Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
збори avatar

збори

TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
Tekshirilmagan
Ishonchnoma
Shubhali
Joylashuv
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaСіч 20, 2024
TGlist-ga qo'shildi
Квіт 22, 2025
Muxrlangan guruh

"збори" guruhidagi so'nggi postlar

теж вже писала:

треба спочатку визначити ваші інтереси, які ви так чи інакше презентуєте в інсті. якщо користуєтеся threads, то алгоритми там, скоріш за все, вже налаштувались на ваші інтереси. читаєте дописи та коментарі, заходите в профіль до людини, переходите в інсту (якщо там можна перейти), додаєте її фото в збережені. чам від часу ставите вогники, аби ваші повідомлення мали більше шансів потрапити із "запитів" в "основні".

цей процес в мене триває з лютого 2024 (пишу в особисті я значно довше, але спроби структурувати почалися колись тоді). він вимагає регулярності. я постійно заходжу до цих людей в сторіз поставити вогники, навіть коли не прошу про репост.

зі сторони все це виглядає як невиправдане дохуїще зусиль. доволі тупих зусиль (як для людини з якісною вищою освітою). але це лише тому що я знецінюю мікроменеджмент. і мушу собі нагадувати, що в будь-якій роботі так, просто цінність роботи для мене різна. от я редагувала літературознавчі монографії: йдеш в бібліотеку не свого уні, робиш абонемент (це Берлін, тому це розтягується на години чи тижні), шукаєш підходящі словники і всі оці книжечки з бібліографії, перевіряєш кожен дрібненький знак, кожну цитату -- це розтягується на тижні-місяці.
коли ми в селі загрібали сіно, хтось мав домовитись за коня, зібрати робітників, наготувати їсти, зібрати їсти, зібрати граблі і вила, поїхати на Десну і т.д.

мій мозок біситься, плавиться і ахуєває з того, що він займається тупою дрібною хуйньою, тоді як звик працювати з науковими текстами чи художніми ідеями.
майже всі процеси у зборах для мого мозку є надзвичайно повільними, а результат він не відчуває: РЕБи і автівки для мозку -- абстрактна річ. А ВІЙНА НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. тобто дофаміну (чи що там?) майже ніколи нема.

робити розсилку в інсті -- це щоразу йти крізь темряву, згадуючи, що кожного разу саме розсилка закривала збір. оці 20-30 репостів після 10 годин інстаграму.

неєбічєска смиренність гарантована.
якщо є будь-які питання щодо процесу -- питайте. а то я не впевнена, чи зрозуміло пояснюю 🥲
коротенька нотатка, чим займаюся зараз під час розсилки в інсті:

.. кожну людину, яку прошу про репост, додаю в збережені в окрему папку "репост чи ні?". якщо людина після мого повідомлення поширила збір, додаю її в папку "репост done" і видаляю з попередньої папки.
таким чином в мене формується папка з профілями, де ймовірність репосту близька до 100%. роблю це протягом кількох місяців (в минулому році виписувала на листочок нікнейми і відмічала маркером тих, хто репостить -- це теж має свої плюси (напр., я бачу, хто мене заблокував, хоча навіщо мені ця інфа?)).

це займає багато часу, але шкодую, що не робила так щоразу після розсилки. вона була би в кілька разів ефективнішою зараз.
вебінар 26 квітня

раптом комусь таке знадобиться (я доєднаюся, якщо не забуду)

"Спікери поділяться своїм досвідом: як ефективно будувати збір, пришвидшувати його, уникати помилок і які виклики чекають волонтерів у 2025 році."

[https://t.me/+d1GPKtlYg182OTNi]
люблю таке
знайшла старе. це майстер по дереву. дуже красиві роботи. в пару до керамістки з якогось скріна взимку.

**

перестала нагадувати людям про щось, на що вони зголосилися/запропонували зробити у одному з наступних зборів. це близько 13 людей. пам'ятає і перепитує лише одна. а я нікому не пишу не те щоб спеціально -- я фізично не можу, бо тягаю речі, хворію, щось тут по місцю розвожу, роблю ремонт. так неправильно, але я поки не можу правильно.

