Ясновельможна Рать
04.02.202511:06
Вас вітає Національний Пакт.
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
21.10.202413:00
Учасники Української Далекосхідної Ради із зазначенням учасників і їхніми світлинами
04.09.202410:00
03.09.202415:34
01.09.202416:03
08.07.202411:23
№133
Наказ міністра внутрішніх справ про вживання державної
української мови у поштово-телеграфному відомстві
26.07.1918 р.
В Українській незалежній самостійній державі державною мовою визнається мова
українська. Зважаючи на це, наказую начальникам округ звернути особливу увагу,
щоб співробітники відомства на почті, телеграфі, радіотелеграфі і телефоні при
виконанні службових обов'язків вживали лише української мови і вжити всіх заходів
при зносинах по всіх службових справах зо всіма державними і приватними
установами, а також урядовими особами, переписку провадити виключно державною мовою,
звернути також увагу, що коли в відомстві ще є співробітники, які до цього часу не
володіють українською мовою, щоб вони поважно подбали про швидше її вивчення.
Нові співробітники, які будуть призначатися на посади по відомстві, мусять
володіти як в слові, так і в письмі, українською мовою.
За міністра внутрішніх справ, товариш міністра В. Кулябко-Корецький
Наказ міністра внутрішніх справ про вживання державної
української мови у поштово-телеграфному відомстві
26.07.1918 р.
В Українській незалежній самостійній державі державною мовою визнається мова
українська. Зважаючи на це, наказую начальникам округ звернути особливу увагу,
щоб співробітники відомства на почті, телеграфі, радіотелеграфі і телефоні при
виконанні службових обов'язків вживали лише української мови і вжити всіх заходів
при зносинах по всіх службових справах зо всіма державними і приватними
установами, а також урядовими особами, переписку провадити виключно державною мовою,
звернути також увагу, що коли в відомстві ще є співробітники, які до цього часу не
володіють українською мовою, щоб вони поважно подбали про швидше її вивчення.
Нові співробітники, які будуть призначатися на посади по відомстві, мусять
володіти як в слові, так і в письмі, українською мовою.
За міністра внутрішніх справ, товариш міністра В. Кулябко-Корецький
Державний вістник. - 1918.-№ 47. - 14 вересня 1918 року - С.2Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
27.12.202419:24
Схожий на Будьоного, правда? Петро Поржи-Олексієнко дуже любив фотографуватися. І на багатьох світлинах виглядає справжнім героєм. Як козак Армії УНР пройшов довгий і цікавий життєвий й бойовий шлях. Написав спогади. Учасник бою під Крутами і Першого Зимового походу, в яких участі не брав. Після війни жив у Денвері, штат Колорадо.
#фото_документи
#фото_документи
20.10.202412:24
Марка на честь сорокаріччя Листопадового Чину - створення Західно-Української Народної Республіки. Видана Союзом українців у Великій Британії. Зверніть увагу, що на мапі цієї держави позначено й руські княжі міста Перемишль і Холм.
04.09.202408:05
Трохи про театральне життя на Поділлі за доби Гетьманату Павла Скоропадського
Кам’янець-Подільська “Просвіта” прагнула створити постійно діючий український театр. Задля цього, невдовзі після утворення товариства “Вільний театр”, вона розпочала переговори про організацію у Києві української трупи для Кам’янця-Подільського. У газеті “Відродження” відзначалося, що у Кам’янці-Подільському є робота для Державного театру або ж одного з київських театрів, бо губернський центр повинен мати розумну розвагу, яка б виховувала, розвивала і давала моральне задоволення. “Не можна також погодитися, щоб тисячі нашого юнацтва бігали по кінематографах, де показують “сильно научные картины”... “Просвіта” зверталася за допомогою до театрального відділу МНО, але відповіді не отримала.
У Ямполі для “поліпшення діяльності” місцевого товариства “Просвіта”
аматорський гурток заснував Т.Борейко. Були поставлені вистави: “Батькова казка”, “Мати наймичка”, “Хмара”, “Кум-мірошник”, “Товариш Пролітайло”, “По ревізії”, “Дай серцю волю – заведе в неволю”. У Брацлаві в Народному домі гуртком аматорів під орудою П.Різниченка з успіхом була зіграна вистава “Перевертень” . Заснований
у місті товариством “Просвіта” український театр під керівництвом А.Антоновича 28 серпня поставив драму “Бог помсти” і водевіль “Панська хворість”.
Йшла підготовка цілого ряду п’єс.
Аматорські театральні вистави були не лише засобом культурно-просвітньої роботи “Просвіт”, але і дієвим методом для покращення фінансових справ товариств. Наприклад, 18 серпня у Жванці гуртком української молоді було влаштовано вистави на користь місцевого товариства “Просвіта”. Шкільна зала, де показали вистави на одну дію “На Україні” і “Бувальщину”, була
переповнена глядачами. Організацією вистав керував
М.Ястремський. Було зібрано 600 карб. З успіхом також
пройшла і вистава “Наталка Полтавка”. На виставі були присутні глядачі з
навколишніх сіл. Товариством “Просвіта” у зв'язку Жванці для українських вистав планувалося відкрити зимовий театр з просторим глядацьким залом, великою сценою, вбиральнями і фойє.
