Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
КнигОнОс avatar
КнигОнОс
КнигОнОс avatar
КнигОнОс
Книжкова країна для мене офіційно завершилася!
За день я змонтувала 7 відео — це був справжній челендж 😮‍💨

Буду дуже вдячна за ваші реакції, коментарі й смайлики — ваша підтримка для мене безцінна!

А вже завтра покажу вам, які книжкові скарби мені вдалося привезти (і які доставила Нова Пошта).
І, звісно, розповім, скільки новинок ще потрапило у мій вішліст 🥹
24.04.202512:21
Мабуть ви вже зрозуміли, що я намагаюсь по максимуму висвітлювати "важкі" книжки!

"Набої для розстрілу" Гелій Снєгірьов - це викривальна документальна праця про сфальсифікований радянською владою процес СВУ та знищення української інтелігенції.

Трішки з блогерського - мене ця книга на стільки розпанахала, що я взагалі не знала як підійти до того відео, і на самому відео я беземоційна - бо все, що я могла видати з себе - це або сльози або цілковиту агресію. Реальність - найстрашніший горор!

Проте!

Не знаючи правди - ми не зможемо відрефлексувати досвід і рухатися далі.

Буду вдячна за підтримку, щоб найбільше людей дізналися про цю книгу, бо дійсно мало хто знає!

Інстаграм
Читаю "Привіт, це Чарлі" подобається, що це взагалі ненапряжно, от прямо те що зараз тре. Не подобається, що немає сюжету поки(сподіваюсь, що поки).

Якщо це піс оф лайф - ок(але якось не скомуніковано з читачем).

Є ще теорія про Чарлі: думаю у нього аутичний спектр

Цю книжку мені дала на обмін Елла.
Вона мені надіслала 2книги, які вона думає що мені сподобається, а я їй).

Мені капець,як цікаво, що Елла побачила в мені, щоб дати цю книжку - почитаю побачу🥹🤓
#міжкультурний_книгообмін
#відгук

«Помаранчі — не єдині фрукти» Джанетт Вінтерсон.

Це дебют Джанетт Вінтерсон,який відразу став класикою.
Напівавтобіографічна історія дівчинки, яку виховує сувора п’ятидесятницька громада, де Біблія — закон, а любов, що не вписується у рамки — єресь. Джанет, як і сама Вінтерсон, відкриває свою гомосексуальність, питання ідентичності стає питанням виживання.

Я давно закохана в письмо Вінтерсон — ще з «Пристрасті», де кожне речення було точним, глибоким, цікавим. Але саме у цьому тексті я знайшла відповідь на запитання: як їй вдається так талановито вписувати біблійні сюжети в історії. Вона не просто цитує — вона переписує, перепрочитує, інтерпретує. І в цьому — її геній.

Це розповідь про те, як релігія може стати не шляхом до світла, а інструментом покарання. Як дівчинка, яка мріяла бути місіонеркою, потрапляє під екзорцизм, бо полюбила іншу дівчину. І як вона, попри все, знаходить свій голос — і створює казки, у яких себе рятує.

Письменниця вплітає в роман казкові притчі, що резонують з основною історією. І саме вони додають оповіді об’єм, перетворюючи її не просто на сповідь, а на метафору виходу з темряви. Це історія про біль і свободу, віру і зраду, материнську жорсткість і пошук себе. Про те, як вижити — і залишитися собою.

“Everyone who tells a story tells it differently, just to remind us that everybody sees it differently. Some people say there are true things to be found, some people say all kinds of things can be proved. I don't believe them. The only thing for certain is how complicated it all is, like string full of knots. It's all there but hard to find the beginning and impossible to fathom the end. The best you can do is admire the cat's cradle, and maybe knot it up a bit more.”



Щоб скуштувати справжній плід — треба вийти з саду. Але хто сказав, що сад — це безпека, а не клітка?
17.04.202506:32
Сьогодні замість кави — оповідання “Доторки” зі збірки “Дим” Міли Смолярової. Про жінку, яка дуже хоче фізичного контакту, стосунку — але не може його отримати. Злиться, розпадається всередині, але нічого не змінюється.

