Сашко Обрій. Поезія
Сашко Обрій (Кучеренко) - поет із Миколаївщини. Уродженець Миколаївщини, автор 4-х збірок поезій.
Замовити мою збірку "Сокира сатири" можна, написавши мені в приват: @sashko_obrij
Посилання на відеоогляд збірки:
https://youtu.be/-iQtJA4i9mg
Замовити мою збірку "Сокира сатири" можна, написавши мені в приват: @sashko_obrij
Посилання на відеоогляд збірки:
https://youtu.be/-iQtJA4i9mg
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуГруд 05, 2019
Додано до TGlist
Лют 11, 2025Прикріплена група
Підписників
214
24 год.00%Тиждень00%Місяць00%
Індекс цитування
0
Згадок0Репостів на каналах0Згадок на каналах0
Середнє охоплення 1 допису
22
12 год.230%24 год.220%48 год.220%
Залученість (ER)
9.09%
Репостів0Коментарів2Реакцій2
Залученість за охопленням (ERR)
0%
24 год.
10.28%Тиждень
0.93%Місяць0%
Охоплення 1 рекл. допису
9
1 год.9100%1 – 4 год.9100%4 - 24 год.444.44%
Всього дописів за 24 години
1
Динаміка
1
Останні публікації в групі "Сашко Обрій. Поезія"
29.04.202514:17
26.04.202507:32
ТЕЛЕСИК
Великого Возу зіркові колеса
спіраллю Чумацького Шляху скриплять.
На гусячих крилах Івасик-Телесик
під ними ширя, доки дітоньки сплять.
Він мріє про хату, про маму і тата,
а ще про матусин смачний пиріжок!
Та так полюбилось хлопчині літати,
що досі до хати Івась не прийшов...
Він вивчив усенькі небесні сузір'я,
всі зіроньки чесно вночі полічив,
впізнав у сузір'ях всіх зоряних звірів
навсидьки на гусячім вірнім плечі!
Зміючку-Оленку катав на лопаті.
Вітався з Хвостом й Головою Змії.
Устиг зірочок у мішок назбирати.
Крім них нічогісінько в небі й не їв!
Та Сонце йому промінці простягнуло,
як втретє озвалися півні. І з ним
Телесик тихенько, без пилу й без гулу
полинув до хати й поринув у сни...
© Сашко Обрій.
Великого Возу зіркові колеса
спіраллю Чумацького Шляху скриплять.
На гусячих крилах Івасик-Телесик
під ними ширя, доки дітоньки сплять.
Він мріє про хату, про маму і тата,
а ще про матусин смачний пиріжок!
Та так полюбилось хлопчині літати,
що досі до хати Івась не прийшов...
Він вивчив усенькі небесні сузір'я,
всі зіроньки чесно вночі полічив,
впізнав у сузір'ях всіх зоряних звірів
навсидьки на гусячім вірнім плечі!
Зміючку-Оленку катав на лопаті.
Вітався з Хвостом й Головою Змії.
Устиг зірочок у мішок назбирати.
Крім них нічогісінько в небі й не їв!
Та Сонце йому промінці простягнуло,
як втретє озвалися півні. І з ним
Телесик тихенько, без пилу й без гулу
полинув до хати й поринув у сни...
© Сашко Обрій.
25.04.202513:28
***
Відчиняю двері
укриття бетонного,
а на мене звідти
кліпа бомж брудний.
Виб'є Апокаліпсис
людство міліонами.
Виживуть потому лиш вони:
в житлах захисних –
як для них збудованих! –
не безхатьки вже –
панівна верства!
Паростки нові.
Людство порятоване!
Бомж-цивілізація нова!
Хто й коли сказав,
що лиш еволюція –
це один на всіх
порятунок наш?
Війни і чума
винищать корупцію,
далі вщухне й світова війна.
Бомж гризе сухар.
Діоген сучасності?
Замість бочки в нього – укриття.
Воші й перегар –
це струйово й класно! Стій...
Як же решта укрів – ти і я?
© Сашко Обрій.
