Анонімний автор 18 століття
10.02.202514:34
Цікава стаття Дар'ї Морозової про ранні церковні хори в християн, і як сталось, шо з них витіснили жінок. Сам ше уважно не читав, тільки пробігся по верхах.
https://risu.ua/spivaj-u-sebe-v-vannij-mizoginiya-zhinochi-hori-i-pohovalni-vechirki-rannih-hristiyan_n154096
https://risu.ua/spivaj-u-sebe-v-vannij-mizoginiya-zhinochi-hori-i-pohovalni-vechirki-rannih-hristiyan_n154096
27.01.202520:58
Я хотів би мати її книжку, але наклад вже весь розпроданий.
24.09.202406:36
Остання сторінка рукописної книжки початку 15 століття, і записи людей, шо нею користувались. Один з записів згадує бека Мамая, хана Золотої орди Джелядіна (Джеляла ад-Діна) і кримських Хаджі Ґерея і Менлі Ґерея.
Ше два записи тою ж рукою – список дарів, якими обмінялись з московським послом. Цікава деталь: набір подарків названий словом toquz (девʼятка). В кримськотатарській традиції девʼятками (doquzlıq, doquzlama) називають набір весільних подарків від молодої молодому.
Дуже цікаво, як весільні традиції зберігають суспільну і воєнну організацію минулих епох.
Ше два записи тою ж рукою – список дарів, якими обмінялись з московським послом. Цікава деталь: набір подарків названий словом toquz (девʼятка). В кримськотатарській традиції девʼятками (doquzlıq, doquzlama) називають набір весільних подарків від молодої молодому.
Дуже цікаво, як весільні традиції зберігають суспільну і воєнну організацію минулих епох.
10.07.202406:14
Казав мені дід, як я в дворі свистів: "оно-оно вже поїхав поїзд з чопиками" – "якими?" – "свистунам в сраку забивати, шоб не свистіли".
І мені подобається, шо тут явно тіло людини прирівнювалось до свистка чи сопілки. Якшо забити чопика в один кінець, то другий перестане свистіти.
І мені подобається, шо тут явно тіло людини прирівнювалось до свистка чи сопілки. Якшо забити чопика в один кінець, то другий перестане свистіти.
02.06.202406:32
Українська мова середини 14 століття в Кодексі куманікусі.
yese (стерто) mineæyiu – я ся міняю
mineyse – міняйся
На татарській мові 14 століття це було: alışurmen, alışqıl.
Користувач словника додав до італійсько-персько-татарського словника запис, який йому явно був потрібний на практиці. Логічно, шо це саме базарні слова.
yese (стерто) mineæyiu – я ся міняю
mineyse – міняйся
На татарській мові 14 століття це було: alışurmen, alışqıl.
Користувач словника додав до італійсько-персько-татарського словника запис, який йому явно був потрібний на практиці. Логічно, шо це саме базарні слова.
Не змогли отримати доступ
до медіаконтенту
до медіаконтенту
29.05.202407:42
В археології європейської Півночі є особливі скульптури і рельєфи. На них зображено воїна з одним оком. Це характерна риса бога війни, наймудрішого, і найкрасномовнішого, і найпідступнішого – Одіна.
08.02.202501:03
Сподобався випуск Поробляного про паломнцитва, від себе додам, шо насправді в нас в католицьких костьолах є старі ікони з вотивами і в центрі. В 2012 році був в Мурафі, там дуже гарний костьол з чудотворною іконою, старими деревʼяними скультурами, і взагалі з громадою, яка пронесла старі традиції. Їм повезло не бути розтоптаними в радянські часи, і я навіть до пуття не знаю, як це сталось. Може просто далеко від великих міст, тенденції не встигали доходити.
Рекомендую ті місця всім хто може побувати. От є про костьол у Блеки, а на оф. сайті РКЦ є симпатичні фотографії з святкової служби.
Рекомендую ті місця всім хто може побувати. От є про костьол у Блеки, а на оф. сайті РКЦ є симпатичні фотографії з святкової служби.
27.01.202520:57
Хотів би почитати біографію Суліцяну, до речі. Вона була велика дослідниця. Але не все могла при комуністах довести до кінця. В 1956 наприклад написала передмову до першої збірки єврейської народної музики Румунії – а тираж зразу після друку знищили і пустили на макулатуру.
