Блоги
Історія з Громенком
Блоги
31.03.202508:12
Чи зможе Трамп зруйнувати демократію в Америці?
Існують два шляхи - переворот/революція/громадянська війна та просунення диктатури тихою сапою. Трамп - не про перший (як Росія-1917), а про другий варіант (як Росія-2000).
Еталон тихої сапи - Третій Райх. Це ми зараз знаємо, що у 1933 році там встановилася диктатура, але для більшості тодішніх німців аж до бомбардувань Берліна 1940 року не було підстав думати, що з їхньою країною щось не так.
Інститути - це не лише правила, це ще й люди. І якщо люди відмовляться захищати свої цінності, жодні правила не допоможуть. Навіть найпотужніша фортеця без гарнізону - не фортеця.
Батьки-засновники США це чудово розуміли. Томас Джефферсон недарма сказав:
Американці тричі складали іспити на демократію - у 1770-х, у 1860-х та 1960-х роках - і сьогодні, здається, їм знову потрібно повернутися до екзаменаційної кімнати.
Але чи впораються вони цього разу?
Варіантів теж два. Або демократи і традиційні республіканці дадуть бій на проміжних виборах до Конгресу, і тоді все закінчиться малою кров'ю, або ж Трамп побудує Гілеад - і тоді відновлення нормальності буде довгим і кривавим.
Не перемикайтеся, за два роки ми все дізнаємося.
https://www.liga.net/ua/all/opinion/khto-naspravdi-mav-by-zupynyty-trampa
Існують два шляхи - переворот/революція/громадянська війна та просунення диктатури тихою сапою. Трамп - не про перший (як Росія-1917), а про другий варіант (як Росія-2000).
Еталон тихої сапи - Третій Райх. Це ми зараз знаємо, що у 1933 році там встановилася диктатура, але для більшості тодішніх німців аж до бомбардувань Берліна 1940 року не було підстав думати, що з їхньою країною щось не так.
Інститути - це не лише правила, це ще й люди. І якщо люди відмовляться захищати свої цінності, жодні правила не допоможуть. Навіть найпотужніша фортеця без гарнізону - не фортеця.
Батьки-засновники США це чудово розуміли. Томас Джефферсон недарма сказав:
"Дерево свободи потрібно час від часу поливати кров'ю патріотів і тиранів, це для нього природне добриво".
Американці тричі складали іспити на демократію - у 1770-х, у 1860-х та 1960-х роках - і сьогодні, здається, їм знову потрібно повернутися до екзаменаційної кімнати.
Але чи впораються вони цього разу?
Варіантів теж два. Або демократи і традиційні республіканці дадуть бій на проміжних виборах до Конгресу, і тоді все закінчиться малою кров'ю, або ж Трамп побудує Гілеад - і тоді відновлення нормальності буде довгим і кривавим.
Не перемикайтеся, за два роки ми все дізнаємося.
https://www.liga.net/ua/all/opinion/khto-naspravdi-mav-by-zupynyty-trampa
24.03.202509:06
Я скажу непопулярну річ, ви можете зі мною не погоджуватися, а я не наполягатиму на своїй правоті.
Я думаю, що всупереч всьому, Путін і Трамп не є союзниками. Вони лише тимчасові попутники.
Путін вирішує зовнішньополітичні задачі, Трамп - переважно внутрішньополітичні. І на нинішньому етапі вектори їхнього руху збіглися.
Але так буде не завжди. Завтра або за два роки (це найпізніше) їхні шляхи розійдуться, і Москва з Вашингтоном знову стануть противниками.
Заскріньте цей пост, і якщо цього не станеться до весни 2027 року - нагадайте мені, і я вибачуся за неправильний прогноз.
https://www.liga.net/ua/all/opinion/shliakhy-trampa-i-putina-taky-roziydutsia-os-koly-tse-stanetsia
Я думаю, що всупереч всьому, Путін і Трамп не є союзниками. Вони лише тимчасові попутники.
Путін вирішує зовнішньополітичні задачі, Трамп - переважно внутрішньополітичні. І на нинішньому етапі вектори їхнього руху збіглися.
Але так буде не завжди. Завтра або за два роки (це найпізніше) їхні шляхи розійдуться, і Москва з Вашингтоном знову стануть противниками.
Заскріньте цей пост, і якщо цього не станеться до весни 2027 року - нагадайте мені, і я вибачуся за неправильний прогноз.
https://www.liga.net/ua/all/opinion/shliakhy-trampa-i-putina-taky-roziydutsia-os-koly-tse-stanetsia
15.03.202518:02
Певно, ви чули китайську приказку, приписувану Мао - що мудра мавпа сидить на дереві (або на вершині гори), поки два тигри б'ються в долині. Я без поняття, сам він це вигадав чи запозичив десь, але така стратегія для Китая виявилася вдалою - принаймні одного тигра він пережив.
Зараз Путін ламає світовий порядок - він і словами це казав, і ділом підтвердив. З Трампом складніше - я не думаю, що він усвідомлений союзник Росії, радше ситуативний партнер у справі руйнування старого світу. І обидва старигані думають, що зможуть на уламках побудувати новий світ. А я думаю, що вони обидва облажаються, а новий порядок побудує мавпа, яка ще не проявила себе.
