Марина_txt
02.04.202517:40
Я ніколи не була молодою поеткою. Не склалося у мене з молодістю і поезією, я зразу стала поеткою середніх років. Ніхто мені не писав ніколи: "ой, там он фестиваль для молодих авторів "Прописи", подавайся!"
*Тут сльози
Пишуть тільки: "Марино, буде фестиваль, можете підтримати інформаційно?"
Я можу, звісно :) таке гріх не підтримати, бо це дуже класна можливість для авторів удосконалити свої тексти, почути поради чудових менторів, познайомитися одне з одним. За підсумками фестивалю буде виданий альманах з творами учасників. Я думаю, що буде цікаво і круто :)
Тому - не проходьте мимо. Якщо ви - автор(ка)-початківець, подавайтеся. Якщо знаєте таких авторів - передайте їм, щоб подавалися. Прийом заявок - до 30 квітня.
Лінк на реєстрацію https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScwKKtEuIjrvW9HiSAYMTTeE8fpxXVrhUQ2CgyAJk8eZCVFNw/viewform
Лінк на додаткову інформацію https://pen.org.ua/propysy-2025-open-call
П.С. картинку зробила я зі своєї дурацької фотки, це не офіційна комунікація, раптом що :)
*Тут сльози
Пишуть тільки: "Марино, буде фестиваль, можете підтримати інформаційно?"
Я можу, звісно :) таке гріх не підтримати, бо це дуже класна можливість для авторів удосконалити свої тексти, почути поради чудових менторів, познайомитися одне з одним. За підсумками фестивалю буде виданий альманах з творами учасників. Я думаю, що буде цікаво і круто :)
Тому - не проходьте мимо. Якщо ви - автор(ка)-початківець, подавайтеся. Якщо знаєте таких авторів - передайте їм, щоб подавалися. Прийом заявок - до 30 квітня.
Лінк на реєстрацію https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScwKKtEuIjrvW9HiSAYMTTeE8fpxXVrhUQ2CgyAJk8eZCVFNw/viewform
Лінк на додаткову інформацію https://pen.org.ua/propysy-2025-open-call
П.С. картинку зробила я зі своєї дурацької фотки, це не офіційна комунікація, раптом що :)
06.12.202408:58
Іній у бороді, руки порепались
Він заходить у місто, темне і насторожене
Ось його слово-пароль і перепустка
На взутті його – пил. Зоряний, наддорожний
Що нести у це місто, оборонним ровом окреслене
Тут усім вистачає риби, вина і хліба
Просять про воскресити. Або воскреснути.
Про – хоч би не схибити.
Він заходить у місто, освітлене мріями й зорями
Чує окрики вартових на воротах, на вежах
Бачать його. Просять надії і зброї
І сміються. Кутаються у шкури ведмежі
Ось це місто, що за нього молилися під атаками
Що вони прийняли. І що мають віддати у спадок
Миколаю, принеси їм, нарешті, все виплакати
Принеси їм – міцно поспати
(С) Моє
Він заходить у місто, темне і насторожене
Ось його слово-пароль і перепустка
На взутті його – пил. Зоряний, наддорожний
Що нести у це місто, оборонним ровом окреслене
Тут усім вистачає риби, вина і хліба
Просять про воскресити. Або воскреснути.
Про – хоч би не схибити.
Він заходить у місто, освітлене мріями й зорями
Чує окрики вартових на воротах, на вежах
Бачать його. Просять надії і зброї
І сміються. Кутаються у шкури ведмежі
Ось це місто, що за нього молилися під атаками
Що вони прийняли. І що мають віддати у спадок
Миколаю, принеси їм, нарешті, все виплакати
Принеси їм – міцно поспати
(С) Моє
22.11.202407:55
Спини мостів вигнуті радістю/кручені відчаєм
Вулиці перенаселені арлекінами, дожами, зайдами
Тримай мою руку, нам треба вина і вічності
Щось та знайдемо
Море у лабіринті - не відшукати виходу
Забагато ниток наплетено і насотано
Серце закочується за обрій - не викотити
Дзвони роблять небо високим
Повії торгують совістю, перлами й крабами
Стіни мовчать. Я не бачила ще красномовнішої тиші
Час на осонні плавиться й крапає
Соком із вишень
І розтікається плямою, ліниво-тягучою, згаяною
Лисохвостий пацюк носить чуму у череві
Привиди вбитих коханців ходять зграєю
Обговорюють поцілунки на таємних вечерях
Вода віддзеркалює те, чого не існує
По стінах бродять ніким не відкинуті тіні
І десь на межі пробудження й сну
Я спиняюся, заплутана в тебе у сонячному сплетінні
(С) Моє
Вулиці перенаселені арлекінами, дожами, зайдами
Тримай мою руку, нам треба вина і вічності
Щось та знайдемо
Море у лабіринті - не відшукати виходу
Забагато ниток наплетено і насотано
Серце закочується за обрій - не викотити
Дзвони роблять небо високим
Повії торгують совістю, перлами й крабами
Стіни мовчать. Я не бачила ще красномовнішої тиші
Час на осонні плавиться й крапає
Соком із вишень
І розтікається плямою, ліниво-тягучою, згаяною
Лисохвостий пацюк носить чуму у череві
Привиди вбитих коханців ходять зграєю
Обговорюють поцілунки на таємних вечерях
Вода віддзеркалює те, чого не існує
По стінах бродять ніким не відкинуті тіні
І десь на межі пробудження й сну
Я спиняюся, заплутана в тебе у сонячному сплетінні
(С) Моє
13.11.202412:15
У неділю буду читати вірші у Відні :) є хтось із тих країв? приходьте обійматися ❤
17 листопада о 14:00 за адресою: Посольство України, Naaffgasse 23, 1180 Wien.
