
Це AMES: коментарі, оцінки, погляди
Інформація, коментарі, оцінки, погляди від Українського центру близькосхідних досліджень у співпраці з Інститутом сходознавства ім. А. Кримського НАН України
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуЛют 07, 2025
Додано до TGlist
Черв 17, 2023Прикріплена група
Підписників
6 262
24 год.
33-0.5%Тиждень
86-1.4%Місяць
306-4.7%
Індекс цитування
25
Згадок1Репостів на каналах0Згадок на каналах1
Середнє охоплення 1 допису
1 530
12 год.3160%24 год.1 530
11.4%48 год.1 2140%
Залученість (ER)
1.02%
Репостів15Коментарів0Реакцій9
Залученість за охопленням (ERR)
21.81%
24 год.0%Тиждень
17.48%Місяць
1.26%
Охоплення 1 рекл. допису
11 039
1 год.920.83%1 – 4 год.5424.91%4 - 24 год.9 85789.29%
Всього дописів за 24 години
7
Динаміка
3
Останні публікації в групі "Це AMES: коментарі, оцінки, погляди"


21.04.202515:42
21.04.202515:42
Через постійні збиття Хуситами, США втратили у Ємені ударних безпілотників на більш ніж півмільярда доларів
🇺🇸🇾🇪🚀
Мова йде про постійні збиття єменським повстанським рухом "Ансар Аллах" (вони ж Хусити) американських бойових БПЛА MQ-9 Reaper. Оскільки кожен з них коштує по $30 млн, то загальні збитки вже склали понад $600 млн.
Чому так багато? Ну, Хусити збили не один, а вже шість з 3 березня поточного року - початку нової операції США проти Хуситів. Це на додачу до 16, збитих з 2023 року. Причому, Штати мали лише 230 цих машин у арсеналі.
Українцям, які щоденно потерпають від атак іранських дронів типу Shahed, може бути цікаво дізнатись, як саме Хуситам, які не володіють якимись передовими технологіями, вдається успішно збивати передову техніку американців.
Секрет у спеціальних зенітних установках, які достатньо малі, щоб вміститися у кузові пікапа, а також мобільній оптиці та системі радарів, яку можна розгорнути та згорнути за хвилини і накивати п'ятами, перш ніж потрапити під вогонь у відповідь.
Оптика і радари часто перероблені з тієї техни, що була: залишеної армією Ємену, іранських та китайських запчастин.
🇨🇭В ходу навіть швейцарський радар "Супер Фледермаус" з 1960х, досі придатний для базового відстеження цілі.
🇮🇷 Є іранські системи, здатні стежити за кількома цілями на висоті до 10,6 км і на відстані до 90 км.
📡 Далі у бій вступає "Наба", яка фіксує знайдені цілі - в нашому випадку американські дрони - і керує ракетами з інфрачервоними датчиками і кількома рівнями захисту від перешкод.
Ракети, здебільшого перероблені радянські 2К12 "Куб", вилітають з турбореактивних установок "Сакр" і збивають БПЛА.
Головна причина, чому так відбувається? На відміну від літаків-винищувачів чи сучасних крилатих ракет, MQ-9 Reaper - доволі важкі і повільні дрони, що дозволяє знищувати їх з близької відстані навіть списаними у всьому іншому світі засобами. Система ППО Ємену напрочуд стійка, мобільна та сповна користується великою територією Ємену та його складним рельєфом, де легко сховатися відразу після пострілу
🇺🇸🇾🇪🚀
Мова йде про постійні збиття єменським повстанським рухом "Ансар Аллах" (вони ж Хусити) американських бойових БПЛА MQ-9 Reaper. Оскільки кожен з них коштує по $30 млн, то загальні збитки вже склали понад $600 млн.
Чому так багато? Ну, Хусити збили не один, а вже шість з 3 березня поточного року - початку нової операції США проти Хуситів. Це на додачу до 16, збитих з 2023 року. Причому, Штати мали лише 230 цих машин у арсеналі.
Українцям, які щоденно потерпають від атак іранських дронів типу Shahed, може бути цікаво дізнатись, як саме Хуситам, які не володіють якимись передовими технологіями, вдається успішно збивати передову техніку американців.
Секрет у спеціальних зенітних установках, які достатньо малі, щоб вміститися у кузові пікапа, а також мобільній оптиці та системі радарів, яку можна розгорнути та згорнути за хвилини і накивати п'ятами, перш ніж потрапити під вогонь у відповідь.
Оптика і радари часто перероблені з тієї техни, що була: залишеної армією Ємену, іранських та китайських запчастин.
🇨🇭В ходу навіть швейцарський радар "Супер Фледермаус" з 1960х, досі придатний для базового відстеження цілі.
🇮🇷 Є іранські системи, здатні стежити за кількома цілями на висоті до 10,6 км і на відстані до 90 км.
📡 Далі у бій вступає "Наба", яка фіксує знайдені цілі - в нашому випадку американські дрони - і керує ракетами з інфрачервоними датчиками і кількома рівнями захисту від перешкод.
Ракети, здебільшого перероблені радянські 2К12 "Куб", вилітають з турбореактивних установок "Сакр" і збивають БПЛА.
