АРТЮХ
Журналіст з Луганщини, головний редактор @tribun_ua
facebook.com/olexiyartyukh
facebook.com/olexiyartyukh
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуЛют 17, 2022
Додано до TGlist
Черв 09, 2023Підписників
4 695
24 год.
5-0.1%Тиждень
22-0.5%Місяць
83-1.7%
Індекс цитування
0
Згадок0Репостів на каналах0Згадок на каналах0
Середнє охоплення 1 допису
797
12 год.711
10.2%24 год.797
35.4%48 год.1 435
22.1%
Залученість (ER)
4.14%
Репостів4Коментарів0Реакцій53
Залученість за охопленням (ERR)
0%
24 год.0%Тиждень
1.98%Місяць
4.69%
Охоплення 1 рекл. допису
897
1 год.39443.92%1 – 4 год.14115.72%4 - 24 год.42947.83%
Всього дописів за 24 години
0
Динаміка
-
Останні публікації в групі "АРТЮХ"
07.04.202511:23
Абрикоси цвітуть. Кам'яний Брід, Луганськ
#архів
Джерело: meteolugansk
Текст про Кам'яний Брід
#архів
Джерело: meteolugansk
Текст про Кам'яний Брід
03.04.202511:19
Терикон 15.05.2019
#архів
Фото: Євген Васильєв
#архів
Фото: Євген Васильєв
03.04.202511:19
Дорога на Бахмут. 03.02.2017.
#архів
Фото: Євген Васильєв
#архів
Фото: Євген Васильєв
Переслав з:
Донбасс Реалии
02.04.202519:18
💬 Так сейчас выглядит разрушенный Россией Торецк. Донбасс Реалии опознали главные локации и сделали геопривязку.
Посмотрите, что от него осталось
❤️Подписывайтесь на Донбасс Реалии
Посмотрите, что от него осталось
❤️Подписывайтесь на Донбасс Реалии
02.04.202512:57
Окупований Луганськ. В дурку провели інтернет
Відео взяв тут
Відео взяв тут
02.04.202512:30
Приблизно наприкінці січня – на початку лютого 2023-го росіян Ніколай Карташев потрапив у полон в районі Кремінної, у Серебрянському лісництві. Втім, на обмін Карташев поки не пішов. Бо ж виявилося, що росіянин причетний до воєнних злочинів у Бучі.
Зараз навідник самохідної артилерійської установки "Нона-С" 1-ої самохідної артбатареї 234-го полку 76-ої Псковської десантно-штурмової дивізії на лаві підсудних. Нині його судять в Ірпені за вбивство цивільного українця під час окупації Бучі.
Про це в матеріалі УП.
Зараз навідник самохідної артилерійської установки "Нона-С" 1-ої самохідної артбатареї 234-го полку 76-ої Псковської десантно-штурмової дивізії на лаві підсудних. Нині його судять в Ірпені за вбивство цивільного українця під час окупації Бучі.
Про це в матеріалі УП.
01.04.202512:54
31 березня 2022, з Дніпра в Маріуполь вп’яте полетіли гелікоптери. На борту — добровольці, серед яких, зокрема, ветерани “Азову”, медикаменти, засоби зв’язку, боєкомплект. Цього дня в оточене місто полетіли одразу чотири гвинтокрили. Один з них підбили росіяни, але він зміг повернутись на одному двигуні до Дніпра, у другий росіяни влучили з ПЗРК — загинули 15 людей, двоє потрапили у російський полон. Свої розповідають про авіамісію і добровольців, “азовців”, які були у підбитому вертольоті, та згадують загиблих військовослужбовців.
Серед важкопоранених на борту гвинтокрила був Євген Рясний — “азовець” родом з Луганщини. В Маріуполі кілька разів був важко контужений. За словами старшого брата Дмитра, одного разу від пострілу ворожого танку на Євгена завалилася стіна будівлі. Дякуючи побратимам, “Рясіка” вдалося знайти серед завалів.
“Одного ранку отримую повідомлення від Жені: “Все, братику, тепер я інвалід”. І надсилає світлину: він лежить на кушетці з перемотаною частково ампутованою ногою, а через бинт сочиться кров”, — сказал Дмитро, який свого часу служив в “Азові” і мав псевдо “Мясний”.
Коли стало відомо про спецоперацію, командування запропонувало “Мясному” полетіти на гелікоптері в Маріуполь. Дмитро Рясний зізнається, що вагався, чи летіти на вертольоті. Тому подзвонив Євгену, щоб порадитися.
