Записки Кудлатого Самасшедшого
Мої думки, творчість, смаки. Місце, де я рефлексую час від часу
© Кудлатий
© Кудлатий
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуБер 08, 2021
Додано до TGlist
Лют 11, 2025Прикріплена група
Останні публікації в групі "Записки Кудлатого Самасшедшого"
Переслав з:
VseVoloshka/цитати🌿поезія/вірші
18.04.202508:51
Ми — ті, хто рухає мізками?
Чи просто великими пальцями?
Ми — вищі? умовно?
За тих, хто вперше взяв палицю
і став неандертальцем?
Бог милував їх
від життя у стилі апокаліпсису.
Нині ми —
самотні, як один із Маккалістерів,
у світі мегаполісів і хаосу.
Вони пережили мамонтів,
малюючи їх на стінах,
Будуючи з кісток гроти.
Мистецтво виживання —
без офісної роботи.
А ми — будуємо хмарочоси,
з яких не втекти,
але все одно боремось
за свободу.
Кожен із нас —
на один, два, три відсотки —
неандерталець за ДНК-походженням.
Навіть ти
успадкував тривожні настрої від народження.
Колись —
від предків тремтіли
мамонти й бізони.
Зараз —
ми важко дихаємо
від поганого озону,
якого шкідливим зробили ми—
Фанати самознищення і зброї.
Зустрінемось
після ядерної зими з тобою.
(?)
#VseVoloshka@AllVoloshka #ЄЩОСЬ #поезія_живе #війна@AllVoloshka
Чи просто великими пальцями?
Ми — вищі? умовно?
За тих, хто вперше взяв палицю
і став неандертальцем?
Бог милував їх
від життя у стилі апокаліпсису.
Нині ми —
самотні, як один із Маккалістерів,
у світі мегаполісів і хаосу.
Вони пережили мамонтів,
малюючи їх на стінах,
Будуючи з кісток гроти.
Мистецтво виживання —
без офісної роботи.
А ми — будуємо хмарочоси,
з яких не втекти,
але все одно боремось
за свободу.
Кожен із нас —
на один, два, три відсотки —
неандерталець за ДНК-походженням.
Навіть ти
успадкував тривожні настрої від народження.
Колись —
від предків тремтіли
мамонти й бізони.
Зараз —
ми важко дихаємо
від поганого озону,
якого шкідливим зробили ми—
Фанати самознищення і зброї.
Зустрінемось
після ядерної зими з тобою.
(?)
#VseVoloshka@AllVoloshka #ЄЩОСЬ #поезія_живе #війна@AllVoloshka
17.04.202511:11
Вчора мав щастя виграти у літературному батлі. Тішусь, бо це вже моя четверта перемога у цьому роді змагань. Дякую суперникам, за достойні тексти, дякую суддям та глядачам за строгі бали, найбільше дякую Оленці та Ромчику, які невпинно продовжують творити культурне життя (підпишіться на їхні сторінки: Артефакт та ЄЩось)
В ім'я Святої Поезії!
В ім'я Святої Поезії!
13.04.202511:53
Сонце на Заході
у ванній рожевій купається,
Щоб окутати землю у темряву
Й лиш жалібно скиглить маленький пацюк.
Ліхтар мерехтить…
Неоном грається кадуцей.
Приходить вечір, що
Сповнений летючого свинцю.
На обрії видніється зарево
Злочинів паліїв сухостою,
Що безкарно вбивають,
Порушують біосфери ланцюг.
Телеграм-канали попереджають:
Наступає для діл недостойних
Опівнічна пора, що
Сповнена летючого свинцю.
Гавкіт сховався собачий
Між відлуння сирен,
Турелі розстрілюють небо,
Будячи зі сну волоцюг.
Чути удар металу об крицю,
Із запахом гнилі гангрен.
Морозом скована ніч, що
Сповнена летючого свинцю.
Ти все ще спиш,
Закутана в мої обійми,
І праведний спокій,
Так личить твоєму лицю…
Ми всі зачекались
Появи Сонця Надії,
Що сходить світанком,
Сповненим летючого свинцю.
© Кудлатий
у ванній рожевій купається,
Щоб окутати землю у темряву
Й лиш жалібно скиглить маленький пацюк.