Сумно буде, якщо нею виявиться Китай, але вірю, що це буде нова Європа (включаючи Україну).
https://www.liga.net/ua/all/opinion/ni-putin-ni-tramp-naspravdi-ne-zmozhut-pobuduvaty-novyy-svitovyy-poriadok-os-shcho-kazhe-istoriia
Зараз Путін ламає світовий порядок - він і словами це казав, і ділом підтвердив. З Трампом складніше - я не думаю, що він усвідомлений союзник Росії, радше ситуативний партнер у справі руйнування старого світу. І обидва старигані думають, що зможуть на уламках побудувати новий світ. А я думаю, що вони обидва облажаються, а новий порядок побудує мавпа, яка ще не проявила себе.
Сумно буде, якщо нею виявиться Китай, але вірю, що це буде нова Європа (включаючи Україну).
https://www.liga.net/ua/all/opinion/ni-putin-ni-tramp-naspravdi-ne-zmozhut-pobuduvaty-novyy-svitovyy-poriadok-os-shcho-kazhe-istoriia
27.02.202518:03
Карикатура з Ньюйоркера ще 1966 року! За одним вікном - стела Вашингтона (навпроти меморіалу Лінкольна), а за іншим - ви й самі бачите)
24.02.202509:07
Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала «велику» війну з Україною
Повномасштабне вторгнення в Україну – фатальна помилка Кремля. Якби Владімір Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і одним лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді «велика» війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися на укладення тривалого миру в Європі.
Напад Росії на Україну в лютому 2022 року був викликаний трьома глибинними причинами та однією ситуативною обставиною. Обставиною була невідповідність справжнього становища Росії та України кремлівським уявленням. Незмінність влади, відсутність опозиції та цензура в медіа самі по собі здатні за десятиліття сформувати в будь-якого диктатора викривлену картину світу. До цього слід додати психологічні особливості Путіна та його тривалу ізоляцію під час пандемії 2020 року. Тож недивно, що російський президент прийшов до тих висновків, до яких прийшов – про непереможність Росії, штучність України та байдужість міжнародної спільноти до «великої» війни. Ілюзії взяли гору над реальністю.
Трьома причинами повномасштабного вторгнення були:
а) авторитаризм – цілком успішне застосування Кремлем стратегії зовнішньої експансії для розв’язання внутрішніх проблем («маленька переможна війна» або ж «експорт хаосу») та готовність діяти так і надалі, зокрема в Україні;
б) імперіалізм – частково успішна боротьба Кремля за переділ світу і посідання Росією особливого місця («вставання з колін», «багатополярний світ» і «можемо повторити») та прагнення відновити імперію, зокрема, за рахунок України;
в) великоросійський шовінізм та українофобія – особиста неприязнь Путіна до України як до успішного і небезпечного для Росії прикладу демократизації та європеїзації, що переросла в заперечення самого існування українців («росіяни та українці – один народ»).
Перетин цих трьох треків в одному місці (Україна) та часі (постковідна доба) вкупі з пануванням ілюзій і привели російського диктатора до ухвалення фатального рішення про захоплення України.
Підсумки
Нема де правди діти – усі попередні 20 років правління Путіна підтверджували правильність обраного ним шляху: маленьких переможних війн для плебсу, вставання з колін на глобальному рівні та державного шовінізму і українофобії. Росія раз-у-раз перемагала, Україна відступала, а США та Європа де-факто заплющували очі на руйнування Кремлем світового порядку і окремих сусідніх країн. Отже, диктатор мав всі підстави вважати, що і цього разу ситуація розв’яжеться на його користь.
Взяття Києва за три дні стало би не тільки найвидатнішим успіхом особисто Путіна, але й найбільшим досягненням Росії після 1953 року. По-перше, чергова внутрішньополітична криза була б відстрочена ще на одне-два десятиліття. За захоплення «матері міст руських» росіяни вибачили б Путіну абсолютно все і назавжди. Сам диктатор міг би відродити новий СССР і очолити його, передавши власне РФ наступнику.
По-друге, світовий порядок був би остаточно зруйнований, а авторитарна вісь Москва-Пекін-Тегеран-Пхеньян взяла би гору над розгубленим і розпорошеним демократичним Заходом. Так, Кремль не повернувся би до розподілу світу на двох, як це було у ХХ столітті, але «працювати» одним з трьох світових наглядачів – не так вже й погано.
Ну і по-третє, деградація та вимирання етнічних росіян були б призупинені на багато десятиліть, а перетворення православної Росії на ісламський Русистан надовго відстрочено. А те, що це означало би зникнення української (а потім і білоруської) нації – то це лише Кремлю на користь.
Погодьтеся, мало який би деспот встояв би перед такою спокусою. А це означає, що без руйнування путінського режиму та перетворення Росії на нормальну державу Україна буде у небезпеці. Навіть після підписання перемир’я.
Бо причини, які породили одну агресію, раніше чи пізніше породять іншу.
І нам варто бути до цього готовими.
Лонгрід на 20к знаків тут: https://lb.ua/society/2025/02/24/660581_girshe_nizh_zlochin_chomu_rosiya_pochala.html
Повномасштабне вторгнення в Україну – фатальна помилка Кремля. Якби Владімір Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і одним лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді «велика» війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися на укладення тривалого миру в Європі.
Напад Росії на Україну в лютому 2022 року був викликаний трьома глибинними причинами та однією ситуативною обставиною. Обставиною була невідповідність справжнього становища Росії та України кремлівським уявленням. Незмінність влади, відсутність опозиції та цензура в медіа самі по собі здатні за десятиліття сформувати в будь-якого диктатора викривлену картину світу. До цього слід додати психологічні особливості Путіна та його тривалу ізоляцію під час пандемії 2020 року. Тож недивно, що російський президент прийшов до тих висновків, до яких прийшов – про непереможність Росії, штучність України та байдужість міжнародної спільноти до «великої» війни. Ілюзії взяли гору над реальністю.