Якщо у містах і містечках відбувалися різноманітні театральні дійства в
постановках професійних та аматорських труп, то на селі практично єдиними
виставами були театральні постановки “Просвіт”. Саме на них покладалося
завдання надати селу “розумну розвагу”.
Отже, у добу гетьманату П.Скоропадського подоляни могли відвідувати вистави професійних труп і бачити у місцевих театрах відомих гастролерів.Серед зіграного театральними трупами репертуару переважну більшість складали жанри розважального характеру (оперети, фарси, водевілі), рідше –п’єси (драми, трагедії, комедії, опери). Для приваблення глядачів та підвищення власних прибутків театральні антрепренери поряд з виставами влаштовували різноманітні розважальні заходи. Театральні постановки були одним із важливих напрямків у діяльності товариств “Просвіта” та культурно-просвітницьких
організацій національних меншин.
О.М.Бачинська "Театральне життя на Поділлі у добу Гетьманату Павла Скоропадського"
Кам’янець-Подільська “Просвіта” прагнула створити постійно діючий український театр. Задля цього, невдовзі після утворення товариства “Вільний театр”, вона розпочала переговори про організацію у Києві української трупи для Кам’янця-Подільського. У газеті “Відродження” відзначалося, що у Кам’янці-Подільському є робота для Державного театру або ж одного з київських театрів, бо губернський центр повинен мати розумну розвагу, яка б виховувала, розвивала і давала моральне задоволення. “Не можна також погодитися, щоб тисячі нашого юнацтва бігали по кінематографах, де показують “сильно научные картины”... “Просвіта” зверталася за допомогою до театрального відділу МНО, але відповіді не отримала.
У Ямполі для “поліпшення діяльності” місцевого товариства “Просвіта”
аматорський гурток заснував Т.Борейко. Були поставлені вистави: “Батькова казка”, “Мати наймичка”, “Хмара”, “Кум-мірошник”, “Товариш Пролітайло”, “По ревізії”, “Дай серцю волю – заведе в неволю”. У Брацлаві в Народному домі гуртком аматорів під орудою П.Різниченка з успіхом була зіграна вистава “Перевертень” . Заснований
у місті товариством “Просвіта” український театр під керівництвом А.Антоновича 28 серпня поставив драму “Бог помсти” і водевіль “Панська хворість”.
Йшла підготовка цілого ряду п’єс.
Аматорські театральні вистави були не лише засобом культурно-просвітньої роботи “Просвіт”, але і дієвим методом для покращення фінансових справ товариств. Наприклад, 18 серпня у Жванці гуртком української молоді було влаштовано вистави на користь місцевого товариства “Просвіта”. Шкільна зала, де показали вистави на одну дію “На Україні” і “Бувальщину”, була
переповнена глядачами. Організацією вистав керував
М.Ястремський. Було зібрано 600 карб. З успіхом також
пройшла і вистава “Наталка Полтавка”. На виставі були присутні глядачі з
навколишніх сіл. Товариством “Просвіта” у зв'язку Жванці для українських вистав планувалося відкрити зимовий театр з просторим глядацьким залом, великою сценою, вбиральнями і фойє.
Якщо у містах і містечках відбувалися різноманітні театральні дійства в
постановках професійних та аматорських труп, то на селі практично єдиними
виставами були театральні постановки “Просвіт”. Саме на них покладалося
завдання надати селу “розумну розвагу”.
Отже, у добу гетьманату П.Скоропадського подоляни могли відвідувати вистави професійних труп і бачити у місцевих театрах відомих гастролерів.Серед зіграного театральними трупами репертуару переважну більшість складали жанри розважального характеру (оперети, фарси, водевілі), рідше –п’єси (драми, трагедії, комедії, опери). Для приваблення глядачів та підвищення власних прибутків театральні антрепренери поряд з виставами влаштовували різноманітні розважальні заходи. Театральні постановки були одним із важливих напрямків у діяльності товариств “Просвіта” та культурно-просвітницьких
організацій національних меншин.
О.М.Бачинська "Театральне життя на Поділлі у добу Гетьманату Павла Скоропадського"
03.09.202410:02
01.09.202408:11
Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
08.07.202408:03
«Вітаю!»
Пропонуємо вам канал, який розповідає про постапокаліптичну, Україну яка колись загинула в ядерному огні і воскресла для Тисячолітнього Царства Гетьмана Великомученика. Легендарна у вузьких колах Нуклеархія.
Тут ви ознайомитесь з:
• Лором авторської естетики.
• Офіційними постерами.
• Фанатськими постерами та відео.
• Розборами оповідань.
• Мемами до оповідань.
Якщо ви зацікавилися, або ви давно захоплюєтесь Нуклеархією, то запрошуємо вас у наш прихильницький клюб.
