Дві категорії людей
Більшість тлумачень притчі про блудного сина зосереджені на долі молодшого брата, «блудного сина», — на його відході з батьківського дому й пізнішому поверненні. Однак такі тлумачення не вловлюють ще одну головну ідею притчі, адже в ній ідеться про двох братів, кожен з яких по-своєму відчужений від Бога і по-своєму шукає шлях назад у Царство Небесне.
Дуже важливо взяти до уваги той історичний контекст, у якому Ісус оповідає. В перших двох віршах цього розділу Лука каже, що серед Ісусових слухачів були дві категорії людей: там були «митники та грішники», і ця категорія людей відповідає образові молодшого брата. Вони не дотримувалися ні моральних заповідей Біблії, ні тих приписів щодо обрядової чистоти, що виконували побожні юдеї. Вони теж «жили розпусно». Як і молодший брат, вони «залишили дім», відкинувши традиційну мораль своєї родини та громади. Друга група слухачів — були «фарисеї та книжники», яких відображає у притчі старший брат. Вони трималися тої традиційної моралі, на засадах якої були виховані. Вивчали Писання й додержували його приписів. Вони віддано поклонялися Богові й постійно молилися.
Другій категорії людей, книжникам і фарисеям також адресоване це послання, адже саме у відповідь на їхню поведінку Ісус починає розповідати притчу. Розповідь про двох синів дає нам змогу заглянути в душу старшого сина і завершується адресованим йому ж таки могутнім закликом змінити своє серце.
Християни багато століть вивчають цю притчу як у церковних проповідях, так і під час вивчення Біблії, і весь цей час вони зосереджувалися майже суто на тому, як радо батько прийняв свого розкаяного молодшого сина. Ця притча звернена не лише до «грішників, які заблукали», а й до віруючих людей, котрі виконують усе, що вимагає Біблія. Ісус промовляє тут не тільки до грішників поза церквою, а до моральних людей усередині церкви. Він хоче розкрити їм очі на їхню сліпоту, вузькоглядність, зарозумілу самовдоволеність і показати, як усе це нищить їхню душу й життя тих, хто довкола них.
Отже, було б помилкою думати, що Ісус розповідає притчу насамперед для того, щоб запевнити «молодших братів» у Своїй безумовній любові до них. Ні, перші слухачі цієї оповіді були не розчулені до сліз, натомість вражені, неначе блискавкою, ображені й розлючені. Ісусова мета була не в тому, щоб викликати зворушливі почуття у наших серцях, а в тому, щоби зруйнувати ті стереотипи, якими мислимо ми. Цією притчею Ісус кинув виклик загальноприйнятим на той час уявленням про Бога, гріх та спасіння. У ній Він не тільки показав руйнівну егоцентричність молодшого брата, а й якнайсуворіше засудив праведне життя старшого. Ісус дає зрозуміти, що безбожні й побожні люди однаково духовно загублені, їхні життєві шляхи ведуть у глухий кут. Христос викриває, що усі тогочасні уявлення про те, як людині прийти до Бога, — помилкові.
