Передумови першого великого плюндрування Константинополя
Венеціанці й пілігрими пливли з піднятими вітрилами й у ніч на свято Св. Мартіна підійшли до Задара. Коли жителі міста побачили, що підпливають ці нефи й увесь величезний флот, вони затремтіли від страху — замкнули всі міські брами й озброїлися якомога краще, щоб захищатися. Тоді дож звернувся до всіх знатних людей у війську і сказав їм: "Сеньйори, це місто заподіяло багато зла мені і моїм людям. Я охоче помстився б йому за це. Дуже прошу вас надати мені допомогу" . Всі барони й знатні люди
відповіли, що охоче йому допоможуть. Ну а жителі Задара добре знали, що венеціанці їх ненавидять. Задарці отримали з Рима грамогу такого змісту: всі, хто піде на них війною або завдасть їм яких-небудь збитків, будуть відлучені (мається на увазі відлучення від церкви, оскільки раніше Папа Римськмй Інокентій ІІІ дійсно в особливому посланні до хрестоносців, яке він направив через абата де Лочедіо, заборонив їм нападати на християнські землі). 3 добрими послами
вони передали цю грамоту дожу і пілігримам. Коли посли зʼявилися в табір і прочитали грамоту дожу і пілігримам, ...дож сказав, що не відмовиться від наміру помститися жителям міста навіть під загрозою відлучення Папою Римським. Після цього посли пішли. Дож удруге звернувся до баронів: "Сеньйори, знайте, що я ні в якому разі не відмовлюся від помсти ім, навіть заради Папи Римського!»
Він знову попросив баронів про допомогу. Всі барони, за винятком тільки графа Сімона де Монфора і мессіра Ангеррана де Бова, відповіли, що охоче допоможуть. Ці ж сказали, що не підуть проти волі Папи Римського, бо не хочуть бути відлученими; потому вони зібрались і на всю зиму поїхали до Угорщини. Коли дож побачив, що барони йому допоможуть, він наказав розставити зброю для облоги міста так, аби жителі міста побачили, що їм не протриматись, — і вони здалися на милість хрестоносцям та здали ім місто".
Тоді пілігрими й венеціанці вступили в місто і поділили його на дві половини: одну половину отримали пілігрими, а іншу — венеціанці.
Робер де Кларі: Завоювання Константинополя. Розділ XIV
