Новини та ЗМІ
Діалог.ТУТ
Новини та ЗМІ
30.04.202511:36
«Ми не праведники і не святі — це однозначно і точно.
Ми просто люди, які люблять Бога, Україну і свободу. Свободу вибору релігії та свободу віри в добро.
Всяке в житті було. Так, ми не ідеальні... Нас ніхто особо в житті не притісняв, не гнобив, не обіжав. Ми не мученики і не гонимі за віру.
На всі закиди, в тому числі про московських попів, реагували завжди з посмішкою. Бо що ти кому докажеш...
Ми просто маємо право на свій вибір, от і все. Але ми й готові нести за нього й відповідальність до кінця і готові бути вірними до кінця.
Такими вже виховав нас отець Іоанн — старенький лебединський батюшка, який претерпів за свої 97 років і за свій вибір усе: заслання, тюрми, табори смерті, роботу в нестерпних умовах Сибіру, гоніння, шпиняння.
Він нас учив жити, вчив не рипатися і не відступати, й ми вже так і робили по життю…»
Це слова мами загиблого героя, молодшого лейтенанта ЗСУ та священнослужителя УПЦ протоієрея Олексія Кузнєцова.
Ставте ❤️, якщо поділяєте ці почуття.
Ми просто люди, які люблять Бога, Україну і свободу. Свободу вибору релігії та свободу віри в добро.
Всяке в житті було. Так, ми не ідеальні... Нас ніхто особо в житті не притісняв, не гнобив, не обіжав. Ми не мученики і не гонимі за віру.
На всі закиди, в тому числі про московських попів, реагували завжди з посмішкою. Бо що ти кому докажеш...
Ми просто маємо право на свій вибір, от і все. Але ми й готові нести за нього й відповідальність до кінця і готові бути вірними до кінця.
Такими вже виховав нас отець Іоанн — старенький лебединський батюшка, який претерпів за свої 97 років і за свій вибір усе: заслання, тюрми, табори смерті, роботу в нестерпних умовах Сибіру, гоніння, шпиняння.
Він нас учив жити, вчив не рипатися і не відступати, й ми вже так і робили по життю…»
Це слова мами загиблого героя, молодшого лейтенанта ЗСУ та священнослужителя УПЦ протоієрея Олексія Кузнєцова.
Ставте ❤️, якщо поділяєте ці почуття.
28.04.202518:32
«Сонце моє, твоє останне відео... В ньому весь ти. Тобою зняте, тобою підібрана музика, твій сценарій…»
Це зворушливе пасхальне відео зняв і змонтував загиблий на Світлому тижні воїн-священник Олексій Кузнєцов.
Таким для наших Захисників був фронтовий Великдень.
Хай не припиняються наші молитви за довгоочікуваний мир в Україні.
Господи, зупини агресора🙏
Це зворушливе пасхальне відео зняв і змонтував загиблий на Світлому тижні воїн-священник Олексій Кузнєцов.
Таким для наших Захисників був фронтовий Великдень.
Хай не припиняються наші молитви за довгоочікуваний мир в Україні.
Господи, зупини агресора🙏
19.04.202514:45
Отця Іова в коментарях на його сторінці в Фб просять видалити цей текст. Але це сьогодні думки багатьох із нас. Бо дійсно, таке враження, що ми з деякими братами-християнами читаємо різне Євангеліє.
***
Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…
Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.
Від них чую:
— Це українська Церква!
— А це — московська!
— ФСБ у рясах!
— Геть попів, геть «московську Церкву»!
— Має бути своя — національна, українська, незалежна!
І тут я зупиняюсь.
І запитую себе:
А яке Євангеліє проповідували Апостоли?
Хіба Христос прийшов творити національну Церкву?
Хіба Церква Христова — це проект для окремого народу?
---
Христос не будував «єврейську» Церкву.
Хоча був євреєм за тілом.
Він будував Церкву, яка єдина для всіх.
Церкву, яка має бути одна, як один Господь, одна віра і одне Хрещення (Еф. 4:5).
І апостоли не будували «національних Церков» — вони йшли до всіх народів, творячи одну Церкву Христову.
Церкву, де немає ані юдея, ані грека, ані варвара, ані скіфа, а всі — одне в Ісусі Христі (Гал. 3:28).
---
То яка була Церква в Єрусалимі?
Вона складалась із юдеїв, але зібралась у Христі.
Це була вже не юдейська спільнота — це була Церква Христова.
А Церква в Антіохії?
Саме там учнів Христових уперше почали називати християнами (Діян. 11:26),
і саме вона стала першим центром місії для язичників — не «національною», а вселенською.
А Церква в Римі?
Там вірували і євреї, і римляни, і греки.
Хіба це була «італійська помісна Церква»?
Та ні — це була частина однієї Церкви Христової.
---
А тепер, через дві тисячі років потому, в самій лише Україні — кілька «помісних церков».
У кожної — свій «єпископ», своя «ієрархія», свої реєстрації, печатки і медалі.
І кожна каже: «Ми — українська, а вони — чужа».
То де тут Христос?
Хто поставив вас? Христос?
Чи кабінети з печатками?
---
Церква — це не релігійний бренд.
Церква — це не ідеологія.
Церква — це Тіло Христове,
в якому єдність не по паспорту,
а через Євхаристію.
Бо де Христос — там і Церква.
А де політика — там немає Христа.
---
Якщо Церкву починають будувати на нації,
то це вже не Церква — це релігійний фан-клуб.
Церква Христова — це місце, де спасаються.
А не де кричать: «Своє! Українське!»
Христос не сказав: «Ідіть і створіть окремі Церкви за національними ознаками».
