Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
✙CONFLICT CAPITAL✙
📝Ми є «кухарями» українських аналітичних статей.
🤖Бот для звʼязку: @ConflictalBot
📬 Чат: https://t.me/+N2pv7j20RVpmYzIy
🔗Ми на інших платформах: https://linktr.ee/conflictal
💳Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2EEqFNtE2K
🤖Бот для звʼязку: @ConflictalBot
📬 Чат: https://t.me/+N2pv7j20RVpmYzIy
🔗Ми на інших платформах: https://linktr.ee/conflictal
💳Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2EEqFNtE2K
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуЧерв 12, 2023
Додано до TGlist
Вер 17, 2023Прикріплена група
Chat
42
Рекорди
15.04.202523:59
11.8KПідписників12.04.202519:00
900Індекс цитування12.11.202423:59
37KОхоплення 1 допису01.04.202523:59
49.9KОхоп рекл. допису02.02.202523:59
85.20%ER14.09.202423:59
334.71%ERR15.04.202509:02
🇪🇺🔫Боєприпасна ініціатива Каї Каллас
🛑19 березня Європейська комісія презентувала «Білу книгу» щодо модернізації оборонно‑промислового сектору ЄС. Утім, нам цікава саме заява Верховної представниці ЄС із зовнішньополітичних питань Каї Каллас:
*Нагадаю, спершу Каллас намагалася проштовхнути пакет допомоги обсягом 40 млрд євро, але його не затвердили (неготовність Іспанії та Італії, формування уряду в Німеччині, вето Угорщини).*
🛑Уже 20 березня Каллас винесла на розгляд Ради ЄС оновлений пакет на 5 млрд євро для фінансування нарощування виробництва, проте Італія й Франція тоді його заблокували.
🛑Попри це, прозвучала обіцянка повернутися до теми, і справді: 2–3 квітня на неформальній зустрічі міністрів оборони під егідою Каллас країни‑учасниці погодилися закрити до половини необхідного обсягу за рахунок національних внесків.
🛑9 квітня після засідання Ради асоціації Україна – ЄС Каллас уточнила, що Єврокомісія вже бачить можливість довести замовлення до двох мільйонів снарядів щороку.
🛑Учора ж вона заявила: із потрібних двох мільйонів уже акумульовано дві третини — приблизно 1,3 млн боєприпасів.
💬Що це означає? Очевидно, що процес набирав такої швидкість без формального колективного рішення (від ЄС не було прямих заяв про погодженість між усіма країнами. Тому механізм надходження кошті на ініціативу з боєприпасами виглядає наступним чином:
➡️Країни‑члени роблять прямі внески. Показовий приклад — заява міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок: Берлін бере на себе 25 % усієї програми, тобто поставить близько 500 тисяч боєприпасів. + Це корелюється із оголошеним пакетом допомоги від Німеччини на 3 млрд євро (тобто можливо припустити, що з пакету 1,25 млрд пішли саме на фінансування боєприпасів).
➡️Крім того, Чехія готова щомісяця постачати боєприпаси Україні щонайменше до вересня; для цього вже зарезервовано кошти в межах «чеської ініціативи», започаткованої у 2023 році. До цього уже доєдналися Норвегія з 400 млн пакетом допомоги.
⚙️Виробничий потенціал провідних європейських концернів підтверджує, що цей план дійсно здійсненний. Минулого тижня Rheinmetall придбав компанію Hagedorn‑NC, яка спеціалізується на промисловій нітроцелюлозі, й тепер переорієнтовує її для військових потреб.⤵️
До 2027 року концерн щороку випускатиме майже 1,1 мільйона 155‑мм боєприпасів. Паралельно французька Nexter та іспанська Expal у межах програми ASAP нарощують свої виробничі лінії, забезпечуючи додатково близько 400 тисяч снарядів на рік.
📈Отже, загальноєвропейська планка у два мільйони боєприпасів на рік є цілком реалістичною. Формально на 2025 рік для України передбачено 3,6 мільйона снарядів (ініціатива Каллас + чеська), за умови вирішення питань щодо вибухових речовин та довгострокових контрактів.
🇺🇦Для України це означатиме орієнтовно 9800 пострілів на добу — необхідний мінімум, аби не поступатися російській артилерії. Навіть уже підтверджені обсяги у розмірі двох третин від запланованого, тобто близько 3 700 снарядів щоденно, істотно зменшують нинішній дефіцит.
З політичної точки зору ініціатива доводить, що один енергійний лідер здатен запустити масштабні процеси всередині ЄС. Каллас задає прецедент «спершу боєприпаси — потім бюрократія», а національні уряди підхоплюють цю ідею.
🗂Утім, помітне й певне незадоволення в Євросоюзі через активні кроки Каллас проти РФ та Трампа: на початку березня деякі держави‑члени висловлювали зауваження, що вона ініціювала свій багатомільярдний план допомоги Україні без попередніх узгоджень. Невідомо, чи має тут місце вплив Росії, адже критики не розкривають свого імені, проте це свідчить про можливу тенденцію.
👤Наразі лишається ще третина обсягів, слід подолати блокування з боку Рима та проконтролювати, аби виробничі темпи не зменшилися. Проте вже зараз зрозуміло: Європа переходить від обіцянок до системного забезпечення артилерії, і саме ініціатива Каї Каллас стала каталізатором цих змін.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🛑19 березня Європейська комісія презентувала «Білу книгу» щодо модернізації оборонно‑промислового сектору ЄС. Утім, нам цікава саме заява Верховної представниці ЄС із зовнішньополітичних питань Каї Каллас:
Брюссель вважає реальним щороку передавати Україні щонайменше два мільйони артилерійських боєприпасів.
*Нагадаю, спершу Каллас намагалася проштовхнути пакет допомоги обсягом 40 млрд євро, але його не затвердили (неготовність Іспанії та Італії, формування уряду в Німеччині, вето Угорщини).*
🛑Уже 20 березня Каллас винесла на розгляд Ради ЄС оновлений пакет на 5 млрд євро для фінансування нарощування виробництва, проте Італія й Франція тоді його заблокували.
🛑Попри це, прозвучала обіцянка повернутися до теми, і справді: 2–3 квітня на неформальній зустрічі міністрів оборони під егідою Каллас країни‑учасниці погодилися закрити до половини необхідного обсягу за рахунок національних внесків.
🛑9 квітня після засідання Ради асоціації Україна – ЄС Каллас уточнила, що Єврокомісія вже бачить можливість довести замовлення до двох мільйонів снарядів щороку.
🛑Учора ж вона заявила: із потрібних двох мільйонів уже акумульовано дві третини — приблизно 1,3 млн боєприпасів.
💬Що це означає? Очевидно, що процес набирав такої швидкість без формального колективного рішення (від ЄС не було прямих заяв про погодженість між усіма країнами. Тому механізм надходження кошті на ініціативу з боєприпасами виглядає наступним чином:
➡️Країни‑члени роблять прямі внески. Показовий приклад — заява міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок: Берлін бере на себе 25 % усієї програми, тобто поставить близько 500 тисяч боєприпасів. + Це корелюється із оголошеним пакетом допомоги від Німеччини на 3 млрд євро (тобто можливо припустити, що з пакету 1,25 млрд пішли саме на фінансування боєприпасів).
➡️Крім того, Чехія готова щомісяця постачати боєприпаси Україні щонайменше до вересня; для цього вже зарезервовано кошти в межах «чеської ініціативи», започаткованої у 2023 році. До цього уже доєдналися Норвегія з 400 млн пакетом допомоги.
⚙️Виробничий потенціал провідних європейських концернів підтверджує, що цей план дійсно здійсненний. Минулого тижня Rheinmetall придбав компанію Hagedorn‑NC, яка спеціалізується на промисловій нітроцелюлозі, й тепер переорієнтовує її для військових потреб.⤵️
До 2027 року концерн щороку випускатиме майже 1,1 мільйона 155‑мм боєприпасів. Паралельно французька Nexter та іспанська Expal у межах програми ASAP нарощують свої виробничі лінії, забезпечуючи додатково близько 400 тисяч снарядів на рік.
📈Отже, загальноєвропейська планка у два мільйони боєприпасів на рік є цілком реалістичною. Формально на 2025 рік для України передбачено 3,6 мільйона снарядів (ініціатива Каллас + чеська), за умови вирішення питань щодо вибухових речовин та довгострокових контрактів.
🇺🇦Для України це означатиме орієнтовно 9800 пострілів на добу — необхідний мінімум, аби не поступатися російській артилерії. Навіть уже підтверджені обсяги у розмірі двох третин від запланованого, тобто близько 3 700 снарядів щоденно, істотно зменшують нинішній дефіцит.
З політичної точки зору ініціатива доводить, що один енергійний лідер здатен запустити масштабні процеси всередині ЄС. Каллас задає прецедент «спершу боєприпаси — потім бюрократія», а національні уряди підхоплюють цю ідею.
🗂Утім, помітне й певне незадоволення в Євросоюзі через активні кроки Каллас проти РФ та Трампа: на початку березня деякі держави‑члени висловлювали зауваження, що вона ініціювала свій багатомільярдний план допомоги Україні без попередніх узгоджень. Невідомо, чи має тут місце вплив Росії, адже критики не розкривають свого імені, проте це свідчить про можливу тенденцію.
👤Наразі лишається ще третина обсягів, слід подолати блокування з боку Рима та проконтролювати, аби виробничі темпи не зменшилися. Проте вже зараз зрозуміло: Європа переходить від обіцянок до системного забезпечення артилерії, і саме ініціатива Каї Каллас стала каталізатором цих змін.
🗞Conflict Capital |Підтримати
24.03.202508:06
Роблю детальний розбір балачок Віткоффа. Це буде комплексний огляд як з політичної точки зору, так й з точки зору направленості.
Актуально?
Поставте собі запитання: чому вийшло це інтерв‘ю й навіщо саме зараз - перед технічними перемовинами в Саудівській Аравії?
Актуально?
Поставте собі запитання: чому вийшло це інтерв‘ю й навіщо саме зараз - перед технічними перемовинами в Саудівській Аравії?
