RomPonomarenko
Канал воєнного історика та аналітика Романа Пономаренка. Буду писати про:
1.Війни
2.Геополітику
3.Воєнну історію
4.Різне,що заслуговує на увагу розумних людей
5.Свої книги та роботи
1.Війни
2.Геополітику
3.Воєнну історію
4.Різне,що заслуговує на увагу розумних людей
5.Свої книги та роботи
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуБер 05, 2022
Додано до TGlist
Черв 28, 2023Підписників
6 239
24 год.
20%Тиждень
8-0.1%Місяць
41-0.7%
Індекс цитування
0
Згадок1Репостів на каналах0Згадок на каналах1
Середнє охоплення 1 допису
8 907
12 год.7 2490%24 год.8 9070%48 год.9 8460%
Залученість (ER)
4.21%
Репостів131Коментарів0Реакцій244
Залученість за охопленням (ERR)
0%
24 год.0%Тиждень
52.66%Місяць
16.25%
Охоплення 1 рекл. допису
0
1 год.00%1 – 4 год.00%4 - 24 год.00%
Всього дописів за 24 години
0
Динаміка
-
Останні публікації в групі "RomPonomarenko"
13.04.202516:09
Якщо Україна програє цю війну, то немаловажною причиною буде невміння частки суспільства дотримуватися інформаційної гігієни. Що толку до апеляцій держави до світового співтовариства з приводу ударів РФ по цивільних об’єктах, якщо обов’язково знайдуться «корисні ідіоти», які публічно пояснюють ці удари тим, що росіяни били по якійсь військовій цілі, в даному випадку по місцю церемонії нагородження? Тобто тепер будь-який захисник РФ з західних політиків зможе з легкістю парирувати офіційне українське звинувачення РФ в черговому ударі по цивільних. І зробити це з посиланням на українських політиків чи популярних блогерів. Так само російські дипломати в ООН чи в країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Росіянам і робити нічого не треба, все вже зроблено за них.
Взагалі, не так вже й важливо, була церемонія на справді, чи ні (хоча якщо дійсно мала бути, то наші генерали невиліковні, але то вже інше питання). Бо росіянам все одно куди бити. Ракет у них вистачає, і є навіть умовна норма по пускам. Не лише для завантаження промисловості, але і щоб доповісти про «активну участь в СВО», отримати ордени, медалі, доплати і премії. Тому якщо в них є дані, що десь щось має відбутися, то удар станеться. І байдуже, чи воєнний то захід, чи ні – уточнювати ніхто нічого не буде. Є сигнал – є удар. А правильний результат для офіційного звіту українські політики і блогери самі їм оформлять.
При цьому в Росії ніхто не напише про удари по цивільних. В них все чітко і в один голос – «ВС РФ атакували черговий воєнний об’єкт». Звісно, не від великої свідомості, а в наслідок цілеспрямованої державної політики, завдяки якій методично видавлювалися опозиційні ЗМІ.
Взагалі, не так вже й важливо, була церемонія на справді, чи ні (хоча якщо дійсно мала бути, то наші генерали невиліковні, але то вже інше питання). Бо росіянам все одно куди бити. Ракет у них вистачає, і є навіть умовна норма по пускам. Не лише для завантаження промисловості, але і щоб доповісти про «активну участь в СВО», отримати ордени, медалі, доплати і премії. Тому якщо в них є дані, що десь щось має відбутися, то удар станеться. І байдуже, чи воєнний то захід, чи ні – уточнювати ніхто нічого не буде. Є сигнал – є удар. А правильний результат для офіційного звіту українські політики і блогери самі їм оформлять.
При цьому в Росії ніхто не напише про удари по цивільних. В них все чітко і в один голос – «ВС РФ атакували черговий воєнний об’єкт». Звісно, не від великої свідомості, а в наслідок цілеспрямованої державної політики, завдяки якій методично видавлювалися опозиційні ЗМІ.
11.04.202508:05
9 квітня в CNN вийшла чергова стаття про нашу війну. Серед іншого, там озвучено намір росіян зайти на Дніпропетровщину. І зазначено, що «це буде перший новий український регіон, який потрапить під часткову російську окупацію через три роки після початку великої війни». Показово, що віри в те, що ЗСУ зможуть зупинити росіян в автора статті немає.
Не менш цікаве наведене в статті зауваження британського аналітика Ніка Рейнольдса. Він зазначив, що хоча темпи просування армії РФ за останні місяці істотно знизилися, це не значить, що Росія зазнає невдач. За його словами мета РФ на нинішньому етапі війни: «виснаження, і це негайна задача. Мета – убити людей, знищити обладнання, висмоктувати ресурси, збанкрутувати українську державу та зламати її волю до боротьби». А свої територіальні претензії РФ задовільнить на перемовинах, які прийдуть після цього.
Паралельно з цим армія РФ нарощує дії на інших напрямках, з очевидною метою відтягнути туди українські резерви. Зокрема, поразка на Курщині призвела до вторгнення ворога на Сумщину, де противник зараз вклинився на ділянці в глибину 7 км і в ширину 25, з чотирма населеними пунктами. Як каже один з українських військових в інтерв’ю ВВС, одна з цілей ворога – «це створити оточення чи напівоточення Сум».
Ну і фоном нова українська буденність: майже щонічні терористичні атаки великих українських міст російськими «шахедами», які підкріплені ударами балістики. Зупинити ці атаки наше ППО наразі не здатні.
При цьому сподівань на «перемир’я Трампа» вже немає – перш за все тому, що жодна зі сторін конфлікту в цьому перемир’ї де-факто не було зацікавлена. Зараз вже чітко видно, що адміністрація Білого дому поступово втрачає до нас інтерес, зосередившись на торгових війнах з Китаєм і внутрішніх економічних проблемах. Навіть про «угоду про корисні копалини» вже мало хто згадує, хоча формально обидві сторони продовжують заявляти, що зацікавлені в її підписанні. Проте неприховані перемовини з РФ, деталі яких особливо не розкриваються, американці продовжують.
При цьому ситуація не є критичною, бо Україна має засоби і можливості для стабілізації ситуації, як на фронті, так і в міжнародних стосунках. Принаймні поки що.
