і вони стали такими зрілими
ці досвіди
що годі казати про себе
тільки слухати
як брунька на гілці розпускається в горішніх плавнях
як гірчить полином збентежене юністю надвечірʼя
чи стаєшся вперше собі близьким
в спільну макітру засипані
пережитки минулого
Тижня Року Дня
тримай
розітри до байдужості
все скошене
поневолене вічністю
випрасувана кремезність дикого поля
і ці втомлені носії дорослих облич
риплять під натиском годинникових черевиків
поки
березень ретроградить неповерненнями
і протягом
завіса
/
в цій реальності
мені бракує тільки твоїх привіт