Переслав з:
War Zone ✙ ➔ △
23.03.202512:51
🇺🇦Третья отдельная штурмовая бригада освободила населенный пункт Надія на Луганщине
Прежде всего силами 1-го штурмового батальона при поддержке танков и артиллерии за 30 часов с минимальными потерями населенный пункт был освобожден
Командир Третьего Армейского Корпуса Андрей Билецкий
📍
War Zone ✙ ➔ △ подписаться
Прежде всего силами 1-го штурмового батальона при поддержке танков и артиллерии за 30 часов с минимальными потерями населенный пункт был освобожден
«Взятие Надежды стоило противнику двух месяцев усилий и двух стертых в «ноль» механизированных полков - 752-го и 254-го 20-й армии рф»
Командир Третьего Армейского Корпуса Андрей Билецкий
📍
49.37301771523352, 37.92871387957657War Zone ✙ ➔ △ подписаться
06.04.202514:01
⭐️Пані та панове, підготував нове дослідження для вас на тему: «Спонсор війни: як Фонд національного добробуту РФ перетворився на воєнну касу Кремля»
🔽Посилання на Друкарню: https://drukarnia.com.ua/articles/sponsor-viini-yak-fond-nacionalnogo-dobrobutu-rf-peretvorivsya-na-voyennu-kasu-kremlya-lbF3P
🔽Англійська версія: https://medium.com/@conflict.capital/how-russias-national-welfare-fund-turned-into-the-kremlin-s-sponsor-of-war-9143076a832e
Попередні висновки по дослідженню наступні:
➡️Фонд національного добробуту росії - це інструмент, який еволюціонував від стабілізаційного механізму до інструменту фінансування геополітичних амбіцій.
➡️У 2008–2009 роках ФНД використовувався для стабілізації російського фондового ринку, а з 2022 року фактично став інструментом фінансування війни. Витрати ФНД на війну суперечать його офіційній меті - соціальній стабільності. Наголошення на цьому в інформаційному просторі може посилити напругу в суспільстві, особливо серед пенсіонерів.
➡️ФНД використовується для фінансування бюджетного дефіциту, викликаного санкціями та військовими витратами. Також де-факто фінансує банківську систему РФ і є “кредитором останньої інстанції”, що робить його заручником державної політики (що підтверджується зміною структури валютних інвестицій).
➡️ФНД має тенденцію до скорочення ліквідних активів. До лютого 2025 року загальні активи ФНД знизилися до $135,5 млрд, причому лише 28,5% з них залишаються ліквідними. Це відповідає 1,6% від прогнозованого ВВП країни. Якщо спиратися на дані минулих років, то оптимальний запас до ВВП - від 5 до 8%.
➡️ФНД залежить від енергетичних доходів, отже вразливий до санкцій, зниження цін на нафту та зменшення експорту ресурсів. Відповідно до аналізу Bloomberg Economics, якщо ціни на нафту впадуть нижче 50 доларів за барель, ліквідні активи можуть вичерпатися всього за рік-два.
➡️З початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році ліквідні активи ФНД скоротилися на 56% (з 100,4млрд до 56,5 млрд). За поточних темпів витрат (близько 25 мільярдів доларів на рік під час війни) та без значного зростання доходів від нафти й газу, ліквідна частина ФНБ може бути вичерпана до кінця 2025 – початку 2026 року. Загальний обсяг фонду, включаючи неліквідні активи, також зменшується, але повільніше.
👍Чекаю ваших коментарів та репостів після прочитання! Прошу підтримати старання фінансово, бо дослідження від Conflict Capital тільки починаються...
🗞Conflict Capital |Підтримати
🔽Посилання на Друкарню: https://drukarnia.com.ua/articles/sponsor-viini-yak-fond-nacionalnogo-dobrobutu-rf-peretvorivsya-na-voyennu-kasu-kremlya-lbF3P
🔽Англійська версія: https://medium.com/@conflict.capital/how-russias-national-welfare-fund-turned-into-the-kremlin-s-sponsor-of-war-9143076a832e
Попередні висновки по дослідженню наступні:
➡️Фонд національного добробуту росії - це інструмент, який еволюціонував від стабілізаційного механізму до інструменту фінансування геополітичних амбіцій.
➡️У 2008–2009 роках ФНД використовувався для стабілізації російського фондового ринку, а з 2022 року фактично став інструментом фінансування війни. Витрати ФНД на війну суперечать його офіційній меті - соціальній стабільності. Наголошення на цьому в інформаційному просторі може посилити напругу в суспільстві, особливо серед пенсіонерів.
➡️ФНД використовується для фінансування бюджетного дефіциту, викликаного санкціями та військовими витратами. Також де-факто фінансує банківську систему РФ і є “кредитором останньої інстанції”, що робить його заручником державної політики (що підтверджується зміною структури валютних інвестицій).
➡️ФНД має тенденцію до скорочення ліквідних активів. До лютого 2025 року загальні активи ФНД знизилися до $135,5 млрд, причому лише 28,5% з них залишаються ліквідними. Це відповідає 1,6% від прогнозованого ВВП країни. Якщо спиратися на дані минулих років, то оптимальний запас до ВВП - від 5 до 8%.
➡️ФНД залежить від енергетичних доходів, отже вразливий до санкцій, зниження цін на нафту та зменшення експорту ресурсів. Відповідно до аналізу Bloomberg Economics, якщо ціни на нафту впадуть нижче 50 доларів за барель, ліквідні активи можуть вичерпатися всього за рік-два.
➡️З початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році ліквідні активи ФНД скоротилися на 56% (з 100,4млрд до 56,5 млрд). За поточних темпів витрат (близько 25 мільярдів доларів на рік під час війни) та без значного зростання доходів від нафти й газу, ліквідна частина ФНБ може бути вичерпана до кінця 2025 – початку 2026 року. Загальний обсяг фонду, включаючи неліквідні активи, також зменшується, але повільніше.
👍Чекаю ваших коментарів та репостів після прочитання! Прошу підтримати старання фінансово, бо дослідження від Conflict Capital тільки починаються...
🗞Conflict Capital |Підтримати
02.04.202517:13
🇺🇸Втома від Трампа. Що відбувається всередині Штатів?
💬Після дослідження кулуарної команди Дональда постало цікаве питання: що відбувається всередині Штатів? Уже зараз проглядаються певні моменти.
➡️4 березня відбувся один з найбільших всеамериканських мітингів проти політики президента Дональда Трампа (найбільші відбулися у Вашингтоні, Чикаго, Бостоні та Нью-Йорку).
➡️Впродовж березня двоє лівих демократів, Берні Сандерс та Александрія Окасіо-Кортес, провели тур по всій Америці під загальним тезисом: об'єднання всупереч тотальному контролю Республіканської партії над федеральним урядом.
➡️Опісля, 28 березня, республіканці програли спеціальні довибори в Легіслатуру штату Пенсильванія (традиційно "червоний" округ), де демократи виграли в Сенаті штату та у Палаті.
➡️Учора республіканці розгромно програли вибори до Верховного суду штату Вісконсін (для кращого розуміння там агітували всі: від Трампа до Маска). Ця поразка, разом із Пенсильванією, стала серйозним ударом для республіканців і свідчить про те, що політика цієї адміністрації не викликає особливого ентузіазму у вирішальних штатах.
➡️До того ж, у суботу заплановано сотні мітингів у 50 штатах "Hands off" в рамках загальнонаціонального дня протесту проти президента Дональда Трампа, мільярдера Ілона Маска.
Сам протест "Hands off" зосереджений проти звільнення федеральних працівників і закриття офісів соціального страхування. За моїми спостереженнями, він вже набрав чималу аудиторію (навіть у X...) + до нього також долучився Сандерс.
🔄Що поєднує ці події, так це сигнал: всередині США явно визріває політична утома від Дональда Трампа та його «трампізму». Той самий «America First» з роками вже не виглядає свіжою та привабливою ідеєю.
Замість того, щоб намагатись відмотати плівку історії назад, американці, схоже, хочуть ефективнішої і водночас «приземленішої» політики — орієнтованої на робітників, на середній клас, на відчутне перерозподілення величезних доходів техногігантів. І якщо кампанію Трампа 2016 року багато хто тоді називав «революцією», то, судячи з усього, нинішні процеси можуть виявитися продовженням, лише з іншого боку політичного спектра.
Цю «хвилю» й намагаються «осідлати» Сандерс та Окасіо-Кортес — із максимально конкретною риторикою про робочі місця, податки, соціальні гарантії, на противагу фокусуванню Республіканської партії на приватизації та агресивному лобіюванні інтересів великого бізнесу.⤵️
Якщо Демократична партія вчасно запропонує сміливі та зрозумілі ідеї (а не «центристські абстракції» на кшталт «повернімо все як було»), вони можуть суттєво підвищити свої шанси на контроль над урядом та просування більш прогресивного курсу.
Усе це перехрестя обставин — ліві тури Берні й АОС, довибори у Флориді, поразка республіканців у Пенсильванії та Вісконсині — натякає, що ситуація для Трампа і його однопартійців, м’яко кажучи, погіршується. Однак, звісно, це не означає гарантовану перемогу лівого флангу вже в 2028 році (чи навіть на виборах до Конгресу 2026 року).
👤Наразі у Вашингтоні дедалі помітніші ознаки нервозності: і щодо кадрових призначень (сьогодні, до речі, з'явилась стаття від Politico про можливий відхід Маска з офіційної посади), і щодо подальших перспектив у штатах, які ще донедавна вважались «бетонно-червоними». Тож хронічна нестабільність у команді Трампа й намагання «заламати» політичну гру великими грішми від спонсорів (у тому числі й від Ілона Маска) вже явно не гарантують минулого успіху.
🗞Conflict Capital |Підтримати
💬Після дослідження кулуарної команди Дональда постало цікаве питання: що відбувається всередині Штатів? Уже зараз проглядаються певні моменти.
➡️4 березня відбувся один з найбільших всеамериканських мітингів проти політики президента Дональда Трампа (найбільші відбулися у Вашингтоні, Чикаго, Бостоні та Нью-Йорку).