Не менш цікаве наведене в статті зауваження британського аналітика Ніка Рейнольдса. Він зазначив, що хоча темпи просування армії РФ за останні місяці істотно знизилися, це не значить, що Росія зазнає невдач. За його словами мета РФ на нинішньому етапі війни: «виснаження, і це негайна задача. Мета – убити людей, знищити обладнання, висмоктувати ресурси, збанкрутувати українську державу та зламати її волю до боротьби». А свої територіальні претензії РФ задовільнить на перемовинах, які прийдуть після цього.
Паралельно з цим армія РФ нарощує дії на інших напрямках, з очевидною метою відтягнути туди українські резерви. Зокрема, поразка на Курщині призвела до вторгнення ворога на Сумщину, де противник зараз вклинився на ділянці в глибину 7 км і в ширину 25, з чотирма населеними пунктами. Як каже один з українських військових в інтерв’ю ВВС, одна з цілей ворога – «це створити оточення чи напівоточення Сум».
Ну і фоном нова українська буденність: майже щонічні терористичні атаки великих українських міст російськими «шахедами», які підкріплені ударами балістики. Зупинити ці атаки наше ППО наразі не здатні.
При цьому сподівань на «перемир’я Трампа» вже немає – перш за все тому, що жодна зі сторін конфлікту в цьому перемир’ї де-факто не було зацікавлена. Зараз вже чітко видно, що адміністрація Білого дому поступово втрачає до нас інтерес, зосередившись на торгових війнах з Китаєм і внутрішніх економічних проблемах. Навіть про «угоду про корисні копалини» вже мало хто згадує, хоча формально обидві сторони продовжують заявляти, що зацікавлені в її підписанні. Проте неприховані перемовини з РФ, деталі яких особливо не розкриваються, американці продовжують.
При цьому ситуація не є критичною, бо Україна має засоби і можливості для стабілізації ситуації, як на фронті, так і в міжнародних стосунках. Принаймні поки що.
03.04.202507:59
Кілька днів тому в New York Times вийшла цікава стаття, фрагменти з якої у нас широко обговорювали: «Партнерство: Таємна історія війни в Україні». Прочитати переклад можна тут.
Як на мене ключове в цій статті ось ці рядки:
"Та згодом партнерство дало тріщину — і хід війни змінився — на тлі суперництва, образ і розбіжностей у пріоритетах та підходах.
Іноді українці сприймали американців як надто владних і схильних до контролю — класичний образ поблажливих наставників. А американці подекуди не розуміли, чому українці не просто прислухаються до добрих порад.
Там, де американці зосереджувалися на виважених і досяжних цілях, вони бачили, як українці постійно прагнули до великої перемоги — яскравої, блискучої нагороди.
Українці ж, зі свого боку, часто сприймали американців як тих, хто їх стримує. Вони хотіли здобути повну перемогу у війні. Американці теж поділяли цю надію, але насамперед прагнули переконатися, що українці її не втратять.
Із набуттям більшої автономії в межах партнерства українці дедалі частіше приховували свої наміри. Вони постійно дратувалися через те, що американці не могли або не хотіли надати всю необхідну зброю та обладнання.
Американців, у свою чергу, обурювали, на їхню думку, надмірні вимоги українців, а також небажання Києва робити політично ризиковані кроки для посилення своїх значно менш чисельних сил".
Тобто з самого початку війни у нас з партнерами не було ні спільної стратегії, ні спільного бачення. І найголовніше – не було розуміння, чого саме прагнуть партнери, бо явно не тотальної перемоги України. Тому більшість часу ми розмовляли з ними «різними мовами». І винні тут обидві сторони. Наприклад, тодішній адміністрації Байдена всі три роки війни закидали повну відсутність стратегії стосовно України. Проте і українська сторона не змогла донести свою точку зору, очевидно, виходячи з нашого традиційного світосприйняття «нам всі винні». Тому, коли щось йшло не так, виставляли (і виставляємо зараз) крайніми саме партнерів.
Так війни не виграються. Проте є певні надії, що зараз щось зміниться.
Як на мене ключове в цій статті ось ці рядки:
"Та згодом партнерство дало тріщину — і хід війни змінився — на тлі суперництва, образ і розбіжностей у пріоритетах та підходах.
Іноді українці сприймали американців як надто владних і схильних до контролю — класичний образ поблажливих наставників. А американці подекуди не розуміли, чому українці не просто прислухаються до добрих порад.
Там, де американці зосереджувалися на виважених і досяжних цілях, вони бачили, як українці постійно прагнули до великої перемоги — яскравої, блискучої нагороди.
Українці ж, зі свого боку, часто сприймали американців як тих, хто їх стримує. Вони хотіли здобути повну перемогу у війні. Американці теж поділяли цю надію, але насамперед прагнули переконатися, що українці її не втратять.
Із набуттям більшої автономії в межах партнерства українці дедалі частіше приховували свої наміри. Вони постійно дратувалися через те, що американці не могли або не хотіли надати всю необхідну зброю та обладнання.
Американців, у свою чергу, обурювали, на їхню думку, надмірні вимоги українців, а також небажання Києва робити політично ризиковані кроки для посилення своїх значно менш чисельних сил".
Тобто з самого початку війни у нас з партнерами не було ні спільної стратегії, ні спільного бачення. І найголовніше – не було розуміння, чого саме прагнуть партнери, бо явно не тотальної перемоги України. Тому більшість часу ми розмовляли з ними «різними мовами». І винні тут обидві сторони. Наприклад, тодішній адміністрації Байдена всі три роки війни закидали повну відсутність стратегії стосовно України. Проте і українська сторона не змогла донести свою точку зору, очевидно, виходячи з нашого традиційного світосприйняття «нам всі винні». Тому, коли щось йшло не так, виставляли (і виставляємо зараз) крайніми саме партнерів.
Так війни не виграються. Проте є певні надії, що зараз щось зміниться.
02.04.202508:19
Таранний стиль Трампа по швидкому закінченню війни в Україні, вочевидь, не спрацював. В першу чергу з-за позиції Путіна. Останній не просто переконаний, що РФ впевнено перемагає на полі бою. Він впевнений в тому, що РФ раптом стала одним з основних міжнародних гравців «нового багатополярного світу».
