Пізнавальне
Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️
Пізнавальне
06.03.202515:26
🤝📩🤝❤️🩹 Люба спільното, конвертуймо свою лють до кацапні у підтримку нашого війська. Прошу всіх небайдужих долучитись гривнею до термінового збору для воїнів-гранатометників бойового розрахунку MK-19. Козакам терміново потрібна автівка, а саме пікап для виконання бойових завдань на фронті.
❗️Кожна пожертва є важливою. Кожні 20, 100, 1000 грн — це безцінний внесок у знищення ворожої техніки та особового складу окупантів та запорука збереження життя наших воїнів.
✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!
🎯 Ціль: 240 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/SsZ1qPr5G
💳Номер картки банки
4441111122095429
🌐Номер рахунку: UA513220010000026201355298781
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
Щоб взяти участь у розіграші подарунків (один з яких бачите у дописі) від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
💛Підтримайте важливий збір для наших захисників. Дякуємо кожному, хто долучився. Слава Україні!
❗️Кожна пожертва є важливою. Кожні 20, 100, 1000 грн — це безцінний внесок у знищення ворожої техніки та особового складу окупантів та запорука збереження життя наших воїнів.
✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!
🎯 Ціль: 240 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/SsZ1qPr5G
💳Номер картки банки
4441111122095429
🌐Номер рахунку: UA513220010000026201355298781
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
Щоб взяти участь у розіграші подарунків (один з яких бачите у дописі) від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
💛Підтримайте важливий збір для наших захисників. Дякуємо кожному, хто долучився. Слава Україні!
06.03.202507:03
🕯🫡💔 Сьогодні два роки, як всі ми дізналися страшну і одночасно героїчну історію про те, як один Герой сказав «Слава Україні» і мільйони відповіли «Героям слава»!
Степан Андрійович і представники цілих поколінь борців, що поклали свої життя за Україну, ним неодмінно пишаються!
Ім'я Олександра Мацієвського навіки увійде в історію. Історію боротьби українців за право вільно жити на своїй землі.
Схиляємо голови перед Героєм! Навіки слава!
Степан Андрійович і представники цілих поколінь борців, що поклали свої життя за Україну, ним неодмінно пишаються!
Ім'я Олександра Мацієвського навіки увійде в історію. Історію боротьби українців за право вільно жити на своїй землі.
Схиляємо голови перед Героєм! Навіки слава!
04.03.202516:26
🕯🟥⚔️4 березня 1952 року, оточений кґбістами в криївці застрелився Ніл Хасевич — діяч ОУН, легендарний український художник, який створив образ УПА.
Оприлюднення його підпільних творів на Заході стало чи не смертельним вироком для митця. У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі "Графіка в бункерах УПА". Це остаточно довело до шаленства радянське керівництво.
За особливий внесок у визвольний рух самого Ніла Хасевича було нагороджено "Срібним Хрестом Заслуги" та медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах".
За розпорядженням з Москви "пресечь антисоветскую деятельность" упівського художника для його розшуку було створено спеціальну міжобласну оперативну групу, очолену капітаном держбезпеки Борисом Стекляром, заступником начальника відділенння 2 відділу УМДБ Рівненської області.
Щоденно збиралися матеріали про Хасевича, численним стукачам обіцялися посади, нагороди, почесті, цілеспрямовано шукали місце його знаходження.
Ця наполеглива, цілеспрямована операція на його пошук і захоплення, щедрі нагороди облавникам, свідчать, що упівський графік високо цінувався совітами. Адже шукали його з усіма "почестями", як особливо небезпечного для влади.
Зусилля були затрачені чималі, а відкрити місце його сховку допоміг випадок - розшифрували документи, знайдені в одній із викритих на Рівненщині криївок, в одному з яких ішлося про заготівлю для художника необхідних для роботи 5 кілограмів паперу та вишневого дерева. Там було також названо місце знаходження однієї з останніх на Волині криївок - біля с. Сухівці, за 12 км від Клеваня у Рівненській області.
Сексоти допомогли відшукати криївку, але живим Хасевич не здався - застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями - В´ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом", спаливши перед тим усі важливі документи.
Людина, яка не схилилася під тягарем життєвих випробувань, не була настільки впевненою в собі, щоб не боятися видати важливу інформацію на тортурах.
Могили митця, як і двох побратимів, що розділили з ним смерть 4 березня 1952 р., і досі не знайдено. Тіла загиблих упівців, за давньою "пристрастю" енкаведистів до такого моторошного видовища, після трьох днів виставляння в Клевані для глуму, постраху та деморалізації населення вивезли в невідомому напрямі.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Оприлюднення його підпільних творів на Заході стало чи не смертельним вироком для митця. У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі "Графіка в бункерах УПА". Це остаточно довело до шаленства радянське керівництво.
За особливий внесок у визвольний рух самого Ніла Хасевича було нагороджено "Срібним Хрестом Заслуги" та медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах".
За розпорядженням з Москви "пресечь антисоветскую деятельность" упівського художника для його розшуку було створено спеціальну міжобласну оперативну групу, очолену капітаном держбезпеки Борисом Стекляром, заступником начальника відділенння 2 відділу УМДБ Рівненської області.