Трьома причинами повномасштабного вторгнення були:
а) авторитаризм – цілком успішне застосування Кремлем стратегії зовнішньої експансії для розв’язання внутрішніх проблем («маленька переможна війна» або ж «експорт хаосу») та готовність діяти так і надалі, зокрема в Україні;
б) імперіалізм – частково успішна боротьба Кремля за переділ світу і посідання Росією особливого місця («вставання з колін», «багатополярний світ» і «можемо повторити») та прагнення відновити імперію, зокрема, за рахунок України;
в) великоросійський шовінізм та українофобія – особиста неприязнь Путіна до України як до успішного і небезпечного для Росії прикладу демократизації та європеїзації, що переросла в заперечення самого існування українців («росіяни та українці – один народ»).
Перетин цих трьох треків в одному місці (Україна) та часі (постковідна доба) вкупі з пануванням ілюзій і привели російського диктатора до ухвалення фатального рішення про захоплення України.
Підсумки
Нема де правди діти – усі попередні 20 років правління Путіна підтверджували правильність обраного ним шляху: маленьких переможних війн для плебсу, вставання з колін на глобальному рівні та державного шовінізму і українофобії. Росія раз-у-раз перемагала, Україна відступала, а США та Європа де-факто заплющували очі на руйнування Кремлем світового порядку і окремих сусідніх країн. Отже, диктатор мав всі підстави вважати, що і цього разу ситуація розв’яжеться на його користь.
Взяття Києва за три дні стало би не тільки найвидатнішим успіхом особисто Путіна, але й найбільшим досягненням Росії після 1953 року. По-перше, чергова внутрішньополітична криза була б відстрочена ще на одне-два десятиліття. За захоплення «матері міст руських» росіяни вибачили б Путіну абсолютно все і назавжди. Сам диктатор міг би відродити новий СССР і очолити його, передавши власне РФ наступнику.
По-друге, світовий порядок був би остаточно зруйнований, а авторитарна вісь Москва-Пекін-Тегеран-Пхеньян взяла би гору над розгубленим і розпорошеним демократичним Заходом. Так, Кремль не повернувся би до розподілу світу на двох, як це було у ХХ столітті, але «працювати» одним з трьох світових наглядачів – не так вже й погано.
Ну і по-третє, деградація та вимирання етнічних росіян були б призупинені на багато десятиліть, а перетворення православної Росії на ісламський Русистан надовго відстрочено. А те, що це означало би зникнення української (а потім і білоруської) нації – то це лише Кремлю на користь.
Погодьтеся, мало який би деспот встояв би перед такою спокусою. А це означає, що без руйнування путінського режиму та перетворення Росії на нормальну державу Україна буде у небезпеці. Навіть після підписання перемир’я.
Бо причини, які породили одну агресію, раніше чи пізніше породять іншу.
І нам варто бути до цього готовими.
Лонгрід на 20к знаків тут: https://lb.ua/society/2025/02/24/660581_girshe_nizh_zlochin_chomu_rosiya_pochala.html
12.02.202518:48
Все по-справжньому варте уваги почнеться після того, як Путін кине Трампа. А до того не поспішайте лізти до помиральної ями!
28.03.202509:00
В березні 91-го в Єйську жив якийсь пророк - ще СССР не сконав, а він вже Путіна передбачив. Ну або він просто добре знав історію Росії))
22.03.202509:05
Перше правило переговорів - висувати максимальні, навіть нереалістичні вимоги, щоб потім, поступово здаючи назад під виглядом компромісу, отримати можливе.
Тому у відповідь на Віткоффа Україна має вимагати негайного відступу Росії з усіх територій, включаючи Крим, створення 200-км демілітаризованої зони по російський бік кордону та денонсації усіх російсько-китайських та російсько-корейських угод.
Тому у відповідь на Віткоффа Україна має вимагати негайного відступу Росії з усіх територій, включаючи Крим, створення 200-км демілітаризованої зони по російський бік кордону та денонсації усіх російсько-китайських та російсько-корейських угод.
11.03.202509:04
Під кінець позаминулого року ми з колегами зібралися обговорити перспективи України та світу.
Я сказав, що ми доживемо до громадянської війни у США через політичну поляризацію, економічне розшарування, культурні війни та сексуальний колапс.
Мій старший товариш, мудрий і дуже уїдливий, зауважив, що якщо б мої слова перекласти російською, то всі б сприйняли їх за дугінські.
Я відповів, що Дугін говорив би їх з радістю, а я - з жалем.
Сьогодні я бачу все так само. Розвилка - 2026 рік. Якщо Трамп визнає перемогу демократів на виборах до Конгресу - будуть шанси пропетляти. Якщо не визнає - Америка зверне на шлях до другої громадянської.
Наша задача нині стала ще яснішою - диверсифікація зовнішньої допомоги та розвиток власної інфраструктури безпеки.
Я сказав, що ми доживемо до громадянської війни у США через політичну поляризацію, економічне розшарування, культурні війни та сексуальний колапс.
Мій старший товариш, мудрий і дуже уїдливий, зауважив, що якщо б мої слова перекласти російською, то всі б сприйняли їх за дугінські.
Я відповів, що Дугін говорив би їх з радістю, а я - з жалем.