Він сказав: «Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх…» — в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
І як тільки в Церкві зникає Христос як Центр —
а на Його місце стає мова, прапор чи політичний лозунг —
то це вже не Церква. Це інше тіло. І інший дух.
Взято в Архімандрит Іов (Мельник)
Уперше надруковано: «Світло Православʼя»
***
Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…
Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.
Від них чую:
— Це українська Церква!
— А це — московська!
— ФСБ у рясах!
— Геть попів, геть «московську Церкву»!
— Має бути своя — національна, українська, незалежна!
І тут я зупиняюсь.
І запитую себе:
А яке Євангеліє проповідували Апостоли?
Хіба Христос прийшов творити національну Церкву?
Хіба Церква Христова — це проект для окремого народу?
---
Христос не будував «єврейську» Церкву.
Хоча був євреєм за тілом.
Він будував Церкву, яка єдина для всіх.
Церкву, яка має бути одна, як один Господь, одна віра і одне Хрещення (Еф. 4:5).
І апостоли не будували «національних Церков» — вони йшли до всіх народів, творячи одну Церкву Христову.
Церкву, де немає ані юдея, ані грека, ані варвара, ані скіфа, а всі — одне в Ісусі Христі (Гал. 3:28).
---
То яка була Церква в Єрусалимі?
Вона складалась із юдеїв, але зібралась у Христі.
Це була вже не юдейська спільнота — це була Церква Христова.
А Церква в Антіохії?
Саме там учнів Христових уперше почали називати християнами (Діян. 11:26),
і саме вона стала першим центром місії для язичників — не «національною», а вселенською.
А Церква в Римі?
Там вірували і євреї, і римляни, і греки.
Хіба це була «італійська помісна Церква»?
Та ні — це була частина однієї Церкви Христової.
---
А тепер, через дві тисячі років потому, в самій лише Україні — кілька «помісних церков».
У кожної — свій «єпископ», своя «ієрархія», свої реєстрації, печатки і медалі.
І кожна каже: «Ми — українська, а вони — чужа».
То де тут Христос?
Хто поставив вас? Христос?
Чи кабінети з печатками?
---
Церква — це не релігійний бренд.
Церква — це не ідеологія.
Церква — це Тіло Христове,
в якому єдність не по паспорту,
а через Євхаристію.
Бо де Христос — там і Церква.
А де політика — там немає Христа.
---
Якщо Церкву починають будувати на нації,
то це вже не Церква — це релігійний фан-клуб.
Церква Христова — це місце, де спасаються.
А не де кричать: «Своє! Українське!»
Христос не сказав: «Ідіть і створіть окремі Церкви за національними ознаками».
Він сказав: «Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх…» — в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
І як тільки в Церкві зникає Христос як Центр —
а на Його місце стає мова, прапор чи політичний лозунг —
то це вже не Церква. Це інше тіло. І інший дух.
Взято в Архімандрит Іов (Мельник)
Уперше надруковано: «Світло Православʼя»
Переслав з:
ОТРОК.ua
13.04.202511:50
Сьогодні ми теж слідом за Господом виходимо на хресну дорогу. Але попереду — радість Воскресіння.
З Вербною неділею вас, дорогі друзі!
🍃💐🌸Сьогодні в Іонинському було так👆
З Вербною неділею вас, дорогі друзі!
🍃💐🌸Сьогодні в Іонинському було так👆
11.04.202514:50
«Навіть якби зараз Блаженніший Митрополит Онуфрій відкрито заявив: «Брати та сестри, отці, переходьте на київський ізвод», велика частина кліру та парафіян, вихованих з критичним ставленням до цієї традиції, можуть розвернутися й просто перестати ходити в храм…»
Протоієрей Олександр Клименко.
А для вас наскільки важливим є мовне питання у богослужінні? Візьміть участь у нашому опитуванні👇
Протоієрей Олександр Клименко.
А для вас наскільки важливим є мовне питання у богослужінні? Візьміть участь у нашому опитуванні👇
09.04.202511:12
Так виглядають в Україні добровільні переходи громад УПЦ в іншу юрисдикцію.
Як бачимо на відео, «зело рано» громада в повному складі розпочинає своє молитовне життя.
P.S. Нашим друзям — настоятелю та парафіянам вигнаної по-злодійськи з дому громади, висловлюємо глибоке співчуття.
Наші молитви — з вами.
Ваш біль — наш біль.
Як бачимо на відео, «зело рано» громада в повному складі розпочинає своє молитовне життя.
P.S. Нашим друзям — настоятелю та парафіянам вигнаної по-злодійськи з дому громади, висловлюємо глибоке співчуття.
Наші молитви — з вами.
Ваш біль — наш біль.
30.04.202508:30
28.04.202515:28
Держава Україна заборонила священникам УПЦ бути капеланами у війську, проте не заборонила їм віддавати за неї своє життя.
Сьогодні мережу сколихнув цей лист мами воїна — священнослужителя УПЦ, який загинув, рятуючи побратимів, на Світлому тижні, через три дні після Пасхи.
«Тебе ховали з закритим обличчям, бо так ховають священників. Коли хтось просив відкрити, ми чули, як пахне твоє тіло миром. Такий тонкий аромат тепла і благості над холодним тілом у білому облаченні, під яким був одяг воїна…
***
Я тебе перехрестила і відпустила з легким серцем, навіть не думаючи про щось страшне. Тільки ти так на мене подивився і сказав те, що казав багато разів: «Я ж не візьму зброю, я не використаю її навіть для власного захисту».
***
Заради пам’яті та шани до людей, які віддають на цій війні найцінніше, ділимося цим текстом.