“Кажу, брате, я можу до тебе прилетіти, ти згоден? А Женя був категоричний. Щоб я навіть і не думав сюди летіти, бо в Маріуполі справжнє пекло, і ми не очікували таких інтенсивних боїв. Сказав, що його подали у списки на евакуацію, тому наказав чекати у Дніпрі. Ми говорили ввечері 30 березня, і це була наша остання розмова. Я потім ще написав повідомлення: “Давай, братику, повзи швидше, щоб тобі місця вистачило”. І це все…”, — пригадує Дмитро.
“Рясік” був лежачим, тому шанси вибратися з охопленого полум’ям гелікоптера були мінімальні. Побратим “Школьнік” згадує, що лікарі взагалі не хотіли “Рясіка” евакуювати, бо після ампутації і кількох днів ще не пройшло.
“Він в ніч перед евакуацією казав: “Не сідай зі мною в один гелікоптер, я невезучий!” Я тоді “Рясіку” відповів, що я такий самий. Але доля нас розкидала по різним “вертушкам” і наша підбита змогла долетіти…”, — поділився “Школьнік”.
ТЕКСТ
Серед важкопоранених на борту гвинтокрила був Євген Рясний — “азовець” родом з Луганщини. В Маріуполі кілька разів був важко контужений. За словами старшого брата Дмитра, одного разу від пострілу ворожого танку на Євгена завалилася стіна будівлі. Дякуючи побратимам, “Рясіка” вдалося знайти серед завалів.
“Одного ранку отримую повідомлення від Жені: “Все, братику, тепер я інвалід”. І надсилає світлину: він лежить на кушетці з перемотаною частково ампутованою ногою, а через бинт сочиться кров”, — сказал Дмитро, який свого часу служив в “Азові” і мав псевдо “Мясний”.
Коли стало відомо про спецоперацію, командування запропонувало “Мясному” полетіти на гелікоптері в Маріуполь. Дмитро Рясний зізнається, що вагався, чи летіти на вертольоті. Тому подзвонив Євгену, щоб порадитися.
“Кажу, брате, я можу до тебе прилетіти, ти згоден? А Женя був категоричний. Щоб я навіть і не думав сюди летіти, бо в Маріуполі справжнє пекло, і ми не очікували таких інтенсивних боїв. Сказав, що його подали у списки на евакуацію, тому наказав чекати у Дніпрі. Ми говорили ввечері 30 березня, і це була наша остання розмова. Я потім ще написав повідомлення: “Давай, братику, повзи швидше, щоб тобі місця вистачило”. І це все…”, — пригадує Дмитро.
“Рясік” був лежачим, тому шанси вибратися з охопленого полум’ям гелікоптера були мінімальні. Побратим “Школьнік” згадує, що лікарі взагалі не хотіли “Рясіка” евакуювати, бо після ампутації і кількох днів ще не пройшло.
“Він в ніч перед евакуацією казав: “Не сідай зі мною в один гелікоптер, я невезучий!” Я тоді “Рясіку” відповів, що я такий самий. Але доля нас розкидала по різним “вертушкам” і наша підбита змогла долетіти…”, — поділився “Школьнік”.
ТЕКСТ
01.04.202511:59
20 березня 2025 року президент Росії Володимир Путін підписав указ №159, який зобовʼязує громадян України виїхати з окупованих територій або “легалізуватися”. Це є логічною кульмінацією багаторічних зусиль щодо насильницької паспортизації мешканців ТОТ. Що це значить, яка ситуація на практиці та куди відправлятимуть тих, хто досі не отримав паспорт РФ?
В доповнення теми від журналістки ТРИБУН
В доповнення теми від журналістки ТРИБУН
31.03.202510:54
Росія посилила тиск на українців, які не прийняли російське громадянство в окупації. Згідно з новим указом лідера Росії Путіна, українці без офіційного статусу в Росії мають «легалізуватися» – або ж виїхати до 10 вересня. Під легалізацією мається на увазі їхнє оформлення як мігрантів: вони мають здати біометричні дані у поліції та принести туди аналізи на ВІЛ і вживання наркотиків.
Люди, які досі живуть на окупованих територіях із українським паспортом, були визнані Кремлем «мігрантами» з 1 січня 2025 року: це означає, що вони втратили право на пенсії та медичну допомогу. Тепер люди опинились перед вибором: виживати так далі, ризикуючи потрапити у «міграційні тюрми» – чи йти до окупантів за російським паспортом, ризикуючи бути мобілізованими до російської армії.