Сьогодні я бачу все так само. Розвилка - 2026 рік. Якщо Трамп визнає перемогу демократів на виборах до Конгресу - будуть шанси пропетляти. Якщо не визнає - Америка зверне на шлях до другої громадянської.
Наша задача нині стала ще яснішою - диверсифікація зовнішньої допомоги та розвиток власної інфраструктури безпеки.
27.02.202508:53
Друзі, можете вітати - "Український Мультифронтир" став лауреатом Всеукраїнського рейтингу "Книжка року-2024"!
Якщо ще не читали - не баріться. Ця робота ще займе місце поруч з "Історією України-Руси" Грушевського!
Повний список лауреатів тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/3947/164/188136/
Якщо ще не читали - не баріться. Ця робота ще займе місце поруч з "Історією України-Руси" Грушевського!
Повний список лауреатів тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/3947/164/188136/
20.02.202518:08
11.02.202518:11
Ця новина скоріш за все пройшла повз вашу увагу, але це дуже важлива річ.
Завершилися переговори між Туреччиною та Туркменістаном, що тривали 27 років. Постачання туркменського газу до Туреччини почнеться вже 1 березня 2025 року.
Далі газ піде до Європи. Росія втратила, напевно назавжди, монополію на транзит туркменського газу, а Туркменістан - це один з найбільших видобувачів у світі.
Газову зброю з рук Кремля вже вирвали. Нафта на черзі. Росія вийде з війни в такій руїні, якої ніхто собі навіть не уявляє.
Завершилися переговори між Туреччиною та Туркменістаном, що тривали 27 років. Постачання туркменського газу до Туреччини почнеться вже 1 березня 2025 року.
Далі газ піде до Європи. Росія втратила, напевно назавжди, монополію на транзит туркменського газу, а Туркменістан - це один з найбільших видобувачів у світі.
Газову зброю з рук Кремля вже вирвали. Нафта на черзі. Росія вийде з війни в такій руїні, якої ніхто собі навіть не уявляє.
26.03.202509:04
Є одна річ, яка мене втішає у нинішній ситуації зі США. Те, як обтікають деякі політики та деякі "експерти" з деяких сусідніх країн, які зверхньо ставилися до України останні роки.
Мовляв, ми Україні нічого не винні, а допомагаємо з доброї волі; вона захищає не Європу і нас, а лише себе саму; навіть якщо Україна впаде, війна нас не зачепить, бо Росія не ризикне напасти на країну НАТО, 5-а стаття, ко-ко-ко.
Ну шо ви, дяді й тьоті? Досі вірите, що Вашингтон впряжеться за вас, якщо Росія вторгнеться на вашу територію? ;)
Мовляв, ми Україні нічого не винні, а допомагаємо з доброї волі; вона захищає не Європу і нас, а лише себе саму; навіть якщо Україна впаде, війна нас не зачепить, бо Росія не ризикне напасти на країну НАТО, 5-а стаття, ко-ко-ко.
Ну шо ви, дяді й тьоті? Досі вірите, що Вашингтон впряжеться за вас, якщо Росія вторгнеться на вашу територію? ;)
20.03.202509:10
Приїхав черговий американський гуру - розказувати, який у нас треш з інститутами. Що з Америки - уже смішно, що спирався на розрахунки ЄБРР, за якими рівень урядового управління в Росії кращий ніж у нас - це взагалі крінжа.
Зрозумійте правильно - у нас справді все не дуже ок в керуванні державою. Ручні суди, ОПУ замість КМУ, феодали повсюди. Але якщо Росія за якимось графіком управляється краще, значить, графік - гівно. Це як все минуле десятиліття нам розказували на Заході, що у нас найгірша корупція у світі, а того, що Кремль скупав європейських канцлерів пачками, не помічали.
Пора нарешті вилікуватися від хворобливого захоплення т.зв. західною експертизою. Якщо більшість з "експертів" так нічого і не зрозуміли про російський імперіалізм, хоча війна - ось вона, на їхніх очах, то чому ми маємо довіряти їхнім судженням про якість управління в Україні та Росії?
Зрозумійте правильно - у нас справді все не дуже ок в керуванні державою. Ручні суди, ОПУ замість КМУ, феодали повсюди. Але якщо Росія за якимось графіком управляється краще, значить, графік - гівно. Це як все минуле десятиліття нам розказували на Заході, що у нас найгірша корупція у світі, а того, що Кремль скупав європейських канцлерів пачками, не помічали.
Пора нарешті вилікуватися від хворобливого захоплення т.зв. західною експертизою. Якщо більшість з "експертів" так нічого і не зрозуміли про російський імперіалізм, хоча війна - ось вона, на їхніх очах, то чому ми маємо довіряти їхнім судженням про якість управління в Україні та Росії?
10.03.202509:15
Бачив, багатьох цікавило, що в голові у Маска. На це є дві відповіді: довга і складна та коротка і проста.
Перша включає поняття техно-соціального парадоксу та інших наукових речей, і мені просто лінь це все розписувати.
Друга складається з двох слів: ГЕНРІ ФОРД.
Форд - це не просто Маск столітньої давнини. Це Маск, Гейтс і Цукерберг в одній людині. Він змінив промисловість так, як жодна інша людина до нього. Він ще за життя став персонажем класичної літератури. На нього взорували не лише інші бізнесмени, але й цілі іноземні уряди.
Але ще він був лютий антисеміт і активний симпатик нацистів, Америка фьорст не заважала йому торгувати з Райхом. 1938 року Форд був нагороджений Великим хрестом Німецького орла. І якби Гітлер переміг, Форд був би в новій Америці одночасно Шпеєром та Айхманом.