Я з тих, хто не любить малу прозу. Але… читаючи це, згадала “Собор” Реймонда Кавера. Тоді я взяла його “на пробу” в метро, прочитала одне оповідання, подумала “ну, ок”, а воно засіло — і памʼятаю його досі.
Реймонд бавиться з підсвідомим — і цей ефект у романі часто втрачається. А в малій прозі — це як експресо: ковток, і світ уже інший (або просто розширились судини).

До речі, Міла Смолярова буде в Києві цієї суботи — творча зустріч + обговорення оповідань.
Дуже варто сходити — на живе слово і післясмак.

@valentyna_911 і #кицікниголюбки запросили Мілу і організовують цю зустріч, за що їм дуже вдячна ❤️
Чим прикольно читати Рушді в оригіналі - він вживає прикольні слова😁

А ви чули таке?
Презентацію провела!))) відео назнімала,змерзла як 🐕 і сподіваюсь не захворіти😣

Дуже дякую всім за підтримку❤️ з вами я літаю 😍
Уже в суботу я модерую подію на Книжковій Країні — "Тлумач тіл" 📚

Ця книга про реального історичного персонажа — Сун Ці, який жив у XIII столітті в Імперському Китаї і став першопрохідцем судової медицини. Він упровадив методи розслідувань, які випередили свій час на сотні років.

Це динамічний, кримінальний роман із змовами, жорсткою соціальною ієрархією, безжальними покараннями й героєм, який переживає все можливе, аби досягти свого.

Особливо я дуже чекаю можливості поговорити з реальним суд-мед експертом щодо цього роману!

Поговоримо про це вже скоро! Приходьте ✨
22.04.202514:01
🎙 Мій топ-випуск подкасту In Book We Trust Розмова з Серафимою Білою — укладачкою збірки "Первісне зло" та @valentyna_911

Слухала на одному диханні. Було цікаво(хоча я взагалі не читаю горори. я просто ще з дитинства злякалась, до сих пір не відпускає).

І тепер я точно знаю, що чекаю на нон-фікшн від Серафими Білої).
Це буде книжка не просто про горор, а про те, як він працює:

🔹 теорія жанру — звідки береться страх і чому ми його шукаємо
🔹 поради для тих, хто хоче писати горор
🔹 інструмент для читача — як глибше розуміти цей жанр, як бачити не лише форму, а й зміст.

👁‍🗨 Про що ще говорили в епізоді:

- 📚 Про збірку "Первісне зло"
- Про улюблені оповідання Серафими
- Чому в горорах так часто з’являється запах сірки — і що він символізує
- Чи справді троянди пахнуть трупами?
- Чому в СРСР не було горору?


Бо офіційно не існувало вбивць, маніяків, правопорушень.
Але страх нікуди не дівається — він просто йде в тінь.


І тоді виникає фольклорний горор:
страшилки з дитячих таборів, Пікова дама, чорне піаніно, дзеркала…
Наш мозок все одно знаходить спосіб прожити страх навіть у режимі заборони.

🐈 І найголовніше питання випуску:
Як котики змушують нас витрачати гроші?
(Серйозно. Послухайте. Це прекрасно.)
🌸 Великдень — це завжди надія.
Навіть коли довкола темно, він приходить з ароматом свіжої паски, кольором писанок і теплом долонь. Щороку — це можливість знову повірити, що світло переможе. І саме в таких речах, у домашніх традиціях, у маленьких деталях — народжується справжня сила родин.