Щоденно збиралися матеріали про Хасевича, численним стукачам обіцялися посади, нагороди, почесті, цілеспрямовано шукали місце його знаходження.
Ця наполеглива, цілеспрямована операція на його пошук і захоплення, щедрі нагороди облавникам, свідчать, що упівський графік високо цінувався совітами. Адже шукали його з усіма "почестями", як особливо небезпечного для влади.
Зусилля були затрачені чималі, а відкрити місце його сховку допоміг випадок - розшифрували документи, знайдені в одній із викритих на Рівненщині криївок, в одному з яких ішлося про заготівлю для художника необхідних для роботи 5 кілограмів паперу та вишневого дерева. Там було також названо місце знаходження однієї з останніх на Волині криївок - біля с. Сухівці, за 12 км від Клеваня у Рівненській області.
Сексоти допомогли відшукати криївку, але живим Хасевич не здався - застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями - В´ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом", спаливши перед тим усі важливі документи.
Людина, яка не схилилася під тягарем життєвих випробувань, не була настільки впевненою в собі, щоб не боятися видати важливу інформацію на тортурах.
Могили митця, як і двох побратимів, що розділили з ним смерть 4 березня 1952 р., і досі не знайдено. Тіла загиблих упівців, за давньою "пристрастю" енкаведистів до такого моторошного видовища, після трьох днів виставляння в Клевані для глуму, постраху та деморалізації населення вивезли в невідомому напрямі.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
01.03.202515:03
🗺🌍✍️1 березня 1858 року народився Павло Аполлонович Тутковський, географ, геолог, педагог, один із засновників української геологічної школи.
Народився у селищі Липовець на Вінниччині. Навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету.
Проводив геологічні дослідження майже всіх регіонів України. У 1895-му підготував проєкт водопостачання Києва, завдяки чому місто одним із перших у Європі забезпечило себе артезіанською водою.
1911-го захистив докторську дисертацію «Викопні пустелі Північної півкулі». Викладав у Київському університеті, 1917-го створив при ньому Географічний інститут. Один із основоположників Української академії наук, входив до числа перших 12-ти українських академіків. Засновник Геологічного музею та перший директор Інституту геологічних наук Академії наук України. У 1920-х роках доклав чимало зусиль для формування школи українських геологів.
Павла Аполлоновича вважають універсальним вченим, який працював практично у всіх галузях науки про Землю. Розробив фізико-географічне районування території України, низку гіпотез та теорій з проблем еолового походження лесів та постльодовикових пустель. Незалежно від Володимира Вернадського, створив власну концепцію біосфери.
Автор майже 600 наукових праць. Його монографія «Словник геологічної термінології» (1923) стала важливим внеском для формування української наукової термінології в галузі природничих наук. Як пояснював Павло Тутковський: 💬«Визначаючи величезну могутність Слова як знаряддя людської мислі, ми почуваємо пекучу потребу розроблення української природничої термінології. Унаслідок сумних історичних подій на Україні в останні століття, наукові українські терміни могли виробитися лише в обсязі наук гуманітарних; природничі науки, що їх розвиток почався наприкінці ХVІІІ століття, залишилися у нас без добре розробленої національної наукової термінології. Тому й досі ми знаходимо в українській науковій і популярній природничій літературі багато термінів невдалих, невлучних, дуже негарних».
Читав лекції українською мовою. Через активну проукраїнську позицію зазнав звинувачень у націоналізмі, вченого викликали вГПУ на бесіди, що спричинило різке погіршення здоров’я. Його 70-річний ювілей відзначили на рік пізніше, в 1929-му, і тільки за наполяганням Михайла Грушевського.
🕯Помер 1 червня 1930-го у Києві, похований на Лук’янівському цвинтарі.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Народився у селищі Липовець на Вінниччині. Навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету.
Проводив геологічні дослідження майже всіх регіонів України. У 1895-му підготував проєкт водопостачання Києва, завдяки чому місто одним із перших у Європі забезпечило себе артезіанською водою.
1911-го захистив докторську дисертацію «Викопні пустелі Північної півкулі». Викладав у Київському університеті, 1917-го створив при ньому Географічний інститут. Один із основоположників Української академії наук, входив до числа перших 12-ти українських академіків. Засновник Геологічного музею та перший директор Інституту геологічних наук Академії наук України. У 1920-х роках доклав чимало зусиль для формування школи українських геологів.
Павла Аполлоновича вважають універсальним вченим, який працював практично у всіх галузях науки про Землю. Розробив фізико-географічне районування території України, низку гіпотез та теорій з проблем еолового походження лесів та постльодовикових пустель. Незалежно від Володимира Вернадського, створив власну концепцію біосфери.
Автор майже 600 наукових праць. Його монографія «Словник геологічної термінології» (1923) стала важливим внеском для формування української наукової термінології в галузі природничих наук. Як пояснював Павло Тутковський: 💬«Визначаючи величезну могутність Слова як знаряддя людської мислі, ми почуваємо пекучу потребу розроблення української природничої термінології. Унаслідок сумних історичних подій на Україні в останні століття, наукові українські терміни могли виробитися лише в обсязі наук гуманітарних; природничі науки, що їх розвиток почався наприкінці ХVІІІ століття, залишилися у нас без добре розробленої національної наукової термінології. Тому й досі ми знаходимо в українській науковій і популярній природничій літературі багато термінів невдалих, невлучних, дуже негарних».
