До вас лише раз чи два приходила думка про те, що ви могли би бути людиною, яка вміє заробляти багато грошей, і у вас тоді був би будинок із сяючим склом і гарна дружина. І від цього припущення вам ставало страшно. Ви тихо сиділи у своїй кімнаті, і стіни та стеля, до якої легко дістати рукою, обіймали вас та захищали від життя та людей. Ніхто не прийде до вас, і не заговорить з вами, і не вимагатиме від вас відповіді. Ніхто не знає і не думає про вас, і ви такий спокійний, ніби лежите на мулистому дні глибокого моря і важка, темно-зелена маса води відокремлює вас від поверхні з її бурями. І раптом би у вас багатство і влада, і ви точно стоїте на широкій рівнині, на очах у всіх. Всі дивляться на вас, говорять про вас та чіпають вас. Ви повинні говорити з людьми, які невпинно приходять до вас, і самі ви ходите до будинків з високими стелями та безліччю вікон, що несуть яскраве, біле світло. І, нічим не захищений, стоїте ви посередині, немов на площі, якою ви так не любите ходити. Ви повинні думати про гроші, про те, щоб вони не пропали б і їх було більше, про дружину, про фабрику і про безліч дивних речей. У вас є підлеглі, і необхідно давати накази, а якщо вони не послухаються і почнуть сперечатися, то кричати і тупотіти ногами. Треба бути страшним для інших і сильним, дуже сильним – і при цій думці ви відчуваєте, що все тіло ваше, руки, ноги стають м'якими, наче з них вийнято всі м'язи та кістки. Це почуття виникає у вас щоразу, коли вам доводиться робити щось своє, незвичне та ненаказане.
Часо́пис "Ядерні Добровольці"