Ліхтар мерехтить…
Неоном грається кадуцей.
Приходить вечір, що
Сповнений летючого свинцю.
На обрії видніється зарево
Злочинів паліїв сухостою,
Що безкарно вбивають,
Порушують біосфери ланцюг.
Телеграм-канали попереджають:
Наступає для діл недостойних
Опівнічна пора, що
Сповнена летючого свинцю.
Гавкіт сховався собачий
Між відлуння сирен,
Турелі розстрілюють небо,
Будячи зі сну волоцюг.
Чути удар металу об крицю,
Із запахом гнилі гангрен.
Морозом скована ніч, що
Сповнена летючого свинцю.
Ти все ще спиш,
Закутана в мої обійми,
І праведний спокій,
Так личить твоєму лицю…
Ми всі зачекались
Появи Сонця Надії,
Що сходить світанком,
Сповненим летючого свинцю.
© Кудлатий
24.03.202510:00
Я рву в суцільне шмаття, на емоціях
Кусаю, наче хижий білий вовк...
Давай же, спробуй, підійди на крок,
Щоб впасти долу з вранішніми росами,
Тікати навпростець ногами босими,
Щоб гомін про ім'я твоє навіки змовк!
Я рву в суцільне шмаття на емоціях!
Кусаю, наче хижий білий вовк.
Слова твої між плитами замощені,
Закопані й заховані за гранями оков,
І стигми я закрию парашутним швом,
Світлини, що зосталися, у злобі цій
Я рву, в суцільне шмаття, на емоціях...
© Кудлатий
Кусаю, наче хижий білий вовк...
Давай же, спробуй, підійди на крок,
Щоб впасти долу з вранішніми росами,
Тікати навпростець ногами босими,
Щоб гомін про ім'я твоє навіки змовк!
Я рву в суцільне шмаття на емоціях!
Кусаю, наче хижий білий вовк.
Слова твої між плитами замощені,
Закопані й заховані за гранями оков,
І стигми я закрию парашутним швом,
Світлини, що зосталися, у злобі цій
Я рву, в суцільне шмаття, на емоціях...
© Кудлатий
20.03.202510:00
Я
Стаю
Таким
Німим.
Бо просто не маю що сказати, направду.
Я лише ретрансляція стрічки новин
Навіжених у твіттері й несправжніх у телеграмі.
Я лише пліткар чуток та вістів
Психічно-надірваного мого середовища.
Так манить втеча із цього місця
І від думки цієї мерзенно й моторошно.
Лунає шепіт фальшивих пророків,
Богородицею раптово стають шахрайки,
Спалити б усе, щоб тільки попіл
Стелився над проклятим краєм.
Накриває відчай та втома у м'язах.
Від болю, де я лишаюсь та з ким,
Розірваних від крику голосових зв'язок,
Я таки знову
Стаю
Німим...
© Кудлатий
Стаю
Таким
Німим.
Бо просто не маю що сказати, направду.
Я лише ретрансляція стрічки новин
Навіжених у твіттері й несправжніх у телеграмі.
Я лише пліткар чуток та вістів
Психічно-надірваного мого середовища.
Так манить втеча із цього місця
І від думки цієї мерзенно й моторошно.
Лунає шепіт фальшивих пророків,
Богородицею раптово стають шахрайки,
Спалити б усе, щоб тільки попіл
Стелився над проклятим краєм.
Накриває відчай та втома у м'язах.
Від болю, де я лишаюсь та з ким,
Розірваних від крику голосових зв'язок,
Я таки знову
Стаю
Німим...
© Кудлатий
Переслав з:
єЩось
17.03.202515:31
Музично-поетичний вечір «Подорожні»
Ти вже в дорозі, де місто змінюється за вікном, а ритм кроків зливається з музикою.
Дата та час:
22 березня (субота)
18:30 – відкриття дверей, 19:00 – початок
Локація:
Ресторан «Грушевський»
Вартість входу:
250 грн
Учасники події:
• 🎶Бухтій Олексій(поет-гітарист)
• Natalika(поетеса)
• Кудлатий Остап(поет)
• Nasvitli (поетеса)
• Коржик Роман (поет)
• Оленка Маєвська (поетеса)
• 🎶Юля Цяпало(вокалістка-бандуристка)
Спеціальний гість – Зірка вечора:
Сливинський Остап
Квитки та бронювання:
Телеграм: 0938658870
Реєстраційна форма: https://forms.gle/NhtGeqDyPfhzq2Pk6
Організатор:
Мистецька ініціатива «Є що сказати»
Ти вже в дорозі, де місто змінюється за вікном, а ритм кроків зливається з музикою.
