Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Спонукальний інцидент avatar

Спонукальний інцидент

Усе про будні оповідачки, книги, письменство та силу ідей від @yuliiaaiiluy
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікований
Довіреність
Не надійний
РозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуЛист 27, 2023
Додано до TGlist
Груд 01, 2023
Прикріплена група

Останні публікації в групі "Спонукальний інцидент"

Я вчора перед сном трохи придуріла (стомилася) і почала книжку Сари Маклін, яку відкладала саме на такий випадок.

Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓

Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)

З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.

Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃

Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
Ну що я можу сказати, дуже добре, що по "Maxton Hall" Мони Кастен зняли однойменний серіал, бо читати цю книжку неможливо. Я потрапляю в ЦА (маю сентимент до підліткових терзань і тропів у сетингу школи), але тут вердикт однозначний: краще подивитися серіал.

Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.

Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.

Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢

І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
Не зважайте, це я просто подарувала племіннику книжку, де з обкладинки вичавлюється медалька з цупкого картону, і відтоді тільки й бачу, як у те коло ідеально влізло б печенько...
Relatability відгука на гудрідз: 📈

Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.
До речі, а як персонаж/ка, про яку/ого зараз пишете або читаєте, переживає сум?

Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
Це відео відновлює менталку ❤️‍🩹
Місце ніби не з цього божевільного світу.
У квітні спробую знову #пиши_щодня. Не ставлю жодних цілей по кількості слів, нічого такого.

Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)

Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
Обожнюю такі діалоги 💗 Усього дві репліки, але лишаються зі мною надовго. Чому? Бо просякнуті характерами Ватсона та Шерлока. Думаю, без проблем угадаєте, хто де.

— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.

— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.

Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall


➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
Учора таку красу від Брустур побачила, розчулило вкрай 🥹

Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?

Це мальовничі історії з гуцульського дитинства у міжвоєнні роки ХХ ст.: життєвий триб, побут, звичаї.

Про те, як вирізала з трісочок вориння на іграшковий пліт і цюкнула ножем в пальчик. Як ненароком влучила каменем в голову сусідського хлопчика. Як у творчому запалі до витинанки посікла ножицями татові документи…

Стиль оповідок відтворює синтаксис і форми живої гуцульської говірки.
Я опйать за старе…

Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?

А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
На годинку забігла в Сенс на Хрещатику, щастя повні кальсони 💗

Що вразило:
⏺️ «Ще одну сторінку» вирізняються з-поміж усіх + я в шоці, скільки вони вже встигли видати, рука тягнеться буквально до всього

⏺️ у відділі листівок, наліпок і значків я провела стільки ж часу, як серед книжок, ледве себе віддерла від вітрини, краще не ризикуйте!

⏺️ багато уваги на викладках українським авторам: «Вівці цілі» книжка місяця, «За маму, за тата» потрібне нам усім, «Перший вінок» від Creative Women Publishing — витвір мистецтва (фото 6)

⏺️ з Кінгом знову на одній хвилі: одягнулися з його «Insomnia» однаково, бгг, ледь не купила

Як же хорошееее, як я скучила за Києвом, він зараз такий красунчик!!!
Це наче дрібниця, але так приємно, що роздуми про Шоушенк і загалом прозу Кінга кілька людей собі зберегло, при чому повний ланцюжок 💃🏻

Бачу, ми з вами спрацюємося, це як земляки, але у кінговерсі 🤝
У тісних маршрутках ще ніколи не велося так добре 💃

Потихеньку гризу «Слова Променистого ордену», весь час качаюся між «ой, як цікаво» і «скільки ще може це все тривать».

Коли вже вжучить той Вічновій, бо я не витримую 😅
#читацьке_кубельце
🛵 Любі, тиждень буду у розʼїздах, тому наступна замальовка чекатиме вас на початку квітня, коли повернуся й трохи видихну

Поки запрошую читати три попередні, якщо пропустили :) Тег #замальовка або 123

А ще долучайтеся зі своїми описами у коментарях, це гарна нагода попрактикуватися. Привіт маленькому колу постійних учасників, ви круті 👏

Рекорди

01.03.202523:59
816Підписників
02.10.202423:59
100Індекс цитування
15.09.202423:59
203Охоплення 1 допису
17.04.202513:03
0Охоп рекл. допису
01.03.202523:59
36.55%ER
08.02.202523:59
29.75%ERR

Розвиток

Підписників
Індекс цитування
Охоплення 1 допису
Охоп рекл. допису
ER
ERR
ЛИП '24ЖОВТ '24СІЧ '25КВІТ '25

Популярні публікації Спонукальний інцидент

Це відео відновлює менталку ❤️‍🩹
Місце ніби не з цього божевільного світу.
25.03.202519:20
На годинку забігла в Сенс на Хрещатику, щастя повні кальсони 💗

Що вразило:
⏺️ «Ще одну сторінку» вирізняються з-поміж усіх + я в шоці, скільки вони вже встигли видати, рука тягнеться буквально до всього

⏺️ у відділі листівок, наліпок і значків я провела стільки ж часу, як серед книжок, ледве себе віддерла від вітрини, краще не ризикуйте!