В 1950-60х записала дуже багато пісень добруджанських татар, видала купу статей. А до кінця життя так і не змогла видати книжку. Суліцяну померла в 2006. В інтерв'ю за рік до смерті казала, шо живе тільки шоб вийшла ця татарська книжка. Вона вийшла, скорочено, в 2014.
Суліцяну записувала румунів, євреїв, турків, татар, циган, українців. Але окремими книжками вийшли тільки дослідження румунських колискових і загальна теоретична Психологія фольклору. Її архів колосальний, але до нього просто з вулиці не доступишся.
Її біографія – ше один приклад того, шо трагедія східноєвропейських євреїв не закінчилась в 1945 році. І схоже на те, шо саме це було одним з стимулів для Суліцяну так уважно досліджувати інші меншини в Румунії.
В 1950-60х записала дуже багато пісень добруджанських татар, видала купу статей. А до кінця життя так і не змогла видати книжку. Суліцяну померла в 2006. В інтерв'ю за рік до смерті казала, шо живе тільки шоб вийшла ця татарська книжка. Вона вийшла, скорочено, в 2014.
Суліцяну записувала румунів, євреїв, турків, татар, циган, українців. Але окремими книжками вийшли тільки дослідження румунських колискових і загальна теоретична Психологія фольклору. Її архів колосальний, але до нього просто з вулиці не доступишся.
Її біографія – ше один приклад того, шо трагедія східноєвропейських євреїв не закінчилась в 1945 році. І схоже на те, шо саме це було одним з стимулів для Суліцяну так уважно досліджувати інші меншини в Румунії.
21.08.202410:03
А це я робив останніх кілька днів. Наніс на карту всі опубліковані записи кримськотатарської традиційної музики і пісень, зроблені до 1944 року. Якшо точніше, то перші ноти записані в 1891 році, остання публікація вийшла в 1932, всього 10 експедицій.
З одного боку тут дуже багато білих плям, на багато питань ніколи не буде відповідей. З дугого боку, дуже багато досліджених сіл знищили комуністи, і тепер там люди не живуть.
Надіюсь, колись вийде зробити цю карту інтерактивною, шоб кожен міг вибрати точку – і почути, як вона звучала.
З одного боку тут дуже багато білих плям, на багато питань ніколи не буде відповідей. З дугого боку, дуже багато досліджених сіл знищили комуністи, і тепер там люди не живуть.
Надіюсь, колись вийде зробити цю карту інтерактивною, шоб кожен міг вибрати точку – і почути, як вона звучала.
25.06.202406:25
Гарне побачив в твіторові.
01.06.202407:01
Побачив турецьку статтю про кримський танець Тим-тим (можна прочитати з автоматичним перекладачем), і дозволю собі її поправити.
Там якась легенда про зустріч війська – явно недавно придумана. Плюс трохи не так написано про те, шо ця мелодія надихнула румунського композитора)
Цей танець – сольний жіночий, значить ніяк не міг виконуватись "всім народом" при зустрічі війська. Скоріше він якось пов'язаний з еротичними гаремними танцями – тим, шо танцювали жінки (мабуть в першу чергу професійні танцюристки) для чоловіків за зачиненими дверима. Такі танці в інших традиціях – це чіфтетеллі/кьочек в турків і на Балканах і лязґі в узбеків.
Дуже важливо в статті сказано про поширення цього танцю після виступу кефинської танцюристки Назіфе Асанової в 1936 році. Якби не той виступ – танець міг би згинути без сліду, як десятки інших локальних танців.
Але через те, шо в нас є тільки один різновид Тим-тима, перейнятий від Назіфе апа – то і не можна нічого сказати про його інші варіанти, про поширення і історичний розвиток танцю.
Шо можна сказати майже точно: теперішня мелодія і танець зустрілись не зразу.
Мелодія Тим-тим – це віртуозна гра на скрипці з імітацією звуку годинника (звідси назва тим-тим). Вона походить з Румунії. В румунсько-молдавській традиції це жанр часул/часорнікул, тобто в перекладі – годинник. Навіть є дуже близький зразок.
Такі мелодії є і в інших сусідів румунів і молдаван. Я знаю гагаузький і буковинський гуцульський варіанти.
Але важлива особливість: тільки в кримських татар це танець. І тому ритм кримськотатарського варіанту сильно відрізняється від інших. Як помітив мій друг і колега Рефат, є два кримських варіанти виконання мелодії Тим-тима: швидкий, коли це просто мелодія, і повільний – до танцю.