–•–
https://t.me/nuklearhia
https://t.me/nuklearhia
https://t.me/nuklearhia
–•–
Пропонуємо вам канал, який розповідає про постапокаліптичну, Україну яка колись загинула в ядерному огні і воскресла для Тисячолітнього Царства Гетьмана Великомученика. Легендарна у вузьких колах Нуклеархія.
Тут ви ознайомитесь з:
• Лором авторської естетики.
• Офіційними постерами.
• Фанатськими постерами та відео.
• Розборами оповідань.
• Мемами до оповідань.
Якщо ви зацікавилися, або ви давно захоплюєтесь Нуклеархією, то запрошуємо вас у наш прихильницький клюб.
–•–
https://t.me/nuklearhia
https://t.me/nuklearhia
https://t.me/nuklearhia
–•–
Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
27.12.202410:05
Наказ по Міністерству народньої освіти та мистецтв
30 вересня 1918-го року
Молода українська Держава, яка провадить свое будування при цілком виключних умовах, потрібне, з одного боку надзвичайно бережного та пильного до себе відношення, а з другого виключного напруження всех культурних і економичних сил. Для забезпечення повного успіху в цьому, всі вірні сини молоде до Украіни повинні віддати всю свою енергію на працю Батьківщини і пильно стежити за дорученою кожному справою, памятаючи, що всяке роздроблення уваги, або одночасна праця кільком справам тілько відділяє, або зовсім одсовує можливість
отримати бажані наслідки. з огляду на це, вважаю за обов'язок звернутись до всіх слухаючих довіреного мені Міністерства з закликом віддати всі сили одним лише службовим справам Освіти, при чому висловлю певність в тому, що ніякі сторонні заняття і ніяке совміщення не буде допущено, особливо тими зі служачих, починаючи з п.п. Директорів Департаментів, яким належить головним чином виконавча роля.
Про зазначене повідомляю по Центральному управлінню
Міністерства, для належного виконання.
📄
#Українська_Держава
#освіта
30 вересня 1918-го року
Молода українська Держава, яка провадить свое будування при цілком виключних умовах, потрібне, з одного боку надзвичайно бережного та пильного до себе відношення, а з другого виключного напруження всех культурних і економичних сил. Для забезпечення повного успіху в цьому, всі вірні сини молоде до Украіни повинні віддати всю свою енергію на працю Батьківщини і пильно стежити за дорученою кожному справою, памятаючи, що всяке роздроблення уваги, або одночасна праця кільком справам тілько відділяє, або зовсім одсовує можливість
отримати бажані наслідки. з огляду на це, вважаю за обов'язок звернутись до всіх слухаючих довіреного мені Міністерства з закликом віддати всі сили одним лише службовим справам Освіти, при чому висловлю певність в тому, що ніякі сторонні заняття і ніяке совміщення не буде допущено, особливо тими зі служачих, починаючи з п.п. Директорів Департаментів, яким належить головним чином виконавча роля.
Про зазначене повідомляю по Центральному управлінню
Міністерства, для належного виконання.
📄
ЦДАВО України Ф. 2201. – Оп.3. – Спр. 7. – Арк.65.#Українська_Держава
#освіта
28.09.202409:32
Наказом по Морському відомству част. 64 від 20 травня 1918 р. в комісію
при Військовому і Морському міністерстві по виробленню нової форми одягу представниками від Військово-Морського флоту були призначені капітан 2-го
рангу Пчельников Андрій та морські старшини Остроградський Михайло і
Внуков Петро. Діловодом до цієї робочої групи було призначено Лозеровича
Лева.
Для армії та флоту Української Держави спеціальною комісією з
досвідчених фахівців та професіоналів розроблялася нова форма одягу. Робоча
група з морських старшин повинна була зробити свій внесок в цю справу і створити форму одягу окремо для Військово-Морського флоту. Флотська форма одягу розроблялася з урахуванням історичних традицій української минувшини та з урахуванням історичних традицій флоту російської імперії.
Дослідник історії українського державного флоту В.Кравцевич пише, що з середини липня 1918 р. у Військово-Морському флоті Української Держави
було встановлено чини (військові звання) військовослужбовців флоту та введена нова форма одягу матросів та старшин. Згідно з дослідженням В.Кравцевича, до молодшого старшинського командного складу флоту належали корабельний гардемарин, мічман і лейтенант, а до старшого старшинського командного складу – старший лейтенант, капітан 2-го рангу та капітан 1-го рангу. У вищого командного складу флоту були такі адміральські чини: контр-адмірал, віце-адмірал та адмірал флоту .
Наведені архівні документи та історичні факти свідчать про те, що керівництво Української Держави та Військово-Морського флоту виявило турботу про встановлення для військовослужбовців флоту особливих морських чинів та рангів і введення для них окремої форми одягу. Тому Військово-Морський флот у період Гетьмана П.Скоропадського мав особливий перелік чинів і рангів та свою специфічну форму одягу, яка була створена з урахуванням історичного минулого України та з урахуванням менталітету
народу України. Усе це у кінцевому рахунку сприяло підвищенню престижу
військово-морської служби і підвищенню авторитету старшинських звань
гетьманського флоту Української Держави.