Модераторка зустрічі — Ганна Гнєдкова
Організатори: LiterAktiv, Посольство України в Республіці Австрія, Медіацентр Української громади у Австрії. Дякую Людмилі Роговій за те, що все придумала і посприяла
Реєстрація за посиланням: https://www.eventbrite.at/e/1070800405839?aff=oddtdtcreator
17 листопада о 14:00 за адресою: Посольство України, Naaffgasse 23, 1180 Wien.
Модераторка зустрічі — Ганна Гнєдкова
Організатори: LiterAktiv, Посольство України в Республіці Австрія, Медіацентр Української громади у Австрії. Дякую Людмилі Роговій за те, що все придумала і посприяла
Реєстрація за посиланням: https://www.eventbrite.at/e/1070800405839?aff=oddtdtcreator
29.05.202407:34
🕊🕊 Андруховича
Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
двійко голуб'ят у череповій коробці.
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.
Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
пернаті мої мучителі з давніх полотен!..
Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,
заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.
А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.
Слухав мене стетоскопом — як вони там шурхочуть,
Збіглося на це подивитись ледь не півміста.
І тоді прояснів я: "Летіти хочуть".
Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,
або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).
А той миршавий пес мав у кишені браунінґ
та й одною кулею двох голубів розлущив…
Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,
поводжуся без відхилень — чемно і ґречно.
Не тому, що вбиті колишні мої птахове,
а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко…
(С) Юрій Андрухович
Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
двійко голуб'ят у череповій коробці.
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.
Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
пернаті мої мучителі з давніх полотен!..
Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,
заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.
А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.
Слухав мене стетоскопом — як вони там шурхочуть,
Збіглося на це подивитись ледь не півміста.
І тоді прояснів я: "Летіти хочуть".
Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,
або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).
А той миршавий пес мав у кишені браунінґ
та й одною кулею двох голубів розлущив…
Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,
поводжуся без відхилень — чемно і ґречно.
Не тому, що вбиті колишні мої птахове,
а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко…
(С) Юрій Андрухович
17.03.202509:18
Починається тиждень поезії. Я собі трохи напланувала подій, поділюся :)
Отже, сьогодні беру участь в Онлайн-фестивалі поезії «Пісня тисячі голосів». Це читання в соцмережах, до якого долучаться багато прекрасних поетів та поеток, лінк на розклад ось, може, ви би хотіли послухати Календар читань: http://bit.ly/4iuTugr
Я читатиму сьогодні у фейсбуці, о 20:30. Приєднуйтеся :) Ось тут https://www.facebook.com/marina.ponomarenko/
У четвер я буду в Харкові. Разом з прекрасною поеткою Оленою Гусейновою будемо читати вірші й трохи поговоримо. Приходьте слухати!
Прес-центр «Накипіло»
Вул. Мистецтв, 14
20 березня, 18:30
У суботу доїду до Дніпра. Почитаю вірші. Хто в Дніпрі – дуже-дуже запрошую, бо як завжди боюся, що ніхто не прийде))
Книгарня Старого Лева
вул. Січових Стрільців, 1
22 березня, 17:00
(с) фото - Таня Свиридова
Отже, сьогодні беру участь в Онлайн-фестивалі поезії «Пісня тисячі голосів». Це читання в соцмережах, до якого долучаться багато прекрасних поетів та поеток, лінк на розклад ось, може, ви би хотіли послухати Календар читань: http://bit.ly/4iuTugr
Я читатиму сьогодні у фейсбуці, о 20:30. Приєднуйтеся :) Ось тут https://www.facebook.com/marina.ponomarenko/
У четвер я буду в Харкові. Разом з прекрасною поеткою Оленою Гусейновою будемо читати вірші й трохи поговоримо. Приходьте слухати!
