
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Думки Фронтовика ∆
Позивний Тінь. Ніхто не помічає, але я завжди поруч.
Мелітополь 🍒
На цьому каналі публікуються актуальні події та думки бійців, що знаходяться на фронті
Запропонувати свою думку: @andrey0178
Підтримати канал - https://t.me/donat_Dumky_Frontovika
Мелітополь 🍒
На цьому каналі публікуються актуальні події та думки бійців, що знаходяться на фронті
Запропонувати свою думку: @andrey0178
Підтримати канал - https://t.me/donat_Dumky_Frontovika
TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
TekshirilmaganIshonchnoma
ShubhaliJoylashuv
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaFeb 06, 2025
TGlist-ga qo'shildi
May 22, 2024Muxrlangan guruh

Чат Фронтовиків
176
Repost qilingan:
Говорять Снайпер ✙



20.03.202510:05
Да да, это правда, я вот недавно своем «товарищу» подложил, чтобы меньше на русском базарил, за*бал малорос еб*н*й😂
06.04.202517:04
В телефоне десятки имен, которые никогда не возьмут трубку. Со многими своими парнями которых разбросала жизнь по разным подразделениям, мы видимся только на похоронах и поминках, в галерее сотни фото/видео с братьями которых уже нет. Многие люди привыкли видеть красивую картинку в интернете или на тв, где мы доблестно отбили посадку, но никто не задумывается о том, какой ценой и сколько сыновей сложили головы ради этих 700 метров, сколько людей ради этой посадки стали «киборгами», сколько парней поломало себе психику собирая побратима по кусочкам. И тут стоит вопрос скоро все это закончится, как вы люди либеральные собираетесь жить с теми, кому вы не помогали, чьи просьбы о помощи вы игнорировали, как вы сверху смотрели на парней в грязной форме которые приехали в город, как вы собираетесь проявлять уважение к тем, благодаря кому вы можете спать в своих кроватях, ездить на выходные на дачу, если вы перестали донатить, если вы не интересуетесь тем, что происходит в вашей же стране? Если для вас важнее «чому не державною?», а не «чому на фронті не вистачає дронів, РЕБів та машин?»
Позивний Русо
Позивний Русо


