Чи відчували ви колись спустошення? Спустошення в душі, думках, бажаннях. Називається цей стан - апатія. Знецінення та втрата інтересу до того, чим займаєшся. Відбувається це через те, що дійсність не відповідає внутрішнім очікуванням. Здавалося б, наче нічого не змінилось, не стало ні гірше, ні краще, тому чому ми відчуваємо це? Я порівнюю цей стан з коконом. Людина на початку якоїсь справи - гусінь. Апатія/небажання щось робити - кокон. Але всі ми знаємо, що відбувається з гусіницею, коли вона всередині кокону: метаморфоза. В моменти апатії - головне не кинути свою улюблену справу, бо коли кокон розірветься - на світ народиться прекрасний метелик, який буде вже не повзати, а літати!
Чи можливо в апатії теж є якась краса?