Останньому багато в чому посприяв сам Трамп, бо нинішнє геополітичне становище РФ свідчить як раз про протилежне. Неспроможність перемогти Україну, раптова втрата Сирії, і, як наслідок, неминуче послаблення позицій на Близькому Сході та в Африці не є ознаками нового світового лідера. Проте в РФ на це закривають очі, і висувають абсолютно неприйнятні умови перемир’я, які не відповідають реальному стану справ.
Що буде далі? Війна в Україні не просто продовжиться. В найближчі місяці РФ розпочне наступальні дії на кількох ділянках фронту, щоб довести свою «силу». Є всі підстави вважати, що ЗСУ ці наступи зупинить, ну або настільки їх пригальмує, що росіяни вже традиційно будуть просуватися по два метри в день з величезними втратами. Це все буде тривати до виснаження російського воєнного потенціалу за весняну-літню кампанію 2025.
На зовнішній арені є дуже велика вірогідність того, що США запровадять санкції проти російської економіки, які сильно вдарять по РФ з усіма наслідками. Іншим позитивним моментом буде невтручання США у наші воєнні плани та операції. Занадто багато свідчень останнім часом, як американці в 2022-2024 роках всіляко гальмували і стримували українські воєнні зусилля. Малоймовірно, що трампісти будуть робити це саме в умовах «не готовності Росії до перемовин». Європа також буде поступово включатися, розширюючи як власну обороноздатність, так і військову допомогу Україні.
В цілому прогнозувати щось далі кількох місяців не варто. Проте попри все, на найближчій рік картинка майбутнього для нас виглядає цілком позитивно.
Останньому багато в чому посприяв сам Трамп, бо нинішнє геополітичне становище РФ свідчить як раз про протилежне. Неспроможність перемогти Україну, раптова втрата Сирії, і, як наслідок, неминуче послаблення позицій на Близькому Сході та в Африці не є ознаками нового світового лідера. Проте в РФ на це закривають очі, і висувають абсолютно неприйнятні умови перемир’я, які не відповідають реальному стану справ.
Що буде далі? Війна в Україні не просто продовжиться. В найближчі місяці РФ розпочне наступальні дії на кількох ділянках фронту, щоб довести свою «силу». Є всі підстави вважати, що ЗСУ ці наступи зупинить, ну або настільки їх пригальмує, що росіяни вже традиційно будуть просуватися по два метри в день з величезними втратами. Це все буде тривати до виснаження російського воєнного потенціалу за весняну-літню кампанію 2025.
На зовнішній арені є дуже велика вірогідність того, що США запровадять санкції проти російської економіки, які сильно вдарять по РФ з усіма наслідками. Іншим позитивним моментом буде невтручання США у наші воєнні плани та операції. Занадто багато свідчень останнім часом, як американці в 2022-2024 роках всіляко гальмували і стримували українські воєнні зусилля. Малоймовірно, що трампісти будуть робити це саме в умовах «не готовності Росії до перемовин». Європа також буде поступово включатися, розширюючи як власну обороноздатність, так і військову допомогу Україні.
В цілому прогнозувати щось далі кількох місяців не варто. Проте попри все, на найближчій рік картинка майбутнього для нас виглядає цілком позитивно.
30.03.202509:37
Один з відголосків бойового досвіду нашої війни: Південна Корея згортає п’ять раніше ухвалених оборонних програм на суму більше 8,2 млрд. доларів. Серед них – відмова від закупівлі 36 додаткових гелікоптерів AH-64E Apache Guardian, вартістю більше 100 мільйонів доларів за одиницю. Замість них будуть розширювати безпілотні системи, які значно дешевші і не менш ефективні.
28.03.202510:43
Згідно даних російських воєнних медиків, найбільш ефективним засобом ураження солдатів РФ в позиційній війні наразі є українські БПЛА:
- 75,5% – поранень окупанти зазнають від скидів та FPV-дронів;
- 20,5% – від артилерії;
- 4% – від стрілецької зброї.
Найбільше вражаються кінцівки – 58,2%. При цьому 73,3% поранень ворогом кваліфікуються як легкі, і десь половина поранених повертається до строю не покидаючи ЛБЗ. Тільки чверть евакуюється в тилові шпиталі. Завдяки атакам українських БПЛА по ворожій логістиці у фронтових районах середній час доставки пораненого російського солдата до шпиталю складає 14,5 годин.
Ці дані в жодному випадку не нівелюють значення піхоти, яка залишається основним елементом військової машини. Бо саме піхотинці фізично тримають позиції в обороні, і штурмують посадки та опорні пункти в наступі. БПЛА ж є допоміжним елементом ураження та стримання противника, хоча і надзвичайно ефективним.
- 75,5% – поранень окупанти зазнають від скидів та FPV-дронів;
- 20,5% – від артилерії;
- 4% – від стрілецької зброї.
Найбільше вражаються кінцівки – 58,2%. При цьому 73,3% поранень ворогом кваліфікуються як легкі, і десь половина поранених повертається до строю не покидаючи ЛБЗ. Тільки чверть евакуюється в тилові шпиталі. Завдяки атакам українських БПЛА по ворожій логістиці у фронтових районах середній час доставки пораненого російського солдата до шпиталю складає 14,5 годин.
Ці дані в жодному випадку не нівелюють значення піхоти, яка залишається основним елементом військової машини. Бо саме піхотинці фізично тримають позиції в обороні, і штурмують посадки та опорні пункти в наступі. БПЛА ж є допоміжним елементом ураження та стримання противника, хоча і надзвичайно ефективним.
27.03.202508:53
Вчора глава польського Бюро нацбезпеки Даріуш Луковський заявив, що запасів боєприпасів у Польщі вистачить лише на 1-2 тижні бойових дій. Потім додав, що поки триває війна в Україні загроза постійно відтерміновується, і Польща щодня «нарощує свій потенціал».
Дійсно, Польща готується до війни, активно закуповуючи озброєння, зокрема сучасні танки, рахунок яких вже йде на сотні. З боєприпасами вони теж щось вирішать. Проте головним ресурсом в будь-якій війні залишається людський. І в Польщі це чудово розуміють.
