Схиіеромонах Вассіан (в миру Василь Балашевич) народився в 1745 році в повітовому місті Погар Стародубського полку Чернігівської губернії. З раннього дитинства відрізняючись лагідністю і глибокодумністю, він був улюбленцем в сім’ї, а близькі сусіди ставили його в приклад своїм дітям.

Походить з міщанського стану, народившись в бідній сім’ї, Василь не знав розкоші і достатку і дуже рано привчився до стриманості і праці. Улюбленим же його проведенням часу було щоденне ходіння до церкви. Там, наблизившись до самого амвону, з жадібністю дослухався Василь до богослужбових вигуків священнослужителів і чуйно прислухався до кожного слова церковних піснеспівів. Святі семена слова Божого впали на добрий грунт і, потроху розростаючись, дали згодом рясний плід.

Від природи схильний до усамітнення і тиші, юний отрок уникав вуличної забави та дитячих ігор. Найулюбленішим для нього було читання житій святих, які отримував Василь від приходського священика. З якою жадібністю допитливого розуму накинувся юнак на ці благодатні розповіді про життя угодників Божих!

Скільки повчальних прикладів християнської віри і благочестя почерпнув він з цих богонатхненних книг! Характер його отримав рішучий напрямок, відмовився душою від земного, і юнацьке серце Василя запалало сильною любов’ю до Бога.

На ньому збулися слова: «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму…» ( Приповісті 2:1-2). Коли юнакові виповнилося 19 років, він рішуче зважився назавжди піти в монастир, щоб присвятити себе на служіння Богу. Але батьки, дізнавшись про намір свого сина, стали опиратися його таємному бажанню і стали просити вступити в шлюб. Не бажаючи перечити батьківській волі, Василь поступився їх наполегливим проханням і в тому ж році одружився. Однак недовго прожив юний чоловік з молодою дружиною: дружина його небезпечно захворіла і невдовзі померла, залишивши під опіку чоловіка двох крихіток-дочок Тетяну і Феклу. Незабаром померли і батьки Василя, тому він, проживши якийсь час в рідному місті, продав майно своє і переїхав з дітьми до Києва, де перед духовними очима його відкрилися нові горизонти. Тут перед очима його відкрилися нові горизонти і торжествуючі святині древнього Києва, які ще глибше затверджували його в вірі і розширили прагнення його до небесних шляхів.

Важко було жити в світі працелюбному Василю. Різні дрібниці, потреби і чвари життєві завдавали йому численні скорботи, а до печалі і зітхань приєдналася турбота про виховання малолітніх дочок. Але «добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості…» (Плач Єр. 3:27): з допомогою Божою і молитвою на устах все переміг Василь. Старша дочка його була видана заміж, а молодша — Фекла поступила в Києво-Флорівський дівочий монастир і постриглася в чернецтво з ім’ям Паісія. Тоді і Василь вирішив приступити до виконання даної Богу обітниці.

У 1793 році він поступив в Києво-Видубицький монастир на послух і цілих 6 років невтомно працював там в світському званні нарівні з іншими послушниками.

https://lavra.ua/prepodobnyj-vassian/

Ми бачимо, що від хвороб Господь зцілює людину Сам або через інших. Хвороби в основному є наслідком наших гріхів.

Ми повинні бути вірними своєму Творцю. Отримуючи від Бога милість, будемо дякувати Йому за всі благодіяння і, таким чином, станемо здатними прийняти більше дарувань від Господа. Ніколи не потрібно зраджувати Йому під дією страху людського, не звеличуватись над іншими, не принижувати або засуджувати їх. Тоді Господь сподобить і нас життя вічного в Царстві Небесному, заради якого була створена людина.

У старозавітну епоху жінка займала в суспільстві вкрай залежне, підлегле становище і вважалася значно нижчою від чоловіка за гідністю. Це ставлення було поширене як серед язичників, так і в євреїв. Благочестивому єврею не належало розмовляти з жінками без особливої потреби, навіть із власною дружиною. На цьому тлі поведінка Іісуса Христа, Якого часто супроводжували жінки, які слухали Його вчення, сприймалася як щось незвичне і таке, що порушує традиційні норми.

Щоб зрозуміти, чому Христос так чинив, потрібно звернутися до біблійної історії. Згідно з Писанням, першою на спокусу диявола піддалася Єва, яка потім захопила й Адама. У покарання за гріх Господь встановив, що жінка буде підпорядкована чоловікові, і це становище стало реальністю в історії. Таким чином, підлеглий статус жінки був результатом первородного гріха, і в цьому – корінна причина її неповноцінного становища в стародавньому суспільстві.

З пришестям Христа у світ людське єство було звільнене від первородного гріха і його наслідків, зокрема – від приниженого становища жінки. Жінка знайшла втрачену гідність, стала рівноправною і вільною в Церкві Христовій. Тому Спаситель не відкидав спілкування з жінками, як це робили фарисеї, і саме жінки серцем відчули особливу близькість до Нього, йдучи за Ним із відданістю.

«У духовному житті ми не повинні шукати шлях меншого опору, але йти шляхом Істини, навіть якщо буде важко, – закликав віруючих Блаженніший Владика. – Істина – це Господь наш Іісус Христос. Людина в житті повинна йти за Христом і до Христа. Щоб людина не зустріла на цьому шляху, вона повинна переносити, терпіти і продовжувати йти. Якщо людина намагатиметься, то Бог обов’язково пошле їй дух любові і тих, хто у скрутну хвилину протягне руку допомоги.

Нехай Господь допоможе нам виконувати Божу заповідь і примушувати себе любити один одного, щоб сподобитися Божественної благодаті. Тоді ми зможемо з’єднатися з Богом, Який Сам є Любов. Нехай допоможе нам Господь і благословить землю нашу миром!»