Відчиняю двері
укриття бетонного,
а на мене звідти
кліпа бомж брудний.
Виб'є Апокаліпсис
людство міліонами.
Виживуть потому лиш вони:
в житлах захисних –
як для них збудованих! –
не безхатьки вже –
панівна верства!
Паростки нові.
Людство порятоване!
Бомж-цивілізація нова!
Хто й коли сказав,
що лиш еволюція –
це один на всіх
порятунок наш?
Війни і чума
винищать корупцію,
далі вщухне й світова війна.
Бомж гризе сухар.
Діоген сучасності?
Замість бочки в нього – укриття.
Воші й перегар –
це струйово й класно! Стій...
Як же решта укрів – ти і я?
© Сашко Обрій.
25.04.202507:04
***
Прокинулись музики і співці.
Злилось в одне цвірінькання й гудіння.
Оркестром бджіл, хрущів і горобців
ранкова захлинається година.
© Сашко Обрій.
Прокинулись музики і співці.
Злилось в одне цвірінькання й гудіння.
Оркестром бджіл, хрущів і горобців
ранкова захлинається година.
© Сашко Обрій.
24.04.202517:51
23.04.202517:48
***
Що то за гул знадвору кличе,
щоб не засиджувався я?
Сидіти в хаті так не личить
здоровим хлопцям-бугаям!
То погудіть в садок мій вийшли
нащадки горді і гучні
хрущів з тарасової вишні...
І кобзаревий вірш мені
гуртом розказують напам'ять
у двадцять п'яту цю весну,
не забував щоб
й щоб отам я,
під мирний гул і щебетання,
хрущем під вишнею заснув...
© Сашко Обрій.
Що то за гул знадвору кличе,
щоб не засиджувався я?
Сидіти в хаті так не личить
здоровим хлопцям-бугаям!
То погудіть в садок мій вийшли
нащадки горді і гучні
хрущів з тарасової вишні...
І кобзаревий вірш мені
гуртом розказують напам'ять
у двадцять п'яту цю весну,
не забував щоб
й щоб отам я,
під мирний гул і щебетання,
хрущем під вишнею заснув...
© Сашко Обрій.
22.04.202512:22
22.04.202512:22
Верхівки пасок
Срачі не ущухають денно й нічно!
Вважаючи наївно, що всім по...,
безсовісно закони канонічні
порушила компанія "Сільпо".
Взяла і напекла верхівки пасок,
поправши всі можливі із вимог!
Воістину, в добу зривання масок
ми з вами в Україні живемо!
Цим вибриком "Сільпошка" захотіла
над нами насміятися всіма,
відтявши пасці голову від тіла! –
Для неї ж бо святого ніц нема!
Отак вбива комерція святині
в угоду пащі, чреву й гаманцю!
Я бачу богохульця на квартирі,
що жадібно ковта верхівку цю!
Паски раніше цілі їли радо
й навбитки крашанками грались ми.
Та голови без тіл жувати – зрада!
Невже це стане трендом між дітьми!?
Що б не верзло "Сільпо", усе – відмазка!
Цьому немає виправдань гріху!
А раптом – це диверсія від Маска
і "Тесла" випіка верхівки пасок
ночами у добу оцю лиху?
А вдень штампує роботів й старлінки
для суто, так би мовить, прикриття.
Та ми не проковтнемо цю сторінку
й пектимем паски цілими – затям!
Затям, потворний Ілоне-фашисте:
ми звичаї святі не віддамо!
Аж тут озвались кляті пофігісти:
"Ми їли все – й надалі будем їсти!
А ще – ми в ногу з часом ідемо!"
© Сашко Обрій.
Срачі не ущухають денно й нічно!
Вважаючи наївно, що всім по...,
безсовісно закони канонічні
порушила компанія "Сільпо".
Взяла і напекла верхівки пасок,
поправши всі можливі із вимог!
Воістину, в добу зривання масок
ми з вами в Україні живемо!
Цим вибриком "Сільпошка" захотіла
над нами насміятися всіма,
відтявши пасці голову від тіла! –
Для неї ж бо святого ніц нема!