Тому не варто все скидати на голову одного Маска. Він не виняток, а правило в американській техноеліті останніх 120 років з її євгенікою та расизмом. Там не одного переконувати, там всю систему міняти треба.
Перша включає поняття техно-соціального парадоксу та інших наукових речей, і мені просто лінь це все розписувати.
Друга складається з двох слів: ГЕНРІ ФОРД.
Форд - це не просто Маск столітньої давнини. Це Маск, Гейтс і Цукерберг в одній людині. Він змінив промисловість так, як жодна інша людина до нього. Він ще за життя став персонажем класичної літератури. На нього взорували не лише інші бізнесмени, але й цілі іноземні уряди.
Але ще він був лютий антисеміт і активний симпатик нацистів, Америка фьорст не заважала йому торгувати з Райхом. 1938 року Форд був нагороджений Великим хрестом Німецького орла. І якби Гітлер переміг, Форд був би в новій Америці одночасно Шпеєром та Айхманом.
Тому не варто все скидати на голову одного Маска. Він не виняток, а правило в американській техноеліті останніх 120 років з її євгенікою та расизмом. Там не одного переконувати, там всю систему міняти треба.
25.02.202509:07
1905 року Росія програла війну Японії.
Посередником у мирних переговорах визвався бути американський президент Тедді Рузвельт. Переговори проходили у Портсмуті (США), і Рузвельт спочатку тиснув на Росію, а потім почав тиснути на Японію.
В результаті був укладений такий договір, через який в Японії - країні-переможниці - спалахнули протести. В одному лише Токіо 17 загиблих і 500 поранених, 350 спалених будівель. Наступні 13 років увійшли в історію під назвою "Доба народного насилля".
Росії, втім, теж були непереливки через революцію.
А що Рузвельт? А Рузвельт 1906 року отримав Нобелівську премію миру 😉
Посередником у мирних переговорах визвався бути американський президент Тедді Рузвельт. Переговори проходили у Портсмуті (США), і Рузвельт спочатку тиснув на Росію, а потім почав тиснути на Японію.
В результаті був укладений такий договір, через який в Японії - країні-переможниці - спалахнули протести. В одному лише Токіо 17 загиблих і 500 поранених, 350 спалених будівель. Наступні 13 років увійшли в історію під назвою "Доба народного насилля".
Росії, втім, теж були непереливки через революцію.
А що Рузвельт? А Рузвельт 1906 року отримав Нобелівську премію миру 😉
20.02.202508:47
Що історія говорить нам про російсько-американські стосунки?
США і Росії смертельно ворогували приблизно 50 років (із різною інтенсивністю), а лупилися в ясна приблизно 300 років (із різною інтенсивністю).
Росія допомагала США у критичні 1770і та 1860і, США годували Росію у 1890і, 1920і та 1990і, збудували їй важку промисловість у 1930і та врятували життя у 1940і (янкі дали +50% усіх снарядів РККА і +100% міді та алюмінію, без яких жодних танків і літаків не побудуєш, +150% бензину, ну і +108% м'ясних консервів).
Кожна нова адміністрація США наприкінці ХХ - у ХХІ ст. починала із глибокого заглоту російської величі (крім Байдена, зате Обама перевиконав норму удвічі) заради союзу проти терористів чи китайців.
Коротше кажучи, Трамп не виняток, а правило, і нам доведеться трохи почекати, поки Москва з Вашингтоном учергове розсваряться.
США і Росії смертельно ворогували приблизно 50 років (із різною інтенсивністю), а лупилися в ясна приблизно 300 років (із різною інтенсивністю).
Росія допомагала США у критичні 1770і та 1860і, США годували Росію у 1890і, 1920і та 1990і, збудували їй важку промисловість у 1930і та врятували життя у 1940і (янкі дали +50% усіх снарядів РККА і +100% міді та алюмінію, без яких жодних танків і літаків не побудуєш, +150% бензину, ну і +108% м'ясних консервів).
Кожна нова адміністрація США наприкінці ХХ - у ХХІ ст. починала із глибокого заглоту російської величі (крім Байдена, зате Обама перевиконав норму удвічі) заради союзу проти терористів чи китайців.
Коротше кажучи, Трамп не виняток, а правило, і нам доведеться трохи почекати, поки Москва з Вашингтоном учергове розсваряться.
05.02.202509:08
Не давати тирану пальця: уроки Кримської конференції
(вперше опубліковано 2015 року)
Якщо сьогодні дати тирану палець, він завтра відніме всю руку. На початку лютого 1945 року провідні демократії західного світу – Сполучені Штати та Велика Британія – пішли на поступки євразійській деспотії – Совітському Союзу – в питанні післявоєнного облаштування Європи. За обіцянку Сталіна якнайшвидше закінчити війну проти Гітлера, Рузвельт і Черчилль згодилися на компроміс щодо розв’язання «польського» та «югославського» питань, а ширше – щодо політичного устрою всієї Східної Європи.
Але угода з дияволом залишається угодою з дияволом, навіть якщо вона націлена на благородну мету: Сталін обманув партнерів, і невдовзі через весь континент пролягла «залізна завіса». Мрії мільйонів людей на світле майбутнє були принесені в жертву тирану необачними союзниками, що дозволили собі в ім’я локального успіху поступитися глобальними цінностями.
Рахунок прямих жертв панування совітів в Європі йде на десятки тисяч, скільки людських доль було скалічено – не скаже ніхто. Ціна компромісу зі Сталіним виявилася надзвичайно високою, і заплатили її зовсім не ті, хто на цей компроміс погодився.
