Живем в історичний час. Коли ти в ньому, дуже важко його відчути, бо переважна більшість речей, які я роблю за день – неісторичні. Головна проблема з історичним часом, що це такий самий час як завжди + щось погане. Бо ми в історії виділяємо тільки погане. Є окремі роки, типу там винайшли комп’ютер, але здебільшого ні. Якщо якісь роки ти бачиш через дефіс – це завжди період якоїсь хуйні. Ніколи не 1720 – 1746 рр. Велика Іспанська сієста. Чому? Бо хороші роки просто пропускають, там нема чого вчити, це ж нецікаво. Зате цікаво бачити величезну історичні лінію, як людство намагається себе заїбашити. Я хочу щоб на ЗНО з історії були хоч іноді веселі питання: “На малюнку 4 зображена мапа Європи 18 століття, відмітьте на ній розташування 5 клубів, де в коктейлі підливали морфін”. Хороші роки вони взагалі були? Точно були, точно є якісь роки між роками війн, чуми, голоду, то ці роки і треба виділяти жирним шрифтом і вчити. Бо якщо в житті стається якась хуйня, завжди є куди послатися в історії, от схоже вже було. А коли стається щось хороше, ніякої відсилки. Ох, так добре похавав і ліг на диван, навіть не на диван, просто впав біля нього, все одно супер. Відчуваю себе учасником 100 літнього чілу між Англією та Францією. Якщо таких років нема – вигадайте їх, це ж історія, ви постійно так робите! Дві світові війни забагато, можемо лишити тільки другу, а першу замінити на 4 роки опен-ейр фестивалю.