Отак вбива комерція святині
в угоду пащі, чреву й гаманцю!
Я бачу богохульця на квартирі,
що жадібно ковта верхівку цю!
Паски раніше цілі їли радо
й навбитки крашанками грались ми.
Та голови без тіл жувати – зрада!
Невже це стане трендом між дітьми!?
Що б не верзло "Сільпо", усе – відмазка!
Цьому немає виправдань гріху!
А раптом – це диверсія від Маска
і "Тесла" випіка верхівки пасок
ночами у добу оцю лиху?
А вдень штампує роботів й старлінки
для суто, так би мовить, прикриття.
Та ми не проковтнемо цю сторінку
й пектимем паски цілими – затям!
Затям, потворний Ілоне-фашисте:
ми звичаї святі не віддамо!
Аж тут озвались кляті пофігісти:
"Ми їли все – й надалі будем їсти!
А ще – ми в ногу з часом ідемо!"
© Сашко Обрій.
21.04.202517:02
***
Ще не зміг підібрати таких олівців я,
щоб в цю пору розкішноквітневу, п'янку
змалювати красу й широчінь Подінців'я,
що цілує вустами меандрів ріку!
Ув обіймах достиглого квітня так парко!
І земля, увібравши достатньо тепла,
двох зайців погуляти пускає нацпарком
і косулю, що, вчувши мене, утекла.
Сонце сіло за кручі, природа принишкла,
лиш хрущі, зусібіч оточивши мене,
наче зайшлого турка – проворні опришки,
що робити зі мною – вирішують тишком,
коли світло за пруг остаточно пірне...
© Сашко Обрій.
Ще не зміг підібрати таких олівців я,
щоб в цю пору розкішноквітневу, п'янку
змалювати красу й широчінь Подінців'я,
що цілує вустами меандрів ріку!
Ув обіймах достиглого квітня так парко!
І земля, увібравши достатньо тепла,
двох зайців погуляти пускає нацпарком
і косулю, що, вчувши мене, утекла.
Сонце сіло за кручі, природа принишкла,
лиш хрущі, зусібіч оточивши мене,
наче зайшлого турка – проворні опришки,
що робити зі мною – вирішують тишком,
коли світло за пруг остаточно пірне...
© Сашко Обрій.
21.04.202514:35
***
За все в житті доводиться платити:
минуло перемир'я великоднє
й накинулось з потрійним апетитом
жувати фронт вороже нице кодло.
І знов зухвало ходить краєм леза,
забувши, що внизу – фатальна яма.
Та, мов війні рішуча антитеза,
весна ще дужче цвітом забуяла!
© Сашко Обрій.
За все в житті доводиться платити:
минуло перемир'я великоднє
й накинулось з потрійним апетитом
жувати фронт вороже нице кодло.
І знов зухвало ходить краєм леза,
забувши, що внизу – фатальна яма.
Та, мов війні рішуча антитеза,
весна ще дужче цвітом забуяла!
© Сашко Обрій.
19.04.202517:47
15.04.202511:06
***
Час "ікс" в мені тихенько тенькнув –
й знов у степи пішов естет.
Стирчать на пагорбах густенько
зловісні гільзи від ракет.
Між ними –
всохлий і незламний,
безсмертник в купах крейдяних.
Внизу, в селі – вирує гамір.
А тут хіба снує кущами
самотній заєць-степовик.
© Сашко Обрій.
Час "ікс" в мені тихенько тенькнув –
й знов у степи пішов естет.
Стирчать на пагорбах густенько
зловісні гільзи від ракет.
Між ними –
всохлий і незламний,
безсмертник в купах крейдяних.
Внизу, в селі – вирує гамір.
А тут хіба снує кущами
самотній заєць-степовик.
© Сашко Обрій.
15.04.202510:31
***
Кружляють армії бджолині,
вночі і вдень качають мед.
А я й собі до них полину
у цвіту білого замет.
Від ароматів і гудіння
мені не стямитись ніяк:
минає хвилька ненадійна –
і вже бджола, а не людина,
пірнаю в терен і вишняк!
