В ісламі думають про дальню перспективу. Вороже поглинання почалося в 650 році і досягло свого першого піку в 1453 році з завоюванням Константинополя османами. Ще в 1914 році в Анатолії було 25 відсотків немусульман, сьогодні у Туреччині їх лише один відсоток.

Ми перебуваємо у боротьбі культур. Мене дуже непокоїть майбутнє нашої цивілізації. Нас оточує мережа небезпек. Те, що я знаходжу в Корані, значною мірою визначає повсякденність мусульман у Німеччині, Європі та в усьому світі.

Ісламський фундаменталізм зростає. Ми маємо реагувати на це нашою імміграційною політикою, а також систематично коригувати нашу інтеграційну політику.

У тій боротьбі, яку ми ведемо, йдеться про історичні процеси. Найнебезпечніше полягає в тому, що масова імміграція мусульман до Європи з деякого часу надала цим процесам жахливого прискорення.

Через два-три покоління, якщо тенденції в галузі імміграції та частота пологів залишаться незмінними, більшість тут складатимуть мусульмани. Потім вони змінять закони та зроблять Німеччину, Європу такими, як вони цього хочуть.

Україна – це частина Росії, її окремість – це відлуння буржуазної ідеї національного самовизначення, яке тільки ускладнює побудову соціалістичної держави.

Ми маємо завдати удару по націоналістам, які намагаються відокремити Україну від Росії [...] оскільки Україна повинна бути частиною єдиної соціалістичної держави.

Ми повинні підтримати більшовицький рух в Україні, оскільки тільки через нього можна досягти соціалістичної революції в Україні, а також припинити спроби буржуазії відокремити Україну від Росії.

Великороси мають історичну місію бути керівною нацією серед всіх народів, що входять до складу нашої великої радянської держави. Без їхньої настанови інші народи не зможуть здійснити соціалістичні перетворення.

Без великоросів не можна перемогти в боротьбі з націоналістичними рухами інших народів. Тільки вони мають здатність зібрати навколо себе соціалістичні сили і очистити від буржуазних ідей інші національності.

— «Про національне питання», 1913 р.
— Промова Леніна на VIII з'їзді РКП(б), 1920 р.
— «Про організацію більшовицької партії в Україні», 1919 р.
— «Тезиси про національне питання», 1920 р.
— «Про боротьбу з націоналізмом», 1919 р.

Наш Великдень на фронті. Сенс цього свята – перемога життя над смертю. Заради цього ми продовжуємо боротьбу. Боремось заради тих, хто з дня у день чекає нас вдома.

Відсутність двох слів для розрізнення суспільного та особистого ворогів також додала плутанини при тлумаченні загальновідомого біблійного висловлювання (Мт. 5:44; Лк. 6:27): «Любіть ворогів ваших». Грецька та латинська версії використовують слова, що вказують на особистих ворогів. Ясно, що тут йдеться саме про них.

Цей біблійний пасаж не закликає любити ворога суспільства, тому також і в тисячолітній боротьбі між християнством та ісламом жодному християнинові ніколи й на думку не спадало, що треба не захищати Європу, а з любові до сарацинів чи турків здати її ісламу. У ньому безумовно немає заклику до зради заради любові до ворога суспільства.

Зрозуміло, що це заклик відкинути ненависть і злість, але якщо говорити про ворога суспільства, то немає потреби його ненавидіти. Ненависть не властива політичному мисленню. Будь-яка ненависть, що виявляється по відношенню до ворога суспільства, є неполітичною і завжди демонструє певну слабкість внутрішньої політичної ситуації.

Я вірю, що історія покаже: ми мали рацію. Ми намагалися запобігти краху цивілізації в Африці. Я завдав удару в ім'я цивілізації, справедливості та християнства.

Коли режим Мугабе поринув у крові та насиллі, африканці прийшли до мене, бо Родезія тепер вважалася раєм на землі.

Перед тим як дати людині право голосу, потрібно впевнитися, що вона пустила коріння, що вона є частиною всієї структури країни. Тож я не відмовляюсь від своїх слів і вважаю, що ми можемо довести: усе, що ми робили, було на благо чорношкірих громадян нашої країни – більше, ніж будь-кому іншому. І я кидаю виклик будь-кому, хто з цим не згоден.