7 березня Дональд Туск оголосив про намір уряду до кінця року запровадити модель військової підготовки для кожного дорослого чоловіка в Польщі на випадок війни. Днями в Польщі пройшло опитування, в якому респондентів запитували, чи були б вони зацікавлені пройти такий вишкіл. Ось результати:
«Ствердно відповіли 35%, з яких 14% сказали, що однозначно зацікавлені, і 21% – скоріше зацікавлені.
Водночас 54% сказали, що не планують йти на навчання, з яких 33% "точно ні", і 21% "скоріше ні".
Серед опитаних чоловіків однозначну зацікавленість у вишколі висловили 18% і 23% сказали, що подумають над участю.
Серед жінок однозначно ствердну відповідь дали 10%.
За віковими групами, найбільша частка охочих з’їздити на вишкіл – серед 50-59 річних».
В принципі особливо не дивує. Згідно опитування в грудні 2023 року, лише 15,7% поляків були готові захищати свою країну у випадку нападу Росії. До того ж, занадто балувана сучасна європейська молодь у масі своїй не готова до викликів, і тим більше – до самопожертви. Проте, приклад Польщі в цьому плані особливо цікавий. Ця країна має давні патріотичні традиції, розвинуту систему патріотичного виховання, а держава активно популяризує польську героїчну історію. Проте на молодь все це не справляє особливого враження, а готуватися до війни прагнуть люди 50-59 років, які ще пам’ятають «комуністичний табір».
Загалом, якщо Європа прагне готуватися до війни з РФ, то їй потрібно перш за все перелаштовувати внутрішню політику та підходи до виховання молоді.
Дійсно, Польща готується до війни, активно закуповуючи озброєння, зокрема сучасні танки, рахунок яких вже йде на сотні. З боєприпасами вони теж щось вирішать. Проте головним ресурсом в будь-якій війні залишається людський. І в Польщі це чудово розуміють.
7 березня Дональд Туск оголосив про намір уряду до кінця року запровадити модель військової підготовки для кожного дорослого чоловіка в Польщі на випадок війни. Днями в Польщі пройшло опитування, в якому респондентів запитували, чи були б вони зацікавлені пройти такий вишкіл. Ось результати:
«Ствердно відповіли 35%, з яких 14% сказали, що однозначно зацікавлені, і 21% – скоріше зацікавлені.
Водночас 54% сказали, що не планують йти на навчання, з яких 33% "точно ні", і 21% "скоріше ні".
Серед опитаних чоловіків однозначну зацікавленість у вишколі висловили 18% і 23% сказали, що подумають над участю.
Серед жінок однозначно ствердну відповідь дали 10%.
За віковими групами, найбільша частка охочих з’їздити на вишкіл – серед 50-59 річних».
В принципі особливо не дивує. Згідно опитування в грудні 2023 року, лише 15,7% поляків були готові захищати свою країну у випадку нападу Росії. До того ж, занадто балувана сучасна європейська молодь у масі своїй не готова до викликів, і тим більше – до самопожертви. Проте, приклад Польщі в цьому плані особливо цікавий. Ця країна має давні патріотичні традиції, розвинуту систему патріотичного виховання, а держава активно популяризує польську героїчну історію. Проте на молодь все це не справляє особливого враження, а готуватися до війни прагнуть люди 50-59 років, які ще пам’ятають «комуністичний табір».
Загалом, якщо Європа прагне готуватися до війни з РФ, то їй потрібно перш за все перелаштовувати внутрішню політику та підходи до виховання молоді.
26.03.202510:00
Перемир’я – це ніби і не війна, але ще і не мир. Зазвичай перемир'я є дуже нестабільним явищем. Це пов’язано не лише з різними стратегічними інтересами сторін. Важливу роль грає також відсутність довіри до супротивника, з постійним побоюванням, що він скористається перемир’ям, щоб набратися з силами і знову напасти.
Суттєвим фактором є політичні інтереси та амбіції владних еліт. Під час війни вони поступово адаптуються до функціонування в умовах воєнного стану. Для них це навіть вигідно – можливість притушити діяльність опозиції, розподіл воєнних замовлень, стрімкі кар’єрні зростання. Дуже швидко стан війни для них стає звичним і навіть комфортним. А перехід до мирного життя перетворюється на серйозну системну проблему – перелаштовуватися до гри за новими правилами не дуже й хочеться.
Іншою особливістю перемир’я є те, що воно є станом який може привести до мирного договору. Нерідко і приводить. Тільки ось не завжди реалії мирної угоди задовольняють когось з учасників. Приклад Німеччини після ПСВ тут найбільш показовий. Також воєнна історія повна прикладів порушень перемрій, з тих чи інших причин. Приміром, вторгнення комуністичного Північного В’єтнаму в Південний весною 1975 року.
І головне – все це зовсім не означає того, що перемир’я – це «шлях в нікуди». І справа тут не лише в багатьох зовнішніх і внутрішніх факторах, але і в «чорному лебеді», який може раптом з’явитися, і повністю змінити контекст.
P.S. Вчорашні «домовленості» чи «домовленості про домовленості» щодо перемир’я коментувати поки не буду. Бо занадто багато моментів наразі приховано для того, щоб робити однозначні висновки.
Суттєвим фактором є політичні інтереси та амбіції владних еліт. Під час війни вони поступово адаптуються до функціонування в умовах воєнного стану. Для них це навіть вигідно – можливість притушити діяльність опозиції, розподіл воєнних замовлень, стрімкі кар’єрні зростання. Дуже швидко стан війни для них стає звичним і навіть комфортним. А перехід до мирного життя перетворюється на серйозну системну проблему – перелаштовуватися до гри за новими правилами не дуже й хочеться.
Іншою особливістю перемир’я є те, що воно є станом який може привести до мирного договору. Нерідко і приводить. Тільки ось не завжди реалії мирної угоди задовольняють когось з учасників. Приклад Німеччини після ПСВ тут найбільш показовий. Також воєнна історія повна прикладів порушень перемрій, з тих чи інших причин. Приміром, вторгнення комуністичного Північного В’єтнаму в Південний весною 1975 року.