Читав лекції українською мовою. Через активну проукраїнську позицію зазнав звинувачень у націоналізмі, вченого викликали в
🕯Помер 1 червня 1930-го у Києві, похований на Лук’янівському цвинтарі.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
25.02.202504:28
🗺✍️25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу.
Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки).
Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.
Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.
Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.
Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.
У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.
Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін.
Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки).
Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.
Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.
Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.
Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.
У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.
Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін.
Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
22.02.202511:17
🕯🗺 22 лютого 2022 року помер український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент, Герой України, академік НАН України та другий міністр культури України Іван Дзюба.
Був одним із лідерів національно, духовного відродження другої половини XX і початку XXI століття. Передусім Іван Дзюба – це інтелектуальний провідник і речник українського “шістдесятництва”.
Іван Дзюба був одним з ініціаторів першого в срср публічного протесту проти політики влади — у вересні 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна", що в Києві, разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом він вийшов на сцену, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.
Він – автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", написаної у 1965 році.
У 1970-х роках Іван Дзюба був підданий гонінням за свої погляди, а 1972 року був виключений зі Спілки письменників України.
У 1989 році став одним зі співзасновників Народного Руху України.
У 1992 став другим міністром культури незалежної України. На роботу їздив громадським транспортом, соромлячись користуватися службовим авто.
1999–2005 — очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, був одним із учасників ініціативної групи "Першого грудня".
З 2001 року — почесний доктор НаУКМА. Член Українського ПЕН.
Ліна Костенко казала, що Іван Дзюба – це людина, що завжди мала мужність говорити правду.
🕯Вічна пам'ять справжньому українцю, гідному сину українського народу!
Був одним із лідерів національно, духовного відродження другої половини XX і початку XXI століття. Передусім Іван Дзюба – це інтелектуальний провідник і речник українського “шістдесятництва”.
Іван Дзюба був одним з ініціаторів першого в срср публічного протесту проти політики влади — у вересні 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна", що в Києві, разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом він вийшов на сцену, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.
Він – автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", написаної у 1965 році.
У 1970-х роках Іван Дзюба був підданий гонінням за свої погляди, а 1972 року був виключений зі Спілки письменників України.
У 1989 році став одним зі співзасновників Народного Руху України.
У 1992 став другим міністром культури незалежної України. На роботу їздив громадським транспортом, соромлячись користуватися службовим авто.
1999–2005 — очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, був одним із учасників ініціативної групи "Першого грудня".
З 2001 року — почесний доктор НаУКМА. Член Українського ПЕН.
Тоді була перспектива або ілюзія перспективи: здавалося, що вся справа в тому злочинному режимі, і коли буде змінений режим, коли ми доб’ємося демократії, то ці проблеми поступово можна буде розв’язати.— говорив Іван Дзюба.
Виявилося, що ця хвороба зайшла настільки далеко, і цей маховик русифікації вже такий розкручений, що він має колосальну знищувальну силу інерції і його вже майже неможливо зупинити. Тобто, його можна було б зупинити, коли сильна державна воля цьому протистояла б і якісь енергійні, цілеспрямовані і системні дії держави.
Псевдодемократія розв’язала руки і можливості всім українофобським, русифікаторським силам. А можливості у них колосальні, тому що в їхніх руках фактично й основні важелі влади; у них увесь час були і фінансові можливості, і колосальна допомога з боку російської держави, і дуже очевидна активна, хоч і прихована, діяльність російських спецслужб, і повне панування російських ЗМІ, діяльність московської церкви і так далі – все це такий сильний наступ, якого Україна ще, по-моєму, раніше не знала
Ліна Костенко казала, що Іван Дзюба – це людина, що завжди мала мужність говорити правду.
🕯Вічна пам'ять справжньому українцю, гідному сину українського народу!
06.03.202515:14
Квартира в Бучачі на Тернопільщині після російської окупації.
Вересень 1915 року.
Минуло більш ніж століття, а кацапи все такі ж нікчемні мерзотники та мародери.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Вересень 1915 року.
Минуло більш ніж століття, а кацапи все такі ж нікчемні мерзотники та мародери.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
06.03.202505:35
🗺6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про Державний Гімн України".
✅Стаття 1 цього закону говорить:
"Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
✅Стаття 1 цього закону говорить:
"Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
04.03.202504:55
🗺🎤🎹4 березня 1949 року народився відомий композитор, автор безсмертної «Червоної рути» Володимир Івасюк.
Народився у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків.
Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.
У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка».
Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії срср та суспільствознавства.
У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюка чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.
Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в срср та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.
У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.
У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.
Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень.
24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія —самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КҐБ за наказом вищого керівництва срср.
Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. . В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.
Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Народився у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків.
Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.
У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка».
Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії срср та суспільствознавства.
У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюка чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.
Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в срср та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.
У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.
У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.
Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень.
24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія —самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КҐБ за наказом вищого керівництва срср.
Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. . В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.
Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
28.02.202504:55
🕯❌❤️🩹28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі.
Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття.
Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах.
Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус».
І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях.
Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові.
Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку.
28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органамиНКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття.
Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах.
Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус».
І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях.
Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові.
Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку.
28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
24.02.202509:12
🗺👨Хлопчина з Покуття. Коломийщина. Початок 20 ст.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
22.02.202508:00
❤️🩹Друзі, збір закрито завдяки вам!
Дякуємо за підтримку ЗСУ та невтомну працю задля нашої перемоги!
🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Збройним Силам України! Разом переможемо!
Дякуємо за підтримку ЗСУ та невтомну працю задля нашої перемоги!
🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Збройним Силам України! Разом переможемо!
06.03.202513:23
🗺🇺🇦 6 березня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила адміністративну реформу УНР, поділивши її на 32 землі.
Проєкт не був втілений в життя. За задумом М.Грушевського кількість населення на кожній з земель мала складати близько 1 мільйона осіб.
29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію Української Народної Республіки, якою землям, волостям і громадам надавалися права широкого місцевого самоврядування на принципах децентралізації.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Проєкт не був втілений в життя. За задумом М.Грушевського кількість населення на кожній з земель мала складати близько 1 мільйона осіб.
29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію Української Народної Республіки, якою землям, волостям і громадам надавалися права широкого місцевого самоврядування на принципах децентралізації.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
05.03.202517:25
🗺 Друзі, до нас звернулися воїни-гранатометники бойового розрахунку MK-19 з терміновим запитом на збір для придбання автівки, а саме пікапа, який потрібен для виконання бойових завдань на фронті.
❗️Кожна пожертва є важливою. Кожні 20, 100, 1000 грн — це безцінний внесок у знищення ворожої техніки та особового складу окупантів та запорука збереження життя наших воїнів.
✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!
🎯 Ціль: 240 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/SsZ1qPr5G
💳Номер картки банки
🌐Номер рахунку:
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: шеврони+гільзи 12.7 мм, гільзи 23мм, 30 мм, гільзи 122 мм та тубус від порохового заряду до снаряду з гаубиці M777. Їх мисткині пані Наталя Радіч, Тетяна Кашуба та Надія Архіпчук перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам.❤️🩹
Щоб взяти участь у розіграші, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
Розповсюджуйте, будь ласка, цей збір. Це дуже допоможе, бо зібрати потрібно якомога швидше. Пам‘ятайте, що репости несуть вагомий вклад і маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякую всім!
🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Захисникам!
❗️Кожна пожертва є важливою. Кожні 20, 100, 1000 грн — це безцінний внесок у знищення ворожої техніки та особового складу окупантів та запорука збереження життя наших воїнів.
✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!
🎯 Ціль: 240 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/SsZ1qPr5G
💳Номер картки банки
4441111122095429🌐Номер рахунку:
UA513220010000026201355298781🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: шеврони+гільзи 12.7 мм, гільзи 23мм, 30 мм, гільзи 122 мм та тубус від порохового заряду до снаряду з гаубиці M777. Їх мисткині пані Наталя Радіч, Тетяна Кашуба та Надія Архіпчук перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам.❤️🩹
Щоб взяти участь у розіграші, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
Розповсюджуйте, будь ласка, цей збір. Це дуже допоможе, бо зібрати потрібно якомога швидше. Пам‘ятайте, що репости несуть вагомий вклад і маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякую всім!
🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Захисникам!
03.03.202504:52
🟥3 березня 1912 року народився Лев Ребет. Згодом він стане одним із лідерів ОУН, братиме участь у проголошенні відновлення української державності у Львові 30 червня 1941-го.
Народився в Стрию у родині поштового урядовця Михайла Ребета та Катерини Недокіс. Під час навчання у Стрийській українській гімназії він захопився пластовим рухом, у 15 років став членом Української військової організації (УВО), у 17 – вступив до Організації українських націоналістів (ОУН), а за рік – очолив її провід у Стрийському повіті.
Після вбивства 15 червня 1934 року членами ОУН міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького Лева Ребета разом зі Степаном Бандерою, Миколою Лебедем, Ярославом Карпинцем та іншими діячами ОУН арештовує польська поліція. Однак за браком доказів Ребета відпускають. Невдовзі він очолює Крайову Екзекутиву ОУН на західноукраїнських землях, і, фактично, відновлює її діяльність, керує розвідкою ОУН. Ребет ще неодноразово затримувався польською поліцією за політичну діяльність. Паралельно він у 1938 році закінчив правничий факультет Львівського університету.
Після розколу ОУН у 1940 році на мельниківську і бандерівську, Лев Ребет підтримав Бандеру. Попри це, між ними існували протиріччя, які у 1954-му призвели до того, що Ребет та ще один член Проводу ОУН Зиновій Матла створили нові керівні органи Закордонних частин ОУН. Вони удвох так і продовжували очолювати організацію, через що членів цього крила охрестили «двійкарями».
Після проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акта відновлення Української Держави Лев Ребет став заступником голови уряду Ярослава Стецька. Коли ж у липні 1941 німці арештували Бандеру та Стецька, Ребет перебрав його обов’язки, ставши одночасно представником ОУН (б) в Українській Національній Раді у Львові, яку очолили доктор Кость Левицький та Митрополит Андрей Шептицький.