Прес-центр «Накипіло»
Вул. Мистецтв, 14
20 березня, 18:30
У суботу доїду до Дніпра. Почитаю вірші. Хто в Дніпрі – дуже-дуже запрошую, бо як завжди боюся, що ніхто не прийде))
Книгарня Старого Лева
вул. Січових Стрільців, 1
22 березня, 17:00
(с) фото - Таня Свиридова
04.12.202413:25
Любов моя Богдан-Ігор Антонич:
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,
географи малюють зорі крейдою на неба мапі,
в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,
і місяць золотим котом лежить у мене на канапі.
Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні,
купці й роздягнені дівчата, в’язні в тюрмах і поети.
Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби і валторни,
коли міщанський бог рахує зорі, душі і монети.
Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони
в густій і чорній мов смола воді, в страшних пивницях сто,
примарні папороті, грифи і затоплені комети й дзвони.
– О пущо з каменю, коли тебе змете новий потоп?
(С) Антонич
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,
географи малюють зорі крейдою на неба мапі,
в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,
і місяць золотим котом лежить у мене на канапі.
Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні,
купці й роздягнені дівчата, в’язні в тюрмах і поети.
Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби і валторни,
коли міщанський бог рахує зорі, душі і монети.
Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони
в густій і чорній мов смола воді, в страшних пивницях сто,
примарні папороті, грифи і затоплені комети й дзвони.
– О пущо з каменю, коли тебе змете новий потоп?
(С) Антонич
21.11.202417:01
Чому у вас продається
Портвейн
Червона помада
Корм для котів
Туфлі на підборах
Велосипеди
Кава на банановому молоці
(звідки молоко у бананів узагалі
А під час війни особливо)?
Чому немає черг за хлібом
За свічками
За ібупрофеном і прокладками
За питною водою зрештою?
Чому у вас досі працює каналізація?
Чому така коротка комендантська?
До речі, Київ розбомблений весь?
Ой, приберіть фото, це чутливий контент
У вас ходить міський транспорт?
А лікарні працюють?
А кінотеатри?
Чому нема трудової повинності?
Чому нема військових заводів
На яких всі відбувають трудову повинність
Випилюючи вручну
Гайки для далекобійних ракет?
Припиніть просити далекобійні ракети
Це ескалація
Чому у вас не заборонена музика
Ті ж самі кінотеатри
А ще перукарні
Коти
Футбол
Секс
Персональні автомобілі
Соцмережі
І те саме бананове молоко?
Чому поезія досі дозволена врешті-решт,
Хіба можлива вона після всього,
Що сталося?
Треба було заборонити ще після
Другої світової
Що це за війна у вас така?
Війна має бути не така.
У вас завжди все не як має бути
Подивіться на свій індекс корупції
Подивіться на всрату ще Чорнобилем екологію
Подивіться як ви утискаєте
Хороших росіян!
Чому досі не заборонений
Оцей ваш погордливий хребет
Підпертий зсередини
Щохвилинним усвідомленням
Повсюдної смерті?
Це бляха так красиво
Хрін зна чому
Це так заворожує
Чому у вас досі не заборонено
Жити?
У вас війна
Поводьтеся відповідно
(С) Моє
Портвейн
Червона помада
Корм для котів
Туфлі на підборах
Велосипеди
Кава на банановому молоці
(звідки молоко у бананів узагалі
А під час війни особливо)?
Чому немає черг за хлібом
За свічками
За ібупрофеном і прокладками
За питною водою зрештою?
Чому у вас досі працює каналізація?
Чому така коротка комендантська?
До речі, Київ розбомблений весь?
Ой, приберіть фото, це чутливий контент
У вас ходить міський транспорт?
А лікарні працюють?
А кінотеатри?
Чому нема трудової повинності?
Чому нема військових заводів
На яких всі відбувають трудову повинність
Випилюючи вручну
Гайки для далекобійних ракет?
Припиніть просити далекобійні ракети
Це ескалація
Чому у вас не заборонена музика
Ті ж самі кінотеатри
А ще перукарні
Коти
Футбол
Секс
Персональні автомобілі
Соцмережі
І те саме бананове молоко?
Чому поезія досі дозволена врешті-решт,
Хіба можлива вона після всього,
Що сталося?
Треба було заборонити ще після
Другої світової
Що це за війна у вас така?