Історія першої половини ХХ століття дала нам безліч прикладів того, як неготовність захищатися в малому обов’язково призводить до необхідності воювати за велике. Глибока стурбованість замість конкретних рішучих дій, умиротворення агресора, компроміси із тираном – ніщо з цього не в змозі гарантувати мир та стабільність нікому.
Від Мюнхенської угоди до Ялтинської конференції західний світ вчився не мати справ з диктаторами, якою б доцільною не виглядала співпраця з ними, принаймні, тимчасова. 30 вересня 1938 року Невілл Чемберлен доповів британському парламенту про результати перемовин з Гітлером: «Я вірю, що це – мир для нашого часу». 1 березня 1945 року, після угоди зі Сталіним, Франклін Рузвельт запевнив Конгрес, що він «повернувся з Криму з твердою вірою, що ми розпочали шлях до миру в світі».
Історія двічі посміялася над впевненістю обох лідерів, і безкомпромісність часів холодної війни начебто продемонструвала, що негативний урок «угодовництва» засвоєний.
Але минуло лише чверть століття після закінчення глобального протистояння, як виявилося, що деякі висновки потрібно повторити двічі. Знову треба нагадувати, що нерозв’язана вчасно суперечка на одному краю континенту цілком реально може призвести до мобілізації, роздавання протигазів та риття окопів на іншому краю.
Необхідно повторювати, що небажання вмирати за Гданськ (чи то пак Донецьк) сьогодні може викликати необхідність вмирати за Париж завтра. Заслуговує на нову увагу теза, що нація, яка з-поміж війни та ганьби обирає ганьбу, обов’язково отримає і війну на додачу.
21 березня 1945 року американський посол Аверелл Гарріман написав Рузвельту: «Ми мусимо чітко розуміти, що совітська програма – це побудова тоталітаризму, згортання особистих свобод та демократії, як ми її знаємо». Нинішнім станом речей в Криму та на Донбасі ми не в останню чергу маємо «завдячувати» тому, що 21 березня 2014 року, в день остаточної легалізації анексії з боку РФ, на Заході не знайшлося нікого, хто сказав би подібні слова щодо програми «Русского міра».
Незасвоєні уроки мають властивість повторюватися – тож невже ми знову приречені стати навчальними матеріалом для схильного до глибокої стурбованості та компромісів з диктаторами Заходу?
(ПиСи 2025 року: щось, звісно, змінилося на краще за ці 10 років, але проблема угодовства в цілому залишилася)
(вперше опубліковано 2015 року)
Якщо сьогодні дати тирану палець, він завтра відніме всю руку. На початку лютого 1945 року провідні демократії західного світу – Сполучені Штати та Велика Британія – пішли на поступки євразійській деспотії – Совітському Союзу – в питанні післявоєнного облаштування Європи. За обіцянку Сталіна якнайшвидше закінчити війну проти Гітлера, Рузвельт і Черчилль згодилися на компроміс щодо розв’язання «польського» та «югославського» питань, а ширше – щодо політичного устрою всієї Східної Європи.
Але угода з дияволом залишається угодою з дияволом, навіть якщо вона націлена на благородну мету: Сталін обманув партнерів, і невдовзі через весь континент пролягла «залізна завіса». Мрії мільйонів людей на світле майбутнє були принесені в жертву тирану необачними союзниками, що дозволили собі в ім’я локального успіху поступитися глобальними цінностями.
Рахунок прямих жертв панування совітів в Європі йде на десятки тисяч, скільки людських доль було скалічено – не скаже ніхто. Ціна компромісу зі Сталіним виявилася надзвичайно високою, і заплатили її зовсім не ті, хто на цей компроміс погодився.
Історія першої половини ХХ століття дала нам безліч прикладів того, як неготовність захищатися в малому обов’язково призводить до необхідності воювати за велике. Глибока стурбованість замість конкретних рішучих дій, умиротворення агресора, компроміси із тираном – ніщо з цього не в змозі гарантувати мир та стабільність нікому.
Від Мюнхенської угоди до Ялтинської конференції західний світ вчився не мати справ з диктаторами, якою б доцільною не виглядала співпраця з ними, принаймні, тимчасова. 30 вересня 1938 року Невілл Чемберлен доповів британському парламенту про результати перемовин з Гітлером: «Я вірю, що це – мир для нашого часу». 1 березня 1945 року, після угоди зі Сталіним, Франклін Рузвельт запевнив Конгрес, що він «повернувся з Криму з твердою вірою, що ми розпочали шлях до миру в світі».
Історія двічі посміялася над впевненістю обох лідерів, і безкомпромісність часів холодної війни начебто продемонструвала, що негативний урок «угодовництва» засвоєний.
Але минуло лише чверть століття після закінчення глобального протистояння, як виявилося, що деякі висновки потрібно повторити двічі. Знову треба нагадувати, що нерозв’язана вчасно суперечка на одному краю континенту цілком реально може призвести до мобілізації, роздавання протигазів та риття окопів на іншому краю.
Необхідно повторювати, що небажання вмирати за Гданськ (чи то пак Донецьк) сьогодні може викликати необхідність вмирати за Париж завтра. Заслуговує на нову увагу теза, що нація, яка з-поміж війни та ганьби обирає ганьбу, обов’язково отримає і війну на додачу.