Але ця діяльність була нетривалою. Німці, не добившись від Бандери та Стецька відкликання Акту відновлення Української Держави, розпочали арешти інших українських діячів. Лева Ребета затримали 14 вересня 1941 року, і він три роки пробув у нацистському концтаборі Аушвіц. Після звільнення переїхав до Мюнхена, де на той час перебували більшість провідних діячів бандерівського руху.
В еміграції Лев Ребет працював в Українському вільному університеті у Мюнхені, у газеті «Українська трибуна», «Час» та «Сучасна Україна», очолював редакцію газети «Український самостійник». У 1949 році захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація», видав друком книги «Формування української нації» (1951), «Світло і тіні ОУН» (1954), «Теорія нації» (1956).
Радянські спецслужби полювали на Льва Ребета, вимагаючи його видачі за «співпрацю з нацистами». Було кілька невдалих спроб викрадення. Зрештою, 12 жовтня 1957 року у Мюнхені, на сходах будинку, де була редакція «Українського самостійника», агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціально сконструйованого пристрою вистрілив Ребету в обличчя струменем синильної кислоти. Специфіка її дії полягала в тому, що видимих слідів хімічного впливу на тілі не залишалося. Натомість, при вдиханні пари кислоти потрапляли в кров і спричиняли швидку смерть.
Відтак, лікарі причиною смерті Лева Ребета визначили серцеву недостатність. Утім це все було настільки підозріло, що прихильники Ребета навіть підозрювали у вбивстві «бандерівців». Ще більші підозри виникли, коли за два роки той же Богдан Сташинський подібним чином скоїв убивство Степана Бандери. Тоді він випустив подвійну порцію отрути, сліди якої були явно видні. Але обидві смерті так і лишалися загадкою, доки сам Сташинський, який у 1961-му втік із СРСР у Західний Берлін, не здався поліції і розповів усі подробиці цієї спецоперації. На запитання судді: «Чому ви вбили першим Ребета, а не Бандеру?», Сташинський відповів: «Тому що Лев Ребет був небезпечніший для СРСР, ніж Бандера».
Лева Ребета поховали в Мюнхені. У 2010 році його разом з дружиною, Дарією Цісик-Ребет, урочисто перепоховали на Личаківському кладовищі у Львові.
На світлині Лев Ребет під час перебування в концтаборі Аушвіц.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Народився в Стрию у родині поштового урядовця Михайла Ребета та Катерини Недокіс. Під час навчання у Стрийській українській гімназії він захопився пластовим рухом, у 15 років став членом Української військової організації (УВО), у 17 – вступив до Організації українських націоналістів (ОУН), а за рік – очолив її провід у Стрийському повіті.
Після вбивства 15 червня 1934 року членами ОУН міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького Лева Ребета разом зі Степаном Бандерою, Миколою Лебедем, Ярославом Карпинцем та іншими діячами ОУН арештовує польська поліція. Однак за браком доказів Ребета відпускають. Невдовзі він очолює Крайову Екзекутиву ОУН на західноукраїнських землях, і, фактично, відновлює її діяльність, керує розвідкою ОУН. Ребет ще неодноразово затримувався польською поліцією за політичну діяльність. Паралельно він у 1938 році закінчив правничий факультет Львівського університету.
Після розколу ОУН у 1940 році на мельниківську і бандерівську, Лев Ребет підтримав Бандеру. Попри це, між ними існували протиріччя, які у 1954-му призвели до того, що Ребет та ще один член Проводу ОУН Зиновій Матла створили нові керівні органи Закордонних частин ОУН. Вони удвох так і продовжували очолювати організацію, через що членів цього крила охрестили «двійкарями».
Після проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акта відновлення Української Держави Лев Ребет став заступником голови уряду Ярослава Стецька. Коли ж у липні 1941 німці арештували Бандеру та Стецька, Ребет перебрав його обов’язки, ставши одночасно представником ОУН (б) в Українській Національній Раді у Львові, яку очолили доктор Кость Левицький та Митрополит Андрей Шептицький.
Але ця діяльність була нетривалою. Німці, не добившись від Бандери та Стецька відкликання Акту відновлення Української Держави, розпочали арешти інших українських діячів. Лева Ребета затримали 14 вересня 1941 року, і він три роки пробув у нацистському концтаборі Аушвіц. Після звільнення переїхав до Мюнхена, де на той час перебували більшість провідних діячів бандерівського руху.
В еміграції Лев Ребет працював в Українському вільному університеті у Мюнхені, у газеті «Українська трибуна», «Час» та «Сучасна Україна», очолював редакцію газети «Український самостійник». У 1949 році захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація», видав друком книги «Формування української нації» (1951), «Світло і тіні ОУН» (1954), «Теорія нації» (1956).
Радянські спецслужби полювали на Льва Ребета, вимагаючи його видачі за «співпрацю з нацистами». Було кілька невдалих спроб викрадення. Зрештою, 12 жовтня 1957 року у Мюнхені, на сходах будинку, де була редакція «Українського самостійника», агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціально сконструйованого пристрою вистрілив Ребету в обличчя струменем синильної кислоти. Специфіка її дії полягала в тому, що видимих слідів хімічного впливу на тілі не залишалося. Натомість, при вдиханні пари кислоти потрапляли в кров і спричиняли швидку смерть.