⏺️ багато уваги на викладках українським авторам: «Вівці цілі» книжка місяця, «За маму, за тата» потрібне нам усім, «Перший вінок» від Creative Women Publishing — витвір мистецтва (фото 6)

⏺️ з Кінгом знову на одній хвилі: одягнулися з його «Insomnia» однаково, бгг, ледь не купила

Як же хорошееее, як я скучила за Києвом, він зараз такий красунчик!!!
Я опйать за старе…

Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?

А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
🛵 Любі, тиждень буду у розʼїздах, тому наступна замальовка чекатиме вас на початку квітня, коли повернуся й трохи видихну

Поки запрошую читати три попередні, якщо пропустили :) Тег #замальовка або 123

А ще долучайтеся зі своїми описами у коментарях, це гарна нагода попрактикуватися. Привіт маленькому колу постійних учасників, ви круті 👏
Relatability відгука на гудрідз: 📈

Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.
Це наче дрібниця, але так приємно, що роздуми про Шоушенк і загалом прозу Кінга кілька людей собі зберегло, при чому повний ланцюжок 💃🏻

Бачу, ми з вами спрацюємося, це як земляки, але у кінговерсі 🤝
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)

З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.

Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃

Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
09.04.202508:11
Не зважайте, це я просто подарувала племіннику книжку, де з обкладинки вичавлюється медалька з цупкого картону, і відтоді тільки й бачу, як у те коло ідеально влізло б печенько...
У квітні спробую знову #пиши_щодня. Не ставлю жодних цілей по кількості слів, нічого такого.

Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)

Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
Обожнюю такі діалоги 💗 Усього дві репліки, але лишаються зі мною надовго. Чому? Бо просякнуті характерами Ватсона та Шерлока. Думаю, без проблем угадаєте, хто де.

— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.

— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.

Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall


➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
11.04.202518:31
Я вчора перед сном трохи придуріла (стомилася) і почала книжку Сари Маклін, яку відкладала саме на такий випадок.

Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓

Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
Ну що я можу сказати, дуже добре, що по "Maxton Hall" Мони Кастен зняли однойменний серіал, бо читати цю книжку неможливо. Я потрапляю в ЦА (маю сентимент до підліткових терзань і тропів у сетингу школи), але тут вердикт однозначний: краще подивитися серіал.

Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.

Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.

Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢

І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
Останні рядки «Втечі з Шоушенка». Це одне з умінь Кінга — описати найжахливіші досвіди, але запалити світло наприкінці.

Тут Ред збирається в Зихуатанехо, місто біля Тихого океану. Там кажуть, що океан не має памʼяті. А отже, приймає без багажу.

Звісно, я памʼятаю назву. Зихуатанехо. Такі назви занадто красиві, щоб їх можна було забути.
Мене сповнює радісне збудження, таке сильне, що я ледве можу втримати олівець у тремтячій руці. Думаю, таку радість може відчувати лише вільна людина, вільна людина, що вирушає в довгі мандри, і де вони завершаться, вона не знає.
Я надіюся, Енді ще там.
Я надіюся, що зможу перейти кордон.
Надіюся побачити свого друга й потиснути йому руку.
Надіюся, що Тихий океан такий синій, яким я бачив його у своїх снах.
У мені живе надія.


🤍
Такс, панове фентезисти і просто люди, яким терміново треба почитати про Ель-Ніньйо, є хороші новини!

Про нас потурбувалися в Укргідрометцентрі —
у вільний доступ виклали книжечку "Все, що треба знати про погоду та клімат".

Налітайте, вона коротка, інформативна та гарнюня. Любовна лінія тут одна — до землі та науки 🧡
Учора таку красу від Брустур побачила, розчулило вкрай 🥹

Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?

Це мальовничі історії з гуцульського дитинства у міжвоєнні роки ХХ ст.: життєвий триб, побут, звичаї.

Про те, як вирізала з трісочок вориння на іграшковий пліт і цюкнула ножем в пальчик. Як ненароком влучила каменем в голову сусідського хлопчика. Як у творчому запалі до витинанки посікла ножицями татові документи…

Стиль оповідок відтворює синтаксис і форми живої гуцульської говірки.
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.