21 березня 1945 року американський посол Аверелл Гарріман написав Рузвельту: «Ми мусимо чітко розуміти, що совітська програма – це побудова тоталітаризму, згортання особистих свобод та демократії, як ми її знаємо». Нинішнім станом речей в Криму та на Донбасі ми не в останню чергу маємо «завдячувати» тому, що 21 березня 2014 року, в день остаточної легалізації анексії з боку РФ, на Заході не знайшлося нікого, хто сказав би подібні слова щодо програми «Русского міра».
Незасвоєні уроки мають властивість повторюватися – тож невже ми знову приречені стати навчальними матеріалом для схильного до глибокої стурбованості та компромісів з диктаторами Заходу?
(ПиСи 2025 року: щось, звісно, змінилося на краще за ці 10 років, але проблема угодовства в цілому залишилася)
25.03.202509:06
Тези про російський імперіалізм (наразі методологічні). Не питайте, навіщо, просто коментуйте, якщо вам є що сказати
1. Росія як країна не є унікальною. Звісно, як кожна інша, вона є по-своєму особливою, але вона не одна така виняткова у світі. Намагання представити Росію унікальною врешті-решт веде до виправдання її дії через посилання на унікальність її становища. Те саме стосується і російського імперіалізму – він по-своєму особливий, але не унікальний.
2. Існують три головні типи імперій: сухопутні осілі, сухопутні кочові та морські. Осілі були історично першими та зберігають першість за кількістю прикладів – від імперії Саргона через Ассирійську і Персидську до Римської, всі китайські, імперію Тимура, Османську і Сефевідську, Ацтекську та Інкську, включаючи Габсбурзьку та німецькі аж до Третього Райху. Всі російські імперії, зокрема совітська, належать до цього типу.
3. Західна академія (не кажучи вже про політику та публіцистику) переважно неправильно оцінювала російський імперіалізм (за кількома важливими винятками). На це є чотири причини.
3а. По-перше, Захід був аж занадто зациклений на собі та своїх морських імперіях, а вони попри розміри, є винятками, а не правилом імперіалізму. Спочатку захоплення тягарем білої людини, а потім нищівна самокритика (від скасування курсів західної цивілізації у вишах у 80-х до БЛМ) перешкоджали аналізу незахідного імперіалізму, який є головним його різновидом. Пристрасті навколо деколонізації та расизму майже унеможливили академічну критику сухопутного корінного американського, африканського та євразійського імперіалізму, зокрема і російського.
3б. По-друге, західна академія переважно порівнювала Росію із західними ж морськими імперіями, до яких звикла, замість того, щоб порівнювати її з типологічно ближчими азійськими імперіями (знаю лише кілька винятків). Оскільки такі порівняння показували більше відмінного, ніж подібного, російський випадок часто виключали з поняття імперіалізму. Це не означає, що ці порівняння геть неправильні, вони теж потрібні. Але подібне варто порівнювати передовсім з подібним.
3в. По-третє, значна частина росієзнавців та совітологів походили з самої Росії або виховувалися у професорів-емігрантів, а тому західна академія часто дивиться на підкорені Росією народи винятково російськими очима (і на Україну теж). Не варто скидати з рахунку і щире захоплення американців та європейців російською культурою, що впливало на їхнє поблажливе ставлення до російської держави.
3г. По-четверте, іноді мав місце підкуп західних академіків напряму російськими грошима або привілеями доступу до архівів.
4. Якщо застосувати правильне визначення російського імперіалізму як сухопутного осілого і правильно порівняти Росію з Німеччиною-Туреччиною-Китаєм (а вже потім з Францією та Монголією), то можна дійти кількох правильних висновків: а) що Росія була типовою імперією (СССР був нетиповою, але імперією), б) що Росія досі залишається імперією та загрожує світу.
5. Сказане вище не означає, що російський імперіалізм не мав власної специфіки. Очевидно мав, але лише в тій мірі, в якій кожен інший імперіалізм мав свою власну специфіку. Таким чином, завдання дослідника полягає в тому, щоб знайти баланс між типовими причинами, практиками і наслідками російського імперіалізму як кожного іншого імперіалізму та специфічними рисами російського імперіалізму саме як російського. Це вимагає просто надлюдських зусиль, адже передбачає дослідження не лише російського, а й світового імперіалізму, а також антиімперської історії поневолених Росією народів – бо що можна знати про Росію, якщо знати лише Росію? Але іншого шляху отримати правильні відповіді просто не існує.
1. Росія як країна не є унікальною. Звісно, як кожна інша, вона є по-своєму особливою, але вона не одна така виняткова у світі. Намагання представити Росію унікальною врешті-решт веде до виправдання її дії через посилання на унікальність її становища. Те саме стосується і російського імперіалізму – він по-своєму особливий, але не унікальний.
2. Існують три головні типи імперій: сухопутні осілі, сухопутні кочові та морські. Осілі були історично першими та зберігають першість за кількістю прикладів – від імперії Саргона через Ассирійську і Персидську до Римської, всі китайські, імперію Тимура, Османську і Сефевідську, Ацтекську та Інкську, включаючи Габсбурзьку та німецькі аж до Третього Райху. Всі російські імперії, зокрема совітська, належать до цього типу.
3. Західна академія (не кажучи вже про політику та публіцистику) переважно неправильно оцінювала російський імперіалізм (за кількома важливими винятками). На це є чотири причини.