Війна має бути не така.
У вас завжди все не як має бути
Подивіться на свій індекс корупції
Подивіться на всрату ще Чорнобилем екологію
Подивіться як ви утискаєте
Хороших росіян!
Чому досі не заборонений
Оцей ваш погордливий хребет
Підпертий зсередини
Щохвилинним усвідомленням
Повсюдної смерті?
Це бляха так красиво
Хрін зна чому
Це так заворожує
Чому у вас досі не заборонено
Жити?
У вас війна
Поводьтеся відповідно
(С) Моє
04.11.202410:24
У місті є відьма, на яку дивляться косо
Коли всі тікають із міста, вона лишається
Її пальці пахнуть болотом і папіросами
Вона знається на отрутах і тримає удома зайця
І ніколи неясно, чи заплакана то вона, чи засміяна
Вона гуляє по вулицях і заганяє під землю демонів
І є подорожній. У нього голос, що заклинає едемських зміїв
У нього шкіра гаптована срібно-білими хризантемами
І він такий, ніби в нього між ребер - ціла Венеція
Ніби із нього писалися ренесансні полотна
Хай це буде історія про повернення. Хай повернеться
Хай це буде лав-сторі. Хай одне одного будуть голодними
Хай вони будуть для міста благословенням і стражами
Хтось же має світитися в місті, холодному і затертому
Хай ця історія почнеться негайно. Зараз же
Коли місто наповнюють хризантеми і хризантемрява
(С) Моє
Коли всі тікають із міста, вона лишається
Її пальці пахнуть болотом і папіросами
Вона знається на отрутах і тримає удома зайця
І ніколи неясно, чи заплакана то вона, чи засміяна
Вона гуляє по вулицях і заганяє під землю демонів
І є подорожній. У нього голос, що заклинає едемських зміїв
У нього шкіра гаптована срібно-білими хризантемами
І він такий, ніби в нього між ребер - ціла Венеція
Ніби із нього писалися ренесансні полотна
Хай це буде історія про повернення. Хай повернеться
Хай це буде лав-сторі. Хай одне одного будуть голодними
Хай вони будуть для міста благословенням і стражами
Хтось же має світитися в місті, холодному і затертому
Хай ця історія почнеться негайно. Зараз же
Коли місто наповнюють хризантеми і хризантемрява
(С) Моє
26.05.202407:07
-- Одного вечора прийшов цей псих, психів зараз багато. Тихо сидів кілька годин, а тоді щось кинув в стіну між залами – і вона вибухнула і впала (і я соромлюся питати, чи це все було випадково). І всі після вибуху розбіглися, крім Надії і Віктора. Чи Володимира
І реальність руйнується, наче пада зі скелі брилами
Ось вона його обіймає шовковими рукавами, мов крилами
Наче сновида, мов гарпія, ніби привид
І він шепоче їй у волосся: «Я тебе звідси виведу!
Я тебе виведу!»
І пані Ба зітхає: «Боже,
Та це ж було вже
Це просто має переболіти
Але окей, іди першим, вона піде слідом
Її задача іти, твоя задача – не озиратися
Ось тобі корисні поради:
Зустрінеш гідру –
Нутрощі їй видери
Зустрінеш Медузу – не дивись їй у вічі,
Згодуй їй свій відчай
Побачиш німфу з трояндами й айстрами
Іди й не озирайся! Не озирайся!
Зустрінеш песиголовців і кентаврів,
Коней з Авгієвими таврами,
Чортів у чорних розшитих рясах
Не озирайся! Не озирайся!»
І Віктор чи Володимир пішов, і далі була тиша
І потім пройшло два місяці і два тижні
Стіна заросла, до нас повернулись живі і мертві
Я накачала на пасіці свіжого меду
Був серпень. Сум осінній сотався в повітрі
І він знову з’явився – Володимир чи Віктор
-- І він сказав: «Я виводив людей з такого пекла, що тобі не снилось. Чому я її не вивів? Я зробив усе, що сказала пані Ба, я не озирався». І я ж не скажу йому: «Вікторе чи Володимире, та вона просто не пішла за тобою».
Надія просто не пішла за ним
І він дивиться в свій бокал, ніби ворожить на пиві
І тільки повторює: «Чому я її не вивів?»
І я кажу: «Вибач. Я ж не опікуюсь цими речами
Хочеш меду? Є липовий. Є гречаний»
(У ці дні медової літньої повні
Серце повне болю й любові
Світ руйнується, а ми знову його створюємо
То ось вам моя історія
Чия там черга далі розповідати історії?)