І головне – все це зовсім не означає того, що перемир’я – це «шлях в нікуди». І справа тут не лише в багатьох зовнішніх і внутрішніх факторах, але і в «чорному лебеді», який може раптом з’явитися, і повністю змінити контекст.
P.S. Вчорашні «домовленості» чи «домовленості про домовленості» щодо перемир’я коментувати поки не буду. Бо занадто багато моментів наразі приховано для того, щоб робити однозначні висновки.
24.03.202510:05
Минулого тижня у віці 105 років помер останній пілот, який брав участь у «Битві за Британію» – груп-кептен Джон «Педді» Хемінгвей. Йому був 21 рік, коли він сів у кабіну свого винищувача та полетів на перше бойове завдання.
Серед іншого, смерть поважного ветерана знову викликала питання: «чи здатна сучасна британська молодь стійко переносити загрози, виклики та негаразди, в порівнянні з поколінням, що пройшло Другу світову?». Це актуальне питання, бо нині в Британії всерйоз обговорюють можливість війни з РФ. І далеко не всі тамтешні оглядачі впевнені у своєму молодому поколінні.
Згідно опитувань британська молодь в основному не готова воювати за свою країну. В школах та університетах їх навчають, що історія Британії в цілому є ганебною, бо ґрунтується на колоніалізмі, расизмі та торгівлі рабами, а традиційні британські цінності – сумнівні. Не варто забувати і про велику кількість мігрантів з ісламських країн, які переважно не інтегруються в суспільство, і не мають жодних причин йти воювати за колись велику імперію.
Система штучного благополуччя, з суцільними виплатами, призвела до того, що у молодих британців не виховується самостійність і характер, що призводить до масового інфантилізму. Згідно опитувань майже мільйон молодих британців у віці від 16 до 24 років наразі не навчаються, і не працюють. І це попри велику кількість різних вакансій по всій країні. В британських ЗМІ звичними стали виступи молодих людей, з розповідями про те, що вони занадто схвильовані, щоб працювати. У багатьох діагностуються проблеми з психікою.
Тому не дивно, що на початку 2023 року кількість бажаючих служити в британській армії впала на 30%. Натомість зросла кількість звільнень. Люди, які обирали професію воєнного суто з меркантильних міркувань не готові воювати в справжній війні і тепер намагаються звільнитися з армії.
В принципі, все це характерно для будь-якої країни Західного світу. Відомий принцип Кеннеді: «не питай, що країна може зробити для тебе, а питай, що ти можеш зробити для країни» сьогодні працює рівно навпаки. Це системна і ресурсна проблема, яку не варто ігнорувати, і яка обов’язково зіграє свою роль в потенційному збройному протистоянні Європи та РФ.
Серед іншого, смерть поважного ветерана знову викликала питання: «чи здатна сучасна британська молодь стійко переносити загрози, виклики та негаразди, в порівнянні з поколінням, що пройшло Другу світову?». Це актуальне питання, бо нині в Британії всерйоз обговорюють можливість війни з РФ. І далеко не всі тамтешні оглядачі впевнені у своєму молодому поколінні.
Згідно опитувань британська молодь в основному не готова воювати за свою країну. В школах та університетах їх навчають, що історія Британії в цілому є ганебною, бо ґрунтується на колоніалізмі, расизмі та торгівлі рабами, а традиційні британські цінності – сумнівні. Не варто забувати і про велику кількість мігрантів з ісламських країн, які переважно не інтегруються в суспільство, і не мають жодних причин йти воювати за колись велику імперію.
Система штучного благополуччя, з суцільними виплатами, призвела до того, що у молодих британців не виховується самостійність і характер, що призводить до масового інфантилізму. Згідно опитувань майже мільйон молодих британців у віці від 16 до 24 років наразі не навчаються, і не працюють. І це попри велику кількість різних вакансій по всій країні. В британських ЗМІ звичними стали виступи молодих людей, з розповідями про те, що вони занадто схвильовані, щоб працювати. У багатьох діагностуються проблеми з психікою.
Тому не дивно, що на початку 2023 року кількість бажаючих служити в британській армії впала на 30%. Натомість зросла кількість звільнень. Люди, які обирали професію воєнного суто з меркантильних міркувань не готові воювати в справжній війні і тепер намагаються звільнитися з армії.
В принципі, все це характерно для будь-якої країни Західного світу. Відомий принцип Кеннеді: «не питай, що країна може зробити для тебе, а питай, що ти можеш зробити для країни» сьогодні працює рівно навпаки. Це системна і ресурсна проблема, яку не варто ігнорувати, і яка обов’язково зіграє свою роль в потенційному збройному протистоянні Європи та РФ.
14.03.202508:46
Попри публічні розмови про перемир’я, реальні дії обох протиборчих сторін демонструють зворотні наміри. Російські ДРГ атакують Сумську область практично по всьому кордону. Українська влада вже розпочала евакуацію цивільного населення з восьми населених пунктів Юнаківської та Миропільської громад.
У відповідь українські БПЛА завдали удару не просто по околицях, як бувало і раніше, а ледве не по самому центру Москви. Ну і атакували Туапсе, де знищили резервуар з бензином, викликавши пожежу на площі біля 1000 квадратних метрів.
Також, по обидва боки фронту лунає чимало заяв, що деякі командири не будуть дотримуватися перемир’я в випадку його оголошення. Хтось каже про це відкрито, хтось натяками, але сутність одна.
Як я і казав, зустріч росіян з американцями вчора завершилася безрезультатно. Як наслідок, адміністрація Трампа вже наклала додаткові обмеження на російський нафтовий, газовий та банківський сектори. Вони повинні унеможливити для РФ торгівлю енергоносіями, і мають бути відчутними для російської економіки [Звісно, все це кілька років тому міг зробити ще «вірний друг України» Байден, але чомусь запровадив «російський агент» Трамп]. Також ми отримаємо від США далекобійні ракети-бомби GLSDB. Вони замінять ATACMS, які закінчились в України, і дозволять вражати цілі на відстані до 161 км.
В цілому, Трамп продовжує тараном ламати всі перепони до миру в Україні, насаджуючи його будь-якою ціною, і не звертаючи жодної уваги на палке обурення з цього приводу в Україні, РФ та Європі.
