~ Уламки ~
~🖤~ @l_dreamskeeper_l ~🖤~
× πоетеса, що ламає стереотипи 🌙 ✍️
× πоетеса, що ламає стереотипи 🌙 ✍️
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуКвіт 01, 2022
Додано до TGlist
Вер 18, 2023Прикріплена група
д'Аркside
4
Останні публікації в групі "~ Уламки ~"
Переслав з:
КОТОЛИСИ
26.03.202522:22
🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿
Учора свій День народження святкувала наша неординарна учасниця, смілива альтернативниця-креативниця, колекціонерка фантазій, поетеса, що ламає стереотипи, Ланочка д'Арк 😍✨
Хай збувається все, про що мріється, вірші пишуться на одному подиху, а настрій буде на одній хвилі з надхненням 🦄🌊
🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿
Учора свій День народження святкувала наша неординарна учасниця, смілива альтернативниця-креативниця, колекціонерка фантазій, поетеса, що ламає стереотипи, Ланочка д'Арк 😍✨
Хай збувається все, про що мріється, вірші пишуться на одному подиху, а настрій буде на одній хвилі з надхненням 🦄🌊
🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿
29.08.202416:40
29.08.202415:04
Море хвилюється люто розхлюпане море хвилюється — раз.
Мрії пелюстками люляють людяність в серці приплюснутім — з ран.
Сунуть сутулі насуплені сутінки. Сутичка неба й води.
Ви ж не судіть — й несудимими…
Гляньте: несуться судинами
втоплені рештки — сюди.
Море невимите вилилось вихлопом, викиднем винесло біль.
Горло давилось у вирвах безвиході. Витекло все, далебі.
Води кровилися гірко по вилицях — витерти би врешті-решт
їх з надвечір'я ганчіркою…
Хвиля дерева розчісує,
шифер, дахівку дере.
Душі шрамовані у невимовності, шок на обличчях білів.
Море заморене, море аморфне… Комори намокли до сліз.
Море мандрує за руку із трупами, врунить отруту для риб.
Море пекуче, забруднене.
Море, небого, по груди вже —
в стелю росте догори.
Люди всередині страхом охрещені. Пес до ноги притуливсь…
Стіни порепані, ребра у треморі… Мора замовкне колись?
Схлипують хвилі, хвилини хвилюються, хлюпає важко весло.
Човгай, резиновий човнику…
Батька обіймами чорними
гирло за горло взяло.
Пляжі порубані дисками круглими — міниться море й болить.
Купами, друзками, грузом до Грузії… Вóди ковтають углиб.
Темними цятками площею тягнуться речі, уламки, сміття…
З часом все, звісно, очиститься
(з вірою в те, що колись-таки
лихо настигне кінця).
Сльози, що випекли вигини, висохнуть, змита земля оживе.
Вистоїм води, негоди і вистріли, — паростком зійдемо вверх!
Піною грається море в міграціях, потом повз Гринвіч тече.
В небо не босими кроками
сонце росу випаровує
й кропить поживним дощем…
🌊🏘️🌊🏘️🌊🏘️🌊
© Лана д'Арк
🌊🏘️🌊🏘️🌊🏘️🌊
Мрії пелюстками люляють людяність в серці приплюснутім — з ран.
Сунуть сутулі насуплені сутінки. Сутичка неба й води.
Ви ж не судіть — й несудимими…
Гляньте: несуться судинами
втоплені рештки — сюди.
Море невимите вилилось вихлопом, викиднем винесло біль.
Горло давилось у вирвах безвиході. Витекло все, далебі.
Води кровилися гірко по вилицях — витерти би врешті-решт
їх з надвечір'я ганчіркою…
Хвиля дерева розчісує,
шифер, дахівку дере.
Душі шрамовані у невимовності, шок на обличчях білів.
Море заморене, море аморфне… Комори намокли до сліз.
Море мандрує за руку із трупами, врунить отруту для риб.
Море пекуче, забруднене.
Море, небого, по груди вже —
в стелю росте догори.
Люди всередині страхом охрещені. Пес до ноги притуливсь…
Стіни порепані, ребра у треморі… Мора замовкне колись?
Схлипують хвилі, хвилини хвилюються, хлюпає важко весло.
Човгай, резиновий човнику…
Батька обіймами чорними
гирло за горло взяло.
Пляжі порубані дисками круглими — міниться море й болить.
Купами, друзками, грузом до Грузії… Вóди ковтають углиб.
Темними цятками площею тягнуться речі, уламки, сміття…
З часом все, звісно, очиститься
(з вірою в те, що колись-таки
лихо настигне кінця).
Сльози, що випекли вигини, висохнуть, змита земля оживе.
Вистоїм води, негоди і вистріли, — паростком зійдемо вверх!
Піною грається море в міграціях, потом повз Гринвіч тече.
В небо не босими кроками
сонце росу випаровує
й кропить поживним дощем…
🌊🏘️🌊🏘️🌊🏘️🌊
© Лана д'Арк
🌊🏘️🌊🏘️🌊🏘️🌊
29.08.202414:58
06.08.202415:34
⛩️ Yohatsu ⛩️
Сонце хоронить секрети в рожевих світанках над Токіо.