(с) моє
І реальність руйнується, наче пада зі скелі брилами
Ось вона його обіймає шовковими рукавами, мов крилами
Наче сновида, мов гарпія, ніби привид
І він шепоче їй у волосся: «Я тебе звідси виведу!
Я тебе виведу!»
І пані Ба зітхає: «Боже,
Та це ж було вже
Це просто має переболіти
Але окей, іди першим, вона піде слідом
Її задача іти, твоя задача – не озиратися
Ось тобі корисні поради:
Зустрінеш гідру –
Нутрощі їй видери
Зустрінеш Медузу – не дивись їй у вічі,
Згодуй їй свій відчай
Побачиш німфу з трояндами й айстрами
Іди й не озирайся! Не озирайся!
Зустрінеш песиголовців і кентаврів,
Коней з Авгієвими таврами,
Чортів у чорних розшитих рясах
Не озирайся! Не озирайся!»
І Віктор чи Володимир пішов, і далі була тиша
І потім пройшло два місяці і два тижні
Стіна заросла, до нас повернулись живі і мертві
Я накачала на пасіці свіжого меду
Був серпень. Сум осінній сотався в повітрі
І він знову з’явився – Володимир чи Віктор
-- І він сказав: «Я виводив людей з такого пекла, що тобі не снилось. Чому я її не вивів? Я зробив усе, що сказала пані Ба, я не озирався». І я ж не скажу йому: «Вікторе чи Володимире, та вона просто не пішла за тобою».
Надія просто не пішла за ним
І він дивиться в свій бокал, ніби ворожить на пиві
І тільки повторює: «Чому я її не вивів?»
І я кажу: «Вибач. Я ж не опікуюсь цими речами
Хочеш меду? Є липовий. Є гречаний»
(У ці дні медової літньої повні
Серце повне болю й любові
Світ руйнується, а ми знову його створюємо
То ось вам моя історія
Чия там черга далі розповідати історії?)
(с) моє
10.03.202513:22
Похвалюся, що в мене є свіжа-свіжісінька, червоно-золота книжка поезій Андруховича. І тримайте вірш звідти:
ПОШУКИ ВУЛИЦІ
Хіба це можливо, сестро,—
О восьмій вечора знайти потрібну вулицю
серед тисяч інших, так само вавилонських, перейменованих
передсмертних,
пір'ям і кістяками загачених?
Хіба це прийнятно, хіба легко —
просуватися по коліна в попелі
з одного звалища в інше,
з вертепів бароко в кубла ампіру,
де пияками обжиті сходи,
а на тлі паркових огорож
згаслими ліхтарями бовваніють повішеники?
Хіба це реально, хіба таке може вдатися —
О пів на дев'яту вечора знайти вулицю,
від якої зосталися смітники і вбиральні,
звідки не те що храм, а навіть музей
перевезли на іншу планету?
Хіба це розвага, сестро, —
шукати поночі вулицю,
з якої давно відлетіли всі дівчата,
і тільки в підземному переході
спіткаєш іноді блудницю,
більше схожу на труну,
аніж на вмістилище насолоди?
Хіба це розумно, хіба нормально —
шукати вулицю, якщо насправді ми в лісі,
де повно чудовиськ, і гілки б'ють по очах,
a повз дупла клубів, кафе й актових залів
сліпі маршують походом
на запах крові?
(с) Юрій Андрухович
ПОШУКИ ВУЛИЦІ
Хіба це можливо, сестро,—
О восьмій вечора знайти потрібну вулицю
серед тисяч інших, так само вавилонських, перейменованих
передсмертних,
пір'ям і кістяками загачених?
Хіба це прийнятно, хіба легко —
просуватися по коліна в попелі
з одного звалища в інше,
з вертепів бароко в кубла ампіру,
де пияками обжиті сходи,
а на тлі паркових огорож
згаслими ліхтарями бовваніють повішеники?
Хіба це реально, хіба таке може вдатися —
О пів на дев'яту вечора знайти вулицю,
від якої зосталися смітники і вбиральні,
звідки не те що храм, а навіть музей
перевезли на іншу планету?
Хіба це розвага, сестро, —
шукати поночі вулицю,
з якої давно відлетіли всі дівчата,
і тільки в підземному переході
спіткаєш іноді блудницю,
більше схожу на труну,
аніж на вмістилище насолоди?
Хіба це розумно, хіба нормально —
шукати вулицю, якщо насправді ми в лісі,
де повно чудовиськ, і гілки б'ють по очах,
a повз дупла клубів, кафе й актових залів
сліпі маршують походом
на запах крові?