Читайте й діліться свідченням, які люди в нашій Церкві🙏🙏🙏
Сьогодні на Діалог.ТУТ: https://dialogtut.online/hlopcziv-svoyih-ty-vryatuvav-a-sebe-ni-maty-napysala-lysta-zagyblomu-na-vijni-synu-svyashhennyku/
Для тих, у кого поки що не відкривається наш сайт, дублюємо посилання в Telegraph: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28
Сьогодні мережу сколихнув цей лист мами воїна — священнослужителя УПЦ, який загинув, рятуючи побратимів, на Світлому тижні, через три дні після Пасхи.
«Тебе ховали з закритим обличчям, бо так ховають священників. Коли хтось просив відкрити, ми чули, як пахне твоє тіло миром. Такий тонкий аромат тепла і благості над холодним тілом у білому облаченні, під яким був одяг воїна…
***
Я тебе перехрестила і відпустила з легким серцем, навіть не думаючи про щось страшне. Тільки ти так на мене подивився і сказав те, що казав багато разів: «Я ж не візьму зброю, я не використаю її навіть для власного захисту».
***
Заради пам’яті та шани до людей, які віддають на цій війні найцінніше, ділимося цим текстом.
Читайте й діліться свідченням, які люди в нашій Церкві🙏🙏🙏
Сьогодні на Діалог.ТУТ: https://dialogtut.online/hlopcziv-svoyih-ty-vryatuvav-a-sebe-ni-maty-napysala-lysta-zagyblomu-na-vijni-synu-svyashhennyku/
Для тих, у кого поки що не відкривається наш сайт, дублюємо посилання в Telegraph: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28
19.04.202513:15
Тексти Пасхальної служби церковнослов’янською з паралельним перекладом.
Українською: СЛУЖБА СВЯТОЇ ПАСХИ. Свiтла Утреня та Божествена Лiтургiя з українським перекладом та поясненням
СЛУЖБА СВЯТОЙ ПАСХИ. Светлая Утреня и Божественная Литургия с русским переводом и изъяснением
Нехай кожне слово цих натхненних текстів зігріє кожну стражденну душу.
З Великоднем, дорогі друзі, який перемагає завжди. Попри біль, страх і відчай, які намагаються здаватися нездоланними.
Українською: СЛУЖБА СВЯТОЇ ПАСХИ. Свiтла Утреня та Божествена Лiтургiя з українським перекладом та поясненням
СЛУЖБА СВЯТОЙ ПАСХИ. Светлая Утреня и Божественная Литургия с русским переводом и изъяснением
Нехай кожне слово цих натхненних текстів зігріє кожну стражденну душу.
З Великоднем, дорогі друзі, який перемагає завжди. Попри біль, страх і відчай, які намагаються здаватися нездоланними.
12.04.202513:24
Нехай не з відео з захопленням храмів вступимо ми у простір свята Входу в Господнього в Єрусалим.
Беззаконня не триватиме вічно, цій ганьбі теж колись настане край.
Хай цей спів отця Олександра Клименка, справжнього голосу нашої прекрасної країни, розрадить і надихне.
Мирних нам вихідних! І твердого сподівання на заступництво Боже❤️🔥
Беззаконня не триватиме вічно, цій ганьбі теж колись настане край.
Хай цей спів отця Олександра Клименка, справжнього голосу нашої прекрасної країни, розрадить і надихне.
Мирних нам вихідних! І твердого сподівання на заступництво Боже❤️🔥
11.04.202512:30
«Скажу відверто: десь перші місяців чотири я сумнівався. Розумів, в яку бучу лізу, яка це конфліктна може бути тема для тих, хто захоче зробити її такою.
Саме був липень місяць, я косив траву біля церкви й розмірковував, чи варто виходити в публічне поле. Я тоді ще ніде нічого не писав, не викладав жодного відео з нашої служби. Просто займався Псалтирем. Звісно, турбувався про можливу реакцію церковної спільноти на цю тему, тому що людям важко даються будь-які зміни.
І тут…»
Так, сьогодні на Діалог.ТУТ протоієрей Олександр Клименко і його детальна розповідь про київський ізвод церковнослов’янської мови.
Майже дворічна копітка праця в цьому напрямку супроводжувалася для нього багатьма дивовижними подіями. Але нині він готовий поділитися результатами цієї праці.
Правила вимови, наголошування, посилання на першоджерела, особливості київського ізводу та, звісно ж, приклади звучання у храмі — читайте, слухайте, дивіться діліться: https://dialogtut.online/protoiyerej-oleksandr-klymenko-pro-kyyivskyj-izvod-meni-vazhlyvo-vyhodyty-na-chesnyj-dialog/
Якщо наш сайт у вас поки що не відкривається, дублюємо весь текст у Telegraph.
Мирних, плідних та творчих усім вихідних! І натхнення🥰
Саме був липень місяць, я косив траву біля церкви й розмірковував, чи варто виходити в публічне поле. Я тоді ще ніде нічого не писав, не викладав жодного відео з нашої служби. Просто займався Псалтирем. Звісно, турбувався про можливу реакцію церковної спільноти на цю тему, тому що людям важко даються будь-які зміни.
І тут…»
Так, сьогодні на Діалог.ТУТ протоієрей Олександр Клименко і його детальна розповідь про київський ізвод церковнослов’янської мови.
Майже дворічна копітка праця в цьому напрямку супроводжувалася для нього багатьма дивовижними подіями. Але нині він готовий поділитися результатами цієї праці.
Правила вимови, наголошування, посилання на першоджерела, особливості київського ізводу та, звісно ж, приклади звучання у храмі — читайте, слухайте, дивіться діліться: https://dialogtut.online/protoiyerej-oleksandr-klymenko-pro-kyyivskyj-izvod-meni-vazhlyvo-vyhodyty-na-chesnyj-dialog/
Якщо наш сайт у вас поки що не відкривається, дублюємо весь текст у Telegraph.
