Броськозаврики 🤗🪴
Для близьких і небайдужих 🧡
📖 Поетичні читання в Києві @ursus_poetry
🟦🟨 СУП @uapoetry
🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
☠️ Я в твіттері x.com/pashabroskii
⭐️ Мої вірші @broskii_art
📖 Поетичні читання в Києві @ursus_poetry
🟦🟨 СУП @uapoetry
🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
☠️ Я в твіттері x.com/pashabroskii
⭐️ Мої вірші @broskii_art
TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
TekshirilmaganIshonchnoma
ShubhaliJoylashuvУкраїна
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaFeb 20, 2025
TGlist-ga qo'shildi
Sep 17, 2023Muxrlangan guruh
💒 Церква Вічної Радости
26
Repost qilingan:
БУР Київ
03.04.202516:20
Квартирник, що об’єднує 💫💫
На тебе чекає тепла атмосфера, музика, поезія, гумор та вечір серед своїх. А ще — благодійний аукціон із унікальними лотами *(частина з них є у каруселі), завдяки якому ми разом підтримаємо захисників із ССО та 35-го полку НГУ.
Приходь — буде душевно, натхненно та дуже цінно.
📍iHub, Хрещатик, 10, Київ
⌚12.04.25 о 17:00
Простір буде відкритий з 16:00
Вхід — благодійний донат від 50 грн.
👉Реєстрація👈
Який із лотів у каруселі сподобався найбільше? Пиши в коментарях — розкажемо його історію/деталі і, можливо, саме він стане твоїм!
На тебе чекає тепла атмосфера, музика, поезія, гумор та вечір серед своїх. А ще — благодійний аукціон із унікальними лотами *(частина з них є у каруселі), завдяки якому ми разом підтримаємо захисників із ССО та 35-го полку НГУ.
Приходь — буде душевно, натхненно та дуже цінно.
📍iHub, Хрещатик, 10, Київ
⌚12.04.25 о 17:00
Простір буде відкритий з 16:00
Вхід — благодійний донат від 50 грн.
👉Реєстрація👈
Який із лотів у каруселі сподобався найбільше? Пиши в коментарях — розкажемо його історію/деталі і, можливо, саме він стане твоїм!
Repost qilingan:
Київ літературний (UrsusPoetry)
21.04.202515:15
“То що нам хотів сказати автор?" -
Питає Марія Іванівна і дивиться на портрет Шевченка
Учні мовчать. Тиша дзвенить у повітрі над партами
А Марії Іванівні стає сумно і щемко
Усі у дитинстві мріяли буть космонавтами чи принцесами
Чи ганяти м'яча, чи зніматися у кіно, чи сидіти на касі
І тільки Марія Іванівна мріяла бути частиною літпроцесу
І щоб вірші про неї читали десь так у дев'ятому класі
І щоб ті вірші були напхані синекдохами і гіперболами
І були неодмінно силабо-тонічними
І щоб там її зуби порівнювали із перлами
І її душу - з гарячою південною ніччю
Щоб там ішлося про очі, що світять, мов неонові вивіски
Про тонесенький стан, наче в ікон героїнового шику
Щоб ті вірші хотілось у чорні блокнотики виписать
І читати їх пошепки, і вчителі б за це шикали
Марія Іванівна довго шукала собі поета
Хотіла бути йому літредакторкою і музою
Вона ходила на літвечори, знайомилась в інтернеті
Але їй траплялися нездари і лузери
Вони римували кров із любов'ю, плечі з вечором
І метафори їхні були важкими й потворними
І ще їхні вірші збивалися з ритму, завжди недоречно
І неясно було - що автор хотів сказать своїм твором?
А зараз Марія Іванівна сидить в учительській, перевіряє диктанти
І від її погляду літери в зошитах стають стрункішими
А вона хотіла б сидіть у барі типу "Бармен-диктату"
І слухати вірші. Спеціально для неї написані вірші
І Марія Іванівна думає - "Боже, я бачу цей світ з морями і горами
І в ньому себе, і все, що я не зробила, і все, чого я не варта
Боже, що ти мав на увазі, коли мене створював?
Що ти хотів мною сказати? Що ти хотів сказати - як автор?"