Відтак, лікарі причиною смерті Лева Ребета визначили серцеву недостатність. Утім це все було настільки підозріло, що прихильники Ребета навіть підозрювали у вбивстві «бандерівців». Ще більші підозри виникли, коли за два роки той же Богдан Сташинський подібним чином скоїв убивство Степана Бандери. Тоді він випустив подвійну порцію отрути, сліди якої були явно видні. Але обидві смерті так і лишалися загадкою, доки сам Сташинський, який у 1961-му втік із СРСР у Західний Берлін, не здався поліції і розповів усі подробиці цієї спецоперації. На запитання судді: «Чому ви вбили першим Ребета, а не Бандеру?», Сташинський відповів: «Тому що Лев Ребет був небезпечніший для СРСР, ніж Бандера».
Лева Ребета поховали в Мюнхені. У 2010 році його разом з дружиною, Дарією Цісик-Ребет, урочисто перепоховали на Личаківському кладовищі у Львові.
На світлині Лев Ребет під час перебування в концтаборі Аушвіц.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
27.02.202505:11
🟥❤️🩹Згадаймо молоду українську патріотку Наталю Винників. Її мужність і героїчна постава зафіксовані в архівних документах карателів НКВД.
Народилася 2 лютого 1920 р. у Винниках біля Львова, навчалася у львівській гімназії ім. Кокорудзів, де очолювала юнацьку шкільну організацію ОУН, мала псевдо «Ада». Патріотична львівська молодь гуртувалася для боротьби проти поневолення польських окупантів.
Коли на Галичину прийшли радянські «визволителі», НКВД користувалося архівами польської поліції, звідки черпало інформацію про українських патріотів, неблагонадійних для польської влади, і зразу ж визнавало їх і своїми ворогами.
У результаті органи НКВД у 1940 р. провели у Львові тотальні арешти української інтелігенції та ініціювали показовий політичний процес, що дістав назву «Процесу 59-ти» за кількістю підсудних.
Яскравим був виступ на суді 20-річної Наталки Винників, яка відважно заявила: 💬"Я, будучи націоналісткою, яка б не була чужа держава, буду боротись за створення самостійної України! А раз тут совєтська влада, я свідомо боролась проти неї".
Таку позицію займала і під час слідства, не зважаючи на катування.
За таку стійкість і зізнання про приналежність до ОУН та любов до України Наталка Винників була засуджена на кару смерті – до розстрілу. Потім розстріл було замінено на 10 років концтаборів і 5 років позбавлення волі та відправлено до Бердичівської тюрми, звідки в час воєнних подій у липні 1941 року їй разом з групою в’язнів вдалося втекти.
Після втечі з тюрми продовжує боротьбу в рядах ОУН, тепер вже проти німецьких окупантів. З похідними групами була направлена на Схід України.
🕯Розстріляна нацистами 9 лютого 1942 року у Бабиному Яру.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Народилася 2 лютого 1920 р. у Винниках біля Львова, навчалася у львівській гімназії ім. Кокорудзів, де очолювала юнацьку шкільну організацію ОУН, мала псевдо «Ада». Патріотична львівська молодь гуртувалася для боротьби проти поневолення польських окупантів.
Коли на Галичину прийшли радянські «визволителі», НКВД користувалося архівами польської поліції, звідки черпало інформацію про українських патріотів, неблагонадійних для польської влади, і зразу ж визнавало їх і своїми ворогами.
У результаті органи НКВД у 1940 р. провели у Львові тотальні арешти української інтелігенції та ініціювали показовий політичний процес, що дістав назву «Процесу 59-ти» за кількістю підсудних.
Яскравим був виступ на суді 20-річної Наталки Винників, яка відважно заявила: 💬"Я, будучи націоналісткою, яка б не була чужа держава, буду боротись за створення самостійної України! А раз тут совєтська влада, я свідомо боролась проти неї".
Таку позицію займала і під час слідства, не зважаючи на катування.
За таку стійкість і зізнання про приналежність до ОУН та любов до України Наталка Винників була засуджена на кару смерті – до розстрілу. Потім розстріл було замінено на 10 років концтаборів і 5 років позбавлення волі та відправлено до Бердичівської тюрми, звідки в час воєнних подій у липні 1941 року їй разом з групою в’язнів вдалося втекти.
Після втечі з тюрми продовжує боротьбу в рядах ОУН, тепер вже проти німецьких окупантів. З похідними групами була направлена на Схід України.
🕯Розстріляна нацистами 9 лютого 1942 року у Бабиному Яру.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
24.02.202504:50
Так о 4 ранку 24 лютого 2022 року на пункті пропуску "Каланчак" з Криму почалось повномасштабне вторгнення колон військової техніки армії московських окупантів в Україну. Так було й на інших напрямках.
Пам'ятаємо тих, хто віддав життя за незалежність, боремось далі. Ми неодмінно вистоїмо. Україна буде. Тримаймо стрій, і всі працюймо на перемогу.