Коли саме ця мелодія прийшла до Криму – не ясно. На початку 20 століття вона точно була, а глибше в давнину – невідомо. Теоретично цю мелодію могли принести з собою музиканти з румунських циган, які або переселились в 19 столітті до Криму, або приїжджали на заробітки трохи пізніше, коли в Ялті вже був курорт.
Відомо так само, шо і серед циганок були танцюристки з майстерними сольними танцями. Але про ці циганські танці ми знаємо тільки з описів, і невідомо, чи вони якось пов'язані з Тим-тимом.
Суто стилістично Тим-тим не має повних аналогів в інших країнах, того цілком може бути, шо це справді танець ханських часів. Якшо це так, то виходить, шо ми не знаємо оригінальної назви танцю, а мелодія Тим-тим – не єдина можлива мелодія для цього танцю.
І дуже важливо, шоб хтось колись попробував поімпровізувати, змінити мелодію, може навіть структуру. Бо традиція жива, коли вона розвивається.
https://youtu.be/YeVJzNAwebs
Там якась легенда про зустріч війська – явно недавно придумана. Плюс трохи не так написано про те, шо ця мелодія надихнула румунського композитора)
Цей танець – сольний жіночий, значить ніяк не міг виконуватись "всім народом" при зустрічі війська. Скоріше він якось пов'язаний з еротичними гаремними танцями – тим, шо танцювали жінки (мабуть в першу чергу професійні танцюристки) для чоловіків за зачиненими дверима. Такі танці в інших традиціях – це чіфтетеллі/кьочек в турків і на Балканах і лязґі в узбеків.
Дуже важливо в статті сказано про поширення цього танцю після виступу кефинської танцюристки Назіфе Асанової в 1936 році. Якби не той виступ – танець міг би згинути без сліду, як десятки інших локальних танців.
Але через те, шо в нас є тільки один різновид Тим-тима, перейнятий від Назіфе апа – то і не можна нічого сказати про його інші варіанти, про поширення і історичний розвиток танцю.
Шо можна сказати майже точно: теперішня мелодія і танець зустрілись не зразу.
Мелодія Тим-тим – це віртуозна гра на скрипці з імітацією звуку годинника (звідси назва тим-тим). Вона походить з Румунії. В румунсько-молдавській традиції це жанр часул/часорнікул, тобто в перекладі – годинник. Навіть є дуже близький зразок.
Такі мелодії є і в інших сусідів румунів і молдаван. Я знаю гагаузький і буковинський гуцульський варіанти.
Але важлива особливість: тільки в кримських татар це танець. І тому ритм кримськотатарського варіанту сильно відрізняється від інших. Як помітив мій друг і колега Рефат, є два кримських варіанти виконання мелодії Тим-тима: швидкий, коли це просто мелодія, і повільний – до танцю.
Коли саме ця мелодія прийшла до Криму – не ясно. На початку 20 століття вона точно була, а глибше в давнину – невідомо. Теоретично цю мелодію могли принести з собою музиканти з румунських циган, які або переселились в 19 столітті до Криму, або приїжджали на заробітки трохи пізніше, коли в Ялті вже був курорт.
Відомо так само, шо і серед циганок були танцюристки з майстерними сольними танцями. Але про ці циганські танці ми знаємо тільки з описів, і невідомо, чи вони якось пов'язані з Тим-тимом.
Суто стилістично Тим-тим не має повних аналогів в інших країнах, того цілком може бути, шо це справді танець ханських часів. Якшо це так, то виходить, шо ми не знаємо оригінальної назви танцю, а мелодія Тим-тим – не єдина можлива мелодія для цього танцю.
І дуже важливо, шоб хтось колись попробував поімпровізувати, змінити мелодію, може навіть структуру. Бо традиція жива, коли вона розвивається.
https://youtu.be/YeVJzNAwebs
29.05.202406:19
Правильна відповідь: гітара. Судячи з усього, Шевченко на ній почав грати студентом, як вчився в Петербурзі. Співав популярні романси і пародіював сентиментальні пісні.