Горєлов Володимир Іванович"Будівництво армії і флоту Української Держави"
при Військовому і Морському міністерстві по виробленню нової форми одягу представниками від Військово-Морського флоту були призначені капітан 2-го
рангу Пчельников Андрій та морські старшини Остроградський Михайло і
Внуков Петро. Діловодом до цієї робочої групи було призначено Лозеровича
Лева.
Для армії та флоту Української Держави спеціальною комісією з
досвідчених фахівців та професіоналів розроблялася нова форма одягу. Робоча
група з морських старшин повинна була зробити свій внесок в цю справу і створити форму одягу окремо для Військово-Морського флоту. Флотська форма одягу розроблялася з урахуванням історичних традицій української минувшини та з урахуванням історичних традицій флоту російської імперії.
Дослідник історії українського державного флоту В.Кравцевич пише, що з середини липня 1918 р. у Військово-Морському флоті Української Держави
було встановлено чини (військові звання) військовослужбовців флоту та введена нова форма одягу матросів та старшин. Згідно з дослідженням В.Кравцевича, до молодшого старшинського командного складу флоту належали корабельний гардемарин, мічман і лейтенант, а до старшого старшинського командного складу – старший лейтенант, капітан 2-го рангу та капітан 1-го рангу. У вищого командного складу флоту були такі адміральські чини: контр-адмірал, віце-адмірал та адмірал флоту .
Наведені архівні документи та історичні факти свідчать про те, що керівництво Української Держави та Військово-Морського флоту виявило турботу про встановлення для військовослужбовців флоту особливих морських чинів та рангів і введення для них окремої форми одягу. Тому Військово-Морський флот у період Гетьмана П.Скоропадського мав особливий перелік чинів і рангів та свою специфічну форму одягу, яка була створена з урахуванням історичного минулого України та з урахуванням менталітету
народу України. Усе це у кінцевому рахунку сприяло підвищенню престижу
військово-морської служби і підвищенню авторитету старшинських звань
гетьманського флоту Української Держави.
Горєлов Володимир Іванович"Будівництво армії і флоту Української Держави"
03.09.202420:57
03.09.202406:41
Серед чільних політичних діячів-кубанців, що стали на боротьбу за звільнення свого краю від московського панування, особливе місце займає Кузьма Якимович Безкровний (1876–1938) – козак-чорноморець зі станиці Охтирської, з крові й кості українець (прізвище Безкровний зазначене в чотирьох куренях Реєстру Війська Запорозького 1756 р.). Кузьма Якимович є нащадком військового (кошового) отамана Чорноморського козацького війська Олексія Даниловича Безкровного (1780–1837) – героя війн з турками й Наполеоном, учасника походів проти кавказців. Його іменем у 1904 р., згідно з царським указом, став називатися 1-й Таманський полк.
З початку революційних подій 1917 р. Кузьма Безкровний стає членом Кубанської військової ради (згодом – Кубанська крайова рада), членом Законодавчої ради, що 6 січня 1918 р. проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку, ухвалила її першу тимчасову Конституцію. З його ініціативи депутати-чорноморці (їх називали самостійниками) прийняли резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до України, яка на той час уже відокремилась од московщини
За твердженням останнього прем’єра кубанського уряду Василя Іваниса, Кузьма Безкровний – політично і національно найвиразніша постать. Коли Законодавча рада з кубанським урядом під натиском більшовицьких військ відступили на Донщину, Безкровний у складі кубанської делегації брав участь у переговорах з Гетьманом Павлом Скоропадським у Києві, внаслідок яких було виявлене спільне прагнення договірних сторін до тісніших взаємозв’язків у федеративному об’єднанні. Однак після повернення делегації на Дон у Новочеркаську 23 серпня 1918 року відбулося засідання представників Ради й уряду, на якому вирішувалося питання вибору союзника у боротьбі з більшовиками. З десяти членів засідання, частина з яких (козаки-лінійці) були неукраїнського походження, більшість проголосувала за історично помилкове рішення укласти союз із Добровольчою армією генерала Денікіна. Лише Кузьма Безкровний, Степан Манжула та черкес Айтек Наміток стали за союз із Україною. Сам Денікін при згадці про Безкровного зеленів од люті: "Це страшний мазепинець: у нього діти-гімназисти розмовляють лише українською мовою"
Після того як 13 червня 1919 р. в Ростові білогвардійці вбили голову Законодавчої ради Миколу Рябовола, кубансько-денікінське протистояння досягло апогею. Кубанські військові частини, що були основою збройних сил Денікіна, масово покидали фронт, спричинивши повну воєнну поразку білих.
Кузьма Безкровний, як і багато інших проукраїнських політиків Кубані, вимушений був еміґрувати. На чужині він, як член Законодавчої ради, взяв активну участь у громадсько-політичному житті численної кубанської еміґрації.
Помер великий кубанський українець Кузьма Безкровний у Празі в 1938 році. Він був насамперед українець, а потім кубанський козак шляхетної крові. Серед кубанської інтелігенції це була чи не найвеличніша особистість. Чорноморці любили й шанували його, лінійці шанували, але козакійці його боялися, ненавиділи, бо думали, що він Кубань " продасть" Україні. Кузьма Безкровний був широко знаний в Україні. Це була людина рідкісно глибокого розуміння України.