© Сашко Обрій.
Кружляють армії бджолині,
вночі і вдень качають мед.
А я й собі до них полину
у цвіту білого замет.
Від ароматів і гудіння
мені не стямитись ніяк:
минає хвилька ненадійна –
і вже бджола, а не людина,
пірнаю в терен і вишняк!
© Сашко Обрій.
15.04.202504:44
***
А фронт – капризний хлопчик-велет –
в степи гамселив кулаком,
грозив, що військо перемеле
і хробакам жбурне на корм!
Канючив іграшки з металу,
провокував, шантажував,
й рука з-за обрію метала,
неначе праща, щебню шквал.
Ногами гупав, горлопанив
і викликав підземну Нав.
На ранок тоншала спонтанно
хитка межа межи світами,
котру розбурхав Голіаф...
© Сашко Обрій.
А фронт – капризний хлопчик-велет –
в степи гамселив кулаком,
грозив, що військо перемеле
і хробакам жбурне на корм!
Канючив іграшки з металу,
провокував, шантажував,
й рука з-за обрію метала,
неначе праща, щебню шквал.
Ногами гупав, горлопанив
і викликав підземну Нав.
На ранок тоншала спонтанно
хитка межа межи світами,
котру розбурхав Голіаф...
© Сашко Обрій.
14.04.202517:11
Рекорди
14.02.202523:59
215Підписників11.02.202523:59
0Індекс цитування02.04.202514:20
181Охоплення 1 допису19.03.202503:01
34Охоп рекл. допису06.04.202523:59
42.31%ER17.03.202512:16
54.76%ERR
05.04.202510:11
Називай мене Сашком
Називай мене Сашком...
"Саша", "Саня", "Алєксандр" –
із московським запашком,
наче пахви саламандр!
Називай мене Сашком –
варіант єдино вірний!
"Шурік" – теж ім'я з душком
від бридких чухонських звірів.
Називай мене Сашком!
Положинський, Білий, Лірник...
Їх від вражих прізвиськ-шкод
рятувала непокірність!
Крізь віки Сашко-ім'я
йшло, від мод і віянь вільне!
І тому несу в нім я
автентичність України.
Назовеш Сашком мене –
й ніби серце ним погладиш.
Бо ім'я це відімкне
в серці сенсів цінний вкладиш!
Дружбу, приязнь і акорд
теплий, радісний, душевний.
Зви частіш мене Сашком
до мурах, до сліз, до щему!..
© Сашко Обрій.
Називай мене Сашком...
"Саша", "Саня", "Алєксандр" –
із московським запашком,
наче пахви саламандр!
Називай мене Сашком –
варіант єдино вірний!
"Шурік" – теж ім'я з душком
від бридких чухонських звірів.
Називай мене Сашком!
Положинський, Білий, Лірник...
Їх від вражих прізвиськ-шкод
рятувала непокірність!
Крізь віки Сашко-ім'я
йшло, від мод і віянь вільне!
І тому несу в нім я
автентичність України.
Назовеш Сашком мене –
й ніби серце ним погладиш.
Бо ім'я це відімкне
в серці сенсів цінний вкладиш!
Дружбу, приязнь і акорд
теплий, радісний, душевний.
Зви частіш мене Сашком
до мурах, до сліз, до щему!..
© Сашко Обрій.
11.04.202509:37
Осанна сільському туалету
В селі ще вчора здохло світло.
Замовк насос, вай-фай умер.
Тож в дев'ятнадцяте століття
я повертаюся тепер!
Стрічай співця свого, поета,
із нескінченності розлук,
очко сільського туалета.
Я йду на запах і на звук!
О, ці скрипучі рідні двері
у глибині мого садка!
Заждіть! – На радощах папером
я обмотаюсь голяка!
Й на калачі із пінопласту
поллються ріками рядки!
Я ж буду нудно їх, мов пастир,
декламувать ні перед ким.
Немов палкий монах-затворник
в тісненькій келії своїй,
рядки про радощі і горе
я гуртуватиму в рої.
І тільки інколи натуги
на мить спинятимуть мій лет.