Дата та час:
22 березня (субота)
18:30 – відкриття дверей, 19:00 – початок
Локація:
Ресторан «Грушевський»
Вартість входу:
250 грн
Учасники події:
• 🎶Бухтій Олексій(поет-гітарист)
• Natalika(поетеса)
• Кудлатий Остап(поет)
• Nasvitli (поетеса)
• Коржик Роман (поет)
• Оленка Маєвська (поетеса)
• 🎶Юля Цяпало(вокалістка-бандуристка)
Спеціальний гість – Зірка вечора:
Сливинський Остап
Квитки та бронювання:
Телеграм: 0938658870
Реєстраційна форма: https://forms.gle/NhtGeqDyPfhzq2Pk6
Організатор:
Мистецька ініціатива «Є що сказати»
17.03.202510:00
Ранній червень, що з дитинства смакував
червивими яблуками
та недостиглими черешнями,
манив світанками сонця о п’ятій ранку,
чиє проміння бадьорить краще за будильник,
на якому стоїть ненависний рингтон,
ба краще макабрична мелодія
(наприклад пісні Поплавського).
Крізь тканини намету,
щільні та (надіюсь) безпечні,
пробивається шепіт вітру.
Не чути плачу сусідських дітей
Та шуму міського трафіку.
У цю мить
не трафляє
Нічого.
Сніги вкривають вершини гір.
Он, весь білий, як могутній чарівник
Із Володаря Перстнів,
Стоїть Піп Іван.
Він наче слухає вдумливо Сповідь
І вирішує, яку настановити мені
Покуту.
Я зостався зосібно.
Днина погідна.
Вологими серветками
пуцую до блиску
батькові берці.
Шматками відпадає болото,
яке я привіз ще з міста.
«У долині кохання нема»,
Лунає пісня Руслани
На касеті з радіо старого «Жигулі»
Десь з минулого життя.
«У долині ніц вже немає»,
Додаю від себе.
У старій колибі на полонині
Останні гуцули
Балюються і батярують.
Вони, як і я, уважно шпанують
За хмарою, що лельом-полельом
Несе на наші грішні голови
Радіоактивний попіл.
© Кудлатий
червивими яблуками
та недостиглими черешнями,
манив світанками сонця о п’ятій ранку,
чиє проміння бадьорить краще за будильник,
на якому стоїть ненависний рингтон,
ба краще макабрична мелодія
(наприклад пісні Поплавського).
Крізь тканини намету,
щільні та (надіюсь) безпечні,
пробивається шепіт вітру.
Не чути плачу сусідських дітей
Та шуму міського трафіку.
У цю мить
не трафляє
Нічого.
Сніги вкривають вершини гір.
Он, весь білий, як могутній чарівник
Із Володаря Перстнів,
Стоїть Піп Іван.
Він наче слухає вдумливо Сповідь
І вирішує, яку настановити мені
Покуту.
Я зостався зосібно.
Днина погідна.
Вологими серветками
пуцую до блиску
батькові берці.
Шматками відпадає болото,
яке я привіз ще з міста.
«У долині кохання нема»,
Лунає пісня Руслани
На касеті з радіо старого «Жигулі»
Десь з минулого життя.
«У долині ніц вже немає»,
Додаю від себе.
У старій колибі на полонині
Останні гуцули
Балюються і батярують.
Вони, як і я, уважно шпанують
За хмарою, що лельом-полельом
Несе на наші грішні голови
Радіоактивний попіл.
© Кудлатий
14.03.202510:00
Цвіт мертвих квітів (за мотивами пісні «Залишені квіти» Володимира Івасюка)
Ми живемо з тобою на одній вулиці
З різницею у сорок років.
За вікном той самий лист,
Змоклий від осінньої зливи
Затишним недільним ранком
Падає до ніг перехожих.
Бруківку замалювали синіми лініями,
Ліниво стукають об неї колеса
Сучасних авто.