З початку революційних подій 1917 р. Кузьма Безкровний стає членом Кубанської військової ради (згодом – Кубанська крайова рада), членом Законодавчої ради, що 6 січня 1918 р. проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку, ухвалила її першу тимчасову Конституцію. З його ініціативи депутати-чорноморці (їх називали самостійниками) прийняли резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до України, яка на той час уже відокремилась од московщини
За твердженням останнього прем’єра кубанського уряду Василя Іваниса, Кузьма Безкровний – політично і національно найвиразніша постать. Коли Законодавча рада з кубанським урядом під натиском більшовицьких військ відступили на Донщину, Безкровний у складі кубанської делегації брав участь у переговорах з Гетьманом Павлом Скоропадським у Києві, внаслідок яких було виявлене спільне прагнення договірних сторін до тісніших взаємозв’язків у федеративному об’єднанні. Однак після повернення делегації на Дон у Новочеркаську 23 серпня 1918 року відбулося засідання представників Ради й уряду, на якому вирішувалося питання вибору союзника у боротьбі з більшовиками. З десяти членів засідання, частина з яких (козаки-лінійці) були неукраїнського походження, більшість проголосувала за історично помилкове рішення укласти союз із Добровольчою армією генерала Денікіна. Лише Кузьма Безкровний, Степан Манжула та черкес Айтек Наміток стали за союз із Україною. Сам Денікін при згадці про Безкровного зеленів од люті: "Це страшний мазепинець: у нього діти-гімназисти розмовляють лише українською мовою"
Після того як 13 червня 1919 р. в Ростові білогвардійці вбили голову Законодавчої ради Миколу Рябовола, кубансько-денікінське протистояння досягло апогею. Кубанські військові частини, що були основою збройних сил Денікіна, масово покидали фронт, спричинивши повну воєнну поразку білих.
Кузьма Безкровний, як і багато інших проукраїнських політиків Кубані, вимушений був еміґрувати. На чужині він, як член Законодавчої ради, взяв активну участь у громадсько-політичному житті численної кубанської еміґрації.
Помер великий кубанський українець Кузьма Безкровний у Празі в 1938 році. Він був насамперед українець, а потім кубанський козак шляхетної крові. Серед кубанської інтелігенції це була чи не найвеличніша особистість. Чорноморці любили й шанували його, лінійці шанували, але козакійці його боялися, ненавиділи, бо думали, що він Кубань " продасть" Україні. Кузьма Безкровний був широко знаний в Україні. Це була людина рідкісно глибокого розуміння України.
30.08.202415:37
Український генерал-лейтенант, інженер-шляховик за освітою та один з лідерів Білого Руху на Далекому Сході - Дмитро Хорват не лише вважав себе українцем, але й схвалив постанови з'їзду у Хабаровську про визнання частини Далекого Сходу частиною України на основі самоозначення народів, а також заявив про свою готовність служити уряду України створивши два українських воєнних куреня у Манчжурії.
Світлина - Генерал Хорват у Владивостоці. 1918 рік
Світлина - Генерал Хорват у Владивостоці. 1918 рік
07.07.202417:23
Корабель «Воля», найпотужніший на Чорноморському флоті, ще восени 1917 року підняв український прапор вслід за крейсером «Пам’ять Меркурія». Прапор мав зображення жінки – символ України і напис: «Не плач, Мамо, не журися, твої сини на морі добувають Тобі Волю – усміхнися»
Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
30.10.202420:27
Олександр Рогоза (сидить четвертий зліва) з українськими і німецькими воєначальниками. 10 жовтня 1918 року. Фото з часопису “Око” (Київ, число 13/14 за 1918 рік)
(Знайшов кращу якість)
(Знайшов кращу якість)
06.09.202418:15
Павло Скоропадський і Кримське питання
... Через день-два до гетьмана зайшов Федір Лизогуб з якимось листом у руках.
— Ось, прочитайте. — звернувся він до гетьмана. Телеграма була від якогось генерала Сулькевича, який дуже зухвало повідомляв, що він стоїть на чолі кримського уряду, української мови не розуміє і надалі вимагає звертатися до нього російською.
Гетьман кашлянув.
—Ти бачиш як? Поганий початок. Скажіть, Федоре Андрійовичу, а якою мовою ми ведемо офіційні зносини та ділову переписку з Німеччиною, Австрією, Росією, Туреччиною та іншими державами і обивателями?
— Звичайно, Павле Петровичу, державною, українською, а нам відповідають теж своєю.
—То чому нам робити виняток для Криму і невідомого нікому Сулькевича? — обурився гетьман. Далі гетьман попросив міністра економіки Сергія Михайловича Гутника зробити розкладку економічних стосунків між Україною та Кримом.
