Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Системне Мислення
Хоча кожен рухається у власному напрямку, ми усі разом перепливаємо незвідане море
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуЛист 09, 2022
Додано до TGlist
Черв 03, 2024Рекорди
25.03.202523:59
28Підписників23.02.202423:59
0Індекс цитування21.03.202504:49
183Охоплення 1 допису24.04.202508:23
0Охоп рекл. допису30.04.202523:59
10.26%ER22.03.202523:59
732.00%ERR14.04.202510:53
Моє серце як попіл.
Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста?
І як цьому протистояти.
Ось трохи родумів як психолога що стануть у пригоді для цивільних в першу чергу.
Про це вже говорено багато але нічого, я нагадаю:
Це не хаос. Це система.
З погляду сучасної військової психології, дії росії — це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.
Їхня мета — знищити, зламати нас як колективну особистість.
Працює це так:
1. Системне насильство = атака на ідентичність
Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах — не помилки. Це технологія стирання суб’єктності.
У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе — аби перетворити її на об’єкт.
2. Обстріли — це масове насильство над психікою
Це не лише страх. Це спроба прищепити:
• вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»),
• травму майбутнього («немає що берегти»),
• втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).
Це форма масштабного психологічного контролю.
3. Полон — лабораторія терору
Я це бачила особисто.
Вони не хотіли «розкриття інформації».
Вони хотіли, щоб ми зрадили себе.
Щоб кричали те, що вони скажуть.
Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.
Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив — диханням, словом, поглядом, іронією.
...
Це дуже небезпечно і я рада що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким як що усвідомить цілі та засоби ворога.
Як цьому протистояти — як психолог і як людина:
1. Зберігати чітке “Я”
• Не визначай себе через страх, втому чи біль.
• Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності — недоторканні.
• Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною — і це сильніше за зброю.
2. Називати речі своїми іменами
• Це не “жахи війни”, це організований терор.
• Це не “трагічна випадковість”, це методика насильства.
• Не давай їм змінити мову. Слова — перша лінія оборони психіки.
3. Бути частиною зв’язку
• Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.
• Ізоляція — головний союзник терору. Спільність — його антагоніст.
4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами
• Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності — це її відновлення.
• Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір — це удар у відповідь.
5. Вчитися саморегуляції
• Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія — це не “слабкість”, а зброя.
• Людина, яка вміє керувати собою — не може бути зламана повністю.
росія воює проти здатності людини бути собою.
Але ми — вже вижили. Ми — вже сказали.
Ми — ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли.
Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!
Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи,
стає джерелом світла,
що не вмирає — навіть у мороці.
©️ Юлія Паєвська
Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста?
І як цьому протистояти.
Ось трохи родумів як психолога що стануть у пригоді для цивільних в першу чергу.
Про це вже говорено багато але нічого, я нагадаю:
Це не хаос. Це система.
З погляду сучасної військової психології, дії росії — це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.
Їхня мета — знищити, зламати нас як колективну особистість.
Працює це так:
1. Системне насильство = атака на ідентичність
Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах — не помилки. Це технологія стирання суб’єктності.
У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе — аби перетворити її на об’єкт.
2. Обстріли — це масове насильство над психікою
Це не лише страх. Це спроба прищепити:
• вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»),
• травму майбутнього («немає що берегти»),
• втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).
Це форма масштабного психологічного контролю.
3. Полон — лабораторія терору
Я це бачила особисто.
Вони не хотіли «розкриття інформації».
Вони хотіли, щоб ми зрадили себе.
Щоб кричали те, що вони скажуть.
Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.
Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив — диханням, словом, поглядом, іронією.
...
Це дуже небезпечно і я рада що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким як що усвідомить цілі та засоби ворога.
Як цьому протистояти — як психолог і як людина:
1. Зберігати чітке “Я”
• Не визначай себе через страх, втому чи біль.
• Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності — недоторканні.
• Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною — і це сильніше за зброю.
2. Називати речі своїми іменами
• Це не “жахи війни”, це організований терор.
• Це не “трагічна випадковість”, це методика насильства.
• Не давай їм змінити мову. Слова — перша лінія оборони психіки.