Чому саме зараз Путін вирішив «дотиснути» українців, що опиралися кремлівській паспортизації? І що тепер робити українцям, які виявились «мігрантами» у власному домі?
Текст на Радіо Свобода
Люди, які досі живуть на окупованих територіях із українським паспортом, були визнані Кремлем «мігрантами» з 1 січня 2025 року: це означає, що вони втратили право на пенсії та медичну допомогу. Тепер люди опинились перед вибором: виживати так далі, ризикуючи потрапити у «міграційні тюрми» – чи йти до окупантів за російським паспортом, ризикуючи бути мобілізованими до російської армії.
Чому саме зараз Путін вирішив «дотиснути» українців, що опиралися кремлівській паспортизації? І що тепер робити українцям, які виявились «мігрантами» у власному домі?
Текст на Радіо Свобода
Переслав з:
Суспільне Донбас
29.03.202509:21
Стало відомо про смерть двох військових із Луганщини — загинули Євген Гусєв із Сіверськодонецька та Євген Матус із Лисичанська, повідомили у МВА.
Євген Гусєв пішов на фронт добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення РФ, служив у 79 бригаді. Чоловік загинув 17 листопада 2023 в бою під Новомихайлівкою на Донеччині.
Старший сержант Євген Матус був командиром танка. Загинув 5 березня 2025 року на Донецькому напрямку.
Євген Гусєв пішов на фронт добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення РФ, служив у 79 бригаді. Чоловік загинув 17 листопада 2023 в бою під Новомихайлівкою на Донеччині.
Старший сержант Євген Матус був командиром танка. Загинув 5 березня 2025 року на Донецькому напрямку.
Переслав з:
🇺🇦 Старобільськ life
28.03.202520:48
В окупованому Луганську трохи підгорає. Перед цим, за повідомленнями у місцевих каналах, пролунало кілька вибухів, які чули навіть у Станиці Луганській. Подробиць поки що нема.
+3
28.03.202518:16
Воїни Signum 53-ї ОМБр знищують ворожу техніку у Варварівці.
📍
📍
49.06755363499117, 38.39860973520039
28.03.202515:31
У цьому випуску «Реальної газети» головний редактор видання Андрій Діхтяренко зустрічається з незвичайним гостем — 18-річним Іваном Саранчою, який кілька місяців тому покинув окупований Росією Луганськ, щоб повернутися на вільну територію України. У студії Іван ділиться своєю надихаючою та непростою історією: як у юному віці він ухвалив рішення втекти з рідного міста, де провів 11 років під російською окупацією, і через Білорусь дістався до Києва. Цей шлях став для нього не лише фізичним переміщенням, а й символом вибору свободи, ідентичності та майбутнього.
Інтерв’ю розкриває, як Іван усвідомив свою проукраїнську позицію після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, як самостійно вивчив українську мову через переписку з друзями в інтернеті та чому вирішив відмовитися від життя в окупації. Він розповідає про складнощі планування втечі, коли гуманітарний коридор через Росію закрили, і як він знайшов альтернативний маршрут через Білорусь. Іван відверто говорить про те, що залишив позаду — рідний дім, друзів, звичне життя, — і чому для нього важливіше було повернутися в Україну, ніж шукати притулку за кордоном.
У бесіді з Андрієм Діхтяренком Іван ділиться своїми мріями та планами: він хоче вступити до Київської академії мистецтв «НАОМА», щоб стати скульптором, і бачить своє майбутнє у вільній країні, де можна говорити українською мовою, подорожувати та жити без страху. Він розповідає про реалії життя в Луганську — від впливу російської пропаганди в школах до настроїв серед молоді та дорослих, а також про те, як війна змінила його рідне місто. Іван пояснює, як орієнтувався в потоці інформації, порівнюючи російські, українські та західні джерела, щоб сформувати власну думку.
