Теплий сніг
16.04.202507:36
09.04.202508:02
Атоми твого тіла - пил наднової,
що вчасно вибухнула.
Кожен спочатку зірка,
допоки ущент не вигорів,
наче будинок навпроти.
Доносить протяг
щільно римовані хрипи:
коли палять бібліотеку,
з легень вириваються літери.
Попіл лягає в ноги:
крапками, комами.
Згорів дитячий майданчик,
загинуло тільки двоє.
Зненацька захоплені роєм
бджіл з горючого алюмінію.
Тільки двоє.
Летять пилинки,
осідають на руки інеєм.
Оцинковане болем "тільки".
Розпростерте тілами "тільки".
Попелинки летять додому,
до наступного вибуху
наднової.
що вчасно вибухнула.
Кожен спочатку зірка,
допоки ущент не вигорів,
наче будинок навпроти.
Доносить протяг
щільно римовані хрипи:
коли палять бібліотеку,
з легень вириваються літери.
Попіл лягає в ноги:
крапками, комами.
Згорів дитячий майданчик,
загинуло тільки двоє.
Зненацька захоплені роєм
бджіл з горючого алюмінію.
Тільки двоє.
Летять пилинки,
осідають на руки інеєм.
Оцинковане болем "тільки".
Розпростерте тілами "тільки".
Попелинки летять додому,
до наступного вибуху
наднової.
26.03.202511:03
Доки між нами стоїть барикада столу,
тіні стікають долу на перше коло —
прем'єрний показ уявного кінофільму.
Димно здаються вільними та леткими,
на відміну від нас, що вечеряють тишею,
ніби таїнством. Ближче до стелі,
вище вже не піднятися
цій новоствореній ліриці,
прадавній густій вібрації.
Це нагадує первісний дикий танець,
де невидимі ми, позбавлені опору і опори.
Вир хаотичних па на сповільненому повторі,
рух поміж невагомим і божевільним
перетікає із соло в лавинне спільне.
Вечір за свідка, вечеря поволі стигне.
Ріже ножем картинку голодне світло —
дві сліпі статуї, закам'янілі спини,
легко було би сплутати їх з живими.
Стримано допивають пíно і темне пінне,
потім додому — кожен у свою сторону,
так і не запитавши імені одне в одного.
Змій кінострічки пульсує прямою лінією.
тіні стікають долу на перше коло —
прем'єрний показ уявного кінофільму.
Димно здаються вільними та леткими,
на відміну від нас, що вечеряють тишею,
ніби таїнством. Ближче до стелі,
вище вже не піднятися
цій новоствореній ліриці,
прадавній густій вібрації.
Це нагадує первісний дикий танець,
де невидимі ми, позбавлені опору і опори.
Вир хаотичних па на сповільненому повторі,
рух поміж невагомим і божевільним
перетікає із соло в лавинне спільне.
Вечір за свідка, вечеря поволі стигне.
Ріже ножем картинку голодне світло —
дві сліпі статуї, закам'янілі спини,
легко було би сплутати їх з живими.
Стримано допивають пíно і темне пінне,
потім додому — кожен у свою сторону,
так і не запитавши імені одне в одного.
Змій кінострічки пульсує прямою лінією.
07.03.202522:28
Завтра
Ми дісталися до кінцевої, далі —
пішки на своїх двох.
Через терни здирати дерен,
надрізаючи чобітком
незагоєну плоть дороги,
наче гумовим батогом.
Скласти голови богу в ноги,
всі до одної, одного.
Що там далі, хто-небудь знає?
Жили випатрали на джут.
Сім колін за спиною стали,
та тебе за межу не ждуть.
Уцілілому шиють лаври,
з нервів точать сиру іржу.
В голові лейтмотивом "слава!",
я прискорюю крок, біжу.
Там — туманно і невідомо,
гул у вухах потроху стих.
І війни не було ніколи.
Тільки вулиці ледь знайомі,
і я зайва посеред них.
Ми дісталися до кінцевої, далі —
пішки на своїх двох.
Через терни здирати дерен,
надрізаючи чобітком
незагоєну плоть дороги,
наче гумовим батогом.