Цікаво, як святкували Великдень у родинах тих, хто творив нашу літературу? Письменники теж були дітьми, сестрами, синами, батьками — і теж чекали на свято з захопленням 💛

📖 У родині Івана Франка:
▫️ Пекли дві паски — велику (символ Божої благодаті) та меншу, «сестру паски» (символ єдності та турботи)
▫️ Робили маленькі перепічки — для гостей і дітей
▫️ Продукти несли в дерев’яному пасківнику — один із них досі зберігається в Домі Франка у Львові 🛖

📖 У родині Лесі Українки:
▫️ Пекли паски, мазурки, буженину, драглі
▫️ Леся з 13 років допомагала на кухні
▫️ У родині був особливий рецепт «бабусиної паски»
▫️ Всі вміли розписувати писанки — Леся створювала тонкі орнаменти, без яскравих фарб, майже медитативно 🎨

📖 У родині Василя Стефаника:
▫️ У приготуваннях брали участь родичі й сусіди
▫️ Пекли цвібак, фарбували писанки у відварах буряка та цибулі
▫️ Обов’язково готували будз — овечий сир
▫️ Діти грали в “стукиння писанками” — справжній великодній батл 🐣

📖 У родині Михайла Коцюбинського:
▫️ Великдень пахнув дитинством і теплом
▫️ Щороку йшли з кошиком до іншої церкви — така була родинна традиція
▫️ Святкували зі свіжою випічкою й писанками ⛪️

💡 До речі!
Можливо, ви вже бачили, що видавництво «Віват» нещодавно видало збірку «Великодня класика». Це чудове видання об’єднує твори українських письменників від Григорія Сковороди до авторів ХХ століття.
Це своєрідна літературна мандрівка крізь покоління — де Великдень постає у різних образах, настроях, стилях. І хоча мої ручки ще не дійшли до цієї антології, впевнена: це щось дуже цінне, щире і натхненне. Те, що хочеться мати на полиці щороку саме навесні 🌸

Коли я готувала цей допис і шукала матеріали про те, як Великдень святкували українські класики — натрапила на прекрасний пост на Facebook-сторінці Мелітопольської центральної дитячої бібліотеки. За що їм величезна подяка 💛
Сьогодні була на творчому вечорі Василя Шкляра).

Вперше я читала Шкляра у 14 років. І ось зараз думаю — час повернутись і продовжити знайомство, бо він точно вартий глибшого прочитання.
Намагалася нагуглити тиражі його книг і вони космічні!

Виявилося, що він був знайомий із Григором Тютюнником, і саме Шкляр свого часу видав у журналі “Три зозулі з поклоном”. Щоправда, трохи підредагував — “замінив там кілька слів”.

Шкляр каже, що пів року читав текст Марії Матіос (мабуть, то була Букова земля), а вона сиділа в залі, вийшла до нього і прочитала вірш про нього(вона його переробила зі свого старого вірша). А він її назвав її Міцею — такі вони кумедні.

І так, Шкляр — улюбленець таксистів, бо “як же він пише про секс” — цитую Матіос.

Ще одна цікавинка: Григір Тютюнник “брав його на слабо”, якщо Шкляр хотів йому почитати доробок він казав: що ж ти там таке набрехав, що не можеш напам'ять прочитати! Шкляр прямо на сцені прочитав уривок із “Трощі” — уривок про повстанця Стрійка — абсолютно з пам’яті. Це було сильно(і уривок сильний).

Для тих, хто хоче познайомитися з його творчістю, сам Шкляр радить починати з “Чорного ворона”.

А ще було згадано про роман “Маруся” — про 16-річну дівчину, яка очолила тисячне повстанське військо. Це засновано на легендах, і виходить вийшов справжній феміністичний роман?

Зможу точно сказати, коли прочитаю).
🕊 "Голуби злітають" — і я знову лечу в нову травматичну історію. Це взагалі лікується?"

Учора випадково почула про цю книжку — і щось у мені клацнуло. Назва, тема, контекст — усе одразу зацікавило. І ось я вже читаю анотацію, де розкішний шоколадний "шевроле" котиться містечком у Сербії, а всередині — родина емігрантів, що ніби й мають усе, але водночас нічого.