У відповідь українські БПЛА завдали удару не просто по околицях, як бувало і раніше, а ледве не по самому центру Москви. Ну і атакували Туапсе, де знищили резервуар з бензином, викликавши пожежу на площі біля 1000 квадратних метрів.
Також, по обидва боки фронту лунає чимало заяв, що деякі командири не будуть дотримуватися перемир’я в випадку його оголошення. Хтось каже про це відкрито, хтось натяками, але сутність одна.
Як я і казав, зустріч росіян з американцями вчора завершилася безрезультатно. Як наслідок, адміністрація Трампа вже наклала додаткові обмеження на російський нафтовий, газовий та банківський сектори. Вони повинні унеможливити для РФ торгівлю енергоносіями, і мають бути відчутними для російської економіки [Звісно, все це кілька років тому міг зробити ще «вірний друг України» Байден, але чомусь запровадив «російський агент» Трамп]. Також ми отримаємо від США далекобійні ракети-бомби GLSDB. Вони замінять ATACMS, які закінчились в України, і дозволять вражати цілі на відстані до 161 км.
В цілому, Трамп продовжує тараном ламати всі перепони до миру в Україні, насаджуючи його будь-якою ціною, і не звертаючи жодної уваги на палке обурення з цього приводу в Україні, РФ та Європі.
13.03.202509:26
На фоні фактичного колапсу оборони ЗСУ в Курській області про «сильну переговорну позицію» ніхто вже не згадує. Бо її наразі просто нема. Тому заяви про підтримку Україною пропозиції США про 30-денє перемир’я в глобальному плані виглядають гнітюче.
Утім, від України в цьому питанні мало що залежить. Ключовою є позиція РФ, де всі «яструби» виступають категорично проти перемир’я. Різка зміна становища в Курській області також грає на боці нашого ворога – це ті самі «успіхи російської зброї», які їхня пропаганда буде тепер регулярно показати американцям.
Тому сьогоднішні перемовини між США та РФ результативними не будуть. І ближнім часом Трампу прийдеться силоміць «примушувати» Путіна «до миру». Як Трамп зробив це з Україною всі вже побачили. Тепер подивимося, що будуть робити з РФ.
На рахунок гіпотетичного перемир’я – очевидно, що обидві сторони використають його для нарощування сил і зміцнення своїх позицій, і для подальшого відновлення бойових дій при першій ліпшій нагоді. Якщо воно буде, звісно.
Утім, від України в цьому питанні мало що залежить. Ключовою є позиція РФ, де всі «яструби» виступають категорично проти перемир’я. Різка зміна становища в Курській області також грає на боці нашого ворога – це ті самі «успіхи російської зброї», які їхня пропаганда буде тепер регулярно показати американцям.
Тому сьогоднішні перемовини між США та РФ результативними не будуть. І ближнім часом Трампу прийдеться силоміць «примушувати» Путіна «до миру». Як Трамп зробив це з Україною всі вже побачили. Тепер подивимося, що будуть робити з РФ.
На рахунок гіпотетичного перемир’я – очевидно, що обидві сторони використають його для нарощування сил і зміцнення своїх позицій, і для подальшого відновлення бойових дій при першій ліпшій нагоді. Якщо воно буде, звісно.
09.03.202511:30
Протягом останніх днів багато пишуть про важку ситуацію в Курській області. На початку серпня 2024 року, коли ця операція розпочиналась, вона стала «ковтком свіжого повітря», на фоні постійних невдач ЗСУ на Донбасі. Раптовий удар по території противника створював ту саму «сильну позицію» для перемовин, про яку вже тоді багато казали. І хоча дійти до Курської АЕС не вдалося, ЗСУ захопили значний плацдарм на ворожій території, включно з містом Суджа. Престижу РФ дали потужного ляпасу. Ворог перекинув туди частку військ з Донеччини, що трохи полегшило становище на інших ділянках фронту.
Проте наше військово-політичне керівництво цим успіхом ніяк не скористалося. Росіяни швидко оговталися і блокували плацдарм, кинув проти нього чималі сили. В листопаді з’явилась інформація про масове залучення ворогом добровольців з КНДР. Під постійними атаками плацдарм постійно скорочувався, а спроби контратак не давали результатів.
Наразі плацдарм, площею 327 кв.км. практично розрізаний на дві частини: велику навколо Суджі і малу навколо Гуєво. Росіяни створили потужне угрупування: 177-й полк і 810-та бригада морської піхоти, частини повітряно-десантних військ, кадирівці з «Ахмату», два батальйони корейців, окремі частини і підрозділи, зокрема БПЛА. Тільки за минулу добу ЗСУ відбили там 44 атаки. Два дні тому росіяни спробували прорватися до Суджі по трубопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород». За даними противника спроба завершилася невдачею з чималими втратами. Більш успішними є дії ворога проти шляхів постачання ЗСУ, зокрема проти автодороги, що веде з Сумської області до Суджі. Ворожі дрони не дають можливості адекватно забезпечувати війська на передовій, і заважають евакуації поранених.
Загалом, попри успіхи в обороні, а ЗСУ в оборонних боях дійсно неперевершені, є вірогідність того, що плацдарм на Курщині може бути залишений. Наслідки будуть сумні в усіх сенсах. Одним з них буде те, що противник відразу перейде до активних дій проти Сумської області – повідомлення про бої в прикордонних районах Сумщини вже надходять.
Проте наше військово-політичне керівництво цим успіхом ніяк не скористалося. Росіяни швидко оговталися і блокували плацдарм, кинув проти нього чималі сили. В листопаді з’явилась інформація про масове залучення ворогом добровольців з КНДР. Під постійними атаками плацдарм постійно скорочувався, а спроби контратак не давали результатів.
Наразі плацдарм, площею 327 кв.км. практично розрізаний на дві частини: велику навколо Суджі і малу навколо Гуєво. Росіяни створили потужне угрупування: 177-й полк і 810-та бригада морської піхоти, частини повітряно-десантних військ, кадирівці з «Ахмату», два батальйони корейців, окремі частини і підрозділи, зокрема БПЛА. Тільки за минулу добу ЗСУ відбили там 44 атаки. Два дні тому росіяни спробували прорватися до Суджі по трубопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород». За даними противника спроба завершилася невдачею з чималими втратами. Більш успішними є дії ворога проти шляхів постачання ЗСУ, зокрема проти автодороги, що веде з Сумської області до Суджі. Ворожі дрони не дають можливості адекватно забезпечувати війська на передовій, і заважають евакуації поранених.