➡️Впродовж березня двоє лівих демократів, Берні Сандерс та Александрія Окасіо-Кортес, провели тур по всій Америці під загальним тезисом: об'єднання всупереч тотальному контролю Республіканської партії над федеральним урядом.
➡️Опісля, 28 березня, республіканці програли спеціальні довибори в Легіслатуру штату Пенсильванія (традиційно "червоний" округ), де демократи виграли в Сенаті штату та у Палаті.
➡️Учора республіканці розгромно програли вибори до Верховного суду штату Вісконсін (для кращого розуміння там агітували всі: від Трампа до Маска). Ця поразка, разом із Пенсильванією, стала серйозним ударом для республіканців і свідчить про те, що політика цієї адміністрації не викликає особливого ентузіазму у вирішальних штатах.
➡️До того ж, у суботу заплановано сотні мітингів у 50 штатах "Hands off" в рамках загальнонаціонального дня протесту проти президента Дональда Трампа, мільярдера Ілона Маска.
Сам протест "Hands off" зосереджений проти звільнення федеральних працівників і закриття офісів соціального страхування. За моїми спостереженнями, він вже набрав чималу аудиторію (навіть у X...) + до нього також долучився Сандерс.
🔄Що поєднує ці події, так це сигнал: всередині США явно визріває політична утома від Дональда Трампа та його «трампізму». Той самий «America First» з роками вже не виглядає свіжою та привабливою ідеєю.
Замість того, щоб намагатись відмотати плівку історії назад, американці, схоже, хочуть ефективнішої і водночас «приземленішої» політики — орієнтованої на робітників, на середній клас, на відчутне перерозподілення величезних доходів техногігантів. І якщо кампанію Трампа 2016 року багато хто тоді називав «революцією», то, судячи з усього, нинішні процеси можуть виявитися продовженням, лише з іншого боку політичного спектра.
Цю «хвилю» й намагаються «осідлати» Сандерс та Окасіо-Кортес — із максимально конкретною риторикою про робочі місця, податки, соціальні гарантії, на противагу фокусуванню Республіканської партії на приватизації та агресивному лобіюванні інтересів великого бізнесу.⤵️
Якщо Демократична партія вчасно запропонує сміливі та зрозумілі ідеї (а не «центристські абстракції» на кшталт «повернімо все як було»), вони можуть суттєво підвищити свої шанси на контроль над урядом та просування більш прогресивного курсу.
Усе це перехрестя обставин — ліві тури Берні й АОС, довибори у Флориді, поразка республіканців у Пенсильванії та Вісконсині — натякає, що ситуація для Трампа і його однопартійців, м’яко кажучи, погіршується. Однак, звісно, це не означає гарантовану перемогу лівого флангу вже в 2028 році (чи навіть на виборах до Конгресу 2026 року).
👤Наразі у Вашингтоні дедалі помітніші ознаки нервозності: і щодо кадрових призначень (сьогодні, до речі, з'явилась стаття від Politico про можливий відхід Маска з офіційної посади), і щодо подальших перспектив у штатах, які ще донедавна вважались «бетонно-червоними». Тож хронічна нестабільність у команді Трампа й намагання «заламати» політичну гру великими грішми від спонсорів (у тому числі й від Ілона Маска) вже явно не гарантують минулого успіху.
🗞Conflict Capital |Підтримати
05.04.202514:08
🇲🇩Цікаві тенденції у Молдові...
➡️Після президентських виборів у Молдові продовжую відслідковувати політичні процеси і скажу наперед: тенденції мене радують.
🛑На початку лютого президентка Молдови Мая Санду підтвердила, що російського дипломата Озерова не запрошували вручити вірчі грамоти.
*З дипломатичного боку — "ляпас" у бік РФ, оскільки акт вручення є символічним і водночас практичним виразом згоди країни, що приймає, на призначення дипломата з іншої країни.*
🛑Далі, 28 лютого, Молдова відкладає акредитацію посла РФ.
🛑31 березня — вислання з країни трьох працівників посольства Росії, серед них — Олександр Андрєєв, співголова Об’єднаної контрольної комісії (ОКК) від РФ, яка формально має регулювати статус Придністров’я.
💬Якщо дивитися більш практично, то потрібно розуміти контекст стратегії Санду. Ні для кого не секрет, що окрім президентських виборів, Молдову цього року чекають ще парламентські вибори (11 липня), котрі стануть вирішальними для президентки, і Кишинів зараз намагається перекрити усі рупори РФ.
*Молдова — парламентська республіка, тому більшість рішень визначаються саме парламентом.*
🇺🇦Що це означає для нас? Єдність позицій президентки та парламенту — ключ до ухвалення санкцій проти РФ, рішень про передачу озброєння та техніки та ще одна "опора підтримка" України в Європі.
🔄Отож повернемося до фактажу та практичних кроків:
➡️Впродовж березня Молдова активно взялася за пошук проросійського контингенту, зокрема за неурядову організацію "Євразія", котра фінансувала намагання фальсифікації референдуму та президентських виборів. Доцільність: мінімізувати можливості РФ та залучення російських коштів для агітаційних кампаній та спонсорування проросійських партій.
➡️Минулого тижня затримали проросійського лідера партії "Шанс" Алексія Лунгу.
➡️25 березня арешт башкана (найвища посада в Гагаузії) Євгенії Гуцул, котра слугувала у ролі "прокладки" (через неї проходили фінансові потоки для фінансування проросійських акцій). Окрім цього, Гуцул фактично виконувала завдання з поширення російських наративів (у 2024 році часто відвідувала Москву).
👤Це, на мою думку, "база" для покращення електоральної ситуації у Молдові, адже саме Гагаузія — один з головних "центрів Москви".
Дві останні події об'єднує прагнення повністю ліквідувати блок "Шор" та його відгалуження. Для кращого розуміння партія "Шанс" — переродження головної проросійської партії "Шор", котру розпустили ще у 2023 році + Гуцул виграла башканські вибори під прапором "Шор".⤵️
Однак попри такі чудові тенденції, перед Кишиневом залишається ще одна проблема — ПРСМ (соціалісти). Вони так само як і "Шор" підтримують РФ (27 березня, до речі, їхня делегація їздила до Угорщини. Думаю, пояснювати не потрібно...).
❗️Але найважливіше те, що ПРСМ — основа опозиції, котра зараз грає більшу роль, аніж проросійський блок "Шор", і ліквідувати її так само як останню не вийде через достатньо високу підтримку серед населення та імовірність протестів, котрі тільки дестабілізують ситуацію. Тому основна увага Кишенева зосереджена на тому, щоб поступово та максимально обережно відрізати основні та радикальні осередки РФ (учора відбулась робоча зустріч представників ЦВК Молдови; без особливих деталей, але сподобалось, що піднялась тема протидії іноземному втручанню у виборчі процеси).
👍Отож поки що продовжуватиму слідкувати за Молдовою та підходами Санду до формування проукраїнського парламенту. Назріває тема з передвиборчими процесами у Румунії, якщо цікаво, чекаю коментарів.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️Після президентських виборів у Молдові продовжую відслідковувати політичні процеси і скажу наперед: тенденції мене радують.
🛑На початку лютого президентка Молдови Мая Санду підтвердила, що російського дипломата Озерова не запрошували вручити вірчі грамоти.
*З дипломатичного боку — "ляпас" у бік РФ, оскільки акт вручення є символічним і водночас практичним виразом згоди країни, що приймає, на призначення дипломата з іншої країни.*
🛑Далі, 28 лютого, Молдова відкладає акредитацію посла РФ.
🛑31 березня — вислання з країни трьох працівників посольства Росії, серед них — Олександр Андрєєв, співголова Об’єднаної контрольної комісії (ОКК) від РФ, яка формально має регулювати статус Придністров’я.
💬Якщо дивитися більш практично, то потрібно розуміти контекст стратегії Санду. Ні для кого не секрет, що окрім президентських виборів, Молдову цього року чекають ще парламентські вибори (11 липня), котрі стануть вирішальними для президентки, і Кишинів зараз намагається перекрити усі рупори РФ.
*Молдова — парламентська республіка, тому більшість рішень визначаються саме парламентом.*
🇺🇦Що це означає для нас? Єдність позицій президентки та парламенту — ключ до ухвалення санкцій проти РФ, рішень про передачу озброєння та техніки та ще одна "опора підтримка" України в Європі.
🔄Отож повернемося до фактажу та практичних кроків:
➡️Впродовж березня Молдова активно взялася за пошук проросійського контингенту, зокрема за неурядову організацію "Євразія", котра фінансувала намагання фальсифікації референдуму та президентських виборів. Доцільність: мінімізувати можливості РФ та залучення російських коштів для агітаційних кампаній та спонсорування проросійських партій.
➡️Минулого тижня затримали проросійського лідера партії "Шанс" Алексія Лунгу.
➡️25 березня арешт башкана (найвища посада в Гагаузії) Євгенії Гуцул, котра слугувала у ролі "прокладки" (через неї проходили фінансові потоки для фінансування проросійських акцій). Окрім цього, Гуцул фактично виконувала завдання з поширення російських наративів (у 2024 році часто відвідувала Москву).
👤Це, на мою думку, "база" для покращення електоральної ситуації у Молдові, адже саме Гагаузія — один з головних "центрів Москви".
Дві останні події об'єднує прагнення повністю ліквідувати блок "Шор" та його відгалуження. Для кращого розуміння партія "Шанс" — переродження головної проросійської партії "Шор", котру розпустили ще у 2023 році + Гуцул виграла башканські вибори під прапором "Шор".⤵️
Однак попри такі чудові тенденції, перед Кишиневом залишається ще одна проблема — ПРСМ (соціалісти). Вони так само як і "Шор" підтримують РФ (27 березня, до речі, їхня делегація їздила до Угорщини. Думаю, пояснювати не потрібно...).
