є така модна інтелектуальна тема: дискутувати, а шо ж таке фашизм. носиться з ознаками по Лоуренсу Брітту, згадувати політичний рух Мусоліні, ковиряти боняві кукарєкі.
ін май хамбл опініон, фашизм це в першу чергу: а) корпоративізм, б) ієрархія, в) сакралізація уявних спільнот. далі йдуть всякі рюшечкі типу мерча та прейзингу вождя.
так от, якщо відгорнути шори й подивитися ширше державно-політичного, то ми побачимо тисячі успішних імплементацій фашистської доктрини. успішних не в сенсі етично достойних, а в сенсі тих, що перемогли інституційно. весь бізнес інформаційної сфери - тотально фашистський. по факту в ньому ти шмат гівна, а на рівні декларації - робоча бджола, на якій тримається свята місія фармити бабки для товариша цукера забезпечувати цивілізаційний поступ. вас їбуть трутні, але на мові американської мрії вони запліднюють ідеї кращого світу. стендап як салют белламі, клятва вірності булшіт рутині. корпоративи - державні свята. фасадний патріотизм теж присутній: всім тотально похуй, але в повітря взлітають чепчикі і лунають слова любові до партії. лояльність робітників - обовʼязкова чеснота (чому ви обираєте саме нас? тільки не кажіть, що за гроші), але як треба буде мобілізувати ресурси, вас обнулять разом із 20% піхоти низової ланки. прав у вас, звичайно, немає: профспілок ніззя, зп сказать ніззя, DNA піздане по рукам за перехід до конкурентів, зате в офісі є бутлі з водою. чашки роздали, у футболки одягли - вважайте, базові потреби закриті.
і нічо. всі хуячать тихою сапою. а варто сказати, що це інституціоналізоване середовище насилля та репресій, так тобі по методичкам епохи просвітницства нагадають, що левіафан - тіко держава. і взагалі, система щедра і кожному дає шанс постаріти прокачатися з джуніора до сіньйора. стати СЕО? синку, у СЕО свої діти є. і взагалі, знаєш, як бізнес ризикує? розстріляти можуть.
корочє, спасибі вєлікому кормчому за кормлєніє смєсямі, що еквівалентні натуральним