Головна причина, чому так відбувається? На відміну від літаків-винищувачів чи сучасних крилатих ракет, MQ-9 Reaper - доволі важкі і повільні дрони, що дозволяє знищувати їх з близької відстані навіть списаними у всьому іншому світі засобами. Система ППО Ємену напрочуд стійка, мобільна та сповна користується великою територією Ємену та його складним рельєфом, де легко сховатися відразу після пострілу


21.04.202513:15
Видалено21.04.202513:24


21.04.202513:15
21.04.202513:14
Інтерв'ю співзасновника Центра Близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса арабському інформаційному агентству Erem News
- На вашу думку... Які реальні цілі стоять за підписанням меморандуму про взаєморозуміння між Вашингтоном і Києвом, зосередженого виключно на підземних ресурсах без жодних посилань на гарантії безпеки, незважаючи на триваючу війну?
І.С. На мою думку мова йде про процес, який має на меті підтримання комунікації Києва з Вашингтоном з огляду на політику президента Трампа. Не факт, що цей процес врешті решт завершиться позитивним результатом - підписанням взаємовигідної угоди. Станом на зараз ця угода має скоріше політичний ніж економічний характер, це демонстрація намірів ніж конкретний план і без гарантій безпеки, як ви правильно зазначили, вона працювати не буде. Більше того, малоймовірно, що угода у будь-якому вигляді буде укладена без встановлення режиму припинення вогню і реалізації Вашингтоном погроз «умити руки». Очевидно, що майбутньому зміст угоди, у разі якщо вона буде підписана, може бути переглянута через порушення США своїх міжнародних зобов’язань в рамках Будапештського меморандуму. Тобто я не розглядаю цей меморандум чи навіть угоду як фінальний продукт.
- У світлі переговорів з Москвою, що зайшли в глухий кут, і погіршення військової ситуації Києва. Чи є ця угода прелюдією до ширшої економічної угоди між Вашингтоном і Києвом, чи це спроба забезпечити вплив США у післявоєнний період?
І.С. Важко сказати про що насправді думає Трамп. Мені здається, що він просто хоче продати її своїм виборцям як успішне виконання своїх обіцянок. Давайте не забувати, що більшість дій Трампа сьогодні обумовлені підготовкою до виборів 2026 року. Отже він поводить себе так само як робив це раніше, коли підписував абсолютно слабку угоду з талібами. Головне швидкий короткочасний ефект. Не погоджуюся, що військова ситуація погіршилася, вона скоріше ускладнилася через політику Трампа.
- Ярослав Железняк, член українського парламенту, підкреслив, що угода не містить жодних пунктів. Він підкреслив, що угода не містить жодних безпекових положень. Чому і чи свідчить це про зниження довіри США до спроможності Києва втримати ситуацію на місцях?
І.С. Не думаю. Я розглядаю зміну політики Трампа як реалізацію його уявлень про місце США в світі. Ці уявлення густо замішані на американському ресентименті. З безпекової точки зору ситуація не змінилася. Українська армія зупинила російський наступ і виснажила російську армію.
- Умови угоди передбачають створення спільного інвестиційного фонду, до якого Київ сплачуватиме кошти від експлуатації своїх ресурсів. Чи бачите ви в цьому загрозу економічному суверенітету України?
І.С. Знов таки, давайте дочекаємося фінальної версії угоди, оскільки навколо цього дуже багато спекуляцій. Сумнівно, що Україна погодиться серйозно розглядати цю угоду, якщо там будуть лише односторонні зобов’язання нашої країни.
- З юридичної точки зору... Яке майбутнє суверенітету України над її підземними ресурсами, якщо ця угода буде реалізована?
І.С. Суверенітет гарантується не угодами, а українською армією.
- І, нарешті, як Москва контролюватиме цю угоду?
І.С. Не бачу варіантів, які б давали бодай якусь можливість росії отримати контроль над цим процесом.
- На вашу думку... Які реальні цілі стоять за підписанням меморандуму про взаєморозуміння між Вашингтоном і Києвом, зосередженого виключно на підземних ресурсах без жодних посилань на гарантії безпеки, незважаючи на триваючу війну?
І.С. На мою думку мова йде про процес, який має на меті підтримання комунікації Києва з Вашингтоном з огляду на політику президента Трампа. Не факт, що цей процес врешті решт завершиться позитивним результатом - підписанням взаємовигідної угоди. Станом на зараз ця угода має скоріше політичний ніж економічний характер, це демонстрація намірів ніж конкретний план і без гарантій безпеки, як ви правильно зазначили, вона працювати не буде. Більше того, малоймовірно, що угода у будь-якому вигляді буде укладена без встановлення режиму припинення вогню і реалізації Вашингтоном погроз «умити руки». Очевидно, що майбутньому зміст угоди, у разі якщо вона буде підписана, може бути переглянута через порушення США своїх міжнародних зобов’язань в рамках Будапештського меморандуму. Тобто я не розглядаю цей меморандум чи навіть угоду як фінальний продукт.
- У світлі переговорів з Москвою, що зайшли в глухий кут, і погіршення військової ситуації Києва. Чи є ця угода прелюдією до ширшої економічної угоди між Вашингтоном і Києвом, чи це спроба забезпечити вплив США у післявоєнний період?
І.С. Важко сказати про що насправді думає Трамп. Мені здається, що він просто хоче продати її своїм виборцям як успішне виконання своїх обіцянок. Давайте не забувати, що більшість дій Трампа сьогодні обумовлені підготовкою до виборів 2026 року. Отже він поводить себе так само як робив це раніше, коли підписував абсолютно слабку угоду з талібами. Головне швидкий короткочасний ефект. Не погоджуюся, що військова ситуація погіршилася, вона скоріше ускладнилася через політику Трампа.
- Ярослав Железняк, член українського парламенту, підкреслив, що угода не містить жодних пунктів. Він підкреслив, що угода не містить жодних безпекових положень. Чому і чи свідчить це про зниження довіри США до спроможності Києва втримати ситуацію на місцях?