12.04.202515:00
Глибокий уклін і безмежна шана Герою. Його подвиг — не просто сторінка в історії, а символ мужності, самовідданості та вірності Батьківщині. Кожен виліт, кожна мить у небі були сповнені віри в перемогу й любові до України.
Він не просто захищав небо — він оберігав мрії мільйонів про мирне майбутнє. Його життя стало щитом для тих, хто залишився на землі. Завдяки таким як він — Україна стоїть, бореться і неодмінно переможе.
Вічна памʼять герою. Нехай його імʼя навіки буде вписане в серце нації як приклад сили духу та справжнього патріотизму.
Вічна Слава Герою 🕯
Він не просто захищав небо — він оберігав мрії мільйонів про мирне майбутнє. Його життя стало щитом для тих, хто залишився на землі. Завдяки таким як він — Україна стоїть, бореться і неодмінно переможе.
Вічна памʼять герою. Нехай його імʼя навіки буде вписане в серце нації як приклад сили духу та справжнього патріотизму.
Вічна Слава Герою 🕯
01.04.202506:01
російський язик — це наш бойовий трофей.
Кривавий. Здобутий. Невибраний.
Ми не обирали його — але наші предки і ми омили цей трофей своєю кровʼю
і тепер володіємо ним краще, ніж ті, хто приніс його сюди зі зброєю.
Більшість з нас виросли у середовищі, де мовне питання ніхто не ставив.
Так було зручно. Ми ніколи не задумувались, що це може стати проблемою у майбутньому.
Говорили, як усі навколо. Просто — як заведено. Звично. Без напруги.
Але українська мова завжди була поруч —
на уроках у школі, на парах в універі, в літературі, яку ми читали.
Не як “обов’язок”, не як примус.
А як щось, що мовчки трималося поряд.
І чекало свого моменту.
Після 24-го момент настав.
Без гасел. Без наказів. Просто — став очевидним.
Українська більше не була “просто мовою”.
На фронті все звучить інакше.
Там головне — зрозуміти й вижити.
російський язик, суржик, команда, мат — усе зливається в один потік.
Бо там вирішує не форма, а дія, швидкість реакції на події і здатність адаптуватися.
І багато хто говорить російським язиком.
Бо так виріс. Бо вся його група — теж.
Але це не прив’язка. Не ідентифікатор. Це інструмент.
Ми маємо його використовувати — як засіб. Як зброю.
Ми ним вводимо ворога в оману.
Розводимо їхнє тупе м’ясо, яке чує знайомі слова — і біжить на голос.
Їхні досвідчені офіцери не можуть зрозуміти, з ким говорять по радіозв’язку.
Ми чуємо їхній стан і настрій по хрипу в рацію.
Наші воїни говорять його язиком, беруть полонених, викликають потрібну реакцію —
і тим самим зберігають контроль над ситуацією на полі бою.
Бо найчастіше ми володіємо їхнім язиком краще, ніж вони самі —
розірваний на шматки й території отупілий народ.
Ми знаємо, з якою інтонацією говорити, щоб змусити їх здатися.
І з якою — щоб оголосити вирок.
Це і є перевага.
Це і є трофей.
Дієвий. І дуже корисний.
Але трофей — не реліквія.
І це не те, що несуть додому, своїм дітям.
Його залишають у зброярні. Або схроні.
Бо коли ми повертаємось у тил —
ми говоримо вже не для ворога. А для своїх.
І тоді язик стає не зброєю, а сигналом.
Не рацією — а тишею.
Не наказом — а ПРИКЛАДОМ.
Для всіх. Навіть тих, хто цього не хоче. Але буде змушений прийняти.
Джерело
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Кривавий. Здобутий. Невибраний.
Ми не обирали його — але наші предки і ми омили цей трофей своєю кровʼю
і тепер володіємо ним краще, ніж ті, хто приніс його сюди зі зброєю.
Більшість з нас виросли у середовищі, де мовне питання ніхто не ставив.
Так було зручно. Ми ніколи не задумувались, що це може стати проблемою у майбутньому.
Говорили, як усі навколо. Просто — як заведено. Звично. Без напруги.
Але українська мова завжди була поруч —
на уроках у школі, на парах в універі, в літературі, яку ми читали.
Не як “обов’язок”, не як примус.
А як щось, що мовчки трималося поряд.
І чекало свого моменту.
Після 24-го момент настав.
Без гасел. Без наказів. Просто — став очевидним.
Українська більше не була “просто мовою”.
На фронті все звучить інакше.
Там головне — зрозуміти й вижити.
російський язик, суржик, команда, мат — усе зливається в один потік.
Бо там вирішує не форма, а дія, швидкість реакції на події і здатність адаптуватися.
І багато хто говорить російським язиком.
Бо так виріс. Бо вся його група — теж.
Але це не прив’язка. Не ідентифікатор. Це інструмент.
Ми маємо його використовувати — як засіб. Як зброю.
Ми ним вводимо ворога в оману.
Розводимо їхнє тупе м’ясо, яке чує знайомі слова — і біжить на голос.
Їхні досвідчені офіцери не можуть зрозуміти, з ким говорять по радіозв’язку.
Ми чуємо їхній стан і настрій по хрипу в рацію.
Наші воїни говорять його язиком, беруть полонених, викликають потрібну реакцію —
і тим самим зберігають контроль над ситуацією на полі бою.
Бо найчастіше ми володіємо їхнім язиком краще, ніж вони самі —
розірваний на шматки й території отупілий народ.
Ми знаємо, з якою інтонацією говорити, щоб змусити їх здатися.
І з якою — щоб оголосити вирок.
Це і є перевага.
Це і є трофей.
Дієвий. І дуже корисний.
Але трофей — не реліквія.
І це не те, що несуть додому, своїм дітям.
Його залишають у зброярні. Або схроні.
Бо коли ми повертаємось у тил —
ми говоримо вже не для ворога. А для своїх.
І тоді язик стає не зброєю, а сигналом.
Не рацією — а тишею.
Не наказом — а ПРИКЛАДОМ.
Для всіх. Навіть тих, хто цього не хоче. Але буде змушений прийняти.
Джерело
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись


05.04.202504:31
Поки в цій війні страждають діти - ворог не має права на існування.
Кривий Ріг.
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Кривий Ріг.
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись


10.04.202505:59
Покровськ. Величезна болюча кривава рана.
Мій заїзд в місто разом із героями з 93ї бригади планувався кілька діб і кілька разів відкладався. Всі логістичні артерії під контролем ворожих фпв на оптоволокні, чиї нескінченні нитки вздовж міста неприродньо виблискують на фоні холодного Покровського неба. Дорога смерті тут - кожна дорога. Засідки фпв на оптоволокні - це нові реалії цієї війни. Тож всі пересування перетворились на лотерею, фактично напряму залежну від погоди, вітру та удачі.
Через відсутність логістики те, що відбувається зараз в місті, вже сміливо можна назвати гуманітарною катастрофою. Ті, хто залишився в Покровську - гинуть від щоденних обстрілів: КАБи стирають район за районом, по 30-60 ударів на день. Попереду, якщо нічого не зміниться, голод та хвороби.
Тіла цивільних вже можна зустріти повсюди. Вивозити їх більше немає можливості та й немає кому. В кращому випадку - наспіх прикопують сусіди у дворах. В гіршому - вони просто лишаються там, де їх зустріла смерть від російського снаряду: вдома чи на вулиці. Від цього неможливо сховатись.
Разом із розвідкою з 93ї бригади під нашестя квітневого снігу я виходжу на прогулянку містом, бігом від підʼїзду до підʼїзду до наступного дзижчання ворожого фпв. Всі ці місця ще зовсім недавно я бачив цілими. Тут завжди пив каву, тут - незмінно обідав після виїзду в Авдіївку. Нічого більше немає.
Джерело
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Мій заїзд в місто разом із героями з 93ї бригади планувався кілька діб і кілька разів відкладався. Всі логістичні артерії під контролем ворожих фпв на оптоволокні, чиї нескінченні нитки вздовж міста неприродньо виблискують на фоні холодного Покровського неба. Дорога смерті тут - кожна дорога. Засідки фпв на оптоволокні - це нові реалії цієї війни. Тож всі пересування перетворились на лотерею, фактично напряму залежну від погоди, вітру та удачі.
Через відсутність логістики те, що відбувається зараз в місті, вже сміливо можна назвати гуманітарною катастрофою. Ті, хто залишився в Покровську - гинуть від щоденних обстрілів: КАБи стирають район за районом, по 30-60 ударів на день. Попереду, якщо нічого не зміниться, голод та хвороби.
Тіла цивільних вже можна зустріти повсюди. Вивозити їх більше немає можливості та й немає кому. В кращому випадку - наспіх прикопують сусіди у дворах. В гіршому - вони просто лишаються там, де їх зустріла смерть від російського снаряду: вдома чи на вулиці. Від цього неможливо сховатись.
Разом із розвідкою з 93ї бригади під нашестя квітневого снігу я виходжу на прогулянку містом, бігом від підʼїзду до підʼїзду до наступного дзижчання ворожого фпв. Всі ці місця ще зовсім недавно я бачив цілими. Тут завжди пив каву, тут - незмінно обідав після виїзду в Авдіївку. Нічого більше немає.
Джерело
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись


18.03.202508:23
Я думаю підари в ахуї від того, що відбувається зараз на півночі, чесно кажучи я теж))
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
06.04.202508:02
Хто б міг подумати, що сучасніший російський танк т-90 «Прорив» за 4.5 млн $ може зупинити звичайна ягоза в якій він заплутається, після чого знерухомлений стане жертвою українського ФПВ🔥
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
17.04.202510:00
На Покровському напрямку наші розвідники взяли в полон пару підорів в обмінний фонд.
Також було нейтралізовано спробу штурму позицій вночі.
На запорізькому напрямку як я бачу зараз багато працює інтернаціональних легіонів та наших гостів з Америки. По ворогу добре відпрацьовують з дронів.
Також бачилися з хлопцями з Forward observations group - вони допомагають нам ще з перших місяців початку повномасштабного вторгнення. Гарні спеціалісти з якими залюбки обмінятися досвідом.
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Також було нейтралізовано спробу штурму позицій вночі.
На запорізькому напрямку як я бачу зараз багато працює інтернаціональних легіонів та наших гостів з Америки. По ворогу добре відпрацьовують з дронів.
Також бачилися з хлопцями з Forward observations group - вони допомагають нам ще з перших місяців початку повномасштабного вторгнення. Гарні спеціалісти з якими залюбки обмінятися досвідом.
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись


22.03.202516:59
а поставлю палтінік, може повезе
я почав грати в азаrtні ігри щє у далекому 16 році, все почалось з перших 50 гривень на точці « космолот » на овочевому базарі, а 18 є?! а всім по*yú, бо це бізнес, хто малолєткі лікар
за 50-кою, пішов перший сотен, опача виграв, шикую, повні кармани лаве, нові друзі, нові компанії, яка бл* там учоба в коледжі, дуже швидко, буквально тиждень і я знаю кожну точку « космолот » і не тільки в своєму місті, я підсів, я став залежним, я лудоман, зараз я сказав би по-іншому - « довбоúob »
рік азартного спорту, за ним другий, перші програші, перші обманні прохання до батьків: « дайте більше грошей, треба купити на практику в коледж всього побільше за списком », все я наrkомаn, пропаща людина …
покинув сам, ламав себе морально, не звертався до психологів, психіатрів, наркологів, дуже допоміг нещасний випадок з « кєнтом » - він повісився і далі тільки сам, бо всі проблеми у твоїй голові, памʼятайте про це, ніхто у ваших власних проблемах не винен, абсолютно ніхто, висновки зроблені, нарешті я здоровий, нарешті я не граю, пішов до ЗСУ, навіть не думаючи, що тут будуть спокуси, що тут також є залежні від казuno, раз за разом говорив собі: « не цікаво, не цікаво, не моє, я більше не граю », мені допомогло, зараз я бачу, як побратими деякі грають, виграють міліони, його ж спускають за пару годин
тільки сам на сам, бо від цього немає ліків, тільки коли в голові скажеться: « я сам винен, я хворий, я підсів, я, я, я … » і тоді буде результат
я проти « азаrtних » ігор в Україні, я проти ліцензійних, неліцензійних сайтів з « шугар раш » і так даллі
АЗАRTNI САЙТИ - УБИВAЮTь!
БЛОГЕРИ, ЯКІ РЕКЛАМУЮТЬ ЦЕ - YБИВЦі!
залежні, а вам бажаю сил і духу нарешті подолати цю хворобу
Позивний Віцик
я почав грати в азаrtні ігри щє у далекому 16 році, все почалось з перших 50 гривень на точці « космолот » на овочевому базарі, а 18 є?! а всім по*yú, бо це бізнес, хто малолєткі лікар
за 50-кою, пішов перший сотен, опача виграв, шикую, повні кармани лаве, нові друзі, нові компанії, яка бл* там учоба в коледжі, дуже швидко, буквально тиждень і я знаю кожну точку « космолот » і не тільки в своєму місті, я підсів, я став залежним, я лудоман, зараз я сказав би по-іншому - « довбоúob »
рік азартного спорту, за ним другий, перші програші, перші обманні прохання до батьків: « дайте більше грошей, треба купити на практику в коледж всього побільше за списком », все я наrkомаn, пропаща людина …
покинув сам, ламав себе морально, не звертався до психологів, психіатрів, наркологів, дуже допоміг нещасний випадок з « кєнтом » - він повісився і далі тільки сам, бо всі проблеми у твоїй голові, памʼятайте про це, ніхто у ваших власних проблемах не винен, абсолютно ніхто, висновки зроблені, нарешті я здоровий, нарешті я не граю, пішов до ЗСУ, навіть не думаючи, що тут будуть спокуси, що тут також є залежні від казuno, раз за разом говорив собі: « не цікаво, не цікаво, не моє, я більше не граю », мені допомогло, зараз я бачу, як побратими деякі грають, виграють міліони, його ж спускають за пару годин
тільки сам на сам, бо від цього немає ліків, тільки коли в голові скажеться: « я сам винен, я хворий, я підсів, я, я, я … » і тоді буде результат
я проти « азаrtних » ігор в Україні, я проти ліцензійних, неліцензійних сайтів з « шугар раш » і так даллі
АЗАRTNI САЙТИ - УБИВAЮTь!
БЛОГЕРИ, ЯКІ РЕКЛАМУЮТЬ ЦЕ - YБИВЦі!
залежні, а вам бажаю сил і духу нарешті подолати цю хворобу
Позивний Віцик
05.04.202519:33
На Покровському напрямку русня знову провалила завдання нічної вилазки з позицій. Наші очі в небі швидко відпрацьовують та ідентифікують ціль. 🫡
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
30.03.202511:53
Трохи кадрів з курської операції. Наразі хлопці тримають позиції під Олешня. 🫡
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
30.03.202513:38
Ніколи не думав, що моє життя змінить дідівська деменція та купка долбойобів довкола них, як же вони заєбали…
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Думки Фронтовика ∆ | Підписатись
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.