3. Бути частиною зв’язку
• Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.
• Ізоляція — головний союзник терору. Спільність — його антагоніст.
4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами
• Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності — це її відновлення.
• Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір — це удар у відповідь.
5. Вчитися саморегуляції
• Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія — це не “слабкість”, а зброя.
• Людина, яка вміє керувати собою — не може бути зламана повністю.
росія воює проти здатності людини бути собою.
Але ми — вже вижили. Ми — вже сказали.
Ми — ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли.
Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!
Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи,
стає джерелом світла,
що не вмирає — навіть у мороці.
©️ Юлія Паєвська
14.04.202507:37
Дональд Трамп – це велике пиздливе ніх#я. Коли воно розказує, що подвійний удар по Сумах – це помилка, а війна йому дісталася від Байдена, ще якихось 20 років тому свеня була б висміяна і на її політичній кар'єрі стояв би жирний хрест.
Але ми живемо в сучасному світі, де не має значення що говорять політики і навіть, що вони роблять. Секта прихильників ловить кожне слово і чим нахабніша брехня, тим сильніше тебе люблять.
Трамп пообіцяв вигнати мігрантів, але за Трампа депортовано менше людей, ніж за Байдена, а ціна депортації зросла в рази. І нічого, дурачкам подобається.
Обіцяв мир в Ізраїлі і курорт в Газі. Нап#здів. І нормос!
Обіцяв перенести виробництво в Америку і обісрався з тарифами. Показав інвесторам, що будувати заводи в Америці немає ніякого сенсу, бо політика Америки може розвернутися на 180 градусів за один день просто тому, що Трампу так захочеться. Це не та стабільність, якої прагне великий бізнес. Ніхто не хоче вкладати мільярди в те, що завтра не вартуватиме нічого.
Помилка – це сам Трамп. Корумпований, жадібний, безпринципний і тупий єбл@н, який зумів згуртувати навколо себе таких, як сам.
Помилка – зливати в унітаз інтереси США заради одного спільного фото з путіним.
Помилка – відкривати ящик Пандори, коли ядерна держава може застосовувати ядерну зброю не як засіб стримування, а як засіб безкарності при агресії до інших держав.
В силу своєї інтелектуальної убогості свеня не розуміє, що можливі локальні тактичні успіхи, на кшалт віджати Гренландію, не дають довгострокової переваги у світі, де більше не поважають кордони. Могутність США базувалася на світі, в якому є правила. У світі без правил США програють тим, хто все життя живе без правил – росії й Китаю.
Помилкою було вибрати свеню, щоб вона зробила тебе великим знову. Бо свеня може зробити тебе брудним, але великим – ніколи. Це незручна правда, яку досі не усвідомила велика частина американського суспільства. Зараз будуть голоси, що дайте Трампу ще 100 днів. Але кожен день буде все гіршим і гіршим для левів, які обрали собою керувати свиню.
©️Serhii Marchenko
Але ми живемо в сучасному світі, де не має значення що говорять політики і навіть, що вони роблять. Секта прихильників ловить кожне слово і чим нахабніша брехня, тим сильніше тебе люблять.
Трамп пообіцяв вигнати мігрантів, але за Трампа депортовано менше людей, ніж за Байдена, а ціна депортації зросла в рази. І нічого, дурачкам подобається.
Обіцяв мир в Ізраїлі і курорт в Газі. Нап#здів. І нормос!
Обіцяв перенести виробництво в Америку і обісрався з тарифами. Показав інвесторам, що будувати заводи в Америці немає ніякого сенсу, бо політика Америки може розвернутися на 180 градусів за один день просто тому, що Трампу так захочеться. Це не та стабільність, якої прагне великий бізнес. Ніхто не хоче вкладати мільярди в те, що завтра не вартуватиме нічого.
Помилка – це сам Трамп. Корумпований, жадібний, безпринципний і тупий єбл@н, який зумів згуртувати навколо себе таких, як сам.
Помилка – зливати в унітаз інтереси США заради одного спільного фото з путіним.
Помилка – відкривати ящик Пандори, коли ядерна держава може застосовувати ядерну зброю не як засіб стримування, а як засіб безкарності при агресії до інших держав.