І.С. Не думаю. Я розглядаю зміну політики Трампа як реалізацію його уявлень про місце США в світі. Ці уявлення густо замішані на американському ресентименті. З безпекової точки зору ситуація не змінилася. Українська армія зупинила російський наступ і виснажила російську армію.
- Умови угоди передбачають створення спільного інвестиційного фонду, до якого Київ сплачуватиме кошти від експлуатації своїх ресурсів. Чи бачите ви в цьому загрозу економічному суверенітету України?
І.С. Знов таки, давайте дочекаємося фінальної версії угоди, оскільки навколо цього дуже багато спекуляцій. Сумнівно, що Україна погодиться серйозно розглядати цю угоду, якщо там будуть лише односторонні зобов’язання нашої країни.
- З юридичної точки зору... Яке майбутнє суверенітету України над її підземними ресурсами, якщо ця угода буде реалізована?
І.С. Суверенітет гарантується не угодами, а українською армією.
- І, нарешті, як Москва контролюватиме цю угоду?
І.С. Не бачу варіантів, які б давали бодай якусь можливість росії отримати контроль над цим процесом.


21.04.202510:06
21.04.202510:06
Відійшов у засвіти Папа Римський Франциск Перший. Що характерно, через день виголошення промови, у якій закликав до миру у Секторі Газа. Але Близькому Сходу він запам'ятався не лише цим. Ось п'ять інших прикладів:
1) У жовтні 2023 року, після початку війни Ізраїля з Хамасом, встановив майже щоденну комунікацію зі священиком Габріелем Романеллі, який служив у єдиній в Газі католицькій церкві
2) Здійснив багато поїздок до регіону, зокрема у такі країни, як Ірак (2021), Об'єднані Арабські Емірати (2019), Палестина та Йорданія (2014)
3) Виступав за релігійну свободу у регіоні, зокрема у шиїтському Ірані. Хоча й утримувався від відкритої критики режиму аятолл
4) Відслужив першу католицьку месу у регіоні Близького Сходу. Це сталося у 2019 році в ОАЕ
5) Молився на руїнах міста Мосул у Іраку, яке щойно було звільнено від бойовиків "Ісламської держави". Для цього, Папа Франциск був змушений порушити протоколи власної служби безпеки
Наразі, на Близькому Сході проживає приблизно 2,7 млн католиків, здебільшого у Лівані. Християнство у цьому регіоні має прадавню історію, яка сходить до перших апостолів Христа
1) У жовтні 2023 року, після початку війни Ізраїля з Хамасом, встановив майже щоденну комунікацію зі священиком Габріелем Романеллі, який служив у єдиній в Газі католицькій церкві
2) Здійснив багато поїздок до регіону, зокрема у такі країни, як Ірак (2021), Об'єднані Арабські Емірати (2019), Палестина та Йорданія (2014)
3) Виступав за релігійну свободу у регіоні, зокрема у шиїтському Ірані. Хоча й утримувався від відкритої критики режиму аятолл
4) Відслужив першу католицьку месу у регіоні Близького Сходу. Це сталося у 2019 році в ОАЕ
5) Молився на руїнах міста Мосул у Іраку, яке щойно було звільнено від бойовиків "Ісламської держави". Для цього, Папа Франциск був змушений порушити протоколи власної служби безпеки
Наразі, на Близькому Сході проживає приблизно 2,7 млн католиків, здебільшого у Лівані. Християнство у цьому регіоні має прадавню історію, яка сходить до перших апостолів Христа
21.04.202506:47
Христос Воскрес! Представляємо аналіз переговорів між Іраном та США з української перспективи.
🇮🇷🇺🇸🇺🇦
Хоча ми не є безпосередніми учасниками цих переговорів, їхні результати можуть вплинути на глобальну геополітику, енергетичні ринки, регіональну безпеку та міжнародну підтримку України в умовах війни з росією.
В цілому, треба зазначити, що успіх переговорів може позитивно відбитися на наших перспективах, хоча вистачає і ризиків.
Почнемо з економічних аспектів.
🛢Ціни на нафту, від яких у значній мірі (кажуть до 30%) залежить наповнюваність російського бюджету.
Якщо зняття санкцій з Ірану дозволить Тегерану повернутися на глобальний ринок нафти, то він значно збільшить власний експорт і ціна за барель впаде ще нижче. В принципі, іранський обсяг може зрости до 3–4 млн барелів, але станеться це не одномоментно, на жаль.
Отже ми можемо отримати економію від імпорту, що особливо важливо в умовах війни та обмежених бюджетних ресурсів. Зниження цін на нафту, ще послабить економіку росії.
Куди ж без геополітики 🌎
Переговори між Іраном і США зачіпають інтереси росії, Китаю, Ізраїлю та європейських країн.
Деякі з них є ключовими гравцями у війні в Україні. Успіх чи провал переговорів може змінити баланс сил у регіоні та вплинути на міжнародну підтримку України 🇺🇦✊
Маємо сумніви, що росія зможе докласти достатньо зусиль, щоб значно посилити Іран. Максимум, на що вона здатна - активно виступати проти активізації механізму "snapback",* що діятиме до осені 2025 року.
* механізм "snapback" - пункт у резолюції Радбезу ООН 2231, який пролобіювала адміністрація Барака Обами у 2015 році. Якщо Іран не виконуватиме своїх зобов'язань по Спільному Всеосяжному Плану Дій (СВПД), то проти нього повернуть всі санкції (зроблять їхній snapback), зняті за підписання ядерної угоди
Втім все одно частину своїх ресурсів росія в рамках союзницьких зобов’язань Ірану передає. Якщо угода буде досягнута, росія може втратити частину впливу на Іран, що в принципі не так і погано.