— Україна не може існувати без Криму — це буде якийсь тулуб без ніг, — розмірковував гетьман, —Туреччина з татарами теж тягнуть руки до Криму. Мені невідомі плани німців щодо цього півострова. Я написав листи німецькому командуванню, але вони вагаються, хоч я, зі своєї сторони, рішуче наполягатиму.
— Так-так, пане гетьмане, економічно Крим не може існувати без України. Можливо, цим потрібно скористатися, оголосивши короткотривалу економічну блокаду, — порадив під кінець Гутник. Гетьман дещо насторожився такій пропозиції, але продовжив далі свою думку.
— Крим повинен належати Україні на будь-яких умовах: чи це буде повне об'єднання, чи Крим отримає автономію — це залежить від самих кримчан. Головне, щоб від півострова на нас не віяло ворожістю...
Проте відносини з кримським урядом дедалі більше загострювалися. Хоча не всі бажали ворожнечі. До Києва приїздило багато депутацій з побажаннями тісної співпраці між Кримом і Україною, вважаючи, що інші варіанти ведуть до загибелі економіки півострова. Того ж дня гетьман випадково зустрівся з офіцером німецького "Оберкомандо" майором Гассе, поділився з ним своїми клопотами щодо Криму.
— А ви можете сьогодні зустрітися з графом Татіщевим, він ще до Берліна і зараз проїздом знаходиться у Києві, — мовив Гассе.
Гетьман домовився з майором, що той повідомить графа про неофіційну зустріч з ним, Павлом Скоропадським. Бо на той час Українська Держава не мала офіційних відносин з Кримом. Умовилися, що граф Татіщев назветься прізвищем "Селівачов". Так і сталося. У приймальні граф зареєструвався під іншим прізвищем, навіть ним назвався, але почав вимагати від гетьмана офіційного прийому, як представника кримського уряду. До того ж, граф прибув у супроводі німецького офіцера.
— Я вас приймаю, як приватну особу, графа Татіщева, — ввічливо попередив гетьман. — І дуже радий бачити вас у себе, в Києві.
— Ні, я з цим не згоден. Я міністр і представляю наш кримський уряд. — твердо наполіг граф Татіщев і наголосив, — і прошу пам'ятати, я — росіянин.
— Ми так не домовлялися. Я, до вашого відома, українець. І не розумію, чому ви хотіли мене бачити?—здивувався гетьман.
На цьому ця "неофіційна" зустріч і закінчилась. Однак гетьман вирішив довідатися, з якою метою граф подорожує до Берліна. Наступного дня він направив до Німеччини прем'єр-міністра Федора Лизогуба, товариша міністра закордонних справ Палтова, і Кочубея в якості секретаря.
Ця поїздка виявилася корисною. Німецьке керівництво погодилося з вимогами гетьмана приєднати Крим до України, а також була обумовлена передача українським військам Чорноморського флоту, але за умови, що уряд виконає перед Німеччиною свої фінансові обов'язки. До кінця липня Українська Держава зробила великі успіхи у своїй зовнішній політиці, хоч всі в уряді добре розуміли, на якому нетривкому грунті будувалася країна.
Леонід Осауленко, Володимир Засєкін " Гетьман України Павло Скоропадський"
... Через день-два до гетьмана зайшов Федір Лизогуб з якимось листом у руках.
— Ось, прочитайте. — звернувся він до гетьмана. Телеграма була від якогось генерала Сулькевича, який дуже зухвало повідомляв, що він стоїть на чолі кримського уряду, української мови не розуміє і надалі вимагає звертатися до нього російською.
Гетьман кашлянув.
—Ти бачиш як? Поганий початок. Скажіть, Федоре Андрійовичу, а якою мовою ми ведемо офіційні зносини та ділову переписку з Німеччиною, Австрією, Росією, Туреччиною та іншими державами і обивателями?
— Звичайно, Павле Петровичу, державною, українською, а нам відповідають теж своєю.
—То чому нам робити виняток для Криму і невідомого нікому Сулькевича? — обурився гетьман. Далі гетьман попросив міністра економіки Сергія Михайловича Гутника зробити розкладку економічних стосунків між Україною та Кримом.
— Україна не може існувати без Криму — це буде якийсь тулуб без ніг, — розмірковував гетьман, —Туреччина з татарами теж тягнуть руки до Криму. Мені невідомі плани німців щодо цього півострова. Я написав листи німецькому командуванню, але вони вагаються, хоч я, зі своєї сторони, рішуче наполягатиму.
— Так-так, пане гетьмане, економічно Крим не може існувати без України. Можливо, цим потрібно скористатися, оголосивши короткотривалу економічну блокаду, — порадив під кінець Гутник. Гетьман дещо насторожився такій пропозиції, але продовжив далі свою думку.
— Крим повинен належати Україні на будь-яких умовах: чи це буде повне об'єднання, чи Крим отримає автономію — це залежить від самих кримчан. Головне, щоб від півострова на нас не віяло ворожістю...