(с) Юрій Андрухович
01.12.202415:34
Вечірній вірш Ігоря Калинця. Є також пісня на ці слова, виконує "мертвий півень"
Зелене
Дощі шепітливими вустами
Цілують зелену землю.
Так я цілував твої зелені очі,
Коли ти поверталася з лісів.
Зарошена м'яким галасом
І голос твій плив по мені,
Як вітер по травах.
Тоді зі сторінок
Зеленого Євангелія
Виходив зелений лис
І розповідав ще одну
Давню тайну існування
Просту, мов життя.
На паркеті виростала папороть,
Стіну обплітав бородатий мох.
Баговиння встеляло ложе
І зелений місяць
Молодим фавном
Зазирав
До недопитої шклянки вина.
(С) Ігор Калинець
Зелене
Дощі шепітливими вустами
Цілують зелену землю.
Так я цілував твої зелені очі,
Коли ти поверталася з лісів.
Зарошена м'яким галасом
І голос твій плив по мені,
Як вітер по травах.
Тоді зі сторінок
Зеленого Євангелія
Виходив зелений лис
І розповідав ще одну
Давню тайну існування
Просту, мов життя.
На паркеті виростала папороть,
Стіну обплітав бородатий мох.
Баговиння встеляло ложе
І зелений місяць
Молодим фавном
Зазирав
До недопитої шклянки вина.
(С) Ігор Калинець
17.11.202408:35
Літак викочується на злітну смугу
Десь у середині Європи
Ситій і мирній (станом на 16.11.2024)
Додаток "повітряна тривога"
У моєму смартфоні
Голосно і чітко
Сповіщає, що
Росіяни звісно хороші
Яких звісно змусив путін
Випускають крилаті ракети
По східній частині Європи
Отже зараз цей літак
І російські крилаті ракети
Існуватимуть одночасно
У повітряному просторі Європи
Але нащо про це думати
Але ж тут усе добре
У середній частині
Станом на 16.11.2024
Літак злітає
Мені закладає вуха
Ніяк не можу знайти
Волаючий смартфон
У рюкзаку
Ось чому так важливо
Вмикати режим польоту
У гаджетах
(С) Моє
Десь у середині Європи
Ситій і мирній (станом на 16.11.2024)
Додаток "повітряна тривога"
У моєму смартфоні
Голосно і чітко
Сповіщає, що
Росіяни звісно хороші
Яких звісно змусив путін
Випускають крилаті ракети
По східній частині Європи
Отже зараз цей літак
І російські крилаті ракети
Існуватимуть одночасно
У повітряному просторі Європи
Але нащо про це думати
Але ж тут усе добре
У середній частині
Станом на 16.11.2024
Літак злітає
Мені закладає вуха
Ніяк не можу знайти
Волаючий смартфон
У рюкзаку
Ось чому так важливо
Вмикати режим польоту
У гаджетах
(С) Моє
29.10.202420:29
Збери собі із рудого листя лисицю
Збери її з іржавих дротів і полум'я свічки
Буде із ким біситися і свариться
Буде у кого кутатися в лютому-січні
Буде кому світитися у безнадійній темряві
Буде кому обживати твоє закинуте серце
Глянь, як багато листя опало з дерева
Мабуть, десяток лисиць із нього збереться
(С) Моє, швидконаписане
Збери її з іржавих дротів і полум'я свічки
Буде із ким біситися і свариться
Буде у кого кутатися в лютому-січні
Буде кому світитися у безнадійній темряві
Буде кому обживати твоє закинуте серце
Глянь, як багато листя опало з дерева
Мабуть, десяток лисиць із нього збереться
(С) Моє, швидконаписане
21.05.202414:10
Цей вірш не запостив тільки лінивий, бо його недавно заспівав Пивоваров і Клавдія Петрівна. Ну як, заспівали вони якусь свою варіацію на тему, що як на мій смак, то трохи крінжатіна. Але чому б ні.
Цей же вірш декламував Жадан у "Фокстротах", славабоженьці, нічого від себе не дописавши
БАРАБАН ПЕЧАЛІ
Очі твої підо мною,
перса
і тіло твоє…
Руки в траві розкинуті,
вогкі долоні
в долонях моїх.
Очі твої свічада,
і я величезний,
безумний
ніжно вдивляюся в них.
Тіні пахучого вечора,
вогні недалекого міста,
чорний, тихий кажан,
що поринає в присмерк…
Тиша.
Задумливість.
Пахне земля,
пахнемо ми…
Близько, близько обличчя.
Ти бачиш, як падають зорі,
неба сліпучі дарунки.
Я ніжно торкаюся рани
запашних і вабливих вуст.