Успішна угода може дозволити Європі (сумніви щодо США) перерозподілити дипломатичні та фінансові ресурси на підтримку України, оскільки іранське питання перестане бути пріоритетом.
‼️Однак, що ми вже не раз спостерігали за ці два роки, провал переговорів і ескалація на Близькому Сході можуть відвернути увагу Заходу від України, зменшивши військову та економічну допомогу.
Є шанси, що переговори можуть вплинути на готовність Ірану підтримувати росію.
Якщо угода призведе до зняття санкцій і нормалізації відносин Ірану із Заходом, Тегеран може скоротити постачання зброї росії через тиск США та Європи.
Зворотна сторона медалі – провал переговорів.
☣ Якщо США чи Ізраїль виконають свої погрози, це може спровокувати Іран до прискорення ядерної програми або активнішого постачання зброї росії, зокрема ракет, які можуть бути використані проти України.
Тобто, все як завжди складно.
✅ Позитивний сценарій (угода, зняття санкцій, зниження цін на нафту, скорочення підтримки Ірану для росії) може полегшити економічний і військовий тиск на Україну.
❌ Втім негативний сценарій (провал переговорів, ескалація на Близькому Сході, активізація Ірану як союзника росії) може відвернути ресурси Заходу та посилити загрози для України.
Що тут можна порадити Україні, враховуючи, що ми практично розірвали будь-які відносини з Тегераном?
Було б непогано лобіювати через західних партнерів, які так чи інакше залучені у цей процес, ідею, щоб будь-яка угода має включати умови щодо припинення військової співпраці Ірану з росією.
🇮🇷🇺🇸🇺🇦
Хоча ми не є безпосередніми учасниками цих переговорів, їхні результати можуть вплинути на глобальну геополітику, енергетичні ринки, регіональну безпеку та міжнародну підтримку України в умовах війни з росією.
В цілому, треба зазначити, що успіх переговорів може позитивно відбитися на наших перспективах, хоча вистачає і ризиків.
Почнемо з економічних аспектів.
🛢Ціни на нафту, від яких у значній мірі (кажуть до 30%) залежить наповнюваність російського бюджету.
Якщо зняття санкцій з Ірану дозволить Тегерану повернутися на глобальний ринок нафти, то він значно збільшить власний експорт і ціна за барель впаде ще нижче. В принципі, іранський обсяг може зрости до 3–4 млн барелів, але станеться це не одномоментно, на жаль.
Отже ми можемо отримати економію від імпорту, що особливо важливо в умовах війни та обмежених бюджетних ресурсів. Зниження цін на нафту, ще послабить економіку росії.
Зі свого боку, Україна може опосередковано виграти від диверсифікації джерел енергії на глобальному ринку, але це залежить від того, чи зможе вона скористатися зниженням цін для укладення вигідних контрактів.
Куди ж без геополітики 🌎
Переговори між Іраном і США зачіпають інтереси росії, Китаю, Ізраїлю та європейських країн.
Деякі з них є ключовими гравцями у війні в Україні. Успіх чи провал переговорів може змінити баланс сил у регіоні та вплинути на міжнародну підтримку України 🇺🇦✊
Маємо сумніви, що росія зможе докласти достатньо зусиль, щоб значно посилити Іран. Максимум, на що вона здатна - активно виступати проти активізації механізму "snapback",* що діятиме до осені 2025 року.
* механізм "snapback" - пункт у резолюції Радбезу ООН 2231, який пролобіювала адміністрація Барака Обами у 2015 році. Якщо Іран не виконуватиме своїх зобов'язань по Спільному Всеосяжному Плану Дій (СВПД), то проти нього повернуть всі санкції (зроблять їхній snapback), зняті за підписання ядерної угоди
Втім все одно частину своїх ресурсів росія в рамках союзницьких зобов’язань Ірану передає. Якщо угода буде досягнута, росія може втратити частину впливу на Іран, що в принципі не так і погано.
Успішна угода може дозволити Європі (сумніви щодо США) перерозподілити дипломатичні та фінансові ресурси на підтримку України, оскільки іранське питання перестане бути пріоритетом.
‼️Однак, що ми вже не раз спостерігали за ці два роки, провал переговорів і ескалація на Близькому Сході можуть відвернути увагу Заходу від України, зменшивши військову та економічну допомогу.
Є шанси, що переговори можуть вплинути на готовність Ірану підтримувати росію.
Якщо угода призведе до зняття санкцій і нормалізації відносин Ірану із Заходом, Тегеран може скоротити постачання зброї росії через тиск США та Європи.
Зворотна сторона медалі – провал переговорів.
☣ Якщо США чи Ізраїль виконають свої погрози, це може спровокувати Іран до прискорення ядерної програми або активнішого постачання зброї росії, зокрема ракет, які можуть бути використані проти України.
Тобто, все як завжди складно.
✅ Позитивний сценарій (угода, зняття санкцій, зниження цін на нафту, скорочення підтримки Ірану для росії) може полегшити економічний і військовий тиск на Україну.
❌ Втім негативний сценарій (провал переговорів, ескалація на Близькому Сході, активізація Ірану як союзника росії) може відвернути ресурси Заходу та посилити загрози для України.
Що тут можна порадити Україні, враховуючи, що ми практично розірвали будь-які відносини з Тегераном?
Було б непогано лобіювати через західних партнерів, які так чи інакше залучені у цей процес, ідею, щоб будь-яка угода має включати умови щодо припинення військової співпраці Ірану з росією.