Загалом, попри успіхи в обороні, а ЗСУ в оборонних боях дійсно неперевершені, є вірогідність того, що плацдарм на Курщині може бути залишений. Наслідки будуть сумні в усіх сенсах. Одним з них буде те, що противник відразу перейде до активних дій проти Сумської області – повідомлення про бої в прикордонних районах Сумщини вже надходять.
07.03.202509:33
Новий прогноз світових експертів – Третя світова війна неминуче почнеться до 2035 року (ні!). Насправді, як я вже писав, зараз немає ніяких передумов для спалаху саме Третьої світової. Немає ні глобальної коаліції держав, ні глобальних протиріч, які не можна було б вирішити перемовинами.
Що найбільш вірогідно – це війна між Європою і Росією. Вона сьогодні прямо провокується, в т.ч. і новою адміністрацією Білого дому. Вчора стало відомо, що Трамп думає відмовитися від дотримання п'ятої статті статуту НАТО, яка зобов'язує надавати військову допомогу союзникам, які зазнали нападу. На думку Трампа США не мають захищати членів НАТО, які недостатньо витрачають на власну оборону.
Варто розуміти, що будь-яка війна між РФ та Європою (якщо вона не буде зачіпати територію України), має мати локальний характер. Тобто театром воєнних дій стане порівняно невелика по розміру територія. Очевидно, що це будуть країни Балтії, Польща, може ще Фінляндія. Прогнозувати характер і хід бойових дій наразі немає сенсу. В чому можна бути впевненим, так в це в тому, що РФ буде розраховувати суто на бліцкриг. Це воюючи з Україною росіяни можуть вигідно торгувати з ЄС своїми енергоносіями. Проте війна з Європою зачинить для РФ як європейські ринки, так і Балтийське, і Середземне моря, з усіма наслідками для економіки. Проте, далеко не факт, що бліцкриг вдасться, «Київ за три дні» не дасть збрехати. Ну і в Європі вже розглядають сценарії застосування ядерної зброї – недарма Макрон днями заявив про готовність Франції надати іншим країнам свою «ядерну парасольку».
Навіщо все це Трампу? В його парадигмі ця війна призведе до ослаблення Європи і РФ, спровокує падіння сучасного ліволіберального світопорядку та ліквідацію чи перезавантаження нежиттєздатних глобальних структур типу ООН і НАТО. І головне – відновить статус США як головного фактора сили в світі.
Що найбільш вірогідно – це війна між Європою і Росією. Вона сьогодні прямо провокується, в т.ч. і новою адміністрацією Білого дому. Вчора стало відомо, що Трамп думає відмовитися від дотримання п'ятої статті статуту НАТО, яка зобов'язує надавати військову допомогу союзникам, які зазнали нападу. На думку Трампа США не мають захищати членів НАТО, які недостатньо витрачають на власну оборону.
Варто розуміти, що будь-яка війна між РФ та Європою (якщо вона не буде зачіпати територію України), має мати локальний характер. Тобто театром воєнних дій стане порівняно невелика по розміру територія. Очевидно, що це будуть країни Балтії, Польща, може ще Фінляндія. Прогнозувати характер і хід бойових дій наразі немає сенсу. В чому можна бути впевненим, так в це в тому, що РФ буде розраховувати суто на бліцкриг. Це воюючи з Україною росіяни можуть вигідно торгувати з ЄС своїми енергоносіями. Проте війна з Європою зачинить для РФ як європейські ринки, так і Балтийське, і Середземне моря, з усіма наслідками для економіки. Проте, далеко не факт, що бліцкриг вдасться, «Київ за три дні» не дасть збрехати. Ну і в Європі вже розглядають сценарії застосування ядерної зброї – недарма Макрон днями заявив про готовність Франції надати іншим країнам свою «ядерну парасольку».
Навіщо все це Трампу? В його парадигмі ця війна призведе до ослаблення Європи і РФ, спровокує падіння сучасного ліволіберального світопорядку та ліквідацію чи перезавантаження нежиттєздатних глобальних структур типу ООН і НАТО. І головне – відновить статус США як головного фактора сили в світі.
06.03.202509:29
Вчора з промовою до нації звернувся Макрон, який зараз став ледве не головним європейським яструбом. Основні тези:
1. Росія стала загрозою для Франції та Європи;
2. Ми не можемо довіряти угодам з Росією;
3. РФ продовжує переозброюватися, витрачаючи 40% свого бюджету на оборону. До 2030 року планує мобілізувати 300 000 солдатів і зробити 4000 танків;
4. Майбутнє Європи не може бути вирішене у Вашингтоні чи Москві;
5. «Ми підготували план миру в Україні».
6. Мир в Україні не можна будувати будь-якою ціною і під російським диктатом, і він не може бути капітуляцією України.
Окремо Макрон зачепив військову сферу, анонсувавши зростання зусиль з підвищення її ефективності:
1. Франція має найефективнішу армію в Європі;
2. Наступного тижня Франція збере начальників штабів країн, які готові гарантувати майбутній мир в Україні;
3. Франція збільшує фінансування виробництва танків і вертольотів на території Європи;
4. Франція розпочне дискусію про використання французької ядерної зброї для захисту всього Європейського Союзу;
5. Не виключається розміщення контингентів європейських військ в Україні.
Що це означає? В принципі все банально. Макрон розуміє високу вірогідність зіткнення з Росією, недарма назвав її «прямою загрозою». З цього слідує, що Європі не потрібний мир в Україні. Нинішня війна вигідна європейцям, бо Україна прикувала до себе всі російськи сили, і щодня утилізує їх солдатів і техніку. Очевидно, що поки фронт в Україні відкритий, Путін не буде починати нову війну, тим більше з НАТО. І поки в Україні триває війна, Європа має час на зміцнення своєї оборони.