"Голуби злітають" — автобіографічний роман про родину, розколоту війною, про життя між двома світами, про неможливість вибору між домом і втратою себе. Балкани, еміграція, внутрішній спротив, тінь конфлікту. І я така: ну звісно, це мені точно треба. 🙃

І щоразу думаю: коли вже прийде фаза легких романів про щастя й джелато? Але поки що — знову історія, де щемко, глибоко, і, мабуть, дуже сильно.

Вона мені вже дуже треба. Вона вже лежить у кошику на сайті. І лишилося тільки — натиснути ту кнопку "замовити". І все. Летіти разом із цими голубами у бік болю, пошуків і краси.

P.S. думаю може ви мене відрадите або навпаки скажете, що зі мною все ок(і я спробую повірити)🤣🤣🤣
Вітаю! Чекаю всіх о 18.00 на Книжковій країні!
Зверніть увагу! Локація - Павільон 7!

До зустрічі!
Upd.Додала карту в коментар.
23.04.202507:47
Я не можу пройти стороною😅

📚 Книголав — мінус 45%
📚 Фоліо — мінус 33%

Тихо-тихо, але вже можемо користатись, поки сайти “ще не лежать” 💸
Переслав з:
Старий Лев avatar
Старий Лев
📚З 22 по 27 квітня даруємо кожну третю книгу інших видавництв! У ці дні обирайте три книги від інших видавництв — і отримуйте одну книгу з трьох, вартість якої є найменшою, безкоштовно!

В акції беруть участь книги 25 українських видавництв, тому ви обовʼязково знайдете щось цікаве для себе 📖

Детальніше про умови акції тут 🧡

*Скористатися пропозицією можна у книгарнях та на сайті
18.04.202508:45
От знаєте, треба було побитися з кимось об заклад на книжки - бо я могла зуб дати, що так і буде).

P.s. КСД зробить собі касу на онікс сторм)
Ви читали? Плануєте?

Я до сих пір не визначилася🙈😮‍💨
Чи чули ви історію про Салмана Рушді?

Я зараз читаю його Non-Fiction книгу Knife, де він розповідає про напад, який стався з ним у 2022 році на літературному заході в Нью-Йорку. Його тоді поранили 15 разів ножем, і момент нападу тривав лише 27 секунд. Але він так пише — що ці 27 секунд розкладає на п’ять сторінок. І це написано настільки захопливо, що одразу розумієш: це письменник з досвідом понад 50 років і понад 20 книг за плечима.

І поки читаю — дуже йому співпереживаю. Це щиро, чесно і водночас літературно.

Ще дуже мене вразив момент про його “Сатанінські вірші” — книжку, через яку, по суті, його життя стало під загрозою. У 1989 році після її виходу іранський аятола Хомейні закликав до вбивства автора, пообіцявши винагороду. І відтоді Рушді понад 30 років живе під постійною загрозою.

Що мене вразило — він говорить про цю книжку, ніби вона відокремлена від нього, має свою долю і здатна «сама про себе подбати». І в цьому щось є.
У Артбукс знижки -30%.
https://artbooks.ua/adult/
25.04.202512:47
Якщо ви сьогодні на КК - буду дуже рада перетнутися)))
📖 Провели книжковий клуб за “Що знають мої кістки” Стефані Фу

☀️ Ми продовжуємо наші клуби о 9 ранку, і це завжди надихає — заряд на день, думки в голові, тепло всередині.
Цього разу був нонфікшн про КПТСР — глибока, непроста і водночас дуже важлива книга.

📊 Середня оцінка клубу: 3.9
Чесно? Не всім зайшло — і це зробило обговорення ще цікавішим.