Пам'ятаємо тих, хто віддав життя за незалежність, боремось далі. Ми неодмінно вистоїмо. Україна буде. Тримаймо стрій, і всі працюймо на перемогу.
22.02.202505:28
🕯🇺🇦Цього дня, деcять років тому, у Харкові, під час ходи в пам'ять героїв Небесної сотні стався теракт, в результаті якого загинули чотири учасника маршу.
22 лютого 2015 року, в Харкові на річницю Революції Гідності активісти планували провести багатолюдний Марш Гідності. Учасники акції мали пройти від Палацу спорту до площі Конституції, де повинна була відбутися панахида за загиблими під час подій Євромайдану.
Проте, під час збору учасників біля будівлі Палацу спорту о 13:10 терористами дистанційно була підірвана саморобна бомба на основі протипіхотної міни, яка була начинена уражаючими елементами.
Внаслідок вибуху на місці загинули харківський активіст Євромайдану Ігор Толмачов, підполковник поліції Вадим Рибальченко. Наступного дня помер 15-річний Данило Дідик, котрий отримав тяжку черепно-мозкову травму і впав у кому. 24 лютого помер ще один поранений - 18-річний студент Микола Мельничук. Крім того, було поранено 9 осіб.
Після теракту РНБО України оголосила в Харкові вищий рівень терористичної загрози і повідомила про початок проведення антитерористичної операції в місті. За фактом вибуху прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 258 КК України «Терористичний акт».
Вже 26 лютого 2015 року СБУ затримала трьох харків'ян: Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького, Сергія Башликова. Їм було оголошено підозру за ч. 3 ст. 258 (терористичний акт) і ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) КК. За даними силовиків, їх завербували російські спецслужби, вони проходили підготовку в Бєлгороді, і за теракт мали отримати 10 тис. доларів.
22 квітня 2015 року обвинувальний акт доправили до Фрунзенського райсуду Харкова. Суд тривав 4,5 роки. Зрештою 28 грудня 2019 року обвинувачених у теракті біля Палацу спорту було визнано винними і засуджено до довічного ув'язнення, але суд одразу змінив запобіжний захід на особисте зобов'язання та звільнив їх. Наступного дня, всіх трьох засуджених передали росії під час обміну полоненими.
🕯Загиблі активіст Ігор Толмачов і міліціонер Вадим Рибальченко були посмертно нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 22 лютого 2016 року в Харкові на проспекті Петра Григоренка поблизу місця скоєння теракту був відкритий пам’ятний знак загиблим.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
22 лютого 2015 року, в Харкові на річницю Революції Гідності активісти планували провести багатолюдний Марш Гідності. Учасники акції мали пройти від Палацу спорту до площі Конституції, де повинна була відбутися панахида за загиблими під час подій Євромайдану.
Проте, під час збору учасників біля будівлі Палацу спорту о 13:10 терористами дистанційно була підірвана саморобна бомба на основі протипіхотної міни, яка була начинена уражаючими елементами.
Внаслідок вибуху на місці загинули харківський активіст Євромайдану Ігор Толмачов, підполковник поліції Вадим Рибальченко. Наступного дня помер 15-річний Данило Дідик, котрий отримав тяжку черепно-мозкову травму і впав у кому. 24 лютого помер ще один поранений - 18-річний студент Микола Мельничук. Крім того, було поранено 9 осіб.
Після теракту РНБО України оголосила в Харкові вищий рівень терористичної загрози і повідомила про початок проведення антитерористичної операції в місті. За фактом вибуху прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 258 КК України «Терористичний акт».
Вже 26 лютого 2015 року СБУ затримала трьох харків'ян: Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького, Сергія Башликова. Їм було оголошено підозру за ч. 3 ст. 258 (терористичний акт) і ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) КК. За даними силовиків, їх завербували російські спецслужби, вони проходили підготовку в Бєлгороді, і за теракт мали отримати 10 тис. доларів.
22 квітня 2015 року обвинувальний акт доправили до Фрунзенського райсуду Харкова. Суд тривав 4,5 роки. Зрештою 28 грудня 2019 року обвинувачених у теракті біля Палацу спорту було визнано винними і засуджено до довічного ув'язнення, але суд одразу змінив запобіжний захід на особисте зобов'язання та звільнив їх. Наступного дня, всіх трьох засуджених передали росії під час обміну полоненими.
🕯Загиблі активіст Ігор Толмачов і міліціонер Вадим Рибальченко були посмертно нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 22 лютого 2016 року в Харкові на проспекті Петра Григоренка поблизу місця скоєння теракту був відкритий пам’ятний знак загиблим.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
06.03.202509:16
🤝📩🤝❤️🩹Люба спільното, прошу всіх небайдужих долучитись гривнею до термінового збору для воїнів-гранатометників бойового розрахунку MK-19. Козакам терміново потрібна автівка, а саме пікап для виконання бойових завдань на фронті.
❗️Кожна пожертва є важливою. Кожні 20, 100, 1000 грн — це безцінний внесок у знищення ворожої техніки та особового складу окупантів та запорука збереження життя наших воїнів.
✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!