Ти став мені найближчим другом,
сільський рідненький туалет!
Ніщо не вічне, ба – осанни
між чотирьох клозетних стін.
Як тільки легкість вчує анус,
в ім'я святих Петра і Анни,
піду життя вдихати в тлін!
© Сашко Обрій.
В селі ще вчора здохло світло.
Замовк насос, вай-фай умер.
Тож в дев'ятнадцяте століття
я повертаюся тепер!
Стрічай співця свого, поета,
із нескінченності розлук,
очко сільського туалета.
Я йду на запах і на звук!
О, ці скрипучі рідні двері
у глибині мого садка!
Заждіть! – На радощах папером
я обмотаюсь голяка!
Й на калачі із пінопласту
поллються ріками рядки!
Я ж буду нудно їх, мов пастир,
декламувать ні перед ким.
Немов палкий монах-затворник
в тісненькій келії своїй,
рядки про радощі і горе
я гуртуватиму в рої.
І тільки інколи натуги
на мить спинятимуть мій лет.
Ти став мені найближчим другом,
сільський рідненький туалет!
Ніщо не вічне, ба – осанни
між чотирьох клозетних стін.
Як тільки легкість вчує анус,
в ім'я святих Петра і Анни,
піду життя вдихати в тлін!
© Сашко Обрій.
10.04.202514:44
***
Неначе реактивні F-16,
Дві качечки кружляли над Дінцем,
А купи білих хмарок-декорацій,
Уваги не звертаючи на це
Повзли, немов кити і ламантини,
Небесним океаном вдалину.
А качечки повітря молотили,
оспівуючи кряканням весну.
Квітневий сніг-приблуда стрімко танув,
споївши ґрунт, мов серденько – сльоза,
і під качину пісню між китами
цей день на рівні скибки, мов катана,
крильми лелека тихо нарізав...
© Сашко Обрій.
Неначе реактивні F-16,
Дві качечки кружляли над Дінцем,
А купи білих хмарок-декорацій,
Уваги не звертаючи на це
Повзли, немов кити і ламантини,
Небесним океаном вдалину.
А качечки повітря молотили,
оспівуючи кряканням весну.
Квітневий сніг-приблуда стрімко танув,
споївши ґрунт, мов серденько – сльоза,
і під качину пісню між китами
цей день на рівні скибки, мов катана,
крильми лелека тихо нарізав...
© Сашко Обрій.
05.04.202518:46
***
В навіс бляшаний жебонить
квітневий дощик монотонний.
Заколисав тривожну мить
і з пліч її мов скинув тони.
Вечірні присмерки важкі,
м'язиста хмара маскулінна
присіли й слухають, як кіт
пряде у мене на колінах...
© Сашко Обрій.
В навіс бляшаний жебонить
квітневий дощик монотонний.
Заколисав тривожну мить
і з пліч її мов скинув тони.
Вечірні присмерки важкі,
м'язиста хмара маскулінна
присіли й слухають, як кіт
пряде у мене на колінах...
© Сашко Обрій.
15.04.202504:44
***
А фронт – капризний хлопчик-велет –
в степи гамселив кулаком,
грозив, що військо перемеле
і хробакам жбурне на корм!
Канючив іграшки з металу,
провокував, шантажував,
й рука з-за обрію метала,
неначе праща, щебню шквал.
Ногами гупав, горлопанив
і викликав підземну Нав.
На ранок тоншала спонтанно
хитка межа межи світами,
котру розбурхав Голіаф...
© Сашко Обрій.
А фронт – капризний хлопчик-велет –
в степи гамселив кулаком,
грозив, що військо перемеле
і хробакам жбурне на корм!
Канючив іграшки з металу,
провокував, шантажував,
й рука з-за обрію метала,
неначе праща, щебню шквал.
Ногами гупав, горлопанив
і викликав підземну Нав.
На ранок тоншала спонтанно
хитка межа межи світами,
котру розбурхав Голіаф...
© Сашко Обрій.
04.04.202507:26
***
Зрання, у позі лотоса у небо
я так би на хмаринці й полетів!
