батьківщину та кожного з нас», – йдеться в повідомленні на сторінці гімназії, випускником якої він був.
Вічна слава Герою!
Владислав мешкав у Запоріжжі. У 2020 році закінчив 11 клас місцевої гімназії. Хлопець доєднався до лав захисників та боронив країну від російських загарбників. Але рашисти вбили Героя.
«Степаненко Владислав віддав найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити! Низький уклін батькам, які виховали справжнього патріота своєї батьківщини. Вічна пам’ять та шана українському воїну, який захищав батьківщину та кожного з нас», – йдеться в повідомленні на сторінці гімназії, випускником якої він був.
Вічна слава Герою!
09.03.202507:01
Сержант Інна Дерусова була медиком. Пішла у військо ще під в ту фазу російсько-української війни, яку формально називали АТО, потрапила в 15 батальйон 58 окремої мотопіхотної бригади. Йшла, добре розуміючи, що таке війна - її рідний брат воював в добробаті, пройшов Іловайськ та полон. Потім до війська пішов і її син Олександр.
"Ми служили разом, я в артилерії, мама - в медпункті. Маму всі дуже любили, дуже хвалили, вона була хорошим медиком і дуже доброю людиною. На диво, вона дуже швидко і легко освоїлась в армії. Вона завжди ставилась до людей так, як хотіла, щоб до неї ставились. Коли хлопці отримували поранення - мама стрімголов летіла їх рятувати і їй було все одно на обстріли і небезпеку. Вона багатьох врятувала за роки служби. Я її називав «Миколаївна», «мамою» не називав на роботі. Мало навіть хто знав про це. Так ми з нею вирішили. Мабуть, вже в 2019 в нашому підрозділі більшість побратимів дізналась, що вона - моя мама.... Її всі любили. Мама була дуже доброю, душевною, вона намагалась завжди всім допомогти. Вона була мені не просто мамою, але й справжнім другом" - розповідав мені її син Олександр в інтерв'ю для книжки про оборону Охтирки.
Повномасштабне вторгнення застало її у відпустці, коли вона була біля матері, яка потребувала догляду після операції. Вона одразу ж поїхала в підрозділ, але не змогла до нього дістатись і, опинившись в Охтирці дорогою до своїх, разом з побратимом просто пішла до найближчої військової частини - місцевого 91 окремого полку підтримки. Востаннє вона говорила з сином в день загибелі. Сказала: «Не хвилюйся, я ж в тебе молодчинка, зі мною все буде добре!».
26 лютого росіяни здійснили три авіаудари по цій військовій частині. Виродки дуже ретельно все прорахували: першу бомбу скинули на казарму. Коли тих, хто вцілів, виносили з казарми і доставляли в медпункт, через кілька хвилин вони вдарили другою авіабомбою по ньому. Серед тих, хто загинув рятуючи поранених, була Інна Дерусова.
На момент загибелі їй було 52 роки.
Інна Дерусова стала першою жінкою-військовою, нагородженою орденом Герой України посмертно. Вічна пам'ять, слава та шана Інні Дерусовій і всім жінкам, що віддали своє життя, захищаючи та рятуючи інших. (с) Євгенія Подобна
"Ми служили разом, я в артилерії, мама - в медпункті. Маму всі дуже любили, дуже хвалили, вона була хорошим медиком і дуже доброю людиною. На диво, вона дуже швидко і легко освоїлась в армії. Вона завжди ставилась до людей так, як хотіла, щоб до неї ставились. Коли хлопці отримували поранення - мама стрімголов летіла їх рятувати і їй було все одно на обстріли і небезпеку. Вона багатьох врятувала за роки служби. Я її називав «Миколаївна», «мамою» не називав на роботі. Мало навіть хто знав про це. Так ми з нею вирішили. Мабуть, вже в 2019 в нашому підрозділі більшість побратимів дізналась, що вона - моя мама.... Її всі любили. Мама була дуже доброю, душевною, вона намагалась завжди всім допомогти. Вона була мені не просто мамою, але й справжнім другом" - розповідав мені її син Олександр в інтерв'ю для книжки про оборону Охтирки.