🎯 Ціль: 240 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/SsZ1qPr5G
💳Номер картки банки
4441111122095429
🌐Номер рахунку: UA513220010000026201355298781
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
💛Підтримайте важливий збір для наших захисників. Дякуємо кожному, хто долучився. Слава Україні!
❗️Кожна пожертва є важливою. Кожні 20, 100, 1000 грн — це безцінний внесок у знищення ворожої техніки та особового складу окупантів та запорука збереження життя наших воїнів.
✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!
🎯 Ціль: 240 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/SsZ1qPr5G
💳Номер картки банки
4441111122095429
🌐Номер рахунку: UA513220010000026201355298781
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
💛Підтримайте важливий збір для наших захисників. Дякуємо кожному, хто долучився. Слава Україні!
05.03.202504:55
🕯⚔️🟥5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка).
«Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині.
нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.
До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.
Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню.
В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.
Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою.
Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
«Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині.
нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.
До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.
Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню.
В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.
Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою.
Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
02.03.202505:11
🇺🇦📃❤️🩹 2 березня 1918 року вперше впроваджено українське громадянство. Малою радою УНР було прийнято закон про громадянство Української Народної Республіки.
Закон про реєстрацію громадянства УНР був прийнятий 4 березня 1918 р. Громадянином вважалась особа, яка народилася, постійно проживала на території України та отримала свідоцтво про належність до громадян УНР. Подвійне громадянство виключалося.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Закон про реєстрацію громадянства УНР був прийнятий 4 березня 1918 р. Громадянином вважалась особа, яка народилася, постійно проживала на території України та отримала свідоцтво про належність до громадян УНР. Подвійне громадянство виключалося.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
25.02.202508:36
🗺🇺🇦 Сьогодні, 25 лютого, 47 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва!
Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені».
Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон».
У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор.
«Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!»
Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він.
Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС.
Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід».
Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи.
Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню.
На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км.
Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією.
А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.
Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу.
Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор»
Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста.
❤️Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі (Татаров, Смірнов, Трухін, Баканов та ін.), + і вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені».
Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон».
У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор.
«Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!»
Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він.
Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС.
Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід».
Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи.
Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню.
На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км.
Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією.
А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.
Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу.
Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор»
Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста.
❤️Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі (Татаров, Смірнов, Трухін, Баканов та ін.), + і вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
23.02.202505:05
🤡 23 фєвраля 1918 щойно утворена армія російських більшовиків зазнала поразки від німецьких військ під Нарвою.
Пізніше у совєцькій росії з'явився міф про "перемогу над німцями" із встановленням свята «23 фєвраля», яке було проголошено святковим днем у 1922 році. Після створення срср воно стало загальносоюзним. Спочатку свято мало назву “дєнь красной арміі і флота”, з 1946 року – “деєнь совєцкой арміі і воєнно-морского флота”.
Для пояснення саме такої дати іосіф сталін у 1938 році запустив в обіг вигадку про “перемоги під Псковом і Нарвою”. У тезах для пропагандистів до 20-річчя ркка і вмф було відзначено: 🤡“Під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на революційний петроград було призупинено”.
Підкреслимо – тоді йшлося лише про “рішучу відсіч” і “призупинення”. У подальшому це неправдиве пропагандистське пояснення вживалося на сторінках “Короткого курсу історії вкп(б)”, який тільки за часів сталіна видали й перевидали загальним накладом у майже 43 млн. примірників. В умовах Другої світової війни, аби історичними прикладами надихнути громадян срср до боротьби з нацистською Німеччиною, вже з’явилося формулювання про “цілковитий розгром німецьких загарбників під Псковом і Нарвою 23 фєвраля 1918”. Ця теза підтримувалася совєцькою пропагандою аж до самого краху срср.
Як завжди, вся пропагандистська основа совка та росії — цілком фейкова та безглузда.
Пізніше у совєцькій росії з'явився міф про "перемогу над німцями" із встановленням свята «23 фєвраля», яке було проголошено святковим днем у 1922 році. Після створення срср воно стало загальносоюзним. Спочатку свято мало назву “дєнь красной арміі і флота”, з 1946 року – “деєнь совєцкой арміі і воєнно-морского флота”.
Для пояснення саме такої дати іосіф сталін у 1938 році запустив в обіг вигадку про “перемоги під Псковом і Нарвою”. У тезах для пропагандистів до 20-річчя ркка і вмф було відзначено: 🤡“Під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на революційний петроград було призупинено”.
Підкреслимо – тоді йшлося лише про “рішучу відсіч” і “призупинення”. У подальшому це неправдиве пропагандистське пояснення вживалося на сторінках “Короткого курсу історії вкп(б)”, який тільки за часів сталіна видали й перевидали загальним накладом у майже 43 млн. примірників. В умовах Другої світової війни, аби історичними прикладами надихнути громадян срср до боротьби з нацистською Німеччиною, вже з’явилося формулювання про “цілковитий розгром німецьких загарбників під Псковом і Нарвою 23 фєвраля 1918”. Ця теза підтримувалася совєцькою пропагандою аж до самого краху срср.
Як завжди, вся пропагандистська основа совка та росії — цілком фейкова та безглузда.
21.02.202518:23
💛Підтримайте важливий збір для наших захисників. Дякуємо кожному, хто долучився.
Показано 1 - 24 із 2399
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.