❗️Але найважливіше те, що ПРСМ — основа опозиції, котра зараз грає більшу роль, аніж проросійський блок "Шор", і ліквідувати її так само як останню не вийде через достатньо високу підтримку серед населення та імовірність протестів, котрі тільки дестабілізують ситуацію. Тому основна увага Кишенева зосереджена на тому, щоб поступово та максимально обережно відрізати основні та радикальні осередки РФ (учора відбулась робоча зустріч представників ЦВК Молдови; без особливих деталей, але сподобалось, що піднялась тема протидії іноземному втручанню у виборчі процеси).
👍Отож поки що продовжуватиму слідкувати за Молдовою та підходами Санду до формування проукраїнського парламенту. Назріває тема з передвиборчими процесами у Румунії, якщо цікаво, чекаю коментарів.
🗞Conflict Capital |Підтримати
28.03.202518:30
👥 Пані та панове. Прошу приділити увагу й дати фідбек по аналітиці на каналі за останній час.
Щось всі втомилися, я це бачу по сприйняттю.
Чи зрозумілі ті доводи, які я наводжу?
Чи є ця аналітика конкурентною? Ми прагнемо розширення й хочемо розуміти, чи вартуємо ми цього…
Будь ласка, конструктивна критика приймається. Пишіть знизу…⬇️
Щось всі втомилися, я це бачу по сприйняттю.
Чи зрозумілі ті доводи, які я наводжу?
Чи є ця аналітика конкурентною? Ми прагнемо розширення й хочемо розуміти, чи вартуємо ми цього…
Будь ласка, конструктивна критика приймається. Пишіть знизу…⬇️
07.04.202509:03
🔄🇪🇺ЄС має відповісти на тарифи Трампа. Пані Урсула - ваш вихід…
Як відомо, Трамп ввів тарифи (мита) на ряд країн світу, до яких не увійшла Росія. Ну, таке буває. Просто мита шкодять бізнесу, а навіщо шкодити, коли вони його відроджувати збираються? Але то таке.
На ЄС було накладено 20% мита на експорт, що в перерахунку на фінанси буде досить відчутно, враховуючи товарообіг між США та ЄС. Якщо ЄС введе дзеркальні мита, то економіка США в довгостроковій перспективі втратить більше, ніж Євросоюз, просто тому, що вони можуть наростити товарообіг з іншими країнами. США та ЄС — найбільші торговельні партнери, а їхній товарообіг сягає $1,2 трлн. США імпортують з ЄС товарів на $700 млрд, а експортують $500 млрд.⤵️
*Запровадження 25% мит на європейські товари означатиме $175 млрд додаткових витрат для американських компаній. У відповідь ЄС може накласти мита на $500 млрд американських товарів, що призведе до втрат $125 млрд для економіки США.*
Проте дзеркальні мита ще не введені, а накласти мита просто необхідно, адже це потенційно може зруйнувати той вид відносин, який Трамп вирішив встановити з країнами світу, й таким чином сформувати нову геополітику. Пояснюю: Трамп створює економічну систему, де так і залишаються партнери, нейтральні й вороги.
🌐Мита є важливим аспектом економічних відносин, адже США, як центр тяжіння й найбільша економіка світу, має отримувати більше від торгівлі у фінансовому еквіваленті. Тому для того, щоб залишитися союзником, країна має прийняти свою нову роль, яка, фактично, є роллю васала. Це підтверджується різними заявами Венса та Рубіо, що всі ці коливання із фондовими ринками є лише тимчасовими незручностями.
💬Саме тому країни Європи мають ввести дзеркальні мита проти США, для того щоб почати руйнувати стратегію Трампа. Але наразі єдина позиція досі не узгоджена. Країни поділилися на тих, хто виступає за "пропорційну, але тверду відповідь". Ініціатором виступають Франція й Німеччина, але позиція Макрона є куди яскравішою. На прибічників дипломатичного вирішення проблеми, як то Чехія, яка заявила, що ЄС може купувати більше американського газу, при цьому пригрозити митами у відповідь, й таке дійти згоди на перемовинах. Й останніми є ті, хто проти пропорційної відповіді. Очікувано, що представником цієї позиції є Італія.
⭐️Але в рамках ЄС такі рішення ухвалюється Європейською комісією. Торгова політика, включно з заходами торговельного захисту належить до виключної компетенції ЄС, а не окремих держав-членів. Тому ніякої одностайності й навіть кваліфікованої більшості голосів не потрібно.
Європейська комісія має повноваження самостійно ухвалювати такі рішення, провівши попередні консультації з країнами-членами.
Тому варіанти буде три:
➡️буде розроблено проект дзеркальних мит від ЄС, й вони будуть накладені на опосередковані сектори для того, щоб зберегти обличчя, але не починати торгову війну. Й для того, щоб задовольнити усі погляди країн-членів;
➡️країни ЄС не домовляться, Єврокомісії не вистачить політичної волі й кожна країна накладатиме окремо, або через "коаліції". При чому до цих коаліцій можуть вступити й країни з поза ЄС, як то Канада та Японія. Варіант не поганий, але єдність ЄС буде зруйнована, що точно відобразиться на рішеннях інших форматів;
➡️Урсула робить хід королевою й приймає сильне рішення. А вона може.
Наразі вона сказала, що контрзаходи будуть, але є місце дипломатії. Але Трамп щойно виключив цей варіант: "Європа хоче сісти за стіл переговорів, але, за його словами, цього не буде, поки вони не почнуть платити нам багато грошей щороку". Й ось це помилка Трампа, адже він вирішив тиснути до кінця. Саме тому пані Урсула - ваш вихід…
ЄС намагатиметься компенсувати втрати бізнесу "з власної кишені", але це не рішення. Також, вводити дзеркальні тарифи на все - теж не розумно, адже тоді ЄС теж буде втрачати. Саме тому, як сказав Міністр фінансів Франції, мита потрібно вводити на вибіркові товари. Тому потрібно зосередитися на технологічному секторі й ВПК, що досить сильно вдарить по Штатах.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Як відомо, Трамп ввів тарифи (мита) на ряд країн світу, до яких не увійшла Росія. Ну, таке буває. Просто мита шкодять бізнесу, а навіщо шкодити, коли вони його відроджувати збираються? Але то таке.
На ЄС було накладено 20% мита на експорт, що в перерахунку на фінанси буде досить відчутно, враховуючи товарообіг між США та ЄС. Якщо ЄС введе дзеркальні мита, то економіка США в довгостроковій перспективі втратить більше, ніж Євросоюз, просто тому, що вони можуть наростити товарообіг з іншими країнами. США та ЄС — найбільші торговельні партнери, а їхній товарообіг сягає $1,2 трлн. США імпортують з ЄС товарів на $700 млрд, а експортують $500 млрд.⤵️
*Запровадження 25% мит на європейські товари означатиме $175 млрд додаткових витрат для американських компаній. У відповідь ЄС може накласти мита на $500 млрд американських товарів, що призведе до втрат $125 млрд для економіки США.*
Проте дзеркальні мита ще не введені, а накласти мита просто необхідно, адже це потенційно може зруйнувати той вид відносин, який Трамп вирішив встановити з країнами світу, й таким чином сформувати нову геополітику. Пояснюю: Трамп створює економічну систему, де так і залишаються партнери, нейтральні й вороги.
🌐Мита є важливим аспектом економічних відносин, адже США, як центр тяжіння й найбільша економіка світу, має отримувати більше від торгівлі у фінансовому еквіваленті. Тому для того, щоб залишитися союзником, країна має прийняти свою нову роль, яка, фактично, є роллю васала. Це підтверджується різними заявами Венса та Рубіо, що всі ці коливання із фондовими ринками є лише тимчасовими незручностями.
💬Саме тому країни Європи мають ввести дзеркальні мита проти США, для того щоб почати руйнувати стратегію Трампа. Але наразі єдина позиція досі не узгоджена. Країни поділилися на тих, хто виступає за "пропорційну, але тверду відповідь". Ініціатором виступають Франція й Німеччина, але позиція Макрона є куди яскравішою. На прибічників дипломатичного вирішення проблеми, як то Чехія, яка заявила, що ЄС може купувати більше американського газу, при цьому пригрозити митами у відповідь, й таке дійти згоди на перемовинах. Й останніми є ті, хто проти пропорційної відповіді. Очікувано, що представником цієї позиції є Італія.
⭐️Але в рамках ЄС такі рішення ухвалюється Європейською комісією. Торгова політика, включно з заходами торговельного захисту належить до виключної компетенції ЄС, а не окремих держав-членів. Тому ніякої одностайності й навіть кваліфікованої більшості голосів не потрібно.
Європейська комісія має повноваження самостійно ухвалювати такі рішення, провівши попередні консультації з країнами-членами.
Тому варіанти буде три:
➡️буде розроблено проект дзеркальних мит від ЄС, й вони будуть накладені на опосередковані сектори для того, щоб зберегти обличчя, але не починати торгову війну. Й для того, щоб задовольнити усі погляди країн-членів;
➡️країни ЄС не домовляться, Єврокомісії не вистачить політичної волі й кожна країна накладатиме окремо, або через "коаліції". При чому до цих коаліцій можуть вступити й країни з поза ЄС, як то Канада та Японія. Варіант не поганий, але єдність ЄС буде зруйнована, що точно відобразиться на рішеннях інших форматів;
➡️Урсула робить хід королевою й приймає сильне рішення. А вона може.
Наразі вона сказала, що контрзаходи будуть, але є місце дипломатії. Але Трамп щойно виключив цей варіант: "Європа хоче сісти за стіл переговорів, але, за його словами, цього не буде, поки вони не почнуть платити нам багато грошей щороку". Й ось це помилка Трампа, адже він вирішив тиснути до кінця. Саме тому пані Урсула - ваш вихід…
ЄС намагатиметься компенсувати втрати бізнесу "з власної кишені", але це не рішення. Також, вводити дзеркальні тарифи на все - теж не розумно, адже тоді ЄС теж буде втрачати. Саме тому, як сказав Міністр фінансів Франції, мита потрібно вводити на вибіркові товари. Тому потрібно зосередитися на технологічному секторі й ВПК, що досить сильно вдарить по Штатах.
