Протягом останніх років немало наших священників, а також і студентів та випускників наших духовних семінарій перейшли до юрисдикцій інших Православних Церков та конфесій.
Буду відвертим, мені важко на це дивитися і я сприймаю це з біллю в серці. Адже коли наша УПЦ їх навчала, виховувала, вкладалася в них, а вони пішли до інших православних юрисдикцій, то це мене ранить. Є звісно, різні причини, і часто досить такі, якими можна виправдати такі їхні рішення. Також мені скажуть, що яка різниця, адже скрізь Церква Христова. Так, але як викладачу Київських духовних шкіл, як священнику, який долучений до організації навчання наших студентів закордоном, мені завжди важко дивитися, коли прекрасні і чудові студенти чи випускники або священники, яких знаю особисто, йдуть в інші юрисдикції, які користуються готовими нашими кадрами, до виховання яких вони не доклали жодних зусиль, а особливо коли йдуть вони до таких юрисдикцій, які вороже ставляться до нашої Церкви і нерідко руками колишніх наших випускників чи священників намагаються якось навіть діяти проти нас, то це викликає сум в моєму серці. Можливо, це в мене ревність, коли спостерігаю, як дехто жне там, де не сіяв, чи користується тими священниками, до виховання яких не доклав жодних зусиль ....
Але всім таким нашим, колишнім нашим, хотів би від себе сказати наступне.
Браття! Раз вже так сталося, то служіть поки-що сьогодні вже там, де ви є, набирайтеся досвіду, але пам'ятайте, що Українська Православна Церква чекає в майбутньому (навіть якщо прийдеться чекати довго) на ваше повернення до її лона, в якому Ви народилися у Христі і виховалися. Двері Матері - Церкви відкриті для всіх вас. Мати - Церква, яка народила і виховала всіх вас, завжди чекатиме на всіх вас, не забувайте її ... Місце для служіння знайдеться для всіх хороших служителів і в Україні, і закордоном, в лоні Української Православної Церкви!