"ти для мене -- метафора України" -- каже подруга. а я вже другу годину тягну через все місто десятилітрове відро з фарбою (воно тупо обриває руки), і від сліз мене зупиняє тільки втома та необхідність наступні 6 годин працювати.
я не метафора, я -- тимчасово функціонуюча одиниця. в ахуї слухаю "аналітику" випадкових берлінських жителів про перемир'я і на автоматі роблю розсилку, намагаючись не думати вже ні про що і не ненавидіти все довкола і себе ще більше.
що планую:
-- дописи про збір у вигляді каруселі з фото і відео (VS рилзи). хоча, можливо, продовжу знімати рилзи, якщо розберусь, навіщо вони тепер треба. спочатку якийсь час публікувати і те, і інше, аби порівняти статистику.
-- більше просити майстринь про лоти на розіграші
-- частіше видаляти неактивних підписників
-- не постити більше 1-2 сторіз за добу протягом якогось статистично вагомого часу і подивитися, що буде

що мені вдалося:
-- нарешті структурувати розсилку і роботу з розсилкою. це не ідеально і ніколи не буде ідеально, але краще, ніж кілька місяців тому
-- морально себе подолати і постити відео в тікток (+донати)
-- тредс (+донати)
-- зрозуміти, що від моїх зусиль і бажання залежить дуже багато, але далеко не все. банальна банальність, але, сука, я постійно між фанатичним вйобуванням та тотальним занепадом.

що не вдалося:
-- робити все не на емоціях (насамперед, погоджуватися на збори)

січень-лютий були не дуже донатними. а потім новини все змінили, і в кінці лютого знову почали донатити нормально.
це смішно і боляче. я хочу читати щоденники Джармена і ні з ким не спілкуватися, окрім кількох подруг та gi. буквально, ні з ким, окрім цих людей. говорити виключно про літературу і філософію.
ніколи не змирюся з тим, що переважна більшість населення [планети] -- тупі довбойоби.

моя особиста мрія -- дійти до психіатра і підтвердити діагноз або його відсутність. у першому випадку я присягаюсь перестати називати себе тупою лінивою ідіоткою, у другому випадку я остаточно переконаюсь у тому, що я тупа лінива ідіотка, і дозволю собі плакати через це ще більше, але тільки коли ніхто не бачить, і ніколи вже не нити публічно, бо бути лінивою і тупою -- це ганебно в моїй картині світу.
угу, але оце ваше "поширюю тільки перевірені збори від знайомих" = "поширюю збори раз на місяць-два"

у людини класний бренд, невелика авдиторія, але там точно є потенціал збороактивізму (це видно по сторінці. я хз, які тут критерії, але інтуїтивно таке зчитується одразу)

мене ніщо не може довести до безпросвітного відчаю, але як же боляче спостерігати, як люди зливають потенційний ресурс в нікуди. номінально всі ми декларуємо +- споріднені цінності, фактично -- це хаос, означений схожими словами.
нагадування собі:
завжди краще перепитати кілька разів перед тим, як відкрити збір, чи треба його відкрити вже зараз, чи це почекає тиждень-два.

#ненавиджусебе
зайшла в чат з ахуєнною ювеліркинею. це її відповідь влітку. я тоді відписалася.

може, вона донатить. може, репостить збори. раніше дивилась її сторіз, але не пригадаю, чи репостила тоді. зараз нічого нема, тільки вироби і фотосесії (підкреслю: ахуєнні). чи відкривала допоміжні банки -- теж хз. на сторінці нема.
для мене це no go.

запам'ятовую всіх майстрів, бренди, магазини, художників. я не маю мільйону грошей, тому від відсутності моєї уваги ніхто не збідніє, та й всім похуй. але я вмію непогано пиздіти і переконувати потенційних клієнтів (спасибі, мамо, нарешті твої моральні знущання на Дерибасівській влітку 2011, коли я мала трьома іноземними мовами вербувати покупців, дають плоди аж ось коли).

я ніколи не купуватиму у тих, хто не докладалися до зборів та до допомоги війську. тут вже мені похуй: чи донатили вони тихенько, чи щось там ще. якщо вони не розвивали, не популяризували культуру зборів та волонтерство, не закликали свою авдиторію до конкретних щоденних дій, а залишили в пріоритеті свій бізнес та експлуатували українську культуру, ой, пардон, торгували надихались сенсами, -- вони всі йдуть нахуй. хоч вишивальниці школи Лесаж, що перетворили традиційну сорочку на ідеальний приклад haute couture, хоч найнеймовірніші ткалі.
нахуй.

конкуренція має бути ідейною. я знаю кількох військових-ювелірів, військового-коваля, військового-мосяжника, військових-поетів, ну звісно. їх тисячі, в цьому я впевнена, бо сама більшу частину життя в цих сферах і спостерігаю за розвитком зсередини.
знаю майстринь, котрі своїми виробами збирають на автівки.
це їх роботи і твори існуватимуть в моєму світі. все інше -- білий шум і від лукавого.

наша економіка не стала воєнною економікою.
моя особиста -- стала, і залишатиметься такою, либонь, вже завжди.

