105 років штурму та перемозі під Вознесенськом Чорними запорожцями
Весною 1920 року становище рейдуючих груп стало критичним: гостра нестача набоїв і снарядів, зношене спорядження, втома. Тому було вирішено штурмом взяти Вознесенськ — ключовий залізничний вузол із військовими складами.
Тож, 16 квітня 1920 р. українська армія Михайла Омеляновича-Павленка атакувала значні сили червоної армії під м. Вознесенськом. Це був вирішальний день для нашої армії, адже ця перемога давала шанс на продовження боротьби.
Червоні росіяни мали 2 бронепотяги, гармати, кулемети, достатню кількість набої, українці ж – лише по 2 – 3 набої на вояка, один з яких залишали “для себе”.
Вознесенськ узяли шаблями, багнетами та... козацькою хитрістю. Під час атаки, зустрівши щільний кулеметний вогонь, українці на наказ командування імітували втечу. Тікали “так щиро”, що росіяни повірили і вискочили з окопів добивати “пєтлюровскую ґадіну’’. І тут із-за пагорбів з’явилась наша легендарна кіннота, зокрема й полк Чорних запорожців. І, рубаючи, на плечах ворога увірвалися у Вознесенськ. А в місті знаходились військові склади Південно-Західного фронту російської армії ще з часів Першої світової війни. Тож перше, на що накинулися козаки, – на набої. Жадібно набирали їх навіть у кишені й за пазуху. Весело казали: “Ну тепер тримайтесь, товарищі! Годі вам стріляти, а нам дивитися!’’.
І нащадки цих славних українців через 102 роки, навесні 2022 р., перемогли сильне угруповання росіян, яке переважало наших силою зброї, та не силою духу!
Вічна слава!