Взагалі, цікаво як багато відомо міфів про ТГШ, а мало реального. Про міфи якраз є цікава балачка на Поробленому, рекомендую:
https://youtu.be/VNwz6tiqI3k
Взагалі, цікаво як багато відомо міфів про ТГШ, а мало реального. Про міфи якраз є цікава балачка на Поробленому, рекомендую:
https://youtu.be/VNwz6tiqI3k
04.02.202514:03
В давніх греків була така байка, шо скіфи настільки люблять коней і конину, шо якшо коняка здохла, то скіф може її з'їсти, якшо ніхто цього не бачить.
Цю саму байку розказували в 19 столітті про ногаїв, шо кочували коло Мелітополя.
2000 років традиції.
Цю саму байку розказували в 19 столітті про ногаїв, шо кочували коло Мелітополя.
2000 років традиції.
27.01.202506:20
Вчора таке найшов. Це відкриття року. Фотографія румунської єврейської дослідниці Ґізелі Суліцяну, татарські хлопчики ведуть "козу". Я читав, шо на козу могли надягати вивернутого кожуха – а тут спеціальний костюм.
Тепер є фото, є пісні, є опис звичаю – можна відновлювати ♥️
Тепер є фото, є пісні, є опис звичаю – можна відновлювати ♥️
21.08.202406:28
І третій мій урок. Публікую зранку, бо він про каву. Це така коротка історія кави в Криму, в Україні з кількома характерними епізодами, шоб зрозуміти, як все почалось, і як ми тепер маємо традиційну кавову культуру.
https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/chotyry-stolittia-rankovoi-kavy/
https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/chotyry-stolittia-rankovoi-kavy/
05.06.202411:55
Шоб подумати: виходить, якшо є чудовисько – значить і чудовище має право бути. І видовисько.
Не змогли отримати доступ
до медіаконтенту
до медіаконтенту
31.05.202409:58
Остання сторінка юдейської рукописної книжки з Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Вернадського. На сайті бібліотеки ця книжка фігурує як «Молитовник за обрядом м. Кафа (Феодосія) на свята та пости. [1776 р.].»
Але я не найшов ніяких інших деталей. Може це караїмська книжка, бо в описі фонду сказано, шо їх там є якась немала кількість.
Але я не найшов ніяких інших деталей. Може це караїмська книжка, бо в описі фонду сказано, шо їх там є якась немала кількість.
26.05.202414:58
До теми оберегів в кримських татар. Англійка Мері Голдернес, яка прожила кілька років в Криму в 1820х, пише:
"Татари носять велику кількість заклинань і амулетів, як захист від хвороб і інших напастей. Вони зазвичай складаються з якоїсь записки, купленої в мулли і акуратно зашитої в клаптик бавовняної тканини чи шовку. Їх вішають на нитках коло шиї, жінки підвʼязують до волосся, а чоловіки носять на середині спини, пришитими до верхнього одягу."
Далі окремо про амулети і зцілення для коней.
І з особистого досвіду. Коли хтось з її дітей захворів, то слуга сусідського мурзи сказав, шо хазяїн має силу лікувати. "Він напише вам папірця, його треба спалити, а дитину потримати над димом. Дитина видужає. Або він може дати записку, шоб не дивлячись на неї ви зашили в одяг, який дитина весь час носить. Не встидайтесь сказати, він все зробить."
"Татари носять велику кількість заклинань і амулетів, як захист від хвороб і інших напастей. Вони зазвичай складаються з якоїсь записки, купленої в мулли і акуратно зашитої в клаптик бавовняної тканини чи шовку. Їх вішають на нитках коло шиї, жінки підвʼязують до волосся, а чоловіки носять на середині спини, пришитими до верхнього одягу."
Далі окремо про амулети і зцілення для коней.
І з особистого досвіду. Коли хтось з її дітей захворів, то слуга сусідського мурзи сказав, шо хазяїн має силу лікувати. "Він напише вам папірця, його треба спалити, а дитину потримати над димом. Дитина видужає. Або він може дати записку, шоб не дивлячись на неї ви зашили в одяг, який дитина весь час носить. Не встидайтесь сказати, він все зробить."
28.01.202507:41
Караїмський піют – вірш для співання на літургії, записаний приблизно в 1778 році + його початок латинкою.
Очевидно досить популярний текст, бо відомий мінімум в чотирьох рукописах з Галичини.
Очевидно досить популярний текст, бо відомий мінімум в чотирьох рукописах з Галичини.
25.01.202512:39
20.08.202409:47
Це другий урок – про пісні.