Скласти голови богу в ноги,
всі до одної, одного.
Що там далі, хто-небудь знає?
Жили випатрали на джут.
Сім колін за спиною стали,
та тебе за межу не ждуть.
Уцілілому шиють лаври,
з нервів точать сиру іржу.
В голові лейтмотивом "слава!",
я прискорюю крок, біжу.
Там — туманно і невідомо,
гул у вухах потроху стих.
І війни не було ніколи.
Тільки вулиці ледь знайомі,
і я зайва посеред них.
16.04.202507:36
@virshoplitkarka #трекипереможців
Repost qilingan:
Віршопліткарка FM
02.04.202510:45
Результати весняного набору на плейлист🎧
🏜 Юрій Іванов — Тринадцятий місяць, 44 бали.
🤵 Ірина Білик — Як тебе звати, 43 бали.
🚤 Немаксим — Вигризні, 42 бали.
🏠 Юліан Матюк — Злет і падіння халабуди, 41 бал.
🌃 Теплий Сніг — Завтра, 41 бал.
🫂 Катерина Цимбал — Там, 40 балів.
🐋 Юлія Кірюхіна — Хованка, 40 балів.
✅ Таблиця з оцінками суддів 👉 тиць сюди
Суддівські коментарі: Оксана Приходченко, Марк Лафер, Олена Галунець (заміна Михайла Жаржайла)
Загальний файл із переможними віршами➡️ тут
Вітаю переможців і переможниць весняного конкурсу! До кінця квітня опублікую аудіодекламації на ваші чудові вірші.
Готуйтеся до літнього конкурсу!
@virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки
🏜 Юрій Іванов — Тринадцятий місяць, 44 бали.
🤵 Ірина Білик — Як тебе звати, 43 бали.
🚤 Немаксим — Вигризні, 42 бали.
🏠 Юліан Матюк — Злет і падіння халабуди, 41 бал.
🌃 Теплий Сніг — Завтра, 41 бал.
🫂 Катерина Цимбал — Там, 40 балів.
🐋 Юлія Кірюхіна — Хованка, 40 балів.
✅ Таблиця з оцінками суддів 👉 тиць сюди
Суддівські коментарі: Оксана Приходченко, Марк Лафер, Олена Галунець (заміна Михайла Жаржайла)
Загальний файл із переможними віршами➡️ тут
Вітаю переможців і переможниць весняного конкурсу! До кінця квітня опублікую аудіодекламації на ваші чудові вірші.
Готуйтеся до літнього конкурсу!
@virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки
23.03.202518:55
Що не кажи, а всюди подвійне дно.
Ти задуманий був з металу, а вийшов з вати
цукрової, патоки татової любові.
Набитий кістками сік, на зразок граната.
І тіла, чомусь, не виросло над тобою.
Захочеться вгризтися — скрипне сухий пісок
що тільки на запах був, як фруктова м'якоть.
У двадцять вже не працюють типові виправдання
"Батьки не сильно мене любили,
школа, колишня, соціум — всюди винні.
Та ким взагалі я міг би у цій країні..."
Тепер витри очі та з рота мамине молоко.
Ти сам обрав залишатися мудаком
і на максимум викачав це уміння.
Ти задуманий був з металу, а вийшов з вати
цукрової, патоки татової любові.
Набитий кістками сік, на зразок граната.
І тіла, чомусь, не виросло над тобою.
Захочеться вгризтися — скрипне сухий пісок
що тільки на запах був, як фруктова м'якоть.
У двадцять вже не працюють типові виправдання
"Батьки не сильно мене любили,
школа, колишня, соціум — всюди винні.
Та ким взагалі я міг би у цій країні..."
Тепер витри очі та з рота мамине молоко.
Ти сам обрав залишатися мудаком
і на максимум викачав це уміння.
27.02.202520:00
Стільки потрібно виправити.
Не напасешся червоних
чорнил у прозорій в’язниці ручки.
Час іде, і вже не старанний учень –
невдаха-мученик з вигаданою правдою
проповідує, ким тобі треба бути.
Він веде щоденник, закреслює.
І спочатку:
з чистого аркуша, нової вкладки,
а краще вікнa, невинно розкритого
в очікуванні. Не так!