Поцілунок.
Чуєш?
Б’є барабан.
Навіть тепер,
як близько…
Коли очі твої підо мною,
перса
і тіло твоє…
Б’є барабан печалі,
серце моє світове…
Навіть тепер,
так близько,
ти не можеш збагнуть барабанщика,
коли зорі накреслюють риску,
знаходять в етері смерть.
Він барабанить про світову печаль,
за ясність твоїх очей…
Ти не можеш збагнуть барабанщика,
ти здивуєшся,
коли він не візьме тебе.
Бий,
бий,
одбивай похоронні такти,
барабане печалі!
Стукай, серце,
про скорий кінець!
Оплесків не буде
засміяному барабанщику,
велетенському барабанові
всіх сердець.
(С) Гео Шкурупій
1922
Цей же вірш декламував Жадан у "Фокстротах", славабоженьці, нічого від себе не дописавши
БАРАБАН ПЕЧАЛІ
Очі твої підо мною,
перса
і тіло твоє…
Руки в траві розкинуті,
вогкі долоні
в долонях моїх.
Очі твої свічада,
і я величезний,
безумний
ніжно вдивляюся в них.
Тіні пахучого вечора,
вогні недалекого міста,
чорний, тихий кажан,
що поринає в присмерк…
Тиша.
Задумливість.
Пахне земля,
пахнемо ми…
Близько, близько обличчя.
Ти бачиш, як падають зорі,
неба сліпучі дарунки.
Я ніжно торкаюся рани
запашних і вабливих вуст.
Поцілунок.
Чуєш?
Б’є барабан.
Навіть тепер,
як близько…
Коли очі твої підо мною,
перса
і тіло твоє…
Б’є барабан печалі,
серце моє світове…
Навіть тепер,
так близько,
ти не можеш збагнуть барабанщика,
коли зорі накреслюють риску,
знаходять в етері смерть.
Він барабанить про світову печаль,
за ясність твоїх очей…
Ти не можеш збагнуть барабанщика,
ти здивуєшся,
коли він не візьме тебе.
Бий,
бий,
одбивай похоронні такти,
барабане печалі!
Стукай, серце,
про скорий кінець!
Оплесків не буде
засміяному барабанщику,
велетенському барабанові
всіх сердець.
(С) Гео Шкурупій
1922
10.03.202513:22
01.12.202408:54
Категорично не хочеться зими і отето все, тому травнева романтика від Ірванця
Травнева балада
Травень, а так, понімаєте, холодно.
Так, понімаєте, все навпаки.
А за вікном починається поле
І видно за полем село Бармаки.
В час, коли бідній душі одиноко,
А поряд дорога гурчить об'їздна,
Я плащ одягаю і йду на дорогу -
А може, полегшає, хто його зна...
Дорога так само, як я, неприкаянна,
Дорога мене обтікає, мов каменя,
Байдужа, хоч губи собі прокуси.
Дорога мене приведе до лікарні -
В дощі рожевіють її корпуси.
В мене тут зараз ніхто не вмирає,
Так що й сумління знеболено спить.
В мене тут є санітарочка Рая,
В Раї для мене знайдеться спирт.
Підем гуляти? Рая не проти.
Станем в садочку під деревце.
Віршів читати Рая не просить,
І дуже вдячний Раї за це.
Рая сама говоритиме більше.
Каже:"Наравицця дуже мині
Амириканський писатель Селінджер".
Знаєш, - питає, - такого чи ні?
Я відповім (не те, що подумав).
Пахне мовчання, як шоколад.
Голдена Колфілда постать сутула
Ген у вікні однієї з палат.
Я відчуваю - підходжу до краю,
Вже й бісенята стрибають в очах.
Я обніму санітарочку Раю
Прямо в холодних і мокрих кущах.
Далі вже слів не знаходиться в мові,
Тільки - що ми молоді і живі.
Буде як острів в зеленому морі
Плащ мій, простелений на траві.
Скоро вмирати я ще не збираюсь.
Я ще існую,
бо я ще люблю
милу мою санітарочку Раю
І мокру - під нею - вітчизну мою.
Але таки коли прийде по мене
Баба безноса з косою в руках,
Хай би росли такі темно-зелені,
Мокрі й холодні кущі в головах...
(С) Олександр Ірванець
Травнева балада
Травень, а так, понімаєте, холодно.
Так, понімаєте, все навпаки.
А за вікном починається поле
І видно за полем село Бармаки.
В час, коли бідній душі одиноко,
А поряд дорога гурчить об'їздна,
Я плащ одягаю і йду на дорогу -
А може, полегшає, хто його зна...