Багато хто з нас знає, шо є українські історичні пісні про татарські набіги. Менше людей розуміє, шо війни були взаємні і пісні про війну були подібні в українців і кримських татар.
А шо ше менше відомо – це те, шо в нас, як і в усіх сусідів є немало спільного крім війни. Особливо коли мова йде про любов і обряди.
https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/pisni-iaki-spivaly-vid-lvova-do-bakhchysaraiu/
Багато хто з нас знає, шо є українські історичні пісні про татарські набіги. Менше людей розуміє, шо війни були взаємні і пісні про війну були подібні в українців і кримських татар.
А шо ше менше відомо – це те, шо в нас, як і в усіх сусідів є немало спільного крім війни. Особливо коли мова йде про любов і обряди.
https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/pisni-iaki-spivaly-vid-lvova-do-bakhchysaraiu/
05.06.202408:05
Випадковий факт про літературну українську мову: прізвище і прізвисько – це одне і те саме слово, але з різних діалектів.
Як урвище і урвисько, городище і городисько.
Як урвище і урвисько, городище і городисько.
30.05.202414:35
Хочу ше додати окремо про музичні інструменти, які я згадував в вікторині. Всіх їх можна найти в творах Тараса Шевченка, всі вони були популярні в його час – але серед різних верств.
🔸Кобза чи бандура (можливо в часи Шевченка це вже був один інструмент) – на ній грали кобзарі, колишні козаки, гайдамаки і «козачки», тобто особиста охорона магнатів. Хоча на Лівобережжі бандуру можна було почути в шинках, в складі танцювальних капел.
🔸Гуслі – це був в першу чергу інструмент церковний. На них грали попи і дехто з шляхти. Десь ше має бути збережений інструмент з Полтавщини, який належав Яновським – родині Миколи Гоголя і Юрія Яновського.
🔸Скрипка – це головний інструмент професійних музикантів. Універсальний інструмент – і для балів, і для народної музики.
🔸Гітара – це інструмент освіченої публіки. Грі на гітарі і виконанню пісень під неї навчали в пансіонах і в домашній освіті. Особливо були популярні романси і різного жанру французькі пісні. Оскільки Тарас Шевченко належав саме до освічених людей, з столичною академічною освітою, то і любительська гра на гітарі – дуже логічний вибір.
Про Шевченка і гітару рекомендую статтю (не безкоштовну, але не дорогу):
https://krytyka.com/ua/articles/zaspivaie-pid-hitaru-nashoii-tuzhlyvo-melodiinoii-pisni-taras-shevchenko-i-hra-na-hitari
🔸Кобза чи бандура (можливо в часи Шевченка це вже був один інструмент) – на ній грали кобзарі, колишні козаки, гайдамаки і «козачки», тобто особиста охорона магнатів. Хоча на Лівобережжі бандуру можна було почути в шинках, в складі танцювальних капел.
🔸Гуслі – це був в першу чергу інструмент церковний. На них грали попи і дехто з шляхти. Десь ше має бути збережений інструмент з Полтавщини, який належав Яновським – родині Миколи Гоголя і Юрія Яновського.
🔸Скрипка – це головний інструмент професійних музикантів. Універсальний інструмент – і для балів, і для народної музики.
🔸Гітара – це інструмент освіченої публіки. Грі на гітарі і виконанню пісень під неї навчали в пансіонах і в домашній освіті. Особливо були популярні романси і різного жанру французькі пісні. Оскільки Тарас Шевченко належав саме до освічених людей, з столичною академічною освітою, то і любительська гра на гітарі – дуже логічний вибір.
Про Шевченка і гітару рекомендую статтю (не безкоштовну, але не дорогу):
https://krytyka.com/ua/articles/zaspivaie-pid-hitaru-nashoii-tuzhlyvo-melodiinoii-pisni-taras-shevchenko-i-hra-na-hitari
25.05.202404:42
Сьогодні в Києві буде фестиваль Панаїр. На ньому мене не буде, але буде моє бузукі 😀
Якшо говорити взагалі, то в надазовських греків Панаїр – це як в українськіц традиції Празник, Храм. Свято, на честь якого освячено церкву.
Якшо говорити взагалі, то в надазовських греків Панаїр – це як в українськіц традиції Празник, Храм. Свято, на честь якого освячено церкву.
Показано 1 - 24 із 48
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.