🗞Conflict Capital |Підтримати
14.04.202511:39
⛳️Так чи буде удар?...
Іран на демонтаж ядерки не погодиться, тому або буде обмежена угода, яка Трампа не влаштує, бо йому потрібна повна перемога, бо головна ціль цього всього - перемога й показати що він може, або буде удар. Трамп реально може це зробити, як то було в 2020 році.⤵️
Тільки й це матиме частковий ефект, бо частина з потужностей вже під землею (удар або нічого не дасть, або відкине Іран на рік назад), а система ПРО Тегерану вже розвинулась, хоча велику к-сть ракет вона не витримає, як то було 26 жовтня, коли Ізраїль бив по Тегерану.
🔄Тобто все залежить від того, чи готовий Іран отримати збитки в інфраструктурі для того, щоб зберегти ядерний аргумент свого геополітичного впливу. По моїм міркам Іран вже має готуватися до удару:
➡️Іран розгортає наземні системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) у Перській затоці та Ормузькій протоці, націлюючись на американські літаки-розвідники та навігаційні системи;
➡️На південний схід від Тегерана зосереджена одна з найщільніших систем протиповітряної оборони в Ірані. Її завдання — прикриття двох стратегічно важливих об’єктів: ракетного комплексу Ходжір, який є основним центром розробки балістичних ракет, і ядерного майданчика Парчін, який відіграє ключову роль у військовому ядерному проєкті Тегерана. Там відбувається додаткове розгортання систем. Обидві бази стали об'єктами повітряного удару 26 жовтня 2024 року, але постраждали незначно.
➡️Техніка переводиться під землю, як було показано на відео менше місяця тому. Але підземні сховища Ірану вразливі противобункерних бомб.
➡️Останні пів року активно публікуються напрацювання в сфері ПРО.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Іран на демонтаж ядерки не погодиться, тому або буде обмежена угода, яка Трампа не влаштує, бо йому потрібна повна перемога, бо головна ціль цього всього - перемога й показати що він може, або буде удар. Трамп реально може це зробити, як то було в 2020 році.⤵️
Тільки й це матиме частковий ефект, бо частина з потужностей вже під землею (удар або нічого не дасть, або відкине Іран на рік назад), а система ПРО Тегерану вже розвинулась, хоча велику к-сть ракет вона не витримає, як то було 26 жовтня, коли Ізраїль бив по Тегерану.
🔄Тобто все залежить від того, чи готовий Іран отримати збитки в інфраструктурі для того, щоб зберегти ядерний аргумент свого геополітичного впливу. По моїм міркам Іран вже має готуватися до удару:
➡️Іран розгортає наземні системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) у Перській затоці та Ормузькій протоці, націлюючись на американські літаки-розвідники та навігаційні системи;
➡️На південний схід від Тегерана зосереджена одна з найщільніших систем протиповітряної оборони в Ірані. Її завдання — прикриття двох стратегічно важливих об’єктів: ракетного комплексу Ходжір, який є основним центром розробки балістичних ракет, і ядерного майданчика Парчін, який відіграє ключову роль у військовому ядерному проєкті Тегерана. Там відбувається додаткове розгортання систем. Обидві бази стали об'єктами повітряного удару 26 жовтня 2024 року, але постраждали незначно.
➡️Техніка переводиться під землю, як було показано на відео менше місяця тому. Але підземні сховища Ірану вразливі противобункерних бомб.
➡️Останні пів року активно публікуються напрацювання в сфері ПРО.
🗞Conflict Capital |Підтримати
10.04.202511:36
🇩🇪Нова коаліція у Німеччині, проте у Мерца виникають серйозні проблеми…
Вибори в Німеччині залишились позаду, й, здавалось би, перехідний період вже мав би знайти своє логічне завершення. Але через промахи штабу Мерца, зараз він має слабшу позицію, а я не раз казав про свою прихильність до нього:
➡️Наприкінці березня у Бундестазі схвалили збільшення запозичень (для розвитку інфраструктури та оборони);
➡️9 квітня Християнсько-демократичний союз (ХДС) і Християнсько-соціальний союз (ХСС), а також Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) офіційно оголосили про формування коаліції.
Однак святкувати перемогу проукраїнського уряду Мерца ще трохи зарано. Впродовж останніх тижнів я помітив невтішні тенденції, котрі викликають сумніви в беззаперечному успіху нового канцлера:
👁Стрімке просідання рейтингу ХДС/ХСС (з 28,6 до 24%) після виборів на фоні рекордного зростання підтримки ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (з 20,8 до 25%).
🛑Ключ до цього обвалу — "боргове гальмо". Під час кампанії Мерц пообіцяв зробити міграційну політику більш жорсткішою, проводити повноцінні реформи замість збільшення боргів, намагаючись перехопити частину електорату AfD.
🛑Однак уже на коаліційних переговорах Мерц відступив від обіцянки стосовно "боргового гальма". І це я можу назвати виключно помилкою штабу Мерца, адже розвороту на 180 градусів можна було б уникнути, зайнявши більш відкриту позицію.
🗂До цього можна додати соціальну та міграційну політику, де ХДС/ХСС перетворилась з ініціатора (більшість виборців йшли за якісними змінами) у слухача та шукача компромісу, аби не залишитися без коаліції. У міграційній сфері він обіцяв "жорсткий кордон", але соціал-демократи вимагають пом'якшення правил і часткової легалізації нелегалів. У соціальній політиці СДПН наполягає на підвищенні мінімалки та нових пільгах, тоді як консерватори хотіли податкових стимулів бізнесу.
Кожен крок углиб компромісу відштовхує праве крило виборців і підживлює рейтинг AfD, адже остання отримала готовий наратив: "ХДС/ХСС перетворився на полегшену версію СДПН". Уже зараз крило ХДС "Молодий союз" критикує угоду з СДПН, а районні осередки фіксують вихід членів із партії.
🔄Чим це загрожує Мерцу та новій коаліції?
Усередині Німеччини AfD може блокувати ініціативи уряду в Бундесраті через союзників у східних землях, а всередині самого блоку Мерца дедалі голосніше лунають заклики зняти "брандмауер" (заборона на співпрацю з ультраправими). Що у подальшому цілком в'яжеться з новою стратегію AfD, котра передбачає більший акцент на поміркований електорат.
🇪🇺У загальноєвропейському контексті Берлін знаходиться на "тонкій лінії": з одного боку — спільні запозичення і розширення бюджету ЄС, з іншого — не бажання підливати олію у вогонь євроскептиків та правого електорату, для якого важливіше вирішити проблеми "всередині".
🇺🇦Щодо України, то поставки озброєнь, законтрактовані ще урядом Шольца, поки що йдуть за планом, але будь-які нові рішення — від дальнобійних ракет до довгострокових гарантій безпеки — відтепер потребуватимуть складної коаліційної торгівлі й ризикують застопоритися під тиском AfD, котра має блокуючу меншість.
Тим паче, якщо ультраправі закріплять статус найбільшої фракції, кожен великий пакет підтримки для нас може опинитися під загрозою референдуму або парламентської блокади.
👤Тому Німеччина зараз не виходить з перехідного періоду, а навпаки поступово заглиблюється у турбулентність, контролювати яку ставатиме все важче через постійну необхідність балансувати між задоволенням потреб СДПН та зростаючою ультраправою підтримкою.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Вибори в Німеччині залишились позаду, й, здавалось би, перехідний період вже мав би знайти своє логічне завершення. Але через промахи штабу Мерца, зараз він має слабшу позицію, а я не раз казав про свою прихильність до нього:
➡️Наприкінці березня у Бундестазі схвалили збільшення запозичень (для розвитку інфраструктури та оборони);
➡️9 квітня Християнсько-демократичний союз (ХДС) і Християнсько-соціальний союз (ХСС), а також Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) офіційно оголосили про формування коаліції.
Однак святкувати перемогу проукраїнського уряду Мерца ще трохи зарано. Впродовж останніх тижнів я помітив невтішні тенденції, котрі викликають сумніви в беззаперечному успіху нового канцлера:
👁Стрімке просідання рейтингу ХДС/ХСС (з 28,6 до 24%) після виборів на фоні рекордного зростання підтримки ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (з 20,8 до 25%).
🛑Ключ до цього обвалу — "боргове гальмо". Під час кампанії Мерц пообіцяв зробити міграційну політику більш жорсткішою, проводити повноцінні реформи замість збільшення боргів, намагаючись перехопити частину електорату AfD.
🛑Однак уже на коаліційних переговорах Мерц відступив від обіцянки стосовно "боргового гальма". І це я можу назвати виключно помилкою штабу Мерца, адже розвороту на 180 градусів можна було б уникнути, зайнявши більш відкриту позицію.
🗂До цього можна додати соціальну та міграційну політику, де ХДС/ХСС перетворилась з ініціатора (більшість виборців йшли за якісними змінами) у слухача та шукача компромісу, аби не залишитися без коаліції. У міграційній сфері він обіцяв "жорсткий кордон", але соціал-демократи вимагають пом'якшення правил і часткової легалізації нелегалів. У соціальній політиці СДПН наполягає на підвищенні мінімалки та нових пільгах, тоді як консерватори хотіли податкових стимулів бізнесу.
Кожен крок углиб компромісу відштовхує праве крило виборців і підживлює рейтинг AfD, адже остання отримала готовий наратив: "ХДС/ХСС перетворився на полегшену версію СДПН". Уже зараз крило ХДС "Молодий союз" критикує угоду з СДПН, а районні осередки фіксують вихід членів із партії.
🔄Чим це загрожує Мерцу та новій коаліції?
Усередині Німеччини AfD може блокувати ініціативи уряду в Бундесраті через союзників у східних землях, а всередині самого блоку Мерца дедалі голосніше лунають заклики зняти "брандмауер" (заборона на співпрацю з ультраправими). Що у подальшому цілком в'яжеться з новою стратегію AfD, котра передбачає більший акцент на поміркований електорат.
🇪🇺У загальноєвропейському контексті Берлін знаходиться на "тонкій лінії": з одного боку — спільні запозичення і розширення бюджету ЄС, з іншого — не бажання підливати олію у вогонь євроскептиків та правого електорату, для якого важливіше вирішити проблеми "всередині".