Дорога так само, як я, неприкаянна,
Дорога мене обтікає, мов каменя,
Байдужа, хоч губи собі прокуси.
Дорога мене приведе до лікарні -
В дощі рожевіють її корпуси.
В мене тут зараз ніхто не вмирає,
Так що й сумління знеболено спить.
В мене тут є санітарочка Рая,
В Раї для мене знайдеться спирт.
Підем гуляти? Рая не проти.
Станем в садочку під деревце.
Віршів читати Рая не просить,
І дуже вдячний Раї за це.
Рая сама говоритиме більше.
Каже:"Наравицця дуже мині
Амириканський писатель Селінджер".
Знаєш, - питає, - такого чи ні?
Я відповім (не те, що подумав).
Пахне мовчання, як шоколад.
Голдена Колфілда постать сутула
Ген у вікні однієї з палат.
Я відчуваю - підходжу до краю,
Вже й бісенята стрибають в очах.
Я обніму санітарочку Раю
Прямо в холодних і мокрих кущах.
Далі вже слів не знаходиться в мові,
Тільки - що ми молоді і живі.
Буде як острів в зеленому морі
Плащ мій, простелений на траві.
Скоро вмирати я ще не збираюсь.
Я ще існую,
бо я ще люблю
милу мою санітарочку Раю
І мокру - під нею - вітчизну мою.
Але таки коли прийде по мене
Баба безноса з косою в руках,
Хай би росли такі темно-зелені,
Мокрі й холодні кущі в головах...
(С) Олександр Ірванець
13.11.202415:33
Ось вам трохи такого трепетного і витонченого від Алі Гулієвої:
А як я тепер зустріну тебе? А ніяк.
І голос в тумані гублю, що вівцю паршиву.
Торкаюся хрестика срібного - аж змія
на шиї.
Торкаюся губ сполотнілих - аж кров і сталь.
І місто скидаю з плечей, наче шаль парчеву.
Так просто - мене розгорнув і перелистав
знічев'я.
Аж потяг, немов по живому, - іде, іде.
Аж соняхи сходять на чорному полі колій.
А де ми тепер побачимося? А ніде.
Ніколи.
(с) Аля Гулієва
А як я тепер зустріну тебе? А ніяк.
І голос в тумані гублю, що вівцю паршиву.
Торкаюся хрестика срібного - аж змія
на шиї.
Торкаюся губ сполотнілих - аж кров і сталь.
І місто скидаю з плечей, наче шаль парчеву.
Так просто - мене розгорнув і перелистав
знічев'я.
Аж потяг, немов по живому, - іде, іде.
Аж соняхи сходять на чорному полі колій.
А де ми тепер побачимося? А ніде.
Ніколи.
(с) Аля Гулієва
26.10.202407:28
Трохи про любов від Миколи Вінграновського
Кохана
ти не знаєш
що коли я приходжу від тебе
я засинаю
людиною
а просинаюся деревом
і вранці
шумлю у нашому подвір’ї
і сусіди дивуються
звідки
за ніч
виросло таке
дерево
Кохана
ти не знаєш
що коли я приходжу від тебе
я засинаю людиною
а просинаюся
хмарою
яка зачепилась
за середвіття двадцятого віку
і яка не знає
куди їй пливти
і все небо
дивується
що це в мене за хмара
яка не знає
куди їй пливти
адже вона знає ця моя хмара
що єдина вітчизна у неї
це я
небо
Кохана
ти не знаєш
що коли я приходжу від тебе
я засинаю Миколою
а просинаюся
поїздом
який везе під ракетними небесами
мільйони дівчат
таких
як ти
кохана.
1965
(С) Микола Вінграновський
Кохана
ти не знаєш
що коли я приходжу від тебе
я засинаю
людиною
а просинаюся деревом
і вранці
шумлю у нашому подвір’ї
і сусіди дивуються
звідки
за ніч
виросло таке
дерево
Кохана
ти не знаєш
що коли я приходжу від тебе
я засинаю людиною
а просинаюся
хмарою
яка зачепилась
за середвіття двадцятого віку
і яка не знає
куди їй пливти
і все небо
дивується
що це в мене за хмара
яка не знає
куди їй пливти
адже вона знає ця моя хмара
що єдина вітчизна у неї
це я
небо
Кохана
ти не знаєш
що коли я приходжу від тебе
я засинаю Миколою
а просинаюся
поїздом
який везе під ракетними небесами
мільйони дівчат
таких
як ти
кохана.
1965
(С) Микола Вінграновський
Ko'rsatilgan 1 - 19 dan 19
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.