20.04.202512:21
20.04.202512:21
На фоні триваючої війни, Ізраїль має серйозні проблеми з комплектацією батальйонів.
Чисельність батів Армії оборони Ізраїлю (ца-алю) коливається від 50% до максимум 70%. Стабільний показник, за менше ніж півтора року сухопутної операції в Секторі Газа - половина особового складу. На його зменшення також впливають бойові та небойові втрати, втома і виснаження. Все це дуже добре відомо і українським бійцям.
Виклик на службу резервістів у Ізраїлі обов'язковий, але для багатьох він вже 4-й за 1,5 роки, тож все частіше можна почути дуже обґрунтовані підстави не з'являтися. Досвідчені командири батальйонів, зі свого боку, мають вагомі підстави не піднімати зайвий галас щодо тих, хто не з'явився на виклик: "Вони віддали все і билися 300 днів. Ми не можемо звинувачувати їх".
Проблема в тому, що цілі війни жодним чином не досягнуті: армія Ізраїлю не контролює весь Сектор Газа, певна кількість заручників досі в полоні Хамасу, який досі далеко не переможений.
Більше того, ці терористи вже відновили свою довоєнну кількість, хай і набором "тих, хто вижив" значно гіршої якості. Але це все одно десятки тисяч бійців.
З війною, яка триває довше і довше, мотивація особового складу падатиме все нижче. Оскільки фокус з інтенсивних бойових дій переміщається на здебільшого охорону "коридорів" всередині Гази, утриманні постів в Лівані або ж антитерору на Західному березі, багато загартованих в бою резервістів відмовляються це робити.
Таким чином, певні загони залишаються узагалі без командирів, а значить - і без дозволів на ротації для тих, хто все ж на виклик з'являється, жертвуючи навчанням, роботою, стосунками в родинах.
Армія оборони Ізраїлю змушена викручуватися, застосовуючи пошук через соцмережі (здебільшого WhatsApp), фінансову винагороду і систему "тиждень в строю, тиждень вдома" до бойових підрозділів, хоча раніше вона вважалася виключно тиловою.
Втім, дехто виступає проти таких фінансових заохочень. Ніби це перетворює "народну армію" Ізраїлю, засновану на сіонізмі, гордості та добровільності, на простих контрактників,які можуть мати гірший рівень підготовки та моральних якостей. Але командири, яких опитало видання Haaretz, готові з цим миритися, щоб хоч якось набрати людей.
Втім, з бажанням Беньяміна Нетаньягу вести війну "до повної перемоги", невідомо, скільки ще протримається і ця система, поки ще більше військових відмовляться служити.
Проблема могла би бути, принаймні частково, вирішена службою ультрарелігійних громадян з єшив (єшиботників), але більшість з них успішно уникають призову, спираючись на свої партії в уряді Нетаньягу, які погрожують вийти з його складу, якщо єшиботників змусять служити на рівні з усіма в країні
Чисельність батів Армії оборони Ізраїлю (ца-алю) коливається від 50% до максимум 70%. Стабільний показник, за менше ніж півтора року сухопутної операції в Секторі Газа - половина особового складу. На його зменшення також впливають бойові та небойові втрати, втома і виснаження. Все це дуже добре відомо і українським бійцям.
Виклик на службу резервістів у Ізраїлі обов'язковий, але для багатьох він вже 4-й за 1,5 роки, тож все частіше можна почути дуже обґрунтовані підстави не з'являтися. Досвідчені командири батальйонів, зі свого боку, мають вагомі підстави не піднімати зайвий галас щодо тих, хто не з'явився на виклик: "Вони віддали все і билися 300 днів. Ми не можемо звинувачувати їх".
Проблема в тому, що цілі війни жодним чином не досягнуті: армія Ізраїлю не контролює весь Сектор Газа, певна кількість заручників досі в полоні Хамасу, який досі далеко не переможений.
Більше того, ці терористи вже відновили свою довоєнну кількість, хай і набором "тих, хто вижив" значно гіршої якості. Але це все одно десятки тисяч бійців.
З війною, яка триває довше і довше, мотивація особового складу падатиме все нижче. Оскільки фокус з інтенсивних бойових дій переміщається на здебільшого охорону "коридорів" всередині Гази, утриманні постів в Лівані або ж антитерору на Західному березі, багато загартованих в бою резервістів відмовляються це робити.
Таким чином, певні загони залишаються узагалі без командирів, а значить - і без дозволів на ротації для тих, хто все ж на виклик з'являється, жертвуючи навчанням, роботою, стосунками в родинах.
Армія оборони Ізраїлю змушена викручуватися, застосовуючи пошук через соцмережі (здебільшого WhatsApp), фінансову винагороду і систему "тиждень в строю, тиждень вдома" до бойових підрозділів, хоча раніше вона вважалася виключно тиловою.
Втім, дехто виступає проти таких фінансових заохочень. Ніби це перетворює "народну армію" Ізраїлю, засновану на сіонізмі, гордості та добровільності, на простих контрактників,які можуть мати гірший рівень підготовки та моральних якостей. Але командири, яких опитало видання Haaretz, готові з цим миритися, щоб хоч якось набрати людей.
Втім, з бажанням Беньяміна Нетаньягу вести війну "до повної перемоги", невідомо, скільки ще протримається і ця система, поки ще більше військових відмовляться служити.