В силу своєї інтелектуальної убогості свеня не розуміє, що можливі локальні тактичні успіхи, на кшалт віджати Гренландію, не дають довгострокової переваги у світі, де більше не поважають кордони. Могутність США базувалася на світі, в якому є правила. У світі без правил США програють тим, хто все життя живе без правил – росії й Китаю.
Помилкою було вибрати свеню, щоб вона зробила тебе великим знову. Бо свеня може зробити тебе брудним, але великим – ніколи. Це незручна правда, яку досі не усвідомила велика частина американського суспільства. Зараз будуть голоси, що дайте Трампу ще 100 днів. Але кожен день буде все гіршим і гіршим для левів, які обрали собою керувати свиню.
©️Serhii Marchenko
21.04.202505:07
Кейс "перевентивних" санкцій на Порошенка небезпечний тим, що насправді це не про Порошенка, а про кожного з нас.
Зараз ми спостерігаємо цинічну технологію нормалізації позасудових вироків. Мета – зробити нормою накладення санкцій з арештом і конфіскацією майна без вироку суду особисто президентом Зеленським.
Для того, щоб суспільство не бунтувало проти беззаконня, до позасудових вироків його привчають повільно. Спочатку санкції накладають на справжніх покидьків на кшалт Шуфрича чи Медведчука. Їх нікому не жаль і суспільство повільно звикає, що позасудові вироки хоч і незаконні, але справедливі.
Потім без суду забирають у олігархів телеканали. Народ знову мовчить, бо нікому не жалко Ахметова і Коломойського і ніхто не буде за них вписуватися.
Тепер, коли традиція позасудових вироків сформована, у Зеленського взялися і за політичних конкурентів. Причому, почали не з Притули, а з політика з високим антирейтингом – Порошенка. Розрахунок на те, що його теж більшості буде не жалко і ніхто не буде за нього вписуватися.
І тут варто подумати, що буде далі. Бо, якщо ви думаєте, що на Порошенкові Зеленський зупиниться, то мушу вас розчарувати. Ніт, не зупиниться!
Санкції, як інструмент покарання без суду, дуже ласий інструмент впливу. Бо це дуже зручно: не подобається тобі людина – ти оголошуєш його ворогом народу, забираєш майно, не дозволяєш балотуватися. Гітлер і Сталін взагалі вбивали.
Чому я проти цього? З двох основних причин.
Перша причина: на мою думку, коли посадові особи держави звинувачують громадянина, вина має бути доведена. Інакше у громадянина немає шансів захистити себе проти держави. Бо держава має армію, поліцію, а громадянин не має нічого. Саме тому, на мою думку, держава не має права карати громадян, якщо вина не доведена в суді. На відкритому, публічному, процесі, з дотриманням правил, процедур, можливості змагальності обвинувачення і захисту. Тільки це є гарантією, що не постраждають невинні.
Друга причина: якщо продовжити практику накладання санкцій без рішення суду, рано чи пізно прийдуть за кожним з нас. Це тільки питання часу, коли після Зеленського санкції почне накладати Єрмак, потім Татаров, Арахамія і так до голови сільради. І в якийсь момент ти прокинешся, а твоя корова потовкла грядки сільському старості. І після обід до тебе прийшла поліція забрати корову і переписати город на старосту, бо він наклав на тебе санкції.
Тому маю переконання, що практика накладання санкцій на громадян України – глибоко хибна, аморальна, корупційна, розбещуюча абсолютною владою. Якщо є претензії – людину має судити суд і ніяк інакше. Бо ми дуже скоро прийдемо до феодалізму, де в кожному районі буде свій суд Лінча, а щоб вижити, треба буде весь час ходити з пістолетом.
©️ Serhii Marchenko
Зараз ми спостерігаємо цинічну технологію нормалізації позасудових вироків. Мета – зробити нормою накладення санкцій з арештом і конфіскацією майна без вироку суду особисто президентом Зеленським.