3а. По-перше, Захід був аж занадто зациклений на собі та своїх морських імперіях, а вони попри розміри, є винятками, а не правилом імперіалізму. Спочатку захоплення тягарем білої людини, а потім нищівна самокритика (від скасування курсів західної цивілізації у вишах у 80-х до БЛМ) перешкоджали аналізу незахідного імперіалізму, який є головним його різновидом. Пристрасті навколо деколонізації та расизму майже унеможливили академічну критику сухопутного корінного американського, африканського та євразійського імперіалізму, зокрема і російського.
3б. По-друге, західна академія переважно порівнювала Росію із західними ж морськими імперіями, до яких звикла, замість того, щоб порівнювати її з типологічно ближчими азійськими імперіями (знаю лише кілька винятків). Оскільки такі порівняння показували більше відмінного, ніж подібного, російський випадок часто виключали з поняття імперіалізму. Це не означає, що ці порівняння геть неправильні, вони теж потрібні. Але подібне варто порівнювати передовсім з подібним.
3в. По-третє, значна частина росієзнавців та совітологів походили з самої Росії або виховувалися у професорів-емігрантів, а тому західна академія часто дивиться на підкорені Росією народи винятково російськими очима (і на Україну теж). Не варто скидати з рахунку і щире захоплення американців та європейців російською культурою, що впливало на їхнє поблажливе ставлення до російської держави.
3г. По-четверте, іноді мав місце підкуп західних академіків напряму російськими грошима або привілеями доступу до архівів.
4. Якщо застосувати правильне визначення російського імперіалізму як сухопутного осілого і правильно порівняти Росію з Німеччиною-Туреччиною-Китаєм (а вже потім з Францією та Монголією), то можна дійти кількох правильних висновків: а) що Росія була типовою імперією (СССР був нетиповою, але імперією), б) що Росія досі залишається імперією та загрожує світу.
5. Сказане вище не означає, що російський імперіалізм не мав власної специфіки. Очевидно мав, але лише в тій мірі, в якій кожен інший імперіалізм мав свою власну специфіку. Таким чином, завдання дослідника полягає в тому, щоб знайти баланс між типовими причинами, практиками і наслідками російського імперіалізму як кожного іншого імперіалізму та специфічними рисами російського імперіалізму саме як російського. Це вимагає просто надлюдських зусиль, адже передбачає дослідження не лише російського, а й світового імперіалізму, а також антиімперської історії поневолених Росією народів – бо що можна знати про Росію, якщо знати лише Росію? Але іншого шляху отримати правильні відповіді просто не існує.
17.03.202509:06
Файненшл Таймс пише, що і дорослі, і підлітки все гірше рахують і читають - і це довготривалий тренд, однак після 2012 року падіння прискорилося. Причиною названі гаджети - багато дивимося, мало читаємо і рефлексуємо.
Додам від себе. Якщо подивитися на графіки, падіння взагалі не критичне - десь мінус 5% у молоді. Але враховуючи, що останні 300 років ці навички лише покращувалися, стає стрьомно. Якщо темпи падіння збережуться, до кінця століття половина навичок буде втрачена.
Шкода, не було розподілу за країнами. Гадаю, США уже провалилися в чорну діру, звідки немає вороття. Я і раніше вважав їхню середню та вищу освіту (не науку!) найгіршою в розвиненому світі, але бачу, всюди справи кепські.
Додам від себе. Якщо подивитися на графіки, падіння взагалі не критичне - десь мінус 5% у молоді. Але враховуючи, що останні 300 років ці навички лише покращувалися, стає стрьомно. Якщо темпи падіння збережуться, до кінця століття половина навичок буде втрачена.
Шкода, не було розподілу за країнами. Гадаю, США уже провалилися в чорну діру, звідки немає вороття. Я і раніше вважав їхню середню та вищу освіту (не науку!) найгіршою в розвиненому світі, але бачу, всюди справи кепські.
04.03.202509:08
- Чому не мир з ̶П̶у̶т̶і̶н̶и̶м̶ Гітлером?
- Зброя ̶У̶к̶р̶а̶ї̶н̶і̶ Британії - продовження війни
- Ленд-ліз - втрата життів
- ̶П̶у̶т̶і̶н̶ Гітлер не атакує США, чому атакувати ̶П̶у̶т̶і̶н̶а Гітлера?
Це ж було вже (с)
США у 1940-1941 роках. Більшість населення - ізоляціоністи та симпатики нацистів. Але найтемніша ніч - перед світанком.
- Зброя ̶У̶к̶р̶а̶ї̶н̶і̶ Британії - продовження війни
- Ленд-ліз - втрата життів
- ̶П̶у̶т̶і̶н̶ Гітлер не атакує США, чому атакувати ̶П̶у̶т̶і̶н̶а Гітлера?
Це ж було вже (с)
США у 1940-1941 роках. Більшість населення - ізоляціоністи та симпатики нацистів. Але найтемніша ніч - перед світанком.
24.02.202518:13
В суботу в Іркутську мітингували проти зростання тарифів на електрику. А за день до того - в Карелії та Примор'ї.
Гм, а що ж таке сталося? Газ подорожчав? 😁
Гм, а що ж таке сталося? Газ подорожчав? 😁
19.02.202509:10
Трамп заявив, що Лінкольна убив Зеленський.
- Убивця був актором, і Зеленський - актор, які ще вам потрібні докази? - підкреслив Трамп.
- Убивця був актором, і Зеленський - актор, які ще вам потрібні докази? - підкреслив Трамп.
04.02.202509:04
TRUMP Total War ™
(картинка моя, тож не тирте безсовісно, а чемно посилайтеся)
(картинка моя, тож не тирте безсовісно, а чемно посилайтеся)
Показано 1 - 24 із 395
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.