Проблема могла би бути, принаймні частково, вирішена службою ультрарелігійних громадян з єшив (єшиботників), але більшість з них успішно уникають призову, спираючись на свої партії в уряді Нетаньягу, які погрожують вийти з його складу, якщо єшиботників змусять служити на рівні з усіма в країні


20.04.202508:30
20.04.202508:29
Президент Палестини та двоє американських політиків у Сирії
🇵🇸🇺🇸🇸🇾
Днями сталися ще два доволі знакових візити на Близькому Сході: вперше за 18 років, очільник Палестинської Адміністрації приїхав до Сирії. А також у країні побували двоє американських конгресменів.
У 2007, з боку палестинців також був Махмуд Аббас, а от сирійський лідер змінився - Башара Асада після 24 років при владі змінив лідер ісламістів Ахмед Аль-Шараа.
Цікавий факт щодо цього візиту: оскільки Ізраїль заборонив гелікоптеру Аббаса проліт над своїм повітряним простором, він був змушений їхати машиною з Рамалли - де-факто столиці Палестини на Західному березі річки Йордан - до власне Йорданії, а вже звідти - до Дамаску.
Сирія, яка сама ще досі не оговталась від більш ніж десятиліття громадянської війни, надала притулок приблизно 450 тисячам палестинців. І навіть з них 40% стали біженцями і в самій Сирії і живуть у таборі Ярмук.
Аббасу було дуже важливо першим побачитись з новим президентом Сирії, оскільки більш войновничі сили - Хамас, Ісламський джихад - якщо не вже розмовляють з оточенням Аль-Шараа, то скоро будуть.
Це також жест підтримки для сирійського режиму на фоні триваючої операції Ізраїлю у прикордонній смузі Голанських висот, яку Дамаск вважає окупацією своєї землі та порушенням міжнародного права.
Тим часом, у Сирії побували ще дивніші гості: з неофіційним візитом приїхали конгресмени-республіканці Корі Міллз та Мерлін Штуцман. Американці закрили своє посольство у Дамаску ще ген у 2012 році. Першою дипломаткою, яка ступила на сирійську землю з тих пір, стала Барбара Ліф, помічниця тоді ще Держсекретаря Блінкена з питань Близького Сходу. Вона побувала у країні 20 грудня 2024 року, невдовзі після падіння режиму Асада.
Серед ключових тем для обговорення - умови для зняття санкцій, накладених на Сирію ще за часів Башара Асада, а також перемовини з Іраном, чиїм вірним союзником Дамаск був довгі роки. Санкції від США та ООН "висять" й на самому Аль-Шараа, за його попередню діяльність у складі "Аль-Каїди" у Іраку (що пізніше стане "Ісламською державою").
Штуцман заявив, що головна мета Вашингтону - запобігти, щоб зруйнована війною країна "впала до рук" Китаю або - ще гірше - знову повернулася до орбіти Ірану та росії. Хоча, варто зазначити, нова влада у Дамаску все одно проактивно налагоджує контакти з Тегераном і москвою. Це відбувається, зокрема, і тому що адміністрація Трампа виявляла мало цікавості до взаємодії із Дамаском. Зрозуміло, що тоді цю нішу займуть її супротивники. Особливо на фоні скорочення чисельності американських військ в країні з 2000 солдатів до менш ніж 1000.
Штуцман також зізнався, що сирійці жалілися йому на удари Ізраїлю по столиці та півдню країни. Єрусалим, за їхніми словами, намагається лишити Сирію слабкою та роз'єднаною
🇵🇸🇺🇸🇸🇾
Днями сталися ще два доволі знакових візити на Близькому Сході: вперше за 18 років, очільник Палестинської Адміністрації приїхав до Сирії. А також у країні побували двоє американських конгресменів.
У 2007, з боку палестинців також був Махмуд Аббас, а от сирійський лідер змінився - Башара Асада після 24 років при владі змінив лідер ісламістів Ахмед Аль-Шараа.
Цікавий факт щодо цього візиту: оскільки Ізраїль заборонив гелікоптеру Аббаса проліт над своїм повітряним простором, він був змушений їхати машиною з Рамалли - де-факто столиці Палестини на Західному березі річки Йордан - до власне Йорданії, а вже звідти - до Дамаску.
Сирія, яка сама ще досі не оговталась від більш ніж десятиліття громадянської війни, надала притулок приблизно 450 тисячам палестинців. І навіть з них 40% стали біженцями і в самій Сирії і живуть у таборі Ярмук.
Аббасу було дуже важливо першим побачитись з новим президентом Сирії, оскільки більш войновничі сили - Хамас, Ісламський джихад - якщо не вже розмовляють з оточенням Аль-Шараа, то скоро будуть.
Це також жест підтримки для сирійського режиму на фоні триваючої операції Ізраїлю у прикордонній смузі Голанських висот, яку Дамаск вважає окупацією своєї землі та порушенням міжнародного права.
Тим часом, у Сирії побували ще дивніші гості: з неофіційним візитом приїхали конгресмени-республіканці Корі Міллз та Мерлін Штуцман. Американці закрили своє посольство у Дамаску ще ген у 2012 році. Першою дипломаткою, яка ступила на сирійську землю з тих пір, стала Барбара Ліф, помічниця тоді ще Держсекретаря Блінкена з питань Близького Сходу. Вона побувала у країні 20 грудня 2024 року, невдовзі після падіння режиму Асада.
Серед ключових тем для обговорення - умови для зняття санкцій, накладених на Сирію ще за часів Башара Асада, а також перемовини з Іраном, чиїм вірним союзником Дамаск був довгі роки. Санкції від США та ООН "висять" й на самому Аль-Шараа, за його попередню діяльність у складі "Аль-Каїди" у Іраку (що пізніше стане "Ісламською державою").
