Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Ko'rish

Николаевский Ванёк

Ko'rish

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Ko'rish

Труха⚡️Україна

Ko'rish

Николаевский Ванёк

Ko'rish

ДИМова майстерня

Місце вашого затишку. Тут відпочиває душа.

TGlist reytingi

TuriOmmaviy

Tekshirish

Tekshirilmagan

Ishonchnoma

Shubhali

Joylashuv

TilBoshqa

Kanal yaratilgan sanaСерп 13, 2022

TGlist-ga qo'shildi

Вер 18, 2023

Men kanal egasiman

O'zgartirishlar tarixi

Muxrlangan guruh

ДМ

Чат майстерні

Telegram kanali ДИМова майстерня statistikasi

Batafsil

Obunachilar

102

24 soat00%Hafta

1-0.5%Oy

4-3.8%

Iqtiboslar indeksi

0

Eslatmalar0Kanallardagi repostlar0Kanallardagi eslatmalar0

Bitta postning o'rtacha qamrovi

22

12 soat240%24 soat220%48 soat220%

Ishtirok (ER)

4.55%

Repostlar1Izohlar0Reaksiyalar4

Qamrov bo'yicha ishtirok (ERR)

21.57%

24 soat0%Hafta0%Oy0%

Bitta reklama postining qamrovi

0

1 soat00%1 – 4 soat00%4 - 24 soat00%

Batafsil

Botimizni kanalingizga ulang va ushbu kanal auditoriyasining jinsini bilib oling.

24 soat ichidagi barcha postlar

0

Dinamika

"ДИМова майстерня" guruhidagi so'nggi postlar

Barcha postlar

29.03.202505:33

Ностальгія ламає, мов буря прогнилі дерева,
Повертає в минуле, що зникло в диму забуття.
Хоп і знову дитина. Навколо моменти, де ревно,
Над тобою працюють батьки. Там і тости завжди за буття.

Не собою, а кращим. Таким, щоб пишалась родина,
Чи то "Родіна"? Право, не знаю. Бувало всіляк.
Повсякденність та сірість. Без права на продих чи диво,
І ти знову на вулицях рідних. І ловиш собі переляк.

Отакої, забувся за давністю років дорогу?
Для безпечних мандрівок у темну годину страшну?
Чи ні разу в житті не доходив від дому до рогу,
Бо гадалки завжди віщували шляхи, що з них годі звернути.

Ти тікаєш з дитинства, зростивши з титану хребет,
Простаєш в бетонних коробках зеленим стеблом.
Варіантів, розвилок в житті зустрічається безліч,
Головне не звернути назад. Не порушити пам'яті пломбу.

Ностальгія ламає, мов буря прогнилі дерева,
Повертає в минуле, що зникло в диму забуття.
Хоп і знову дитина. Навколо моменти, де ревно,
Над тобою працюють батьки: все ти можеш, затям!

05.03.202519:49

Достобіса-то сенсу у слові, в якому ідея померла,
Як совок, де хребет обсмоктали і сплюнули криси.
Відслужили на повну? Погони додолу. Це воля омерти,
Накладати мовчання сургуч і брехати. Ми мертві корисні.

Лялькарі забувають на завтра в шухляді поламану ляльку,
Не стогни, це огидно. Утримав холодне обличчя?
За призирством приходить прозріння, як чується лязкіт,
Так, все вірно. То зброї звучання. Чого ще втрачати тим "лишнім"?!

Обираєш розумно слова та ідеї, слідкуєш за часом,
У прозрінні прогірклого диму спаливши дощенту легені.
Хто тримає це небо? Яка їх велика частка,
Залишається там, на землі. Що говорять легенди?

Їм писати слова, щоб наповнити сенсом уміло,
Говорити сучасно, зламавши ідею "дідів".
Їх чекає Вальхала, таким би пожити у міфах,
Лялькарів розгромивши і словом, і праведним ділом.

23.02.202521:57

Розпустися, мов квітка рожева, на повну в цвітінні тепла,
Ароматами ніжної зваби наповни легені, сп'яни.
Я тепло у очах цих палючих, мов сонце, так ніжно плекав,
Бо в холоді часи ти єдина мені рятівник.

Бо коли замовкає і Всесвіт, слова я єдино твої,
Побажав би почути. Рефреном свого сьогодення.
Запитаєш, як спиться ночами. Забув ото знову поїсти?
Чи сьогодні вже краще. Загоїлось серце подерте?

Я мовчатиму, вибач. До чого порожні слова?
Ти читаєш усе по очах та по ніжності рухів.
Розумієш? Насправді хворію ніяк не від зваби,
Це тобою, все вірно, мої сновидіння порушені.

Розпустися, мов квітка рожева, під подих тепла,
Відпустивши на волю вогонь в непокірному серці.
Бо якщо запитають. Тобою я б вічно палав,
Бо таке почуття не спинити, якщо вже несеться.

Barcha postlar