Повномасштабне вторгнення застало її у відпустці, коли вона була біля матері, яка потребувала догляду після операції. Вона одразу ж поїхала в підрозділ, але не змогла до нього дістатись і, опинившись в Охтирці дорогою до своїх, разом з побратимом просто пішла до найближчої військової частини - місцевого 91 окремого полку підтримки. Востаннє вона говорила з сином в день загибелі. Сказала: «Не хвилюйся, я ж в тебе молодчинка, зі мною все буде добре!».
26 лютого росіяни здійснили три авіаудари по цій військовій частині. Виродки дуже ретельно все прорахували: першу бомбу скинули на казарму. Коли тих, хто вцілів, виносили з казарми і доставляли в медпункт, через кілька хвилин вони вдарили другою авіабомбою по ньому. Серед тих, хто загинув рятуючи поранених, була Інна Дерусова.
На момент загибелі їй було 52 роки.
Інна Дерусова стала першою жінкою-військовою, нагородженою орденом Герой України посмертно. Вічна пам'ять, слава та шана Інні Дерусовій і всім жінкам, що віддали своє життя, захищаючи та рятуючи інших. (с) Євгенія Подобна
10.03.202509:47
У вівторок, на переговорах України та США в Саудівській Аравії, що їх деякі американські ЗМІ називають «останнім шансом», делегацію від України очолюватиме Андрій Єрмак.
Людина без спеціальної освіти, досвіду, посади (а значить — відповідальності) знання англійської, а головне: людина, не обрана і не уповноважена українським народом.
І я не те, що хочу якось це розкритикувати чи посіяти зраду, як то кажуть, бо нічого ж нового: ми всі й давно знаємо і бачимо кадрову трагедію нашої влади, вже не кажучи про знищення державних інституцій, кризу парламентаризму тощо…
Просто констатую цей факт, який безперечно є сумним, але дуже симптоматичним: головним переговорником від України, яка стікає кровʼю та державність і виживання якої стоїть на кону, є кінопродюсер, «кришувальник» київських ларьків, бізнес партнер, призначений менеджер (що привів і тримає на посадах одіозних антимайданівців типу Татарова), голова офісу і друг президента Зеленського, кум Миколи Тищенка, син співробітника Головного розвідувального управління РФ у відставці — Андрій Єрмак. (с) Оксана Байло
Людина без спеціальної освіти, досвіду, посади (а значить — відповідальності) знання англійської, а головне: людина, не обрана і не уповноважена українським народом.
І я не те, що хочу якось це розкритикувати чи посіяти зраду, як то кажуть, бо нічого ж нового: ми всі й давно знаємо і бачимо кадрову трагедію нашої влади, вже не кажучи про знищення державних інституцій, кризу парламентаризму тощо…
Просто констатую цей факт, який безперечно є сумним, але дуже симптоматичним: головним переговорником від України, яка стікає кровʼю та державність і виживання якої стоїть на кону, є кінопродюсер, «кришувальник» київських ларьків, бізнес партнер, призначений менеджер (що привів і тримає на посадах одіозних антимайданівців типу Татарова), голова офісу і друг президента Зеленського, кум Миколи Тищенка, син співробітника Головного розвідувального управління РФ у відставці — Андрій Єрмак. (с) Оксана Байло
25.03.202518:48
Зараз проходять дуже (!!!) важливі слухання у Сенаті щодо глобальних загроз національним інтересам Америки.
Сенатор Джеррі Моран від РП запитує у директора ЦРУ Реткліффа, як він оцінює здатність ЗСУ тримати удар російських агресорів?
Реткліфф, підбираючи слова, бо він знає, що його слухає Трамп і його радники, відповідає, що незважаючи на загальну оцінку і громадську думку, що російська армія має перевагу і повільно просувається вперед, що стосується українського опору, то український народ і військові були недооціненими (underestimated) протягом кількох років, і "я переконаний, на основі своїх роздумів і з погляду розвідданих, вони будуть битися голими руками, якщо буде потрібно і якщо їх не влаштують умови мирової угоди."
Це дуже потужна заява, яка ламає всю гру Трампа, Віткоффа та інших у Білому домі. (с) Олександр Іванов
Сенатор Джеррі Моран від РП запитує у директора ЦРУ Реткліффа, як він оцінює здатність ЗСУ тримати удар російських агресорів?