Проте відносини з кримським урядом дедалі більше загострювалися. Хоча не всі бажали ворожнечі. До Києва приїздило багато депутацій з побажаннями тісної співпраці між Кримом і Україною, вважаючи, що інші варіанти ведуть до загибелі економіки півострова. Того ж дня гетьман випадково зустрівся з офіцером німецького "Оберкомандо" майором Гассе, поділився з ним своїми клопотами щодо Криму.
— А ви можете сьогодні зустрітися з графом Татіщевим, він ще до Берліна і зараз проїздом знаходиться у Києві, — мовив Гассе.
Гетьман домовився з майором, що той повідомить графа про неофіційну зустріч з ним, Павлом Скоропадським. Бо на той час Українська Держава не мала офіційних відносин з Кримом. Умовилися, що граф Татіщев назветься прізвищем "Селівачов". Так і сталося. У приймальні граф зареєструвався під іншим прізвищем, навіть ним назвався, але почав вимагати від гетьмана офіційного прийому, як представника кримського уряду. До того ж, граф прибув у супроводі німецького офіцера.
— Я вас приймаю, як приватну особу, графа Татіщева, — ввічливо попередив гетьман. — І дуже радий бачити вас у себе, в Києві.
— Ні, я з цим не згоден. Я міністр і представляю наш кримський уряд. — твердо наполіг граф Татіщев і наголосив, — і прошу пам'ятати, я — росіянин.
— Ми так не домовлялися. Я, до вашого відома, українець. І не розумію, чому ви хотіли мене бачити?—здивувався гетьман.
На цьому ця "неофіційна" зустріч і закінчилась. Однак гетьман вирішив довідатися, з якою метою граф подорожує до Берліна. Наступного дня він направив до Німеччини прем'єр-міністра Федора Лизогуба, товариша міністра закордонних справ Палтова, і Кочубея в якості секретаря.
Ця поїздка виявилася корисною. Німецьке керівництво погодилося з вимогами гетьмана приєднати Крим до України, а також була обумовлена передача українським військам Чорноморського флоту, але за умови, що уряд виконає перед Німеччиною свої фінансові обов'язки. До кінця липня Українська Держава зробила великі успіхи у своїй зовнішній політиці, хоч всі в уряді добре розуміли, на якому нетривкому грунті будувалася країна.
Леонід Осауленко, Володимир Засєкін " Гетьман України Павло Скоропадський"
03.09.202417:07
02.09.202407:00
Трохи про активне функціонування Державного банку за Гетьманату
Державний банк був одночасно як емісійним і депозитним банком банків,
так і державного короткотермінового кредиту, який мав право приймати внески і надавати позики квазідержавним та іншим комерційним закладам та банкам.
Офіційно він відкрився 2 вересня 1918 року. Втім, Державний банк почав виявляти свою активну діяльність ще як до свого офіційного відкриття, так
і до свого офіційного заснування, й не лише випуском кредитових білетів, що говорить про початок його повномірного функціонування за Гетьманату.
Це виразно видно з балансів Державного банку та його відділів (включно
із скарбницями). Активні операції Держбанку поступово зростають. Так, з 1
липня по 23 листопад 1918 р. каса Державного банку зросла з 126 млн. 732 тис.
до 751 млн. 967 тис. крб., облік векселів збільшився майже вдвічі (з 332 млн.
887 тис. до 652 млн. 446 тис. крб.), позики скарбниці під торговельні операції
збільшилися з 619 млн. 966 тис. до 1 млрд. 129 млн. 359 тис. крб., збільшилися, хоча й не набагато, спеціальні ссуди, а саме на 8 млн. крб., з яких зросли й спеціальні ссуди установам дрібного кредиту (з 12 млн. 160 тис. до
20 млн.098 тис. крб.), банківські суми за кордоном – з 53 млн. 400 тис. крб. (на 23 вересня 1918 року) за два місяці піднялися до 257 млн. 352 тис. крб., іноземних
банкнотів з 1 липня по 23 листопада 1918 року (без даних за жовтень)
побільшало з 13 млн. 308 тис. до 44 млн. 235 тис. крб., відсоткових паперів, що
належали Державному банкові, збільшилося з 24 млн. 408 тис. до 1 млрд. 037
млн. 392 тис. крб., а поточний рахунок Державної скарбниці зріс з 470 млн. 696
тис. до 719 млн. 166 тис. карбованців.
Їхнє порівняння з його пасивом не заперечує подібного твердження. З 1
липня по 23 листопада 1918 року сума випуску кредитових білетів Державним банком збільшилася з 409 млн. 519 тис. до 2 млрд. 528 млн. 038 тис. крб., термінових внесків було зроблено (на 23 листопада 1918 р.) на 14 млн. 456 тис. крб., а безтермінових – на 8 млн. 457 тис. крб. (на 1 липня 1918 року – 2 млн.
862 тис. крб.), поточні рахунки, наприклад, зросли: державних і громадських
установ з 237 млн. 562 тис. до 400 млн. 276 тис. крб., приватних кредитових установ – з 208 млн. 678 тис. до 354 млн. 173 тис. крб., відсоткові (тобто
рахунки приватних осіб) – з 162 млн. 069 тис. до 204 млн. 099 тис. крб.; зменшилися – ощадних кас (з 15 млн. 353 тис. до 2 млн. 258 тис. крб.)