Це інтерв’ю — не лише особиста історія однієї людини, а й погляд на життя під окупацією очима молодого покоління. Іван дає поради тим, хто, можливо, також замислюється про втечу: звертатися до благодійних організацій і зберігати будь-які українські документи. Його приклад доводить, що навіть у найскладніших умовах можна знайти шлях до свободи. Дивіться, щоб дізнатися більше про сміливість, вибір і надію на мирне життя.
https://www.youtube.com/watch?v=BTCEeMQmFGI
Інтерв’ю розкриває, як Іван усвідомив свою проукраїнську позицію після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, як самостійно вивчив українську мову через переписку з друзями в інтернеті та чому вирішив відмовитися від життя в окупації. Він розповідає про складнощі планування втечі, коли гуманітарний коридор через Росію закрили, і як він знайшов альтернативний маршрут через Білорусь. Іван відверто говорить про те, що залишив позаду — рідний дім, друзів, звичне життя, — і чому для нього важливіше було повернутися в Україну, ніж шукати притулку за кордоном.
У бесіді з Андрієм Діхтяренком Іван ділиться своїми мріями та планами: він хоче вступити до Київської академії мистецтв «НАОМА», щоб стати скульптором, і бачить своє майбутнє у вільній країні, де можна говорити українською мовою, подорожувати та жити без страху. Він розповідає про реалії життя в Луганську — від впливу російської пропаганди в школах до настроїв серед молоді та дорослих, а також про те, як війна змінила його рідне місто. Іван пояснює, як орієнтувався в потоці інформації, порівнюючи російські, українські та західні джерела, щоб сформувати власну думку.
Це інтерв’ю — не лише особиста історія однієї людини, а й погляд на життя під окупацією очима молодого покоління. Іван дає поради тим, хто, можливо, також замислюється про втечу: звертатися до благодійних організацій і зберігати будь-які українські документи. Його приклад доводить, що навіть у найскладніших умовах можна знайти шлях до свободи. Дивіться, щоб дізнатися більше про сміливість, вибір і надію на мирне життя.
https://www.youtube.com/watch?v=BTCEeMQmFGI
28.03.202511:52
Донбас, 90-ті #архів
Фото: Олександр Чекменьов
Фото: Олександр Чекменьов
Рекорди
27.06.202323:59
6.1KПідписників10.09.202323:59
300Індекс цитування25.04.202423:59
7.3KОхоплення 1 допису21.09.202423:59
6.6KОхоп рекл. допису29.05.202423:59
319.05%ER25.04.202423:59
131.94%ERR+1
07.04.202511:23
Абрикоси цвітуть. Кам'яний Брід, Луганськ
#архів
Джерело: meteolugansk
Текст про Кам'яний Брід
#архів
Джерело: meteolugansk
Текст про Кам'яний Брід
26.03.202520:15
Луганськ - це Україна
Фото: Валентин Торба
Фото: Валентин Торба
Переслав з:
3-тя окрема штурмова бригада
23.03.202510:01
⚡️Офіційно! Населений пункт Надія на Луганщині — звільнено!
Третя штурмова повідомляє: силами бригади, передусім 1-го штурмового батальйону, відновлено контроль над населеним пунктом Надія.
Загальний обсяг звільнених від ворога територій — три квадратних кілометри.
«Взяття Надії вартувало противнику двох місяців зусиль і двох стертих в «нуль» механізованих полків — 752-го та 254-го 20-ї армії рф», — Командир Третього Армійського Корпусу Андрій Білецький.
Перші кадри з 30-годинної операції — у цьому відео.
Інші деталі згодом на YouTube від Третьої штурмової!
3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦
Третя штурмова повідомляє: силами бригади, передусім 1-го штурмового батальйону, відновлено контроль над населеним пунктом Надія.
Загальний обсяг звільнених від ворога територій — три квадратних кілометри.
«Взяття Надії вартувало противнику двох місяців зусиль і двох стертих в «нуль» механізованих полків — 752-го та 254-го 20-ї армії рф», — Командир Третього Армійського Корпусу Андрій Білецький.
Перші кадри з 30-годинної операції — у цьому відео.
Інші деталі згодом на YouTube від Третьої штурмової!
3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦
01.04.202512:54
31 березня 2022, з Дніпра в Маріуполь вп’яте полетіли гелікоптери. На борту — добровольці, серед яких, зокрема, ветерани “Азову”, медикаменти, засоби зв’язку, боєкомплект. Цього дня в оточене місто полетіли одразу чотири гвинтокрили. Один з них підбили росіяни, але він зміг повернутись на одному двигуні до Дніпра, у другий росіяни влучили з ПЗРК — загинули 15 людей, двоє потрапили у російський полон. Свої розповідають про авіамісію і добровольців, “азовців”, які були у підбитому вертольоті, та згадують загиблих військовослужбовців.