Для того, щоб суспільство не бунтувало проти беззаконня, до позасудових вироків його привчають повільно. Спочатку санкції накладають на справжніх покидьків на кшалт Шуфрича чи Медведчука. Їх нікому не жаль і суспільство повільно звикає, що позасудові вироки хоч і незаконні, але справедливі.
Потім без суду забирають у олігархів телеканали. Народ знову мовчить, бо нікому не жалко Ахметова і Коломойського і ніхто не буде за них вписуватися.
Тепер, коли традиція позасудових вироків сформована, у Зеленського взялися і за політичних конкурентів. Причому, почали не з Притули, а з політика з високим антирейтингом – Порошенка. Розрахунок на те, що його теж більшості буде не жалко і ніхто не буде за нього вписуватися.
І тут варто подумати, що буде далі. Бо, якщо ви думаєте, що на Порошенкові Зеленський зупиниться, то мушу вас розчарувати. Ніт, не зупиниться!
Санкції, як інструмент покарання без суду, дуже ласий інструмент впливу. Бо це дуже зручно: не подобається тобі людина – ти оголошуєш його ворогом народу, забираєш майно, не дозволяєш балотуватися. Гітлер і Сталін взагалі вбивали.
Чому я проти цього? З двох основних причин.
Перша причина: на мою думку, коли посадові особи держави звинувачують громадянина, вина має бути доведена. Інакше у громадянина немає шансів захистити себе проти держави. Бо держава має армію, поліцію, а громадянин не має нічого. Саме тому, на мою думку, держава не має права карати громадян, якщо вина не доведена в суді. На відкритому, публічному, процесі, з дотриманням правил, процедур, можливості змагальності обвинувачення і захисту. Тільки це є гарантією, що не постраждають невинні.
Друга причина: якщо продовжити практику накладання санкцій без рішення суду, рано чи пізно прийдуть за кожним з нас. Це тільки питання часу, коли після Зеленського санкції почне накладати Єрмак, потім Татаров, Арахамія і так до голови сільради. І в якийсь момент ти прокинешся, а твоя корова потовкла грядки сільському старості. І після обід до тебе прийшла поліція забрати корову і переписати город на старосту, бо він наклав на тебе санкції.
Тому маю переконання, що практика накладання санкцій на громадян України – глибоко хибна, аморальна, корупційна, розбещуюча абсолютною владою. Якщо є претензії – людину має судити суд і ніяк інакше. Бо ми дуже скоро прийдемо до феодалізму, де в кожному районі буде свій суд Лінча, а щоб вижити, треба буде весь час ходити з пістолетом.
©️ Serhii Marchenko
21.04.202506:04
Головною подією після 21.04.2019, звісно, є початок повномасштабного вторгнення росії.
Бачу, піднімається хвиля публікацій «путін усе одно напав би».
Це хибна спроба: путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації - і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.
Бо одна справа - прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу, а зовсім інше - парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.
І от якраз різниця між цими двома ситуаціями - цілком залежала від свідомих дій влади.
Вина за агресію лежить на путіні - ще з 2014. А от підготовка до війни - цілком відповідальність Зеленського. Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси з росії і білорусії, ще й хизувалися цим.
Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування «доріг, а не армії» (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування…
Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Так кортіло «накопати на Порошенка», що закопували обороноздатність країни.
Відмова від «приготування останньої миті» - збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках…
Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.
Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти. Бо хто такий путін - відомо навіть дітям. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда.
©️ Ростислав Павленко
Бачу, піднімається хвиля публікацій «путін усе одно напав би».
Це хибна спроба: путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації - і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.
Бо одна справа - прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу, а зовсім інше - парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.
І от якраз різниця між цими двома ситуаціями - цілком залежала від свідомих дій влади.
Вина за агресію лежить на путіні - ще з 2014. А от підготовка до війни - цілком відповідальність Зеленського. Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси з росії і білорусії, ще й хизувалися цим.
Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування «доріг, а не армії» (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування…
Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Так кортіло «накопати на Порошенка», що закопували обороноздатність країни.
Відмова від «приготування останньої миті» - збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках…
Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.
Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти. Бо хто такий путін - відомо навіть дітям. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда.
©️ Ростислав Павленко
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.