Штуцман заявив, що головна мета Вашингтону - запобігти, щоб зруйнована війною країна "впала до рук" Китаю або - ще гірше - знову повернулася до орбіти Ірану та росії. Хоча, варто зазначити, нова влада у Дамаску все одно проактивно налагоджує контакти з Тегераном і москвою. Це відбувається, зокрема, і тому що адміністрація Трампа виявляла мало цікавості до взаємодії із Дамаском. Зрозуміло, що тоді цю нішу займуть її супротивники. Особливо на фоні скорочення чисельності американських військ в країні з 2000 солдатів до менш ніж 1000.
Штуцман також зізнався, що сирійці жалілися йому на удари Ізраїлю по столиці та півдню країни. Єрусалим, за їхніми словами, намагається лишити Сирію слабкою та роз'єднаною
18.04.202517:24
Отже вчора 17 квітня емір Катару шейх Тамім бін Хамад Аль Тані здійснив офіційний візит до москви для переговорів із Пуйлом.
🇶🇦🇷🇺
Візит викликав значний інтерес через його геополітичне значення, зокрема в контексті обговорення ситуації в 🇺🇦 Україні, на Близькому Сході, а також двосторонньої співпраці між Катаром і росією.
Що тут варто зафіксувати?
По-перше реноме Катару як результативного посередника. Він задіяний у багатьох переговорних процесах на Близькому Сході. Ця роль підкреслюється активною дипломатією Дохи, яка прагне зміцнити свій вплив у регіональних і глобальних справах 🌍
По-друге, акцент на економічних питаннях, зокрема торгівлі скрапленим газом.
Третє – гуманітарний аспект. Катар неодноразово намагався виступати посередником між Росією та Україною, зокрема в питаннях повернення депортованих українських дітей і обміну полоненими 🤝🙋♀🙋
Четверте – питання Сирії та ситуації в Секторі Гази
У сухому підсумку було підписано декілька документів, та Пуйло отримав запрошення відвідати Катар найближчим часом.
Що тут важливо для України? ‼️👇
1) Катар може бути корисним у гуманітарних питаннях, таких як повернення депортованих дітей і обмін полоненими.
2) Однак його посередництво в ширшому контексті війни викликає занепокоєння через ризик просування російських наративів без урахування позиції Києва.
3) Без участі України в таких переговорах існує ризик, що росія використає Катар для просування власних умов, наприклад, у контексті припинення вогню, що може не відповідати інтересам Києва.
4) Зміцнення позицій Катару на ринку СПГ може сприяти диверсифікації постачання газу до Європи, що підтримує Україну після припинення транзиту російського газу з 1 січня 2025 року.
5) Водночас співпраця Катару з росією в енергетиці може послабити тиск санкцій на москву, що суперечить українським інтересам 🙅🇺🇦
Водночас (!!) співпраця росії з Катаром у регіоні може посилити позиції рф на міжнародній арені, послаблюючи її ізоляцію.
Регулярні контакти між Катаром і росією можуть ускладнити тиск на Москву, особливо якщо Катар виступатиме посередником у переговорах щодо України.
Рекомендації для України:
I. Певні ризики є, аби їх мінімізувати треба активізувати прямі контакти з Катаром, щоб забезпечити участь України в будь-яких переговорах, які стосуються війни чи гуманітарних питань.
II. Наполягати на прозорості посередницьких ініціатив Дохи, щоб уникнути кулуарних домовленостей за участю росії.
III. Використовувати економічні зв’язки Катару з Європою для просування ідеї заміщення російського газу катарським СПГ, що посилить тиск на москву.
IV. Моніторити розвиток російсько-катарських відносин, особливо в контексті запланованого візиту Пуйла до Дохи.
🇶🇦🇷🇺
Візит викликав значний інтерес через його геополітичне значення, зокрема в контексті обговорення ситуації в 🇺🇦 Україні, на Близькому Сході, а також двосторонньої співпраці між Катаром і росією.
Що тут варто зафіксувати?
По-перше реноме Катару як результативного посередника. Він задіяний у багатьох переговорних процесах на Близькому Сході. Ця роль підкреслюється активною дипломатією Дохи, яка прагне зміцнити свій вплив у регіональних і глобальних справах 🌍
По-друге, акцент на економічних питаннях, зокрема торгівлі скрапленим газом.
Третє – гуманітарний аспект. Катар неодноразово намагався виступати посередником між Росією та Україною, зокрема в питаннях повернення депортованих українських дітей і обміну полоненими 🤝🙋♀🙋
Четверте – питання Сирії та ситуації в Секторі Гази
У сухому підсумку було підписано декілька документів, та Пуйло отримав запрошення відвідати Катар найближчим часом.
Що тут важливо для України? ‼️👇
1) Катар може бути корисним у гуманітарних питаннях, таких як повернення депортованих дітей і обмін полоненими.
2) Однак його посередництво в ширшому контексті війни викликає занепокоєння через ризик просування російських наративів без урахування позиції Києва.
3) Без участі України в таких переговорах існує ризик, що росія використає Катар для просування власних умов, наприклад, у контексті припинення вогню, що може не відповідати інтересам Києва.
4) Зміцнення позицій Катару на ринку СПГ може сприяти диверсифікації постачання газу до Європи, що підтримує Україну після припинення транзиту російського газу з 1 січня 2025 року.
5) Водночас співпраця Катару з росією в енергетиці може послабити тиск санкцій на москву, що суперечить українським інтересам 🙅🇺🇦
Питання Сирії та Сектору Гази впливають на Україну, оскільки російська активність на Близькому Сході відволікає ресурси москви від війни.