Серед важкопоранених на борту гвинтокрила був Євген Рясний — “азовець” родом з Луганщини. В Маріуполі кілька разів був важко контужений. За словами старшого брата Дмитра, одного разу від пострілу ворожого танку на Євгена завалилася стіна будівлі. Дякуючи побратимам, “Рясіка” вдалося знайти серед завалів.
“Одного ранку отримую повідомлення від Жені: “Все, братику, тепер я інвалід”. І надсилає світлину: він лежить на кушетці з перемотаною частково ампутованою ногою, а через бинт сочиться кров”, — сказал Дмитро, який свого часу служив в “Азові” і мав псевдо “Мясний”.
Коли стало відомо про спецоперацію, командування запропонувало “Мясному” полетіти на гелікоптері в Маріуполь. Дмитро Рясний зізнається, що вагався, чи летіти на вертольоті. Тому подзвонив Євгену, щоб порадитися.
“Кажу, брате, я можу до тебе прилетіти, ти згоден? А Женя був категоричний. Щоб я навіть і не думав сюди летіти, бо в Маріуполі справжнє пекло, і ми не очікували таких інтенсивних боїв. Сказав, що його подали у списки на евакуацію, тому наказав чекати у Дніпрі. Ми говорили ввечері 30 березня, і це була наша остання розмова. Я потім ще написав повідомлення: “Давай, братику, повзи швидше, щоб тобі місця вистачило”. І це все…”, — пригадує Дмитро.
“Рясік” був лежачим, тому шанси вибратися з охопленого полум’ям гелікоптера були мінімальні. Побратим “Школьнік” згадує, що лікарі взагалі не хотіли “Рясіка” евакуювати, бо після ампутації і кількох днів ще не пройшло.
“Він в ніч перед евакуацією казав: “Не сідай зі мною в один гелікоптер, я невезучий!” Я тоді “Рясіку” відповів, що я такий самий. Але доля нас розкидала по різним “вертушкам” і наша підбита змогла долетіти…”, — поділився “Школьнік”.
ТЕКСТ
Серед важкопоранених на борту гвинтокрила був Євген Рясний — “азовець” родом з Луганщини. В Маріуполі кілька разів був важко контужений. За словами старшого брата Дмитра, одного разу від пострілу ворожого танку на Євгена завалилася стіна будівлі. Дякуючи побратимам, “Рясіка” вдалося знайти серед завалів.
“Одного ранку отримую повідомлення від Жені: “Все, братику, тепер я інвалід”. І надсилає світлину: він лежить на кушетці з перемотаною частково ампутованою ногою, а через бинт сочиться кров”, — сказал Дмитро, який свого часу служив в “Азові” і мав псевдо “Мясний”.
Коли стало відомо про спецоперацію, командування запропонувало “Мясному” полетіти на гелікоптері в Маріуполь. Дмитро Рясний зізнається, що вагався, чи летіти на вертольоті. Тому подзвонив Євгену, щоб порадитися.
“Кажу, брате, я можу до тебе прилетіти, ти згоден? А Женя був категоричний. Щоб я навіть і не думав сюди летіти, бо в Маріуполі справжнє пекло, і ми не очікували таких інтенсивних боїв. Сказав, що його подали у списки на евакуацію, тому наказав чекати у Дніпрі. Ми говорили ввечері 30 березня, і це була наша остання розмова. Я потім ще написав повідомлення: “Давай, братику, повзи швидше, щоб тобі місця вистачило”. І це все…”, — пригадує Дмитро.
“Рясік” був лежачим, тому шанси вибратися з охопленого полум’ям гелікоптера були мінімальні. Побратим “Школьнік” згадує, що лікарі взагалі не хотіли “Рясіка” евакуювати, бо після ампутації і кількох днів ще не пройшло.
“Він в ніч перед евакуацією казав: “Не сідай зі мною в один гелікоптер, я невезучий!” Я тоді “Рясіку” відповів, що я такий самий. Але доля нас розкидала по різним “вертушкам” і наша підбита змогла долетіти…”, — поділився “Школьнік”.
ТЕКСТ
Переслав з:🇺🇦 Старобільськ life
+4
28.03.202520:48
В окупованому Луганську трохи підгорає. Перед цим, за повідомленнями у місцевих каналах, пролунало кілька вибухів, які чули навіть у Станиці Луганській. Подробиць поки що нема.
28.03.202511:52
Донбас, 90-ті #архів
Фото: Олександр Чекменьов
Фото: Олександр Чекменьов
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.