Та не дає в нутрі якась потреба
покинути цей лю́дський колектив.
Інстинкт самозбереження? Бажання?
Клич місій? Віз земних насущних справ?
На стос уроків карми урожайне
життя, що сам колись собі обрав?
Хтозна... Можливо, Бог усе те знає?
Чи вище "Я", німе, мов партизан?
О, ця свобода вибору безкрая!
Із нею я народжуюсь, вмираю
мільйони літ у відчаї незнань!
© Сашко Обрій.
02.04.25
Зрання, у позі лотоса у небо
я так би на хмаринці й полетів!
Та не дає в нутрі якась потреба
покинути цей лю́дський колектив.
Інстинкт самозбереження? Бажання?
Клич місій? Віз земних насущних справ?
На стос уроків карми урожайне
життя, що сам колись собі обрав?
Хтозна... Можливо, Бог усе те знає?
Чи вище "Я", німе, мов партизан?
О, ця свобода вибору безкрая!
Із нею я народжуюсь, вмираю
мільйони літ у відчаї незнань!
© Сашко Обрій.
02.04.25
23.04.202517:48
***
Що то за гул знадвору кличе,
щоб не засиджувався я?
Сидіти в хаті так не личить
здоровим хлопцям-бугаям!
То погудіть в садок мій вийшли
нащадки горді і гучні
хрущів з тарасової вишні...
І кобзаревий вірш мені
гуртом розказують напам'ять
у двадцять п'яту цю весну,
не забував щоб
й щоб отам я,
під мирний гул і щебетання,
хрущем під вишнею заснув...
© Сашко Обрій.
Що то за гул знадвору кличе,
щоб не засиджувався я?
Сидіти в хаті так не личить
здоровим хлопцям-бугаям!
То погудіть в садок мій вийшли
нащадки горді і гучні
хрущів з тарасової вишні...
І кобзаревий вірш мені
гуртом розказують напам'ять
у двадцять п'яту цю весну,
не забував щоб
й щоб отам я,
під мирний гул і щебетання,
хрущем під вишнею заснув...
© Сашко Обрій.
02.04.202507:51
"Ти що, відкрив перукарню? 🐷" - запитав мене вчора знайомий поет Паша Броський 😆
Ну майже😁
А вивіска схожа на мене: така ж безжально посічена й потріпана роками, вицвіла, подерта, але нескорена і незламна😁
Ось таку вивіску магазину сфотографувала вчора в місті Сокаль, що на Львівщині, моя подруга і колишня колега Наталка Зінченко, за що їй велика подяка❤️
Ну майже😁
А вивіска схожа на мене: така ж безжально посічена й потріпана роками, вицвіла, подерта, але нескорена і незламна😁
Ось таку вивіску магазину сфотографувала вчора в місті Сокаль, що на Львівщині, моя подруга і колишня колега Наталка Зінченко, за що їй велика подяка❤️
13.04.202508:09
***
Десантувалася в річку бджола.
Де ж тая сила, що їй помогла б?
Колами бідна комаха кружля,
мов безпорадне брунатне маля.
Врешті зморилась, змирилася, і
тихо дрейфує в мій бік на воді.
Раптом мені у правицю сама
палиця лізе і каже: "Тримай!"
Далі сама потягнулась рука,
ніби сповняла незримий наказ.
Раз – і на палці стражденна бджола.
Два – й непритомна за мить ожила.
Всілась під ніжний масаж промінців.
Вгрілась, забувши пригоду в ріці.
Крильця розкрила – і... в безвість втекла
висохла вдячна квітнева бджола.
© Сашко Обрій.
Десантувалася в річку бджола.
Де ж тая сила, що їй помогла б?
Колами бідна комаха кружля,
мов безпорадне брунатне маля.
Врешті зморилась, змирилася, і
тихо дрейфує в мій бік на воді.
Раптом мені у правицю сама
палиця лізе і каже: "Тримай!"
Далі сама потягнулась рука,
ніби сповняла незримий наказ.
Раз – і на палці стражденна бджола.