Все мало бути
як в рекламі курячого бульйону:
де у мами, доньки і навіть курки
усміхнені личка-смайлики.
Ми всі в очікуванні,
до приходу Ґодо
не смійте нічого чіпати.
Як це, забули покликати?
Усміхнені личка спілкуються нині вигуками:
«Розітни!» — причмокує невідомий свідок,
в попкорнових жвалах прожовуючи акцент.
Бульйоном розмита межа, а між
втратами і витратами –
різниця майже відсутня.
І доки ховаєш синицю в кишені сукні,
журавель начищає дзьоба —
збирати падаль, починаючи із очей.
Не напасешся червоних
чорнил у прозорій в’язниці ручки.
Час іде, і вже не старанний учень –
невдаха-мученик з вигаданою правдою
проповідує, ким тобі треба бути.
Він веде щоденник, закреслює.
І спочатку:
з чистого аркуша, нової вкладки,
а краще вікнa, невинно розкритого
в очікуванні. Не так!
Все мало бути
як в рекламі курячого бульйону:
де у мами, доньки і навіть курки
усміхнені личка-смайлики.
Ми всі в очікуванні,
до приходу Ґодо
не смійте нічого чіпати.
Як це, забули покликати?
Усміхнені личка спілкуються нині вигуками:
«Розітни!» — причмокує невідомий свідок,
в попкорнових жвалах прожовуючи акцент.
Бульйоном розмита межа, а між
втратами і витратами –
різниця майже відсутня.
І доки ховаєш синицю в кишені сукні,
журавель начищає дзьоба —
збирати падаль, починаючи із очей.
15.04.202513:01
Ми тут, пломінцем запальнички
нахабно викрадені у темряви.
Кольори розтікаються по обличчю,
ніби пилом посивлений негатив
опустили у теплий кислотний розчин.
Якщо час і вартує чогось, ти своє уже заплатив.
У пострілах і рахунках важлива точність,
довершеність руху у напівмороці,
підсвічений контур воскових вилиць.
Моя черга наступна, я досі не знаю ціну.
Дрібкою сонць сиплюся схилом вулиці,
жменями у зіниці — до товщі води і нижче.
Глибини — тобі, мені — кесонна хвороба,
битись у берег в судомній ніжності.
Вчитись терпінню щокрок за роком,
смішною рибою у йодовій сітці.
Фіксована вартість вічності — відпустити,
закарбуй це вироком чи уроком.
нахабно викрадені у темряви.
Кольори розтікаються по обличчю,
ніби пилом посивлений негатив
опустили у теплий кислотний розчин.
Якщо час і вартує чогось, ти своє уже заплатив.
У пострілах і рахунках важлива точність,
довершеність руху у напівмороці,
підсвічений контур воскових вилиць.
Моя черга наступна, я досі не знаю ціну.
Дрібкою сонць сиплюся схилом вулиці,
жменями у зіниці — до товщі води і нижче.
Глибини — тобі, мені — кесонна хвороба,
битись у берег в судомній ніжності.
Вчитись терпінню щокрок за роком,
смішною рибою у йодовій сітці.
Фіксована вартість вічності — відпустити,
закарбуй це вироком чи уроком.
Repost qilingan:Віршопліткарка FM
30.03.202512:08
Під час нещодавнього шaхедного oбстрілу Дніпра згорів будинок чудової поетки, переможниці Плейлиста й судді Оксани Приходченко🥺
Оксана, її рідні цілі, але їх позбавили оселі. Будь-яка сума вашої допомоги важлива й прискорить відновлення житла🙏
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/7gzb6omBL
💳Номер картки банки
4441 1111 2392 4759
Оксана, її рідні цілі, але їх позбавили оселі. Будь-яка сума вашої допомоги важлива й прискорить відновлення житла🙏
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/7gzb6omBL
💳Номер картки банки
4441 1111 2392 4759
10.03.202517:17
Поглянь, вгорі, над сірістю подій
шовковим тілом вітроплавний змій
просковзує між голими гілками,
повз електричні батоги дротів,
торкаючись крилом самого неба.
