Що було в Україні. Що ми втратили.
1. Сила тяжіння була слабша на 80%. Козаки на вершини Карпат із розбігу заплигували, а потім знову вниз – щоб сала перекусити.
2. Українець жив у середньому 150-190 років. Хвороб не існувало, окрім перенасичення горілкою та надлишку волі.
3. Якщо на ярмарку спіткнешся і впадеш – люди підбігали, у кожуха гривні насипали, в щоки цілували, наливали горілку, давали шмат сала і пропонували стати побратимом.
4. Кабани самі приходили до козацьких багаттів, готувалися на салі та ще й кланялися перед тим, як їх їли. А риба в Дніпрі сама до берега пливла – тільки бери руками.
5. Дід розповідав: вночі українці прокидалися від веселого сміху Степана Бандери й шепоту духів УПА. Вранці всі обливалися водою з криниць, а ті, хто не встиг – одразу отримували глечик медовухи.
6. Срок вагітності був 4.5 місяці. Діти народжувалися по 12-15 кілограмів, із оселедцем на голові й шаблею в руках, одразу запитуючи: "А коли факельна хода?"
7. Вода в Дніпрі була солодка, як мед, а з джерел текла чиста горілка з легкою ноткою калини.
8. Зимою було легке похолодання, але всі ходили у вишиванках, бо козацький дух грів краще за кожух.
9. Соняшники росли заввишки з дзвіницю, кавуни були як вози, а коні – як храми. У храмах патріоти грали в шахи за методикою Бандери – мат ставили "тризубом" із першого ходу!
10. Сало було настільки смачним, що ним годували навіть духів УПА, щоб ті ще більше захищали Україну.