Два – й непритомна за мить ожила.
Всілась під ніжний масаж промінців.
Вгрілась, забувши пригоду в ріці.
Крильця розкрила – і... в безвість втекла
висохла вдячна квітнева бджола.
© Сашко Обрій.
26.04.202507:32
ТЕЛЕСИК
Великого Возу зіркові колеса
спіраллю Чумацького Шляху скриплять.
На гусячих крилах Івасик-Телесик
під ними ширя, доки дітоньки сплять.
Він мріє про хату, про маму і тата,
а ще про матусин смачний пиріжок!
Та так полюбилось хлопчині літати,
що досі до хати Івась не прийшов...
Він вивчив усенькі небесні сузір'я,
всі зіроньки чесно вночі полічив,
впізнав у сузір'ях всіх зоряних звірів
навсидьки на гусячім вірнім плечі!
Зміючку-Оленку катав на лопаті.
Вітався з Хвостом й Головою Змії.
Устиг зірочок у мішок назбирати.
Крім них нічогісінько в небі й не їв!
Та Сонце йому промінці простягнуло,
як втретє озвалися півні. І з ним
Телесик тихенько, без пилу й без гулу
полинув до хати й поринув у сни...
© Сашко Обрій.
Великого Возу зіркові колеса
спіраллю Чумацького Шляху скриплять.
На гусячих крилах Івасик-Телесик
під ними ширя, доки дітоньки сплять.
Він мріє про хату, про маму і тата,
а ще про матусин смачний пиріжок!
Та так полюбилось хлопчині літати,
що досі до хати Івась не прийшов...
Він вивчив усенькі небесні сузір'я,
всі зіроньки чесно вночі полічив,
впізнав у сузір'ях всіх зоряних звірів
навсидьки на гусячім вірнім плечі!
Зміючку-Оленку катав на лопаті.
Вітався з Хвостом й Головою Змії.
Устиг зірочок у мішок назбирати.
Крім них нічогісінько в небі й не їв!
Та Сонце йому промінці простягнуло,
як втретє озвалися півні. І з ним
Телесик тихенько, без пилу й без гулу
полинув до хати й поринув у сни...
© Сашко Обрій.
02.04.202520:13
***
Весна прийшла й солдатки та солдатики
червоно-чорний піксель одягли.
А далі камасутра й математика
шаманити взялись між трав і глиць.
Вдягнувся в камуфляж ба навіть кіт в селі!
Став буро-пошкарябаним Сірко.
Солдатики в червоно-чорнім пікселі
бліндажні вади фронту вправно фіксили
й до спини спина стрибали в окоп.
© Сашко Обрій.
Весна прийшла й солдатки та солдатики
червоно-чорний піксель одягли.
А далі камасутра й математика
шаманити взялись між трав і глиць.
Вдягнувся в камуфляж ба навіть кіт в селі!
Став буро-пошкарябаним Сірко.
Солдатики в червоно-чорнім пікселі
бліндажні вади фронту вправно фіксили
й до спини спина стрибали в окоп.
© Сашко Обрій.
06.04.202508:16
***
Аж раптом блиснула осонь
і збивсь асфальт на слід корови.
Я ж виглядаю, мов Ассоль –
свої вітрила пурпурові,
село без краю і кінця
в терпкім безмежжі степовому,
в обіймах тихого Дінця,
що стало серцю теплим домом.
Стою на схилі крейдянім,
немов на березі високім,
й село показує мені,
в зело занурене, на дні,
в зіницях-дзеркальцях
сив сокіл.
© Сашко Обрій.
Аж раптом блиснула осонь
і збивсь асфальт на слід корови.
Я ж виглядаю, мов Ассоль –
свої вітрила пурпурові,
село без краю і кінця
в терпкім безмежжі степовому,
в обіймах тихого Дінця,
що стало серцю теплим домом.
Стою на схилі крейдянім,
немов на березі високім,
й село показує мені,
в зело занурене, на дні,
в зіницях-дзеркальцях
сив сокіл.
© Сашко Обрій.
Історія змін каналу
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.