аби було
Не змогли отримати доступ
до медіаконтенту
до медіаконтенту
31.03.202520:07
фіксую тут, що цей хлопчик тримає свою частину поля, бо не боїться падати
хай буде нагадуванням
хай буде нагадуванням
05.01.202510:18
привіт
треба ваша допомога
тільки не припиняйте читати 👀
є в мене одна ініціатива — оплачувати бригадам абонплату за старлінк. це коштує на місяць приблизно 4000-5000 тисяч гривень. коли в одному чаті донатерів збирається багато людей, то на місяць з однієї людинки може вийти десь 70-80 або й менше гривень.
якби ви хотіли приєднатися й вкладати свої кошти — десь 80 грн — раз на місяць бригаді, що зараз перебуває на Курському напрямку, я була би вдячна.
напишіть плюс у коментарях
*ті, хто вже є в моїх чатах, будь ласка, не пишіть*
треба ваша допомога
тільки не припиняйте читати 👀
є в мене одна ініціатива — оплачувати бригадам абонплату за старлінк. це коштує на місяць приблизно 4000-5000 тисяч гривень. коли в одному чаті донатерів збирається багато людей, то на місяць з однієї людинки може вийти десь 70-80 або й менше гривень.
якби ви хотіли приєднатися й вкладати свої кошти — десь 80 грн — раз на місяць бригаді, що зараз перебуває на Курському напрямку, я була би вдячна.
напишіть плюс у коментарях
*ті, хто вже є в моїх чатах, будь ласка, не пишіть*
01.09.202419:44
26.03.202523:07
Двері зарипіли, бо вони завше рипіли. І поки я, маленьке дівчатко, у синіх теплих лосинах сиділо на підлозі, ти гучно й водночас тихо заполонив собою кімнату. Так уже тобі виходило — добрі речі якось спокійно й без гамору собою просочувати.
На голові — новорічний капелюх. У руках — барвиста таця з мандаринами й солодощами. Футбольна форма, очевидно, куди без неї.
— Це тобі від таємного янгола. Фінальний подарунок.
Дівчатко схопилося з ніг і чимдуж пострибало в обійми, бо дівчатко й досі інших опцій не знає. Ти не зізнаєшся, хто був моїм янголом у цій передноворічній грі. Але я добре бачу, як очі самовдоволено сміються й вловлюють кожен мій сміх. Це ж ти був. Бо ніхто би так добре й красиво не зробив. Так особливо. Так по-щирому й без очікування навзаєм.
Я розплющую очі, бо закінчується метроном. Цього разу — це все, що я встигла згадати про тебе в цій хвилині мовчання. Наступного згадаю, як ми удвох дивилися футбол. До зустрічі в іншій хвилині мовчання, друже. Мені по тобі її лишила росія.
На голові — новорічний капелюх. У руках — барвиста таця з мандаринами й солодощами. Футбольна форма, очевидно, куди без неї.
— Це тобі від таємного янгола. Фінальний подарунок.
Дівчатко схопилося з ніг і чимдуж пострибало в обійми, бо дівчатко й досі інших опцій не знає. Ти не зізнаєшся, хто був моїм янголом у цій передноворічній грі. Але я добре бачу, як очі самовдоволено сміються й вловлюють кожен мій сміх. Це ж ти був. Бо ніхто би так добре й красиво не зробив. Так особливо. Так по-щирому й без очікування навзаєм.
Я розплющую очі, бо закінчується метроном. Цього разу — це все, що я встигла згадати про тебе в цій хвилині мовчання. Наступного згадаю, як ми удвох дивилися футбол. До зустрічі в іншій хвилині мовчання, друже. Мені по тобі її лишила росія.
20.11.202406:45
На презентації альбому «Фата» солістка гурту Vivienne Mort повідомила, що вони зіграють його повністю, без зупинок на розмови та ліричні відступи — від першої до останньої композиції.
Цінність мистецтва тоді висока, коли увесь театр готовий близько години слухати й плакати без зайвої обгортки, без гламурних образів. Лише музика й світло на сцені.