Ось, скажімо, як змінювалися поточні рахунки приватних кредитових установ по всіх відділах Державного банку з вересня 1918 року: 1 вересня – 203 млн. 081 тис. крб., 23 вересня – 249 млн. 857 тис. крб., 1 жовтня – 295
млн. 851 тис. крб.,
1 листопада –
325 млн. 944 тис крб.,
23 листопада – 354 млн.
173 тис. карбованців. Наведені факти вказують на повільне, проте впевнене, зростання активної діяльності Державного банку і приватних кредитових установ, що в свою чергу свідчить і про поступову стабілізацію економічної ситуації в країні, відродження фінансового життя і виникнення довіри до уряду Гетьмана.
Павло Гай-Нижник "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського"
Державний банк був одночасно як емісійним і депозитним банком банків,
так і державного короткотермінового кредиту, який мав право приймати внески і надавати позики квазідержавним та іншим комерційним закладам та банкам.
Офіційно він відкрився 2 вересня 1918 року. Втім, Державний банк почав виявляти свою активну діяльність ще як до свого офіційного відкриття, так
і до свого офіційного заснування, й не лише випуском кредитових білетів, що говорить про початок його повномірного функціонування за Гетьманату.
Це виразно видно з балансів Державного банку та його відділів (включно
із скарбницями). Активні операції Держбанку поступово зростають. Так, з 1
липня по 23 листопад 1918 р. каса Державного банку зросла з 126 млн. 732 тис.
до 751 млн. 967 тис. крб., облік векселів збільшився майже вдвічі (з 332 млн.
887 тис. до 652 млн. 446 тис. крб.), позики скарбниці під торговельні операції
збільшилися з 619 млн. 966 тис. до 1 млрд. 129 млн. 359 тис. крб., збільшилися, хоча й не набагато, спеціальні ссуди, а саме на 8 млн. крб., з яких зросли й спеціальні ссуди установам дрібного кредиту (з 12 млн. 160 тис. до
20 млн.098 тис. крб.), банківські суми за кордоном – з 53 млн. 400 тис. крб. (на 23 вересня 1918 року) за два місяці піднялися до 257 млн. 352 тис. крб., іноземних
банкнотів з 1 липня по 23 листопада 1918 року (без даних за жовтень)
побільшало з 13 млн. 308 тис. до 44 млн. 235 тис. крб., відсоткових паперів, що
належали Державному банкові, збільшилося з 24 млн. 408 тис. до 1 млрд. 037
млн. 392 тис. крб., а поточний рахунок Державної скарбниці зріс з 470 млн. 696
тис. до 719 млн. 166 тис. карбованців.
Їхнє порівняння з його пасивом не заперечує подібного твердження. З 1
липня по 23 листопада 1918 року сума випуску кредитових білетів Державним банком збільшилася з 409 млн. 519 тис. до 2 млрд. 528 млн. 038 тис. крб., термінових внесків було зроблено (на 23 листопада 1918 р.) на 14 млн. 456 тис. крб., а безтермінових – на 8 млн. 457 тис. крб. (на 1 липня 1918 року – 2 млн.
862 тис. крб.), поточні рахунки, наприклад, зросли: державних і громадських
установ з 237 млн. 562 тис. до 400 млн. 276 тис. крб., приватних кредитових установ – з 208 млн. 678 тис. до 354 млн. 173 тис. крб., відсоткові (тобто
рахунки приватних осіб) – з 162 млн. 069 тис. до 204 млн. 099 тис. крб.; зменшилися – ощадних кас (з 15 млн. 353 тис. до 2 млн. 258 тис. крб.)
Ось, скажімо, як змінювалися поточні рахунки приватних кредитових установ по всіх відділах Державного банку з вересня 1918 року: 1 вересня – 203 млн. 081 тис. крб., 23 вересня – 249 млн. 857 тис. крб., 1 жовтня – 295
млн. 851 тис. крб.,
1 листопада –
325 млн. 944 тис крб.,
23 листопада – 354 млн.
173 тис. карбованців. Наведені факти вказують на повільне, проте впевнене, зростання активної діяльності Державного банку і приватних кредитових установ, що в свою чергу свідчить і про поступову стабілізацію економічної ситуації в країні, відродження фінансового життя і виникнення довіри до уряду Гетьмана.
Павло Гай-Нижник "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського"
Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
20.07.202414:51
Українська Республіканська Капела на чолі з Олександром Кошицем, організована за дорученям голови Директорії Симона Петлюри.
Вона була амбасадором української культури та 100-років тому відкрила світу "Щедрик" в Карнеґі Голл.
На фото гастролі в Мексиці.
Вона була амбасадором української культури та 100-років тому відкрила світу "Щедрик" в Карнеґі Голл.
На фото гастролі в Мексиці.
Kirishning iloji bo'lmadi
media kontentga
media kontentga
07.07.202417:15
Безкозирки моряків українського флоту в 1918 році
Ko'rsatilgan 1 - 24 dan 49
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.