Мирних, плідних та творчих усім вихідних! І натхнення🥰
07.04.202504:04
Зі святом, дорогі друзі! З Благовіщенням Пресвятої Богородиці.
Дай, Боже, дожити і до благої звістки про закінчення війни🙏❤️🩹🇺🇦
Дай, Боже, дожити і до благої звістки про закінчення війни🙏❤️🩹🇺🇦
30.04.202508:30
І ще одне слово про полеглого героя протоієрея Олексія Кузнєцова від його матері.
27-й День народження.
— Мам, мені з військомату дзвонили, сказали прийти повістку забрати. Я ж не буду ховатися. Я піду. Що скажеш?
— Приймай рішення, ти пам’ятаєш, відповідальність вся на тобі.
— Ну хоч зарплату дадуть, — сміявся ти, бо в храмі вже півроку не платять, а Іринці скоро народжувати Марка.
— Та до чого тут гроші, сину, чи не знайдемо ми їх, чи не заробимо?
— Мам, та я шучу, які гроші…
Ніхто тебе в те ТЦК силком не тяг, ніхто слова не сказав, що ти московський піп, тебе поважали і там за стійкість духу, за те, що не боявся. Ти по всіх ВЛК відʼїздив на власній машині, ніхто тобі слова не сказав, ані до буса не пхав, конвою не приставляв. Ти все робив сам і добровільно.
На ВЛК, коли глянув на твій діагноз, у лікаря очі на лоб полізли, але він все одно підмахнув і сказав: «Ну, таблеточок побільше візьмеш з собою» і поставив позначку «Придатний».
…
- Куди ти пхаєшся без черги?
- Туди, там бойову повістку дають, хочеш перед мене?
- Та ні, йди сам.
…
Через півроку:
- Мам, мені сказали приймати рішення перейти в ПЦУ, я відмовився. Я клятву давав владиці, я перед Богом слово давав, я не можу його нарушити. Я не буду зрадником Церкви, коли їй найгірше.
2000 років від самих апостолів священники рукополагають священників, і тут я такий… «мені треба туди, де трохи легше живеться і досвідос в сторону». Ні, не моє, мам.
...
Мам, мені не дали звання капелана, буду замкомроти з психологічної підтримки.
Був би капеланом, ясна річ, на бойові б не посилали, але що ж тоді моя присяга варта й цій країні буде. Хай вже як Бог дасть.
Звісно, що на капеланів БРку не виписують, але на все Божа воля.
І ти йошов на передову, коли всі відмовлялися, ні разу не сховався за чиюсь спину, хоча знав, що багато хто і відмовлявся.
Твоє задання — провести, занести харчі, воду, провести зміну, підтримати словом. Ти пхався з фотіком і туди, зробив купу інтерв’ю.
Одного разу хлопець, якого ти виводив з позицій, заморився настільки, що просто сів посеред поля як мішень на белебні й каже: «Я не піду далі, я заморився». І ти тяг ще й його і його рюкзак. Круто лаючись при цьому, але тяг. Додому прийшов настільки зморений, що спав не зовсім і роздівшись.
У той день, коли я тебе бачила живим, ти зняв погон молодшого лейтенанта, прикріпів замість нього шеврон з православним хрестом, поправив його рукою декілька разів і пішов на останній свій вихід на нуль…
…
Коли сталося це горе, перший мій дзвінок був навіть не родичам, а в Троїцький собор отцю Олександру Кудряшову. Я знала, що тільки він в змозі мені допомогти. І він допоміг, пройшов зі мною ці три дні поруч і зробив все, щоб ми не зламалися від горя, організував, виїздив, вимолив...
В кінці свого земного життя ти знову був у Троїцькому соборі. Ти лежиш у труні у білому облаченії, в якому приймав священницький сан, і тридцять священників в один голос співають тобі «Со святими упокой»…
Таїсія Павленко
***
Лист матері до свого загиблого сина-священника: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28
27-й День народження.
— Мам, мені з військомату дзвонили, сказали прийти повістку забрати. Я ж не буду ховатися. Я піду. Що скажеш?
— Приймай рішення, ти пам’ятаєш, відповідальність вся на тобі.
— Ну хоч зарплату дадуть, — сміявся ти, бо в храмі вже півроку не платять, а Іринці скоро народжувати Марка.
— Та до чого тут гроші, сину, чи не знайдемо ми їх, чи не заробимо?
— Мам, та я шучу, які гроші…
Ніхто тебе в те ТЦК силком не тяг, ніхто слова не сказав, що ти московський піп, тебе поважали і там за стійкість духу, за те, що не боявся. Ти по всіх ВЛК відʼїздив на власній машині, ніхто тобі слова не сказав, ані до буса не пхав, конвою не приставляв. Ти все робив сам і добровільно.
На ВЛК, коли глянув на твій діагноз, у лікаря очі на лоб полізли, але він все одно підмахнув і сказав: «Ну, таблеточок побільше візьмеш з собою» і поставив позначку «Придатний».
…
- Куди ти пхаєшся без черги?
- Туди, там бойову повістку дають, хочеш перед мене?
- Та ні, йди сам.
…
Через півроку:
- Мам, мені сказали приймати рішення перейти в ПЦУ, я відмовився. Я клятву давав владиці, я перед Богом слово давав, я не можу його нарушити. Я не буду зрадником Церкви, коли їй найгірше.
2000 років від самих апостолів священники рукополагають священників, і тут я такий… «мені треба туди, де трохи легше живеться і досвідос в сторону». Ні, не моє, мам.