Реткліфф, підбираючи слова, бо він знає, що його слухає Трамп і його радники, відповідає, що незважаючи на загальну оцінку і громадську думку, що російська армія має перевагу і повільно просувається вперед, що стосується українського опору, то український народ і військові були недооціненими (underestimated) протягом кількох років, і "я переконаний, на основі своїх роздумів і з погляду розвідданих, вони будуть битися голими руками, якщо буде потрібно і якщо їх не влаштують умови мирової угоди."
Це дуже потужна заява, яка ламає всю гру Трампа, Віткоффа та інших у Білому домі. (с) Олександр Іванов
13.03.202510:53
Сцуко! Волаю!!!
"Це Україна винна, що мене всі ненавидять", - Fox News з посиланням на Ілона Маска
"Це Україна винна, що мене всі ненавидять", - Fox News з посиланням на Ілона Маска
13.03.202518:04
🕯13 березня під час виконання бойового завдання на Торецькому напрямку загинув боєць полку спецпризначення "Сафарі", штурмової бригади Національної поліції України «Лють», блогер Антон Пшеничний, позивний «Гомер». 18 березня йому мав би виповнитись 31 рік.
Антон завжди займав активну громадянську позицію та був відомий у Бердянську завдяки своїй діяльності в складі «Сармат TV»., як один з засновників. В жовтні 2020 року Антон був обраний депутатом Бердянської міськради, але вже в грудні того ж року, на знак протесту, за власною ініціативою склав мандат через те, що цей орган виявився підконтрольним нардепу від ОПЗЖ Олександру Пономарьову, який пізніше був звинувачений у співпраці з окупантами та був затриманий СБУ. .
Україна втратила свого вірного сина. Його вбила Росія. Попередньо, похорон відбудеться в Києві 18 березня.
Вічна пам'ять Герою!
Антон завжди займав активну громадянську позицію та був відомий у Бердянську завдяки своїй діяльності в складі «Сармат TV»., як один з засновників. В жовтні 2020 року Антон був обраний депутатом Бердянської міськради, але вже в грудні того ж року, на знак протесту, за власною ініціативою склав мандат через те, що цей орган виявився підконтрольним нардепу від ОПЗЖ Олександру Пономарьову, який пізніше був звинувачений у співпраці з окупантами та був затриманий СБУ. .
Україна втратила свого вірного сина. Його вбила Росія. Попередньо, похорон відбудеться в Києві 18 березня.
Вічна пам'ять Герою!
18.03.202510:16
11 років тому, 18 березня 2014 року, Сергій Кокурін став першим військовим, вбитим окупантами у сучасній російсько-українській війни.
Він загинув, захищаючи свою частину в Криму від російських окупантів. Його героїзм і вірність присязі стали символом боротьби за Україну та руйнуванням кремлівського міту про "безкровне воз'єднання півострову". (c) Український інститут національної пам'яті.
Він загинув, захищаючи свою частину в Криму від російських окупантів. Його героїзм і вірність присязі стали символом боротьби за Україну та руйнуванням кремлівського міту про "безкровне воз'єднання півострову". (c) Український інститут національної пам'яті.
06.04.202515:06
Зачепила мене ця картина.
Художниця Марія Полякова. м. Київ.
" Харків стоїть...І Суми, і Дніпро, і Кривий Ріг, і Чернігів..." 2025 р.
Полотно, акрил. текстурна паста, олія.
Художниця Марія Полякова. м. Київ.
" Харків стоїть...І Суми, і Дніпро, і Кривий Ріг, і Чернігів..." 2025 р.
Полотно, акрил. текстурна паста, олія.
Repost qilingan:
Книжкова жаба
07.04.202517:55
На цьому ресурсі не було дописів російською, але цей вірш вартий допису. І він ідеально підходить до книжкової теми каналу.
Андрей Орлов (Орлуша )
Я список кораблей прочёл до середины
Утро было пасмурным и хмурым
В даль, в туман, подальше от земли
От причала мировой культуры
Уходили в море корабли.
Первым, ощетинив грозно пушки,
Ржавой чешуёй как жар горя,
Гордо шёл авианосец «Пушкин»,
В трюмах – тридцать три богатыря.