Стікає стиглим бурштиновим медом
відтале сонце в кришиво сльоти.
Лишатиме проталини-сліди
для неокріплих проліскових стебел.
Вливатиметься в тепле молоко:
туманами посріблене шитво
над юністю пробуджених конвалій.
Сніжить квапливий абрикосів цвіт
вкриваючи ламкий останній лід
цукровим, ароматним ластовинням.
Зірвавши нитку, покликом свавільним,
несеться змій за хмари від землі,
а ти стискаєш повідок в долоні.
Пусти його, залишимося двоє,
уявимо, що не було зими.
шовковим тілом вітроплавний змій
просковзує між голими гілками,
повз електричні батоги дротів,
торкаючись крилом самого неба.
Стікає стиглим бурштиновим медом
відтале сонце в кришиво сльоти.
Лишатиме проталини-сліди
для неокріплих проліскових стебел.
Вливатиметься в тепле молоко:
туманами посріблене шитво
над юністю пробуджених конвалій.
Сніжить квапливий абрикосів цвіт
вкриваючи ламкий останній лід
цукровим, ароматним ластовинням.
Зірвавши нитку, покликом свавільним,
несеться змій за хмари від землі,
а ти стискаєш повідок в долоні.
Пусти його, залишимося двоє,
уявимо, що не було зими.
13.04.202513:41
Ти казав, не пиши про любов,
бо якщо і існує, точно вже не на часі.
Не пиши про бога з малої літери,
Іди до причастя, накривши голову,
руками, хусткою чи шоломом,
щось із варіантів точно убереже.
Про живе не пиши і про мертве теж.
Проковтуй невимовлену оскому
піском з окупованих териконів.
Вдай, що не впізнаєш,
чорно-білих очей в новинному некролозі.
Не пиши про війну, вона — чергове кліше,
Рота й вуха заший, до весни зарийся в чорнозем.
Ця зима промине, і минуле розмиють грози,
табуйоване слово тонутиме під дощем.
Тож доки щемить всередині неозвучене,
напиши про це, якщо можеш.
бо якщо і існує, точно вже не на часі.
Не пиши про бога з малої літери,
Іди до причастя, накривши голову,
руками, хусткою чи шоломом,
щось із варіантів точно убереже.
Про живе не пиши і про мертве теж.
Проковтуй невимовлену оскому
піском з окупованих териконів.
Вдай, що не впізнаєш,
чорно-білих очей в новинному некролозі.
Не пиши про війну, вона — чергове кліше,
Рота й вуха заший, до весни зарийся в чорнозем.
Ця зима промине, і минуле розмиють грози,
табуйоване слово тонутиме під дощем.
Тож доки щемить всередині неозвучене,
напиши про це, якщо можеш.
28.03.202511:18
Кожен спогад вкладаю в ліжко, горну під ковдру.
Іноді не свої навіть, так, підкинуті.
Як в дитинстві вкладала іграшки, щоб їм не було самотньо.
Вночі оживуть, закліпають намистинами,
знатимуть, що не склали у довгий ящик,
як буденне чи непотрібне.
Як перший щоденник, картатий потертий зошит,
із любовним листом непевним юнацьким почерком.
Там де мало бути ім'я — залишила короткий прочерк,
як одне із найкращих життєво важливих рішень.
Мої перші сто років, я тільки вчуся молитися.
Постійно виходять вірші.
Іноді не свої навіть, так, підкинуті.
Як в дитинстві вкладала іграшки, щоб їм не було самотньо.
Вночі оживуть, закліпають намистинами,
знатимуть, що не склали у довгий ящик,
як буденне чи непотрібне.
Як перший щоденник, картатий потертий зошит,
із любовним листом непевним юнацьким почерком.
Там де мало бути ім'я — залишила короткий прочерк,
як одне із найкращих життєво важливих рішень.
Мої перші сто років, я тільки вчуся молитися.
Постійно виходять вірші.
10.03.202517:17
Всім вдячна за привітання 🤗
А це вам від мене рідкісне явище — добрий та обнадійливий віршик.
А це вам від мене рідкісне явище — добрий та обнадійливий віршик.
Ko'rsatilgan 1 - 14 dan 14
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.