...
Мам, мені не дали звання капелана, буду замкомроти з психологічної підтримки.
Був би капеланом, ясна річ, на бойові б не посилали, але що ж тоді моя присяга варта й цій країні буде. Хай вже як Бог дасть.
Звісно, що на капеланів БРку не виписують, але на все Божа воля.
І ти йошов на передову, коли всі відмовлялися, ні разу не сховався за чиюсь спину, хоча знав, що багато хто і відмовлявся.
Твоє задання — провести, занести харчі, воду, провести зміну, підтримати словом. Ти пхався з фотіком і туди, зробив купу інтерв’ю.
Одного разу хлопець, якого ти виводив з позицій, заморився настільки, що просто сів посеред поля як мішень на белебні й каже: «Я не піду далі, я заморився». І ти тяг ще й його і його рюкзак. Круто лаючись при цьому, але тяг. Додому прийшов настільки зморений, що спав не зовсім і роздівшись.
У той день, коли я тебе бачила живим, ти зняв погон молодшого лейтенанта, прикріпів замість нього шеврон з православним хрестом, поправив його рукою декілька разів і пішов на останній свій вихід на нуль…
…
Коли сталося це горе, перший мій дзвінок був навіть не родичам, а в Троїцький собор отцю Олександру Кудряшову. Я знала, що тільки він в змозі мені допомогти. І він допоміг, пройшов зі мною ці три дні поруч і зробив все, щоб ми не зламалися від горя, організував, виїздив, вимолив...
В кінці свого земного життя ти знову був у Троїцькому соборі. Ти лежиш у труні у білому облаченії, в якому приймав священницький сан, і тридцять священників в один голос співають тобі «Со святими упокой»…
Таїсія Павленко
***
Лист матері до свого загиблого сина-священника: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28
Переслав з:
протоиерей Димитрий Гарчук
24.04.202511:12
Боляче дивитись!…Вхід у Дальні печери Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври та "сліди" нових власників...
16.04.202514:28
Ви любите богослужіння? А хочете його ще глибше розуміти?
Ми зібрали для вас не просто переклади текстів служб Страстної седмиці та Пасхи. Тут подано також церковнослов’янський текст із коментарями та поясненнями.
Звісно, під час динамічного богослужіння встигнути читати роз’яснення навряд чи вийде, але це може стати чудовим «домашнім завданням».
Великий Четвер
Страсна п’ятниця
Пасха (українською)
уже на Діалог.ТУТ.
І ми цілком погоджуємося з укладачами цих збірників:
«Перекласти церковну службу сучасною мовою — недостатньо, щоб зробити її зрозумілою. Важливо допомогти людині увійти у той мовний, культурний та духовний контексти, в якому богослужіння якнайповніше розкривається й досягає своєї мети.
Для того, щоб зрозуміти богослужіння, людина має бути добре знайома зі Святим Писанням. Як не старайся перекладати, без цієї «бази» незрозумілий текст незрозумілою мовою перетвориться на незрозумілий текст зрозумілою мовою. На зразок того як буває, коли не-юрист читає якийсь договір або не-програміст читає шматок коду: слова ніби знайомі, але відтінки, підтексти і особливості втрачаються.
Це краще, ніж нічого, але все ж таки замало. Тому в нашій праці мовний аспект був не єдиним і не основним…»
Ми зібрали для вас не просто переклади текстів служб Страстної седмиці та Пасхи. Тут подано також церковнослов’янський текст із коментарями та поясненнями.
Звісно, під час динамічного богослужіння встигнути читати роз’яснення навряд чи вийде, але це може стати чудовим «домашнім завданням».
Великий Четвер
Страсна п’ятниця
Пасха (українською)
уже на Діалог.ТУТ.
І ми цілком погоджуємося з укладачами цих збірників:
«Перекласти церковну службу сучасною мовою — недостатньо, щоб зробити її зрозумілою. Важливо допомогти людині увійти у той мовний, культурний та духовний контексти, в якому богослужіння якнайповніше розкривається й досягає своєї мети.
Для того, щоб зрозуміти богослужіння, людина має бути добре знайома зі Святим Писанням. Як не старайся перекладати, без цієї «бази» незрозумілий текст незрозумілою мовою перетвориться на незрозумілий текст зрозумілою мовою. На зразок того як буває, коли не-юрист читає якийсь договір або не-програміст читає шматок коду: слова ніби знайомі, але відтінки, підтексти і особливості втрачаються.
Це краще, ніж нічого, але все ж таки замало. Тому в нашій праці мовний аспект був не єдиним і не основним…»
12.04.202511:55
Поки на сході українські храми зазнають руйнувань від ворожих дронів, на заході їх захоплюють, щоб стояли зачиненими.
Дивись, Україно, на свою нечувану «свободу совісті» та релігійність. Вона тепер ось так виглядає😔
Просто зараз на Буковині. Громадянин Грищук ілюструє ще один добровільний перехід парафії до своєї юрисдикції.
Дивись, Україно, на свою нечувану «свободу совісті» та релігійність. Вона тепер ось так виглядає😔
Просто зараз на Буковині. Громадянин Грищук ілюструє ще один добровільний перехід парафії до своєї юрисдикції.
09.04.202515:08
У зв’язку з учорашніми деякими церковними подіями, де головними учасниками виступили знову ломи та болгарка, згадався цей наш текст:
«ПЦУ вже приміряє вінець переможця. Однак у чому полягатиме перемога? В отриманні нарешті чисельної переваги над УПЦ за кількістю храмових споруд (відкритих чи закритих, порожніх чи заповнених — байдуже)? У набутті статусу фактично панівної та мало не державної Церкви? У законодавчій забороні свого головного конкурента?