🇺🇦Щодо України, то поставки озброєнь, законтрактовані ще урядом Шольца, поки що йдуть за планом, але будь-які нові рішення — від дальнобійних ракет до довгострокових гарантій безпеки — відтепер потребуватимуть складної коаліційної торгівлі й ризикують застопоритися під тиском AfD, котра має блокуючу меншість.
Тим паче, якщо ультраправі закріплять статус найбільшої фракції, кожен великий пакет підтримки для нас може опинитися під загрозою референдуму або парламентської блокади.
👤Тому Німеччина зараз не виходить з перехідного періоду, а навпаки поступово заглиблюється у турбулентність, контролювати яку ставатиме все важче через постійну необхідність балансувати між задоволенням потреб СДПН та зростаючою ультраправою підтримкою.
🗞Conflict Capital |Підтримати
26.03.202519:33
🗂В той час, поки готую документ про зв'язки оточення Трампа з російськими посадовцями (спойлер: основною фігурою в них виступає зять Трампа, Джаред Кушнер, роль якого навіть більша, ніж роль Віткоффа), я познайомлю вас з ще одним претендентом на "кулуарні зв'язки" Трампа з Путіним.
➡️Окрім того, я сам собі дав відповідь на запитання: що мав на увазі Віткофф, коли казав, що вибори в Україні точно будуть до угоди з РФ. Ось наткнувся на статтю поки ресьорчив: Трамп-молодший, Кушнер та Віткофф вели перемовини з Порошенком та Тимошенко... Звісно, всі все заперечують і "вибори під час війни не можливі". Але натяк нашій адміністрації Трамп зробив. А я беру це до уваги.
Тепер до суті:⤵️
🇺🇸Я хочу познайомити вас з Еріком Прінсом — засновником Blackwater і неформальним радником команди Трампа під час переходного періоду. Ерік Прінс брав участь у певних проектах у сфері національної безпеки. Після вступу Трампа на посаду, він почав лобіювати свою "важливість" та присутність у його адміністрації, хоча офіційних зустрічей ще не було. Але джерела кажуть про його зв'язки з Тулсі Габбард (Директор національної розвідки США) та Пітом Хегсетом (Міністр оборони США). У листопаді 2024 року Прінс відвідав захід у Mar-a-Lago, де зібралися ключові прихильники Трампа, й навіть встиг заявити про свою причетність до MAGA.
Так от, не так давно він почав лобіювати залучення ЧВК для протидії мексиканським картелям. Але найцікавіше: я писав пост про Конго, де розповідав, що Трамп, ймовірно, захоче забезпечити безпеку країни за доступ до її копалин (угода про мінерали). Так от WSJ заявляє, що до переговорних процесів залучений Ерік Прінс, а його присутність там класно вписується в бажання Трампа не залучати регулярні війська.
❗️А тепер до найцікавішого: Прінс може забезпечити Трампа ще одним неформальним комунікаційним ланцюжком з Путіним. У січні 2017 року Ерік Прінс зустрівся на Сейшельських островах з Кирилом Дмитрієвим, головою Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ), та представником від Мохаммеда бін Заєда, кронпринца ОАЕ. Метою зустрічі було обговорення можливості встановлення неофіційного каналу зв'язку між адміністрацією Дональда Трампа та Кремлем.
Звісно, всі від цього відхрещуються. Також Прінс продовжував нарощувати контакти з Росією:
🛑у липні 2024 року відвідав Росію для "обговорення питань безпеки африканських шахт";
🛑також у 2020 році він мав зв'язки з Вагнером.
👤Але факт залишається фактом, попри конфлікти з Трампом під час його першої каденції, саме Прінс забезпечував зв'язок з Путіним після втрати Трампом ще одного ланцюжка: Трамп — Флінн (колишній радник з національної безпеки президента) — Кисляк (посол з Росії) — Путін. А зараз ця людина відновлює свою присутність в адміністрації, що підтверджують його зв'язки з Тулсі та Хегсетом і можлива залученість до Конго.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️Окрім того, я сам собі дав відповідь на запитання: що мав на увазі Віткофф, коли казав, що вибори в Україні точно будуть до угоди з РФ. Ось наткнувся на статтю поки ресьорчив: Трамп-молодший, Кушнер та Віткофф вели перемовини з Порошенком та Тимошенко... Звісно, всі все заперечують і "вибори під час війни не можливі". Але натяк нашій адміністрації Трамп зробив. А я беру це до уваги.
Тепер до суті:⤵️
🇺🇸Я хочу познайомити вас з Еріком Прінсом — засновником Blackwater і неформальним радником команди Трампа під час переходного періоду. Ерік Прінс брав участь у певних проектах у сфері національної безпеки. Після вступу Трампа на посаду, він почав лобіювати свою "важливість" та присутність у його адміністрації, хоча офіційних зустрічей ще не було. Але джерела кажуть про його зв'язки з Тулсі Габбард (Директор національної розвідки США) та Пітом Хегсетом (Міністр оборони США). У листопаді 2024 року Прінс відвідав захід у Mar-a-Lago, де зібралися ключові прихильники Трампа, й навіть встиг заявити про свою причетність до MAGA.
Так от, не так давно він почав лобіювати залучення ЧВК для протидії мексиканським картелям. Але найцікавіше: я писав пост про Конго, де розповідав, що Трамп, ймовірно, захоче забезпечити безпеку країни за доступ до її копалин (угода про мінерали). Так от WSJ заявляє, що до переговорних процесів залучений Ерік Прінс, а його присутність там класно вписується в бажання Трампа не залучати регулярні війська.
❗️А тепер до найцікавішого: Прінс може забезпечити Трампа ще одним неформальним комунікаційним ланцюжком з Путіним. У січні 2017 року Ерік Прінс зустрівся на Сейшельських островах з Кирилом Дмитрієвим, головою Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ), та представником від Мохаммеда бін Заєда, кронпринца ОАЕ. Метою зустрічі було обговорення можливості встановлення неофіційного каналу зв'язку між адміністрацією Дональда Трампа та Кремлем.
Звісно, всі від цього відхрещуються. Також Прінс продовжував нарощувати контакти з Росією:
🛑у липні 2024 року відвідав Росію для "обговорення питань безпеки африканських шахт";
🛑також у 2020 році він мав зв'язки з Вагнером.
👤Але факт залишається фактом, попри конфлікти з Трампом під час його першої каденції, саме Прінс забезпечував зв'язок з Путіним після втрати Трампом ще одного ланцюжка: Трамп — Флінн (колишній радник з національної безпеки президента) — Кисляк (посол з Росії) — Путін. А зараз ця людина відновлює свою присутність в адміністрації, що підтверджують його зв'язки з Тулсі та Хегсетом і можлива залученість до Конго.
🗞Conflict Capital |Підтримати
08.04.202509:06
🇷🇴🔗Ключові моменти румунських президентських перегонів
Продовжую свої роздуми про румунські президентські перегони. Останні доводи — за посиланням.
Так от, з прогнозом щодо майбутніх кандидатів сталося не так, як гадалося. Тепер ситуація виглядає наступним чином:
➡️Рішення щодо арешту Джорджеску та недопущення його до виборчого процесу, хоч і було правильним (та доволі очікуваним), однак уряду Румунії таке рішення рішучих наслідків не дало, адже інформаційної кампанії щодо стримування ультраправих кандидатів та залучення електорату, котрий не визначився, не було як такої. ЦВК дозволило Сіміону балотуватися, де факто надавши можливість перехопити "ще теплий" електорат.
➡️Згідно з новими екзитполами, Сіміон лідирує, займаючи 28%. За ним майже нога в ногу йдуть кандидат від уряду Антонеску (26%) та мер Бухаресту Дан (23%) + на арену виходить нова-стара "темна конячка" Понта (9%).
🔄Перший тур планується на 4 травня, та нагадую, що виборча процесія передбачає два тури виборів, що є не менш важливим, адже залишається два сценарії розвитку подій:
🛑Позитивний: у другий тур виходять Сіміон та Дан/Антонеску. У цьому випадку кількість електорату буде за проукраїнськими кандидатами з центристськими позиціями, адже виборці Сіміона — це в основному жителі сільської місцевості (58%) та з низьким доходом (50%), в той час як за Дана/Антонеску стоять помірковані виборці з міст та середнім/високим рівнем доходів. Та у результаті Дан або ж Антонеску можуть зняти свою кандидатуру та підтримати іншого.
У ЗМІ почали з'являтися повідомлення, що Дан припустив, що він може відмовитися від президентської гонки, якщо лідер USR (Renew) Олена Ласконі або Крін Антонеску, кандидат, якого підтримує правляча коаліція PSD, PNL і UDMR, покажуть кращі результати опитувань.
🛑Негативний: вихід у другий тур Сіміона та екс-прем'єра Понти. Де факто шило на мило. Тут шанси на перемогу також не на стороні першого через аналогічну ситуацію з електоратом (у Понти "електоральне ядро" переважно міські виборці, із середніми доходами (56%) і середньою освітою (42%), котрі орієнтуються на нього як на досвідченого кандидата).
❓Тоді постає логічне питання, чому останній сценарій "негативний". Пояснюю: хоч Понта залишається більш поміркованим кандидатом (у багатьох випадках підтримував Україну), але його риторика стосовно нас часто містить прагматичні застереження, котрі говорять про бажання не цілеспрямованої підтримки, а ситуативного партнерства:
Сьогодні екс-прем'єр-міністр заявив про намір зупинити експорт українського зерна через чорноморські порти країни, аби захистити місцевих фермерів.
Тому для себе визначив наступні метрики, за якими потрібно слідкувати:
💬Заяви Дана та Антонеску. Готовність кандидатів підтримати одне одного буде вирішальною після виходу у другий тур.
📈Підтримка виборчої кампанії Понти, котрий може стати палкою у колесах для мера Бухаресту та кандидата від уряду. Можливим варіантом зменшення його впливу може стати нагадування про його корупційні скандали у 2015 році (саме через це він покинув пост прем'єр-міністра).