Марина Пономаренко
Питає Марія Іванівна і дивиться на портрет Шевченка
Учні мовчать. Тиша дзвенить у повітрі над партами
А Марії Іванівні стає сумно і щемко
Усі у дитинстві мріяли буть космонавтами чи принцесами
Чи ганяти м'яча, чи зніматися у кіно, чи сидіти на касі
І тільки Марія Іванівна мріяла бути частиною літпроцесу
І щоб вірші про неї читали десь так у дев'ятому класі
І щоб ті вірші були напхані синекдохами і гіперболами
І були неодмінно силабо-тонічними
І щоб там її зуби порівнювали із перлами
І її душу - з гарячою південною ніччю
Щоб там ішлося про очі, що світять, мов неонові вивіски
Про тонесенький стан, наче в ікон героїнового шику
Щоб ті вірші хотілось у чорні блокнотики виписать
І читати їх пошепки, і вчителі б за це шикали
Марія Іванівна довго шукала собі поета
Хотіла бути йому літредакторкою і музою
Вона ходила на літвечори, знайомилась в інтернеті
Але їй траплялися нездари і лузери
Вони римували кров із любов'ю, плечі з вечором
І метафори їхні були важкими й потворними
І ще їхні вірші збивалися з ритму, завжди недоречно
І неясно було - що автор хотів сказать своїм твором?
А зараз Марія Іванівна сидить в учительській, перевіряє диктанти
І від її погляду літери в зошитах стають стрункішими
А вона хотіла б сидіть у барі типу "Бармен-диктату"
І слухати вірші. Спеціально для неї написані вірші
І Марія Іванівна думає - "Боже, я бачу цей світ з морями і горами
І в ньому себе, і все, що я не зробила, і все, чого я не варта
Боже, що ти мав на увазі, коли мене створював?
Що ти хотів мною сказати? Що ти хотів сказати - як автор?"
Марина Пономаренко
#годнота
30.03.202520:36
#життєво #простіістини
18.04.202505:01
Що ж, в мене з'явився воістину сильний союзник. 😊
1. “Ти маєш завжди бути щасливим”
Емоційна диктатура — новий фашизм. Сумуєш? Тобі треба “позитивне мислення”. Ні, іноді життя – це лайно, і це нормально. Не всі емоції треба пікселізувати у смайлики.
2. “Себелюбов як обов'язок”
Наче якщо ти не робиш ванночки з сіллю та не повторюєш аффірмації у дзеркало, ти не вартий життя. Себелюбов — не косметична процедура. Це більше, ніж викладати фото з підписом “я вибрала себе”.
3. Гіперсамоаналіз
“Я думаю, що я думаю про те, як я думаю.” – Глибоко, брате. Тільки от ти вже 4-й рік сидиш у тіні свого дитинства й копаєшся в собі, ніби шукаєш скарби, але знаходиш лише тривожність і підліткові комплекси.
4. Пошук “справжнього себе” як сенс життя
Секрет: ти не знайдеш якогось кристалічного себе на гірській вершині. Себе треба створити, а не знайти. Цей квест більше схожий на редактор персонажів у Sims, а не на духовну подорож.
5. Терапія як статусний аксесуар
Люди ходять до психолога не щоб зцілитися, а щоб сказати, що вони “працюють над собою”. Це як спортзал для душі — тільки качаєш не м’язи, а свою здатність розповідати, як тобі погано, замість реально щось змінити.
6. Романтизація тривожності та ментального болю
Якщо ти не спиш, не їси, живеш в кофейні й тримаєшся на межі зриву — ти поетичний герой. Ну або тобі треба нормальний режим і терапія, а не чорна водолазка і Tumblr.
7. “Вибирай себе і йди від усього токсичного”
Дуже зручно: щось складне в стосунках? Токсичне! Бос просить працювати? Абьюзер! Підлітки блокують друзів замість комунікувати — і називають це "границями".
8. Глоріфікація нейродивергентності без розуміння
“У мене ADHD, тому я не можу відповідати на повідомлення.” – може, і маєш, але TikTok не диплом з психіатрії. Іноді ти просто лінивий, не “у спектрі”.
9. Культивація “унікальності” замість адаптації
Бути “особливим сніжинкою” стало святим обов'язком. А що, якщо ти нормальний? Що, якщо ти не унікальний? Страшно? Ну от і думай.
10. Ритуали "усвідомленості" як нова релігія
Медитація, йога, дихальні практики — прекрасно. Але якщо ти дихаєш квадратом уже 2 роки й усе одно хочеш стукнути колегу — може, справа не в диханні, а в житті?
#ші
14.04.202504:17
Шуточкі із фейсбук 🙂 #моралінебуде
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.
