Щодо куріння.
Я ніколи в житті не курив цигарки, кальяни, усілякі сучасні девайси. Однак, приблизно з 2018 року кілька разів на тиждень почав курити сигари, оскільки мав кошти, і час. Це стало своєрідним доповненням до моментів повноцінного відпочинку. Так, куріння шкодить здоров’ю, і я це розумію. Але це було свідоме рішення дорослої людини, а не підлітковий експеримент чи спосіб здаватися старшим. Для мене це не був акт демонстрації, і цей процес завжди залишався особистим.
Згодом, окрім сигар я почав курити трубку. Так, куріння шкодить здоров’ю, але що я отримував натомість, мене цілком влаштовувало. Це був ритуал, пов’язаний із відпочинком або багатогодинною роботою з текстами. Для тих, хто не знає, коротко поясню, що одна нормально забита трубка або сигара - це мінімум сорок хвилин комфортного куріння. Без досвіду можна викурити швидше, але із досвідом цей процес може тривати й півтори години. Тобто, це не трихвилинний перекур, а окремий ритуал, який потребує часу і відповідних умов.
Не стану розписувати, що мені це дає, щоб не виглядало як пропаганда куріння. Але я хочу пояснити своє ставлення до таких речей загалом.
Регулярно палити я почав у дорослому віці – майже в тридцять років. Алкоголь також почав вживати лише після армії, у 24 роки, а до цього понад шість років не торкався навіть пива. Проте зараз для мене ні перше, ні друге не є табу. За роки тверезості я дійшов до одного важливого висновку.
Ніщо саме по собі не є злом. Проблема - у відсутності культури споживання. Це стосується не лише алкоголю і куріння, а й просто їжі чи навіть інформації. Я не бачу принципової різниці у шкоді для здоров’я між безконтрольним споживанням тютюну, алкоголю, їжі і будь-чого іншого. Відсутність культури споживання алкогольних напоїв знищує життя людини не гірше, ніж відсутність гастрономічної культури, коли люди безконтрольно жеруть усе підряд, і вмирають від серцево-судинних захворювань через ожиріння або страждають усе життя отримавши другий тип діабету. Навіть просто випивши залпом 5 літрів звичайної води, з великою вірогідністю ви впадете в кому і помрете.
Тобто, культура є регуляторним механізмом усього, що, і яким чином ви робите. Коли процес супроводжується певною підготовкою, ритуалом, і ви цього завжди дотримуєтесь, неконтрольована залежність просто не виникає.
Так, об’єктивно краще взагалі не вживати ні алкоголь, ні тютюн. Але наша нервова система дуже складна і, на жаль, вразлива. Дорослішання в 90-х, війни, родинні проблеми, купа інших чинників, що викликають у нас стрес і депресії, без перебільшення, ламають нас, і нам потрібні якісь компенсаторні механізми, що можуть допомогти. Людська еволюція просто не встигла підготувати нас до викликів цифрової епохи, інформаційного шуму, постійного тиску сучасного життя.
До речі, інформаційний хаос – це ще один чинник, що шкодить нашому мозку. Відсутність культури споживання інформації призводить до того, що ми некритично поглинаємо тони сміття. І це нічим не краще за надмірне споживання алкоголю чи їжі.
Насправді, цю тему разом з прикладами можна розвивати до безкінечності. Але суть одна - мають бути абстрактні межі, культура споживання. Саме ці речі відділяють нас від примітивного і бездумного споживання.
Чому особисто я почав багато палити? Тому що через деякі травми я відчуваю постійний фізичний біль у тілі, який неможливо вилікувати. Це, в деяких ситуаціях, робить мене роздратованим і злим, і я гірше контролюю себе. Нікотин мені допомагає залишатися спокійним.
Я знайшов для себе інструмент, що допомагає мені залишатися продуктивним і спокійним. Чи пошкодую я про цей вибір у майбутньому? Можливо. Але сьогодні він мене влаштовує.
Кожен сам вирішує, де пролягають його особисті межі. Головне – мати культуру та усвідомлення своїх дій.