Водночас (!!) співпраця росії з Катаром у регіоні може посилити позиції рф на міжнародній арені, послаблюючи її ізоляцію.
Регулярні контакти між Катаром і росією можуть ускладнити тиск на Москву, особливо якщо Катар виступатиме посередником у переговорах щодо України.
Рекомендації для України:
I. Певні ризики є, аби їх мінімізувати треба активізувати прямі контакти з Катаром, щоб забезпечити участь України в будь-яких переговорах, які стосуються війни чи гуманітарних питань.
II. Наполягати на прозорості посередницьких ініціатив Дохи, щоб уникнути кулуарних домовленостей за участю росії.
III. Використовувати економічні зв’язки Катару з Європою для просування ідеї заміщення російського газу катарським СПГ, що посилить тиск на москву.
IV. Моніторити розвиток російсько-катарських відносин, особливо в контексті запланованого візиту Пуйла до Дохи.


17.04.202514:15
17.04.202514:14
Саудівський принц у Ірані і можлива наземна операція проти Хуситів у Ємені
🇸🇦 🇮🇷 Міністр оборони Саудівської Аравії, принц Халід бін Салман Аль-Сауд прибув до Тегерану для перемовин з іранським колегою. Це ектраординарний візит, перший такий за багато років. Посадовці настільки високого рангу до недружньої країни зазвичай не їздять.
Саудія та Іран бачать одна одну, як головних супротивників у Перській затоці і вже довгий час ведуть гібридне протистояння за регіональне домінування. Ер-Ріяд і Тегеран займали різні позиції під час війни у Сирії та Ємені. Але зараз США намагається передомовитись з іранцями, тож залучає для цього всіх партнерів. Далеко не факт, що з цього щось вийде, але новина знакова.
🇾🇪 До речі, про Ємен. Останніми днями йдуть розмови про можливу наземну операцію проти руху "Ансап Аллах", вони ж - Хусити. Американські авіаудари послабили місцевих повстанців, тож з'явилася можливість завдати по ним вирішального удару. Планування та погодження ще на ранній стадії, але головна ціль вже оголошена - відбити порт Ходейда на західному узбережжі Ємену. Звідти вже можна рухатись далі на столицю Сану, яка під контролем проіранських Хуситів вже з десяток років.
Ядром наступу має стати армія Ємену, яка контролює південні регіони країни, хоч і частково, за підтримки арабських монархій (перед усім, Саудівської Аравії та можливо ОАЕ на землі) та США - з повітря.
Складність операції полягає у тому, що Хусити здатні значно посилити атаки на цивільний флот у Червоному морі та затоці Аден і ракетні обстріли Ізраїлю і, можливо, Саудівської Аравії. Також, складний рельєф Ємену дає переваги Хуситам у плані засідок, не гірше, ніж талібам у Афганістані. Успіх залежатиме від координованих дій на землі, у повітрі і на морі.
У 2015 році, Саудівська Аравія вже намагалася провести операцію по викоріненню Хуситів, але була змушена згорнути її через міжнародний тиск, великі жертви серед простих єменців і ракетні обстріли своєї нафтової інфраструктури
🇸🇦 🇮🇷 Міністр оборони Саудівської Аравії, принц Халід бін Салман Аль-Сауд прибув до Тегерану для перемовин з іранським колегою. Це ектраординарний візит, перший такий за багато років. Посадовці настільки високого рангу до недружньої країни зазвичай не їздять.
Саудія та Іран бачать одна одну, як головних супротивників у Перській затоці і вже довгий час ведуть гібридне протистояння за регіональне домінування. Ер-Ріяд і Тегеран займали різні позиції під час війни у Сирії та Ємені. Але зараз США намагається передомовитись з іранцями, тож залучає для цього всіх партнерів. Далеко не факт, що з цього щось вийде, але новина знакова.
🇾🇪 До речі, про Ємен. Останніми днями йдуть розмови про можливу наземну операцію проти руху "Ансап Аллах", вони ж - Хусити. Американські авіаудари послабили місцевих повстанців, тож з'явилася можливість завдати по ним вирішального удару. Планування та погодження ще на ранній стадії, але головна ціль вже оголошена - відбити порт Ходейда на західному узбережжі Ємену. Звідти вже можна рухатись далі на столицю Сану, яка під контролем проіранських Хуситів вже з десяток років.
Ядром наступу має стати армія Ємену, яка контролює південні регіони країни, хоч і частково, за підтримки арабських монархій (перед усім, Саудівської Аравії та можливо ОАЕ на землі) та США - з повітря.
Складність операції полягає у тому, що Хусити здатні значно посилити атаки на цивільний флот у Червоному морі та затоці Аден і ракетні обстріли Ізраїлю і, можливо, Саудівської Аравії. Також, складний рельєф Ємену дає переваги Хуситам у плані засідок, не гірше, ніж талібам у Афганістані. Успіх залежатиме від координованих дій на землі, у повітрі і на морі.
У 2015 році, Саудівська Аравія вже намагалася провести операцію по викоріненню Хуситів, але була змушена згорнути її через міжнародний тиск, великі жертви серед простих єменців і ракетні обстріли своєї нафтової інфраструктури
Рекорди
09.01.202423:59
23KПідписників27.01.202508:42
1300Індекс цитування15.04.202516:53
11KОхоплення 1 допису15.04.202516:53
11KОхоп рекл. допису09.02.202515:22
11.90%ER17.04.202504:08
174.23%ERRРозвиток
Підписників
Індекс цитування
Охоплення 1 допису
Охоп рекл. допису
ER
ERR
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.