Але асфальт хідників,
Порепаний та потрісканий,
Зберігає у пам’яті твої кроки.
Останній дарунок твого кохання
Уже давно розвіяв вітер перипетій,
Що випали на нашу долю.
Ти вже точно не повернешся,
Але гуляючи цією вулицею, я:
Закоханий після першого побачення,
Схвильований перед важливою зустріччю,
Втомлений ще перед початком
Робочого тижня,
Відчуваю, десь глибоко-глибоко
Тонку матерію, якою прошиті твої пісні.
Жовтий лист упав. Зелений ще не виріс.
Та дух твій живий у краплях,
Що стікають із цих дахів.
Мертві квіти, що ти залишив
Цвітуть…
© Кудлатий
Ми живемо з тобою на одній вулиці
З різницею у сорок років.
За вікном той самий лист,
Змоклий від осінньої зливи
Затишним недільним ранком
Падає до ніг перехожих.
Бруківку замалювали синіми лініями,
Ліниво стукають об неї колеса
Сучасних авто.
Але асфальт хідників,
Порепаний та потрісканий,
Зберігає у пам’яті твої кроки.
Останній дарунок твого кохання
Уже давно розвіяв вітер перипетій,
Що випали на нашу долю.
Ти вже точно не повернешся,
Але гуляючи цією вулицею, я:
Закоханий після першого побачення,
Схвильований перед важливою зустріччю,
Втомлений ще перед початком
Робочого тижня,
Відчуваю, десь глибоко-глибоко
Тонку матерію, якою прошиті твої пісні.
Жовтий лист упав. Зелений ще не виріс.
Та дух твій живий у краплях,
Що стікають із цих дахів.
Мертві квіти, що ти залишив
Цвітуть…
© Кудлатий
Рекорди
19.04.202523:59
158Підписників11.02.202523:59
0Індекс цитування18.04.202519:31
67Охоплення 1 допису24.04.202511:21
0Охоп рекл. допису18.04.202519:32
28.36%ER18.04.202523:59
42.68%ERRПереслав з:VseVoloshka/цитати🌿поезія/вірші
18.04.202508:51
Ми — ті, хто рухає мізками?
Чи просто великими пальцями?
Ми — вищі? умовно?
За тих, хто вперше взяв палицю
і став неандертальцем?
Бог милував їх
від життя у стилі апокаліпсису.
Нині ми —
самотні, як один із Маккалістерів,
у світі мегаполісів і хаосу.
Вони пережили мамонтів,
малюючи їх на стінах,
Будуючи з кісток гроти.
Мистецтво виживання —
без офісної роботи.
А ми — будуємо хмарочоси,
з яких не втекти,
але все одно боремось
за свободу.
Кожен із нас —
на один, два, три відсотки —
неандерталець за ДНК-походженням.
Навіть ти
успадкував тривожні настрої від народження.
Колись —
від предків тремтіли
мамонти й бізони.
Зараз —
ми важко дихаємо
від поганого озону,
якого шкідливим зробили ми—
Фанати самознищення і зброї.
Зустрінемось
після ядерної зими з тобою.
(?)
#VseVoloshka@AllVoloshka #ЄЩОСЬ #поезія_живе #війна@AllVoloshka
Чи просто великими пальцями?
Ми — вищі? умовно?
За тих, хто вперше взяв палицю
і став неандертальцем?
Бог милував їх
від життя у стилі апокаліпсису.
Нині ми —
самотні, як один із Маккалістерів,
у світі мегаполісів і хаосу.
Вони пережили мамонтів,
малюючи їх на стінах,
Будуючи з кісток гроти.
Мистецтво виживання —
без офісної роботи.
А ми — будуємо хмарочоси,
з яких не втекти,
але все одно боремось
за свободу.
Кожен із нас —
на один, два, три відсотки —
неандерталець за ДНК-походженням.
Навіть ти
успадкував тривожні настрої від народження.
Колись —
від предків тремтіли
мамонти й бізони.
Зараз —
ми важко дихаємо
від поганого озону,
якого шкідливим зробили ми—
Фанати самознищення і зброї.
Зустрінемось
після ядерної зими з тобою.
(?)
#VseVoloshka@AllVoloshka #ЄЩОСЬ #поезія_живе #війна@AllVoloshka
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