👍Друзі, бачу Вам не дуже "залетів" пост. Хочу почути фідбек.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Продовжую свої роздуми про румунські президентські перегони. Останні доводи — за посиланням.
Так от, з прогнозом щодо майбутніх кандидатів сталося не так, як гадалося. Тепер ситуація виглядає наступним чином:
➡️Рішення щодо арешту Джорджеску та недопущення його до виборчого процесу, хоч і було правильним (та доволі очікуваним), однак уряду Румунії таке рішення рішучих наслідків не дало, адже інформаційної кампанії щодо стримування ультраправих кандидатів та залучення електорату, котрий не визначився, не було як такої. ЦВК дозволило Сіміону балотуватися, де факто надавши можливість перехопити "ще теплий" електорат.
➡️Згідно з новими екзитполами, Сіміон лідирує, займаючи 28%. За ним майже нога в ногу йдуть кандидат від уряду Антонеску (26%) та мер Бухаресту Дан (23%) + на арену виходить нова-стара "темна конячка" Понта (9%).
🔄Перший тур планується на 4 травня, та нагадую, що виборча процесія передбачає два тури виборів, що є не менш важливим, адже залишається два сценарії розвитку подій:
🛑Позитивний: у другий тур виходять Сіміон та Дан/Антонеску. У цьому випадку кількість електорату буде за проукраїнськими кандидатами з центристськими позиціями, адже виборці Сіміона — це в основному жителі сільської місцевості (58%) та з низьким доходом (50%), в той час як за Дана/Антонеску стоять помірковані виборці з міст та середнім/високим рівнем доходів. Та у результаті Дан або ж Антонеску можуть зняти свою кандидатуру та підтримати іншого.
У ЗМІ почали з'являтися повідомлення, що Дан припустив, що він може відмовитися від президентської гонки, якщо лідер USR (Renew) Олена Ласконі або Крін Антонеску, кандидат, якого підтримує правляча коаліція PSD, PNL і UDMR, покажуть кращі результати опитувань.
🛑Негативний: вихід у другий тур Сіміона та екс-прем'єра Понти. Де факто шило на мило. Тут шанси на перемогу також не на стороні першого через аналогічну ситуацію з електоратом (у Понти "електоральне ядро" переважно міські виборці, із середніми доходами (56%) і середньою освітою (42%), котрі орієнтуються на нього як на досвідченого кандидата).
❓Тоді постає логічне питання, чому останній сценарій "негативний". Пояснюю: хоч Понта залишається більш поміркованим кандидатом (у багатьох випадках підтримував Україну), але його риторика стосовно нас часто містить прагматичні застереження, котрі говорять про бажання не цілеспрямованої підтримки, а ситуативного партнерства:
Сьогодні екс-прем'єр-міністр заявив про намір зупинити експорт українського зерна через чорноморські порти країни, аби захистити місцевих фермерів.
Тому для себе визначив наступні метрики, за якими потрібно слідкувати:
💬Заяви Дана та Антонеску. Готовність кандидатів підтримати одне одного буде вирішальною після виходу у другий тур.
📈Підтримка виборчої кампанії Понти, котрий може стати палкою у колесах для мера Бухаресту та кандидата від уряду. Можливим варіантом зменшення його впливу може стати нагадування про його корупційні скандали у 2015 році (саме через це він покинув пост прем'єр-міністра).
👍Друзі, бачу Вам не дуже "залетів" пост. Хочу почути фідбек.
🗞Conflict Capital |Підтримати
31.03.202515:19
🇭🇺Схоже в ЄС з'явились реальні кроки проти Угорщини...
👤Ця тема давно висіла у мене в голові, й зараз я фіксую практичні моменти, як Угорщину можуть позбавити важелів впливу:
➡️Почалося все зі спеціального оборонного саміту ЄС 6 березня, а точніше, з підготовки до нього, коли партія Volt подала до Європарламенту пропозицію позбавити Угорщину можливості голосування.
Ініціатива не мала продовження, однак після оборонного саміту та саміту ЄС 20–21 березня, де Орбан не підписав жодного комюніке, питання узгодження з Угорщиною набуло нової актуальності.
➡️Далі, 14 березня глава МЗС Естонії Цахкна закликав призупинити право голосу Угорщини в ЄС через систематичне блокування санкцій.
➡️Опісля 20-21 березня підчас саміту все ж таки ЄС почала протидіяти Будапешту (у найлегший спосіб) — ігнорування незгоди Орбана та долучення непідписаних ним документів до загального переліку офіційних висновків Євроради.
Загалом, це не те, щоб практично впливало на реальні процеси в Європі (відсутність Угорщини в заявах блоку не позбавляє її права вето на ключові політичні рішення ЄС, оскільки потрібна одностайна підтримка всіх 27 членів), але роль у сприйнятті Будапешту серед інших країн-членів ЄС була вже визначена.
➡️Після цього під час конференції "Європа 2025" 27 березня глава МЗС Німеччини Бербок заявила, що ЄС повинен перейти до прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів з ключових питань зовнішньої політики. Тим самим вона дала чіткий сигнал для інших країн Європи, + моє припущення, що це було узгоджено з планами Мерца (далі про нього).
➡️Сьогодні з'явилася стаття від Politico: "Новий уряд Німеччини домагатиметься покарання Угорщини в ЄС".
Суть прагнень Мерца — створення коаліції (наскільки я зрозумів створення групи у межах ЄС), аби узгодити основні механізми впливу на Орбана, серед яких залишити Угорщину без фінансування ЄС та/або призупинити членські права.
З усуненням Орбана від голосування завжди були бюрократичні проблеми (я зараз за ініціювання 7-ї статті ЄС, або як її ще називають "ядерний варіант"). Однак зараз ця ідея виглядає не такою малоймовірною. Щоб фактично позбавити Угорщину права голосу в Раді, потрібно:
🛑Спочатку офіційне попередження про «ризик порушення» (4/5 голосів у Раді + згода Європарламенту). Перший етап можна пройти без особливих проблем, адже більшість у Раді є, + Європарламент за Метсолою, котра неодноразово критикувала Орбана.
❗️Й найголовніший момент: теоретично процедура може початися вже у цю середу за рахунок Європарламенту. Привід: оцінка стану основних прав в Угорщині після того, як проурядова більшість змінила закон про публічні зібрання в березні 2025 року. Це надасть змогу підкріпити ініціювання 7-ї статті.
🛑Потім одностайне рішення Європейської Ради (без голосу самої Угорщини), що в країні має місце «серйозне й тривале порушення». Ось тут справа може забуксувати, адже залишаться такі країни, як Словаччина або ж Італія, котрі не здадуть Угорщину (перша — через коаліцію з Путіним, друга — через тісні зв'язки з Трампом, який ще може бути корисний останньому, про це у наступному пості). Однак, враховуючи попередній досвід, Фіцо навряд чи "полізе втручатися за свого друга".
🛑І нарешті, рішення Ради ЄС, ухвалене кваліфікованою більшістю, про визнання (чинення обмеження) права голосу. Тут все імовірно пройде без питань.
Крім того, у планах німців є також практичні варіанти, як заспокоїти Угорщину — блокування фінансування від ЄС + встановити неодностайне голосування, а голосування більшістю (те, про що говорила Бербок).
📊Щодо фінансування для Угорщини, це не щось нове (Загалом 19 млрд євро з європейських фондів залишаються замороженими, з них 6,3 млрд були заблоковані ще у 2022 році). Й як показує практика, Орбан не може нехтувати економікою країни, тим паче на фоні парламентських виборів у 2026 році. Тому такий момент також розглядаю.
🖋Тому уважно буду слідкувати за діями Європарламенту у середу та очікуватиму на план Мерца + його німецької коаліції. Фінальний текст коаліційної угоди очікується вже в середині квітня.
🗞Conflict Capital |Підтримати
👤Ця тема давно висіла у мене в голові, й зараз я фіксую практичні моменти, як Угорщину можуть позбавити важелів впливу:
➡️Почалося все зі спеціального оборонного саміту ЄС 6 березня, а точніше, з підготовки до нього, коли партія Volt подала до Європарламенту пропозицію позбавити Угорщину можливості голосування.
Ініціатива не мала продовження, однак після оборонного саміту та саміту ЄС 20–21 березня, де Орбан не підписав жодного комюніке, питання узгодження з Угорщиною набуло нової актуальності.
➡️Далі, 14 березня глава МЗС Естонії Цахкна закликав призупинити право голосу Угорщини в ЄС через систематичне блокування санкцій.
➡️Опісля 20-21 березня підчас саміту все ж таки ЄС почала протидіяти Будапешту (у найлегший спосіб) — ігнорування незгоди Орбана та долучення непідписаних ним документів до загального переліку офіційних висновків Євроради.
Загалом, це не те, щоб практично впливало на реальні процеси в Європі (відсутність Угорщини в заявах блоку не позбавляє її права вето на ключові політичні рішення ЄС, оскільки потрібна одностайна підтримка всіх 27 членів), але роль у сприйнятті Будапешту серед інших країн-членів ЄС була вже визначена.
➡️Після цього під час конференції "Європа 2025" 27 березня глава МЗС Німеччини Бербок заявила, що ЄС повинен перейти до прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів з ключових питань зовнішньої політики. Тим самим вона дала чіткий сигнал для інших країн Європи, + моє припущення, що це було узгоджено з планами Мерца (далі про нього).
➡️Сьогодні з'явилася стаття від Politico: "Новий уряд Німеччини домагатиметься покарання Угорщини в ЄС".
Суть прагнень Мерца — створення коаліції (наскільки я зрозумів створення групи у межах ЄС), аби узгодити основні механізми впливу на Орбана, серед яких залишити Угорщину без фінансування ЄС та/або призупинити членські права.
З усуненням Орбана від голосування завжди були бюрократичні проблеми (я зараз за ініціювання 7-ї статті ЄС, або як її ще називають "ядерний варіант"). Однак зараз ця ідея виглядає не такою малоймовірною. Щоб фактично позбавити Угорщину права голосу в Раді, потрібно:
🛑Спочатку офіційне попередження про «ризик порушення» (4/5 голосів у Раді + згода Європарламенту). Перший етап можна пройти без особливих проблем, адже більшість у Раді є, + Європарламент за Метсолою, котра неодноразово критикувала Орбана.