Следом, на войну и мир готовый,
С сизой дыма бородой густой
Крейсер плыл огромный, но не новый –
«Граф Лев Николаевич Толстой»,
А за ним кильватерной полоской –
Три эсминца, всем внушая страх –
«Бродский», «Маяковский» и «Чайковский»
Медленно плелись на всех парах.
Чайки на лету лишались чувства,
Мухи отделялись от котлет,
Видя баржи «Русское Искусство»
«Достоевский» «Горький» и «Балет».
В родину и скрепы крепко веря,
Оркестровый загрузив десант,
Шёл за ними «Гергиев Валерий»,
На носу неся гвардейский бант.
В каждый порт входившие без страха,
Ласканные славой и рублём
Посланы по направленью «нахуй»
За военным русским кораблём.
- Как же мы без вас?!! – им вслед рыдали.
- Родненькие, вас-то, вас за что?
- Вас же всей планетой почитали!
С кораблей не отвечал никто…
Словно бог войны великолепен,
В триколор раскрасивши трубу,
Нахуй уплывал «Zахар Прилепин»
Со сквозной пробоиной во лбу.
Альбатрос над серым морем носится,
Глядя, как идёт красив, толков
Бесогон, герой, оскароносец
С именем «Никита Михалков».
Строй неровный, но довольно длинный,
Золочёный словно образа,
Проходя вдоль острова Змеиный,
Вдаль отвёл стыдливые глаза.
Без оркестров, тихо и понуро,
Чуя, что давно пробито дно,
Уплывали «Русская культура»,
«Русский цирк» и «Русское кино».
Гордость, славу, символы державы,
Испытавшей вдруг крутой облом,
Провожал в поход орёл двуглавый
Сломанным под Харьковом крылом
На последней лодочке – Герасим
Тупо вёз топить своё Муму
И мычал: – Я русский, я прекрасен,
И за что мне «нахуй» – не пойму!
©️Андрей Орлов (Орлуша).
Підписатися на Книжкову жабу
Андрей Орлов (Орлуша )
Я список кораблей прочёл до середины
Утро было пасмурным и хмурым
В даль, в туман, подальше от земли
От причала мировой культуры
Уходили в море корабли.
Первым, ощетинив грозно пушки,
Ржавой чешуёй как жар горя,
Гордо шёл авианосец «Пушкин»,
В трюмах – тридцать три богатыря.
Следом, на войну и мир готовый,
С сизой дыма бородой густой
Крейсер плыл огромный, но не новый –
«Граф Лев Николаевич Толстой»,
А за ним кильватерной полоской –
Три эсминца, всем внушая страх –
«Бродский», «Маяковский» и «Чайковский»
Медленно плелись на всех парах.
Чайки на лету лишались чувства,
Мухи отделялись от котлет,
Видя баржи «Русское Искусство»
«Достоевский» «Горький» и «Балет».
В родину и скрепы крепко веря,
Оркестровый загрузив десант,
Шёл за ними «Гергиев Валерий»,
На носу неся гвардейский бант.
В каждый порт входившие без страха,
Ласканные славой и рублём
Посланы по направленью «нахуй»
За военным русским кораблём.
- Как же мы без вас?!! – им вслед рыдали.
- Родненькие, вас-то, вас за что?
- Вас же всей планетой почитали!
С кораблей не отвечал никто…
Словно бог войны великолепен,
В триколор раскрасивши трубу,
Нахуй уплывал «Zахар Прилепин»
Со сквозной пробоиной во лбу.
Альбатрос над серым морем носится,
Глядя, как идёт красив, толков
Бесогон, герой, оскароносец
С именем «Никита Михалков».
Строй неровный, но довольно длинный,
Золочёный словно образа,
Проходя вдоль острова Змеиный,
Вдаль отвёл стыдливые глаза.
Без оркестров, тихо и понуро,
Чуя, что давно пробито дно,
Уплывали «Русская культура»,
«Русский цирк» и «Русское кино».
Гордость, славу, символы державы,
Испытавшей вдруг крутой облом,
Провожал в поход орёл двуглавый
Сломанным под Харьковом крылом
На последней лодочке – Герасим
Тупо вёз топить своё Муму
И мычал: – Я русский, я прекрасен,
И за что мне «нахуй» – не пойму!
©️Андрей Орлов (Орлуша).
Підписатися на Книжкову жабу
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.