Якщо переважна більшість священнослужителів УПЦ є такими, якими їх описують прихильники ПЦУ (агенти та офіцери ФСБ у рясах, рашисти, шанувальники руського миру, ненависники всього українського, раби, які звикли беззаперечно виконувати волю єпископа, або навіть просто неосвічене болото), навіщо вони взагалі потрібні ПЦУ?
Однак, як бачимо, і держава (своїм відомим законопроектом про заборону УПЦ), і сама ПЦУ всіляко підштовхують пересічне духовенство УПЦ переходити до цієї церкви».
***
Люди грабують, відбирають, нищать, трощать не тому, що їм чогось бракує, а тому що можуть.
І правда, хто їм зараз в Україні це заборонить?🤔
Чому ж священики УПЦ не поспішають переходити до ПЦУ?
Сьогодні знову на Діалог.ТУТ:
«ПЦУ вже приміряє вінець переможця. Однак у чому полягатиме перемога? В отриманні нарешті чисельної переваги над УПЦ за кількістю храмових споруд (відкритих чи закритих, порожніх чи заповнених — байдуже)? У набутті статусу фактично панівної та мало не державної Церкви? У законодавчій забороні свого головного конкурента?
Якщо переважна більшість священнослужителів УПЦ є такими, якими їх описують прихильники ПЦУ (агенти та офіцери ФСБ у рясах, рашисти, шанувальники руського миру, ненависники всього українського, раби, які звикли беззаперечно виконувати волю єпископа, або навіть просто неосвічене болото), навіщо вони взагалі потрібні ПЦУ?
Однак, як бачимо, і держава (своїм відомим законопроектом про заборону УПЦ), і сама ПЦУ всіляко підштовхують пересічне духовенство УПЦ переходити до цієї церкви».
***
Люди грабують, відбирають, нищать, трощать не тому, що їм чогось бракує, а тому що можуть.
І правда, хто їм зараз в Україні це заборонить?🤔
Чому ж священики УПЦ не поспішають переходити до ПЦУ?
Сьогодні знову на Діалог.ТУТ:
07.04.202504:04
29.04.202515:55
«Не можна нам втрачати Українську Православну Церкву: саме цього зараз хоче і лукавий, і Москва»
Цей військовий тоді сказав те, що відчувають багато хто з нас, і про що не втомлюємося нагадувати ми всі три роки існування нашого проєкту. Нашу Церкву знищують цілком конкретні люди, українські громадяни. Але вигідно це тільки лукавому і Росії.
— Як ви для себе пояснюєте: що мотивує людей викрикувати образливі гасла проти своїх же співгромадян, українців, і розбурхувати всю цю ситуацію навколо Церкви?
— Для себе я поділяю їх на три категорії, але абсолютно до всіх ставлюся з розумінням.
Перша категорія — це люди, які виконують замовлення. Вони отримали за це кошти або з кимось співпрацюють. Така в них робота: колотити церкви й народ.
Друга категорія — невігласи. Ті, хто ніколи не ходив до церкви й завжди говорив, що «Бога потрібно мати в серці», а зараз розповідає, що храм повинен бути на тій чи іншій стороні. Це люди необізнані, які абсолютно не знають історії Церкви та канонів.
Третя категорія — це ті, хто мені близький по духу, хоча на сьогодні, на жаль, вони по інший бік барикад цієї духовної боротьби. Такі люди дійсно приходять зі щирим прагненням захищати Україну.
Саме ці люди, на відміну від перших двох категорій, відрізняються тим, що приходять не колотити людей, а розібратися. І коли поспілкуються зі священником, з адекватними прихожанами (тому що, на жаль, і на нашій стороні багато хто не розуміє, як треба поводитися в натовпі), то жмуть руку і кажуть: «Вибачте, ми не праві. Більше сюди не прийдемо».
***
Той самий військовий, який не побоявся публічно заступитися за свою Церкву, і той самий наш із ним текст, якому рівно 2 роки і який абсолютно не втратив актуальності:
Цей військовий тоді сказав те, що відчувають багато хто з нас, і про що не втомлюємося нагадувати ми всі три роки існування нашого проєкту. Нашу Церкву знищують цілком конкретні люди, українські громадяни. Але вигідно це тільки лукавому і Росії.
— Як ви для себе пояснюєте: що мотивує людей викрикувати образливі гасла проти своїх же співгромадян, українців, і розбурхувати всю цю ситуацію навколо Церкви?
— Для себе я поділяю їх на три категорії, але абсолютно до всіх ставлюся з розумінням.
Перша категорія — це люди, які виконують замовлення. Вони отримали за це кошти або з кимось співпрацюють. Така в них робота: колотити церкви й народ.
Друга категорія — невігласи. Ті, хто ніколи не ходив до церкви й завжди говорив, що «Бога потрібно мати в серці», а зараз розповідає, що храм повинен бути на тій чи іншій стороні. Це люди необізнані, які абсолютно не знають історії Церкви та канонів.
Третя категорія — це ті, хто мені близький по духу, хоча на сьогодні, на жаль, вони по інший бік барикад цієї духовної боротьби. Такі люди дійсно приходять зі щирим прагненням захищати Україну.
Саме ці люди, на відміну від перших двох категорій, відрізняються тим, що приходять не колотити людей, а розібратися. І коли поспілкуються зі священником, з адекватними прихожанами (тому що, на жаль, і на нашій стороні багато хто не розуміє, як треба поводитися в натовпі), то жмуть руку і кажуть: «Вибачте, ми не праві. Більше сюди не прийдемо».