Тому сподіватися на «план миру від Макрона» не варто. В цій грі відкритим залишається питання, як Європа планує далі підтримувати Україну, в умовах припинення військової допомоги від США. Бо наявні арсенали вже вичерпані, а те що в них залишилося, європейці будуть берегти для себе. Зокрема, вчора Міноборони ФРН заявило, що Німеччина вже досягла межі можливостей щодо передачі Україні зброї зі своїх арсеналів. Швидкого виділення фінансування і відновлення запасів теж не варто чекати. Бо, як в кінці лютого зазначив Spiegel, Франція та Німеччина мають величезну заборгованість і практично не мають можливості маневру у своїх національних бюджетах, що різко гальмує прийняття нових пакетів підтримки України.
1. Росія стала загрозою для Франції та Європи;
2. Ми не можемо довіряти угодам з Росією;
3. РФ продовжує переозброюватися, витрачаючи 40% свого бюджету на оборону. До 2030 року планує мобілізувати 300 000 солдатів і зробити 4000 танків;
4. Майбутнє Європи не може бути вирішене у Вашингтоні чи Москві;
5. «Ми підготували план миру в Україні».
6. Мир в Україні не можна будувати будь-якою ціною і під російським диктатом, і він не може бути капітуляцією України.
Окремо Макрон зачепив військову сферу, анонсувавши зростання зусиль з підвищення її ефективності:
1. Франція має найефективнішу армію в Європі;
2. Наступного тижня Франція збере начальників штабів країн, які готові гарантувати майбутній мир в Україні;
3. Франція збільшує фінансування виробництва танків і вертольотів на території Європи;
4. Франція розпочне дискусію про використання французької ядерної зброї для захисту всього Європейського Союзу;
5. Не виключається розміщення контингентів європейських військ в Україні.
Що це означає? В принципі все банально. Макрон розуміє високу вірогідність зіткнення з Росією, недарма назвав її «прямою загрозою». З цього слідує, що Європі не потрібний мир в Україні. Нинішня війна вигідна європейцям, бо Україна прикувала до себе всі російськи сили, і щодня утилізує їх солдатів і техніку. Очевидно, що поки фронт в Україні відкритий, Путін не буде починати нову війну, тим більше з НАТО. І поки в Україні триває війна, Європа має час на зміцнення своєї оборони.
Тому сподіватися на «план миру від Макрона» не варто. В цій грі відкритим залишається питання, як Європа планує далі підтримувати Україну, в умовах припинення військової допомоги від США. Бо наявні арсенали вже вичерпані, а те що в них залишилося, європейці будуть берегти для себе. Зокрема, вчора Міноборони ФРН заявило, що Німеччина вже досягла межі можливостей щодо передачі Україні зброї зі своїх арсеналів. Швидкого виділення фінансування і відновлення запасів теж не варто чекати. Бо, як в кінці лютого зазначив Spiegel, Франція та Німеччина мають величезну заборгованість і практично не мають можливості маневру у своїх національних бюджетах, що різко гальмує прийняття нових пакетів підтримки України.
05.03.202510:50
Трохи забавно спостерігати реакції в Україні на промову Трампа. Більшість на кшталт «Боже, врятуй Америку» або «Він остаточно зійшов з розуму». Подобається це комусь чи ні, але ми з вами живемо в епоху ліквідації звичного світового порядку. До декого на Заході це вже дійшло, недарма колишній головнокомандувач військ Північноатлантичного альянсу Джеймс Ставрідіс днями обережно зазначив, що «Можливо, ми дивимось на останні дні НАТО».
Натомість більшість політиків та інтелігенції «старої генерації» не бажають з цим змиритися. Вони вперто чіпляються за старе, в сподіванні, що все це пройде, як страшний сон, а життя повернеться на звичні рейки. Це природно, так само на тотальні зміни реагували французькі еліти в добу ВФР, чи вони ж в період Паризької комуни, інтелігенція російської імперії в 1917-1918 роках, противники нацистів в Німеччині 1933 року. Що з ними стало всім відомо.
Сьогодні час, коли старе помирає, але нове – ще не народилося. Наразі невідомо, яких форм це «нове» набуде. Єдине, в чому можна бути впевненим, це в тому, що всіх нас чекають кризи, від локальних до глобальних. Як кажуть на Заході про такі періоди – це «час монстрів». Певну історичну паралель можна провести з подіями сторічної давнини. Епоха між 10-30-ми роками ХХ століття, коли менше ніж за 20 років в Європі повністю перекроїлася політична мапа, і в багатьох країнах радикально змінився політичний лад. Що було далі всі знають.
Все це не добре і не погано, це просто даність, яку треба прийняти, і далі вже реагувати. Заламувати руки, нити, щось вимагати чи вдягати паперові пакети на голову, як радили в відомому фільмі, не допоможе.
Натомість більшість політиків та інтелігенції «старої генерації» не бажають з цим змиритися. Вони вперто чіпляються за старе, в сподіванні, що все це пройде, як страшний сон, а життя повернеться на звичні рейки. Це природно, так само на тотальні зміни реагували французькі еліти в добу ВФР, чи вони ж в період Паризької комуни, інтелігенція російської імперії в 1917-1918 роках, противники нацистів в Німеччині 1933 року. Що з ними стало всім відомо.
Сьогодні час, коли старе помирає, але нове – ще не народилося. Наразі невідомо, яких форм це «нове» набуде. Єдине, в чому можна бути впевненим, це в тому, що всіх нас чекають кризи, від локальних до глобальних. Як кажуть на Заході про такі періоди – це «час монстрів». Певну історичну паралель можна провести з подіями сторічної давнини. Епоха між 10-30-ми роками ХХ століття, коли менше ніж за 20 років в Європі повністю перекроїлася політична мапа, і в багатьох країнах радикально змінився політичний лад. Що було далі всі знають.
Все це не добре і не погано, це просто даність, яку треба прийняти, і далі вже реагувати. Заламувати руки, нити, щось вимагати чи вдягати паперові пакети на голову, як радили в відомому фільмі, не допоможе.
Рекорди
21.10.202423:59
6.5KПідписників17.08.202423:59
3000Індекс цитування04.09.202423:59
73.3KОхоплення 1 допису02.12.202423:59
64.5KОхоп рекл. допису19.10.202423:59
142.72%ER04.09.202423:59
1227.40%ERRУвійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.