«Ви можете подумати, що коли артист на сцені просить увімкнути ліхтарики — це зухвальство. Але насправді мені тут нікого не видно, допоки ви не вмикаєте в себе світло. І тоді я бачу — о, душа, душа, ще душа. Я безмежно вдячна вам за ці ліхтарі. Думаю, останнє, що я побачу перед смертю — світло ваших ліхтарів» © Даніела Заюшкіна
Цінність мистецтва тоді висока, коли увесь театр готовий близько години слухати й плакати без зайвої обгортки, без гламурних образів. Лише музика й світло на сцені.
«Ви можете подумати, що коли артист на сцені просить увімкнути ліхтарики — це зухвальство. Але насправді мені тут нікого не видно, допоки ви не вмикаєте в себе світло. І тоді я бачу — о, душа, душа, ще душа. Я безмежно вдячна вам за ці ліхтарі. Думаю, останнє, що я побачу перед смертю — світло ваших ліхтарів» © Даніела Заюшкіна
31.08.202419:13
13.03.202516:36
людиськи не хочуть, а наближаються одне до одного. коли виходу немає, доводиться єднатися й триматися пальчиками за поверхню, щоб не гепнутися з тріскотом униз
тримайтеся, людиськи, одне одного, тримайтеся.
тримайтеся, людиськи, одне одного, тримайтеся.
31.10.202417:12
про що я думаю, коли згадую це.
я думаю, що в той момент із сонцем загравав вітер — сідав на облямівки проміння й здував на землю власний сміх.
я думаю, що в той момент журавель підняв сам себе на кпини й вирішив бігати полем, реготати, залишати на ньому торішні осінні листки.
я думаю, що тюльпани в парку Кіото на Лісовій змовилися разом зацвісти в жовтні. аби всі диву-давали й зупинялися подивитися.
я думаю, що дощ зібрав у краплі дитячий сміх з одного краю світу й поніс на інший.
я думаю, що трава під останні ноти бабиного літа плела з павуками сітки.
я думаю, що планета спʼянилася сама собою й перевернулася в просторі чотири рази.
я думаю, що гілочки жужмом нападали з дерев, аби зробити інше, своє дерево.
я думаю, що там у лісі, на високій горі за широкою полониною народилося щось нікому до цього не знане.
щось у мені. чого ні сонце, ні вітер, ні тюльпани з журавлем так і не змогли розпізнати.
хіба тільки дощ щось знав.
бо ж у краплях ніс дитячих сміх.
я думаю, що в той момент із сонцем загравав вітер — сідав на облямівки проміння й здував на землю власний сміх.
я думаю, що в той момент журавель підняв сам себе на кпини й вирішив бігати полем, реготати, залишати на ньому торішні осінні листки.
я думаю, що тюльпани в парку Кіото на Лісовій змовилися разом зацвісти в жовтні. аби всі диву-давали й зупинялися подивитися.
я думаю, що дощ зібрав у краплі дитячий сміх з одного краю світу й поніс на інший.
я думаю, що трава під останні ноти бабиного літа плела з павуками сітки.
я думаю, що планета спʼянилася сама собою й перевернулася в просторі чотири рази.
я думаю, що гілочки жужмом нападали з дерев, аби зробити інше, своє дерево.
я думаю, що там у лісі, на високій горі за широкою полониною народилося щось нікому до цього не знане.
щось у мені. чого ні сонце, ні вітер, ні тюльпани з журавлем так і не змогли розпізнати.
хіба тільки дощ щось знав.
бо ж у краплях ніс дитячих сміх.
31.08.202414:31
— Я бездомна, безробітня й заводжу собаку
— Не кажи так, поки в тебе є батьки, у тебе є дім
— Мій дім — Андрій
31 серпня 2024 року. Наречена Альона на виставці памʼяти «ВОЇНИ СВІТЛА» біля свого коханого Андрія.
Андрій загинув 30 квітня 2024 року.
— Не кажи так, поки в тебе є батьки, у тебе є дім
— Мій дім — Андрій
31 серпня 2024 року. Наречена Альона на виставці памʼяти «ВОЇНИ СВІТЛА» біля свого коханого Андрія.
Андрій загинув 30 квітня 2024 року.
06.03.202516:19
період «ідіть нахуй» офіційно оголошено аж до суботи
04.09.202411:58
30.08.202420:36
«Усіх не вбʼєте».
Але ж хтось один — це комусь «все».
Але ж хтось один — це комусь «все».
Показано 1 - 12 із 12
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.