❗️Й найголовніший момент: теоретично процедура може початися вже у цю середу за рахунок Європарламенту. Привід: оцінка стану основних прав в Угорщині після того, як проурядова більшість змінила закон про публічні зібрання в березні 2025 року. Це надасть змогу підкріпити ініціювання 7-ї статті.
🛑Потім одностайне рішення Європейської Ради (без голосу самої Угорщини), що в країні має місце «серйозне й тривале порушення». Ось тут справа може забуксувати, адже залишаться такі країни, як Словаччина або ж Італія, котрі не здадуть Угорщину (перша — через коаліцію з Путіним, друга — через тісні зв'язки з Трампом, який ще може бути корисний останньому, про це у наступному пості). Однак, враховуючи попередній досвід, Фіцо навряд чи "полізе втручатися за свого друга".
🛑І нарешті, рішення Ради ЄС, ухвалене кваліфікованою більшістю, про визнання (чинення обмеження) права голосу. Тут все імовірно пройде без питань.
Крім того, у планах німців є також практичні варіанти, як заспокоїти Угорщину — блокування фінансування від ЄС + встановити неодностайне голосування, а голосування більшістю (те, про що говорила Бербок).
📊Щодо фінансування для Угорщини, це не щось нове (Загалом 19 млрд євро з європейських фондів залишаються замороженими, з них 6,3 млрд були заблоковані ще у 2022 році). Й як показує практика, Орбан не може нехтувати економікою країни, тим паче на фоні парламентських виборів у 2026 році. Тому такий момент також розглядаю.
🖋Тому уважно буду слідкувати за діями Європарламенту у середу та очікуватиму на план Мерца + його німецької коаліції. Фінальний текст коаліційної угоди очікується вже в середині квітня.
🗞Conflict Capital |Підтримати
21.03.202510:20
🔗UPD: "Схрещені пальці" спрацювали!
🛑18 березня нижня палата схвалила значне збільшення запозичень, включаючи фонд на 500 мільярдів євро на інфраструктуру та оборону, разом зі змінами до боргових правил.
🛑І сьогодні верхня палата парламенту (Бундесраті — представництво федеральних земель) схвалила реформу, згідно з підрахунком голосів.
➡️Отож, підводні камені залишились позаду. Очікую на подальші дії від Мерца після призначення його на посаді канцлера (перш за все виділення 3 млрд євро для України).
🗂Сьогодні на каналі вийде пост про нові перипетії в Європі та що сталось з ініціативою Каллас.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🛑18 березня нижня палата схвалила значне збільшення запозичень, включаючи фонд на 500 мільярдів євро на інфраструктуру та оборону, разом зі змінами до боргових правил.
🛑І сьогодні верхня палата парламенту (Бундесраті — представництво федеральних земель) схвалила реформу, згідно з підрахунком голосів.
➡️Отож, підводні камені залишились позаду. Очікую на подальші дії від Мерца після призначення його на посаді канцлера (перш за все виділення 3 млрд євро для України).
🗂Сьогодні на каналі вийде пост про нові перипетії в Європі та що сталось з ініціативою Каллас.
🗞Conflict Capital |Підтримати
11.04.202510:30
➡️Продовжую тему тарифів Трампа й переходжу до конфронтації між США та Китаєм, яка фактично переростає у боротьбу характерів між Трампом і Сі.
🛑Спершу 2 квітня Дональд Трамп оголосив про додаткові 34‑відсоткові мита на ввезення китайських товарів, довівши загальну ставку для Пекіна до 54 %. Пекін відреагував симетрично:
🛑Вже 4 квітня він запровадив такі самі 34 % на американський експорт і звинуватив Вашингтон у шантажі.
🛑9 квітня США різко підняли сукупний тариф до 104 %;
🛑Китай у відповідь оголосив 84 % і пригрозив новими заходами.
🛑Того ж дня Трамп ще двічі коригував позицію: спершу підвищив ставку до 125 %, а згодом уточнив, що для окремих категорій вона сягне 145 % через звинувачення КНР у постачанні фентанілу.
🛑Сі відповів підвищенням ставки до 125 %.
Отже, за сім днів американські тарифи пройшли ланцюжок 54 → 104 → 125 → 145 %, тоді як китайські — 34 → 84 → 125 %.
🗂Важлива подія сталася 9 квітня. Коли ставка 145 % спричинила ще глибший обвал котирувань — Dow Jones і S&P 500 втратили до 8 % за день, — Трамп визнав потребу «бути гнучким». Під тиском Волл‑стріт і побоюючись рецесії, він запропонував 90‑денну паузу й повернення до базових 10 % для більшості партнерів, окрім Китаю.⤵️
Фактично це виглядало так: Трамп запровадив мита й чекав, поки країни почнуть домовлятися та самі звернуться до нього. Хоча, за відкритими джерелами, до переговорів долучилися понад 75 країн, основні великі гравці вирішили дати бій (ЄС розробив дзеркальні мита, Китай запровадив власні). Потім Сі дав зрозуміти, що підкорятися волі Трампа він не збирається. А оскільки США та КНР — два найбільші у світі торговельні партнери, ці мита почали впливати на економіки обох країн.
🔄Цей «бій тарифами» став принциповим. Трамп зрозумів, що якщо інші великі країни, як‑от ЄС, також запровадять дзеркальні мита, то США програють двобій, адже тиск на їхню економіку буде більшим. Тому він оголосив про «потребу бути гнучким», пояснив, що це його добра воля щодо країн, які не вжили заходів проти США, і запровадив 90‑денну паузу, залишивши 10 % для всіх. Втім, Китай став винятком.
Наслідки відчутні для обох країн. Оскільки США значною мірою залежать від імпорту з Китаю, запроваджені тарифи є більш болісними саме для американців. Однак і Китай, чия економіка орієнтована на експорт, також зазнає серйозних втрат, особливо враховуючи її нинішню загальну слабкість. Спроби Пекіна диверсифікувати постачання продукції через країни Південно-Східної Азії лише призводять до зростання кінцевої вартості китайських товарів.
👤Тому подібне протистояння не може тривати довго: якщо сторони не укладуть нової торговельної угоди, економічні збитки США і Китаю поглиблюватимуться, а глобальні ринки ризикують пережити турбулентність, схожу на фінансову кризу 2008 року.
❗️UPD: спрямованість публікації — висвітлення цікавої тенденції, а не виставлення Піднебесної у ролі «хорошого, безневинного хлопчика». Схильний вважати, що нинішні тарифні плани Трампа стосовно Китаю це не так вже і погано, враховуючи, що КНР — головний партнер РФ.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🛑Спершу 2 квітня Дональд Трамп оголосив про додаткові 34‑відсоткові мита на ввезення китайських товарів, довівши загальну ставку для Пекіна до 54 %. Пекін відреагував симетрично:
🛑Вже 4 квітня він запровадив такі самі 34 % на американський експорт і звинуватив Вашингтон у шантажі.
🛑9 квітня США різко підняли сукупний тариф до 104 %;
🛑Китай у відповідь оголосив 84 % і пригрозив новими заходами.
🛑Того ж дня Трамп ще двічі коригував позицію: спершу підвищив ставку до 125 %, а згодом уточнив, що для окремих категорій вона сягне 145 % через звинувачення КНР у постачанні фентанілу.
🛑Сі відповів підвищенням ставки до 125 %.
Отже, за сім днів американські тарифи пройшли ланцюжок 54 → 104 → 125 → 145 %, тоді як китайські — 34 → 84 → 125 %.
🗂Важлива подія сталася 9 квітня. Коли ставка 145 % спричинила ще глибший обвал котирувань — Dow Jones і S&P 500 втратили до 8 % за день, — Трамп визнав потребу «бути гнучким». Під тиском Волл‑стріт і побоюючись рецесії, він запропонував 90‑денну паузу й повернення до базових 10 % для більшості партнерів, окрім Китаю.⤵️
Фактично це виглядало так: Трамп запровадив мита й чекав, поки країни почнуть домовлятися та самі звернуться до нього. Хоча, за відкритими джерелами, до переговорів долучилися понад 75 країн, основні великі гравці вирішили дати бій (ЄС розробив дзеркальні мита, Китай запровадив власні). Потім Сі дав зрозуміти, що підкорятися волі Трампа він не збирається. А оскільки США та КНР — два найбільші у світі торговельні партнери, ці мита почали впливати на економіки обох країн.
🔄Цей «бій тарифами» став принциповим. Трамп зрозумів, що якщо інші великі країни, як‑от ЄС, також запровадять дзеркальні мита, то США програють двобій, адже тиск на їхню економіку буде більшим. Тому він оголосив про «потребу бути гнучким», пояснив, що це його добра воля щодо країн, які не вжили заходів проти США, і запровадив 90‑денну паузу, залишивши 10 % для всіх. Втім, Китай став винятком.
Наслідки відчутні для обох країн. Оскільки США значною мірою залежать від імпорту з Китаю, запроваджені тарифи є більш болісними саме для американців. Однак і Китай, чия економіка орієнтована на експорт, також зазнає серйозних втрат, особливо враховуючи її нинішню загальну слабкість. Спроби Пекіна диверсифікувати постачання продукції через країни Південно-Східної Азії лише призводять до зростання кінцевої вартості китайських товарів.
👤Тому подібне протистояння не може тривати довго: якщо сторони не укладуть нової торговельної угоди, економічні збитки США і Китаю поглиблюватимуться, а глобальні ринки ризикують пережити турбулентність, схожу на фінансову кризу 2008 року.
❗️UPD: спрямованість публікації — висвітлення цікавої тенденції, а не виставлення Піднебесної у ролі «хорошого, безневинного хлопчика». Схильний вважати, що нинішні тарифні плани Трампа стосовно Китаю це не так вже і погано, враховуючи, що КНР — головний партнер РФ.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