вибір, відповідальність, обмежений час.
шкодую, що не почала збирати цю колекцію в 2023

Rekordlar

22.04.202523:59
62Obunachilar
24.01.202523:59
0Iqtiboslar indeksi
23.04.202523:59
30Bitta post qamrovi
24.04.202519:29
0Reklama posti qamrovi
16.04.202520:22
13.33%ER
22.04.202520:22
48.39%ERR

Rivojlanish

Obunachilar
Iqtibos indeksi
1 ta post qamrovi
Reklama posti qamrovi
ER
ERR
ЛЮТ '25БЕР '25КВІТ '25

збори mashhur postlari

22.04.202511:52
коротенька нотатка, чим займаюся зараз під час розсилки в інсті:

.. кожну людину, яку прошу про репост, додаю в збережені в окрему папку "репост чи ні?". якщо людина після мого повідомлення поширила збір, додаю її в папку "репост done" і видаляю з попередньої папки.
таким чином в мене формується папка з профілями, де ймовірність репосту близька до 100%. роблю це протягом кількох місяців (в минулому році виписувала на листочок нікнейми і відмічала маркером тих, хто репостить -- це теж має свої плюси (напр., я бачу, хто мене заблокував, хоча навіщо мені ця інфа?)).

це займає багато часу, але шкодую, що не робила так щоразу після розсилки. вона була би в кілька разів ефективнішою зараз.
люблю таке
вебінар 26 квітня

раптом комусь таке знадобиться (я доєднаюся, якщо не забуду)

"Спікери поділяться своїм досвідом: як ефективно будувати збір, пришвидшувати його, уникати помилок і які виклики чекають волонтерів у 2025 році."

[https://t.me/+d1GPKtlYg182OTNi]
знайшла старе. це майстер по дереву. дуже красиві роботи. в пару до керамістки з якогось скріна взимку.

**

перестала нагадувати людям про щось, на що вони зголосилися/запропонували зробити у одному з наступних зборів. це близько 13 людей. пам'ятає і перепитує лише одна. а я нікому не пишу не те щоб спеціально -- я фізично не можу, бо тягаю речі, хворію, щось тут по місцю розвожу, роблю ремонт. так неправильно, але я поки не можу правильно.

"ти для мене -- метафора України" -- каже подруга. а я вже другу годину тягну через все місто десятилітрове відро з фарбою (воно тупо обриває руки), і від сліз мене зупиняє тільки втома та необхідність наступні 6 годин працювати.
я не метафора, я -- тимчасово функціонуюча одиниця. в ахуї слухаю "аналітику" випадкових берлінських жителів про перемир'я і на автоматі роблю розсилку, намагаючись не думати вже ні про що і не ненавидіти все довкола і себе ще більше.
22.04.202511:58
якщо є будь-які питання щодо процесу -- питайте. а то я не впевнена, чи зрозуміло пояснюю 🥲
23.04.202511:37
теж вже писала:

треба спочатку визначити ваші інтереси, які ви так чи інакше презентуєте в інсті. якщо користуєтеся threads, то алгоритми там, скоріш за все, вже налаштувались на ваші інтереси. читаєте дописи та коментарі, заходите в профіль до людини, переходите в інсту (якщо там можна перейти), додаєте її фото в збережені. чам від часу ставите вогники, аби ваші повідомлення мали більше шансів потрапити із "запитів" в "основні".

цей процес в мене триває з лютого 2024 (пишу в особисті я значно довше, але спроби структурувати почалися колись тоді). він вимагає регулярності. я постійно заходжу до цих людей в сторіз поставити вогники, навіть коли не прошу про репост.

зі сторони все це виглядає як невиправдане дохуїще зусиль. доволі тупих зусиль (як для людини з якісною вищою освітою). але це лише тому що я знецінюю мікроменеджмент. і мушу собі нагадувати, що в будь-якій роботі так, просто цінність роботи для мене різна. от я редагувала літературознавчі монографії: йдеш в бібліотеку не свого уні, робиш абонемент (це Берлін, тому це розтягується на години чи тижні), шукаєш підходящі словники і всі оці книжечки з бібліографії, перевіряєш кожен дрібненький знак, кожну цитату -- це розтягується на тижні-місяці.
коли ми в селі загрібали сіно, хтось мав домовитись за коня, зібрати робітників, наготувати їсти, зібрати їсти, зібрати граблі і вила, поїхати на Десну і т.д.

мій мозок біситься, плавиться і ахуєває з того, що він займається тупою дрібною хуйньою, тоді як звик працювати з науковими текстами чи художніми ідеями.
майже всі процеси у зборах для мого мозку є надзвичайно повільними, а результат він не відчуває: РЕБи і автівки для мозку -- абстрактна річ. А ВІЙНА НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. тобто дофаміну (чи що там?) майже ніколи нема.

робити розсилку в інсті -- це щоразу йти крізь темряву, згадуючи, що кожного разу саме розсилка закривала збір. оці 20-30 репостів після 10 годин інстаграму.

неєбічєска смиренність гарантована.
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.