***
Той самий військовий, який не побоявся публічно заступитися за свою Церкву, і той самий наш із ним текст, якому рівно 2 роки і який абсолютно не втратив актуальності:
23.04.202505:02
У цій ситуації багато що дивує, але одне не дає спокою.
1946 року тодішня влада в Україні зробила спробу «розформувати» конфесію, яку вважала причетною до підтримки нападника. Так було оголошено про «саморозпуск» УГКЦ, а всі греко-католицькі храми перейшли до єдиної релігійної організації, якій дозволялося діяти на території СРСР.
Через майже 80 років у сучасній Україні цей невдалий експеримент вирішили повторити. І знищили всі храми УПЦ спочатку в Івано-Франківській, а потім у Львівській області.
Якісь церкви передали іншим, незабороненим конфесіям, деякі фізично знищили.
Поки готуємо для вас наступні нові тексти, ми не могли оминути цієї сумної річниці. Рівно 2 роки цьому тексту, рівно 2 роки цій страшній події.
Як у Львові пограбували й незаконно знесли храм УПЦ, і яким лихом це стало для українських громадян, львів’ян, ми не маємо права забувати.
У ці весняні пасхальні дні давайте згадаємо у своїх молитвах усіх, кому довелося за роки війни пройти і крізь це випробування.
1946 року тодішня влада в Україні зробила спробу «розформувати» конфесію, яку вважала причетною до підтримки нападника. Так було оголошено про «саморозпуск» УГКЦ, а всі греко-католицькі храми перейшли до єдиної релігійної організації, якій дозволялося діяти на території СРСР.
Через майже 80 років у сучасній Україні цей невдалий експеримент вирішили повторити. І знищили всі храми УПЦ спочатку в Івано-Франківській, а потім у Львівській області.
Якісь церкви передали іншим, незабороненим конфесіям, деякі фізично знищили.
Поки готуємо для вас наступні нові тексти, ми не могли оминути цієї сумної річниці. Рівно 2 роки цьому тексту, рівно 2 роки цій страшній події.
Як у Львові пограбували й незаконно знесли храм УПЦ, і яким лихом це стало для українських громадян, львів’ян, ми не маємо права забувати.
У ці весняні пасхальні дні давайте згадаємо у своїх молитвах усіх, кому довелося за роки війни пройти і крізь це випробування.
14.04.202511:54
Вітаємо всіх зі стрімким наближенням Пасхи. І хоча до неї ще попереду весь Страсний тиждень, Воскресіння все одно настане🙏
Ну а ми на Діалозі вирушаємо в свою «подорож».
Настав час змінити тактику, оскільки абсолютно всім, хто стає героями наших публікацій, потім «прилітає» з того чи іншого боку.
Навіть коли в громади відібрали храм, навіть коли каменя на камені від парафії не лишилося, в нинішніх реаліях все одно людям є що втрачати. І вони змушені мовчати.
Та однак ми маємо план і наміриваємося й надалі робити для вас цікаві тексти. Якщо все вийде, вони будуть дещо новим словом, яке, сподіваємося, додаватиме сил витримувати все те, що відбувається довкола.
Якщо вам цікаво, підтримайте нас маленьким донатом. Ми не фінансуємося фондами чи олігархами, але й ваші донати це не засіб нашого існування, а, скоріш, велике ваше благословення на продовження нашої діяльності.
Правда та мудрість теж варті того, щоб їх проповідувати😌
Рухаємося в цьому напрямку далі й подивимося, куди цей шлях виведе.
***
Картки наші ті самі.
Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).
А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
***
Великий шлях нами всіма вже пройдено.
Але час зупинятися ще не настав🥰
Ну а ми на Діалозі вирушаємо в свою «подорож».
Настав час змінити тактику, оскільки абсолютно всім, хто стає героями наших публікацій, потім «прилітає» з того чи іншого боку.
Навіть коли в громади відібрали храм, навіть коли каменя на камені від парафії не лишилося, в нинішніх реаліях все одно людям є що втрачати. І вони змушені мовчати.
Та однак ми маємо план і наміриваємося й надалі робити для вас цікаві тексти. Якщо все вийде, вони будуть дещо новим словом, яке, сподіваємося, додаватиме сил витримувати все те, що відбувається довкола.
Якщо вам цікаво, підтримайте нас маленьким донатом. Ми не фінансуємося фондами чи олігархами, але й ваші донати це не засіб нашого існування, а, скоріш, велике ваше благословення на продовження нашої діяльності.
Правда та мудрість теж варті того, щоб їх проповідувати😌
Рухаємося в цьому напрямку далі й подивимося, куди цей шлях виведе.
***
Картки наші ті самі.
Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).
А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
***
Великий шлях нами всіма вже пройдено.
Але час зупинятися ще не настав🥰
+2
12.04.202511:39
І ось така у православних християн буде Вербна неділя😩
Два дні тому від обстрілу російських шехєдів було зруйновано храм Української Православної Церкви у прифронтовому Чугуєві на Харківщині.
На сьогодні парафіяни разом з настоятелем облаштували ось таке тимчасове приміщення для молитви.
«Мої рідні парафіяни з батюшкою вже спорудили новий тимчасовий храм замість зруйнованого…» — пишуть наші друзі.
Господь випробовує православних, немов золото у вогні. Він знає, яким важким є це випробування. Віримо, що Він Сам дасть сили все пройти😔
Два дні тому від обстрілу російських шехєдів було зруйновано храм Української Православної Церкви у прифронтовому Чугуєві на Харківщині.
На сьогодні парафіяни разом з настоятелем облаштували ось таке тимчасове приміщення для молитви.