Тішся, отоко! Востаннє — сьогодні ти будеш розтоптаним.
***
Змії вилазять зі шкіри, дракони підпалюють міст у ціль.
В сумку, поскладану наспіх, стара особистість не вміститься.
Світиться болем обличчя у двох сантиметрах від місяця.
/Стерті вокзалами щоки від сорому звикнуть димітися…/
Очі опущені в землю, футболка пропахнула відчаєм.
Камі позаду все клигає… Йдеш і дивуєш: він ще є?
“Злизуй, собако, будь ситим, бо миска моя повна “від” і “до"...”
/Камерам (вісницям сорому) ти відмовляєшся свідчити/
Натовп розкручує Землю бажаннями, травмами й поспіхом.
Тонуть за бортом утопії ті, хто зі стресом не впорався.
Рибо, зізкакуй з гачка — твоє тіло до м'яса розпороте...
/В сплаві з монет — лѝця вулиць у соціафобному погляді/
Люди куняють в вагоні, юреї зникають між спинами.
Ти невидимець під стінами: стертий в місо та розпилений.
Видерти б тугу назовні — та вже навіть хайку не пишуться…
/Дні пролетять сінкансенами — щастя не встигнеш напитися/
Люди, яких не існує, снують павутиння в опівніч.
Сором проковтують свіжим (сентя охолоне опісля).
Жовті пакети надії.За чорне, що мусиш терпіти.
/Ловлять голодні легенди сліди тіньового суспільства/
Крах паперових будинків. Картонка, щоб в зимінь накритися.
Мертвий для себе і світу. У нетрях смердючих зарився десь…
Скоро ти зникнеш удруге. Ніхто не шукатиме приводу.
/Сáнья — твоя мама-кішка. Бредуть до сосків люди-привиди/
***
☀️🎏☀️🎏☀️🎏☀️
© Лана д'Арк
☀️🎏☀️🎏☀️🎏☀️
Сонце хоронить секрети в рожевих світанках над Токіо.
Тішся, отоко! Востаннє — сьогодні ти будеш розтоптаним.
***
Змії вилазять зі шкіри, дракони підпалюють міст у ціль.
В сумку, поскладану наспіх, стара особистість не вміститься.
Світиться болем обличчя у двох сантиметрах від місяця.
/Стерті вокзалами щоки від сорому звикнуть димітися…/
Очі опущені в землю, футболка пропахнула відчаєм.
Камі позаду все клигає… Йдеш і дивуєш: він ще є?
“Злизуй, собако, будь ситим, бо миска моя повна “від” і “до"...”
/Камерам (вісницям сорому) ти відмовляєшся свідчити/
Натовп розкручує Землю бажаннями, травмами й поспіхом.
Тонуть за бортом утопії ті, хто зі стресом не впорався.
Рибо, зізкакуй з гачка — твоє тіло до м'яса розпороте...
/В сплаві з монет — лѝця вулиць у соціафобному погляді/
Люди куняють в вагоні, юреї зникають між спинами.
Ти невидимець під стінами: стертий в місо та розпилений.
Видерти б тугу назовні — та вже навіть хайку не пишуться…
/Дні пролетять сінкансенами — щастя не встигнеш напитися/
Люди, яких не існує, снують павутиння в опівніч.
Сором проковтують свіжим (сентя охолоне опісля).
Жовті пакети надії.
/Ловлять голодні легенди сліди тіньового суспільства/
Крах паперових будинків. Картонка, щоб в зимінь накритися.
Мертвий для себе і світу. У нетрях смердючих зарився десь…
Скоро ти зникнеш удруге. Ніхто не шукатиме приводу.
/Сáнья — твоя мама-кішка. Бредуть до сосків люди-привиди/
***
Серце з речами в охапку, прирікся безлико здихати.
Без імені, долі і хати, старий невидимець — йохатсу…☀️🎏☀️🎏☀️🎏☀️
© Лана д'Арк
☀️🎏☀️🎏☀️🎏☀️
06.08.202415:33
Рекорди
12.03.202523:59
78Підписників26.03.202523:59
100Індекс цитування24.04.202511:22
0Охоплення 1 допису24.04.202511:22
0Охоп рекл. допису24.04.202511:22
0.00%ER30.08.202423:59
0.00%ERRПереслав з:КОТОЛИСИ
26.03.202522:22
🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿
Учора свій День народження святкувала наша неординарна учасниця, смілива альтернативниця-креативниця, колекціонерка фантазій, поетеса, що ламає стереотипи, Ланочка д'Арк 😍✨
Хай збувається все, про що мріється, вірші пишуться на одному подиху, а настрій буде на одній хвилі з надхненням 🦄🌊
🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿
Учора свій День народження святкувала наша неординарна учасниця, смілива альтернативниця-креативниця, колекціонерка фантазій, поетеса, що ламає стереотипи, Ланочка д'Арк 😍✨
Хай збувається все, про що мріється, вірші пишуться на одному подиху, а настрій буде на одній хвилі з надхненням 🦄🌊
🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿💜🌿
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.