«Мої рідні парафіяни з батюшкою вже спорудили новий тимчасовий храм замість зруйнованого…» — пишуть наші друзі.
Господь випробовує православних, немов золото у вогні. Він знає, яким важким є це випробування. Віримо, що Він Сам дасть сили все пройти😔
Переслав з:
Протоієрей Олександр Клименко
09.04.202512:31
Свавілля у с.Верхні Станівці, де, в тому числі, серед інших злодіянь по ходу били молодих дівчат до крові (на фото парафіянка храму УПЦ, якій рейдери від благословенної державою церкви пояснили, хто тут в країні зараз головний і які наслідки чекають на всіх незгодних), де старший по "переведенню" такий собі Грищук заправляє балом сатани серед ночі, бо ж "ходить у пітьмі", де йому комфортно біля свого "батька".
С. Світильня також сьогодні постраждало від релігійної свободи нечуваного рівня, яка, зі слів Єленського, є в Україні і ,якої ніде більше на світі не знайдеш.
Про це інфопомийки не напишуть.
Бо їм за це не платять.
Але це реалії життя вірян УПЦ в нинішніх умовах.
Збоку буде стояти поліція і дивитися на те,як під покровом ночі болгарками зрізають замки на храмах і б'ють громадян України.
Всі звикли.
Прикро.
С. Світильня також сьогодні постраждало від релігійної свободи нечуваного рівня, яка, зі слів Єленського, є в Україні і ,якої ніде більше на світі не знайдеш.
Про це інфопомийки не напишуть.
Бо їм за це не платять.
Але це реалії життя вірян УПЦ в нинішніх умовах.
Збоку буде стояти поліція і дивитися на те,як під покровом ночі болгарками зрізають замки на храмах і б'ють громадян України.
Всі звикли.
Прикро.
05.04.202517:18
Нехай цей тиждень закінчиться такими словами:
Поки ми, українці, не скажемо одне одному «Я тебе люблю», не буде ні єднання, ні примирення
***
«Коли в 1992 році в нас забирали кафедральний собор, пригадую, була хресна хода від обласної адміністрації до собору. Ми, діти, несли ікони. Мені потрапила до рук Казанська ікона Божої Матері, яку дала бабуся. Коли підійшли до собору, там уже був натовп, який кричав лайливі слова. Одна жіночка (вона і зараз у мене перед очима) вирвала з моїх рук цю ікону та почала її топтати. Я не знав, що ж це робиться! А моя бабуся побачила це все, підбігла, забрала ікону й мене. Ці події мене дуже вразили, буквально перевернули мій світогляд.
Потім, коли на Волинь призначили владику Ніфонта, я був у нього іподияконом. Теж надивився всякого: як владику обзивали, як писали про нього погане в усіх ЗМІ. Але владика вистояв і показав нам приклад віри. Завдяки йому в місті відбувся духовний підйом, з’явилося чимало нових храмів, хоча до цього залишався лише один.
Владика часто організовував хресні ходи. Ми, іподиякони, пройшли з ним усю Волинь! У тому числі декілька разів із Почаївською іконою Божої Матері. Ми бачили ту віру, яку не можна зламати, хоча й храми забирали, і взагалі було непросто. У такі от роки відбувалося моє становлення.
Коли в 1996 році я вступив до Волинської духовної семінарії, мені вже не хотілося ніякого футболу. Я жив Церквою. До того ж бачив, які труди й випробування несе наше священство. Приклад старших священиків, які пережили радянський час, надихнув присвятити себе служінню Богові, людям і Церкві…»
***
Рівно рік цьому тексту.
Чим більше випробувань, тим сильнішими ми стаємо. Такий, напевне, можна зробити висновок з усього, що відбувається.
Мирної та безпечної нам ночі. Дай, Боже, завтра причаститися.
Поки ми, українці, не скажемо одне одному «Я тебе люблю», не буде ні єднання, ні примирення
***
«Коли в 1992 році в нас забирали кафедральний собор, пригадую, була хресна хода від обласної адміністрації до собору. Ми, діти, несли ікони. Мені потрапила до рук Казанська ікона Божої Матері, яку дала бабуся. Коли підійшли до собору, там уже був натовп, який кричав лайливі слова. Одна жіночка (вона і зараз у мене перед очима) вирвала з моїх рук цю ікону та почала її топтати. Я не знав, що ж це робиться! А моя бабуся побачила це все, підбігла, забрала ікону й мене. Ці події мене дуже вразили, буквально перевернули мій світогляд.
Потім, коли на Волинь призначили владику Ніфонта, я був у нього іподияконом. Теж надивився всякого: як владику обзивали, як писали про нього погане в усіх ЗМІ. Але владика вистояв і показав нам приклад віри. Завдяки йому в місті відбувся духовний підйом, з’явилося чимало нових храмів, хоча до цього залишався лише один.
Владика часто організовував хресні ходи. Ми, іподиякони, пройшли з ним усю Волинь! У тому числі декілька разів із Почаївською іконою Божої Матері. Ми бачили ту віру, яку не можна зламати, хоча й храми забирали, і взагалі було непросто. У такі от роки відбувалося моє становлення.
Коли в 1996 році я вступив до Волинської духовної семінарії, мені вже не хотілося ніякого футболу. Я жив Церквою. До того ж бачив, які труди й випробування несе наше священство. Приклад старших священиків, які пережили радянський час, надихнув присвятити себе служінню Богові, людям і Церкві…»
***
Рівно рік цьому тексту.
Чим більше випробувань, тим сильнішими ми стаємо. Такий, напевне, можна зробити висновок з усього, що відбувається.
Мирної та безпечної нам ночі. Дай, Боже, завтра причаститися.
Показано 1 - 24 із 459
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.