🧠 Що обговорювали:

Колективну пам’ять і колективну травму

- Зацикленість героїні
- Історію Малайзії
- Чому для активації “генетичної” травми потрібен тригер
- Назву книжки — як вона зчитується до та після прочитання
- Чи легко (і чи потрібно) відмовлятись від батьків, якщо вони — джерело травми
- Психотерапію, терапевтів, підходи і методи
- РПХ — розлади психічного харчування

Кажу ж — продуктивно 🌀

💬 Питання, з яким ідемо після клубу:
Чому люди знецінюють чужий важкий досвід?
(І як навчитись цьому не піддаватись?)

📢 Висновок:
Цю книгу точно варто популяризувати через психологічний розбір.
Навіть частковий аналіз уже дає багато — про себе, про досвід інших, про те, як працює травма.

🖤 Дякую всім, хто був. Далі буде ще глибше.
Привіт! Мене звати Олександра, і якщо коротко, я — людина з гітарою, дипломом психолога, серцем HR та любов’ю до книжок.
Але давайте не коротко, бо історія вийшла цікава.

📚 Читати я навчилася рано — і вже не зупинялась. У підлітковому віці читала «Сутінки» й Ремарка з однаковим захопленням 😄

У липні минулого року підрахувала, що можу прочитати 100 книжок за рік — і як людина, падка на челенджі, взялася. А ще почали звертатися знайомі з питанням "а що б почитати?" І так, крок за кроком, зʼявився мій книжковий блог: рілзи, тік-токи, а тепер і телеграм 📲

🎸 За плечима в мене: – робота вчителькою музики (так, була гітарочка 🎶)
– педагогом-організатором
– психотерапевткою з приватною практикою
– і зараз я — HR у компанії, яку люблю
З психотерапії я вийшла, коли вигоріла. І це був момент, коли я почала дослуховуватись до себе, до того, що дає енергію, а не забирає. Саме так я опинилась у книжковому просторі — і тут мені дуже добре.

🎓 А ще… мені менше ніж за два тижні здавати диплом з магістратури по психології, бо хтось на небі (чи не зовсім на небі) дьорнув: "А давай ще трошки повчимося".

📖 З приємного — нещодавно видавництво «Апріорі» запросило мене модерувати подію на “Книжковій країні”. Це було неочікувано й дуже приємно — дякую їм за довіру 💛

🐾 З особистого: У мене двоє дітей — Міша (першокласник) і Софія (4 роки), вони вже справжні аудіокнижкові фанати. Я, здається, знаю всі версії "36 і 6 котів" напам’ять.
А ще дві киці — Альбус (врятований з вулиці, тепер бешкетник) і Агата (сама прийшла — і залишилась).
І двоє собак — Фінік і Сніжок, наші пухнасті антистреси.

🔗 Залишу вам тут посилання на всі свої соцмережі — бо в кожній я трошки інша й викладаю різне.
Сподіваюсь, вам буде цікаво, бо я щиро рада бачити вас у своєму читацькому світі 🧡
TikTok
Goodreads
Instagram
Що зараз читаєте?

У мене, здається, вже виробилась певна система читання (або ж мені просто хочеться так думати). Зазвичай поєдную одразу кілька напрямків: нон-фікшн, художню прозу й щось англійською.

Наразі ці напрями в мене з’єдналися в одній книжці — "Knife" Салмана Рушді. Це глибока рефлексія автора після нападу на нього під час виступу. Абсолютне диво, що він вижив — і тепер ділиться своєю історією, щемливо й відверто.

Ще читаю збірку малої прози "Дим" Міли Смолярової — камерні, чуттєві тексти, які змушують зупинитися.

А ще дуже повільно, вже другий місяць, просуваюся крізь "Євангеліє від Ісуса Христа" Жузе Сарамаґо — книжка непроста, але вражає глибиною.

Поки писала цей пост, згадала, що ще слухаю Lauren Graham — "Talking as Fast as I Can" — це взагалі любов. Такий теплий голос, іронія, і звісно ж, нотки «Дівчат Ґілмор» — суцільне задоволення.

А ви що зараз читаєте? Може, готуєтесь до Книжкової країни?
15.04.202517:32
Там у книголенді під'їхали знижки на "Ще одну сторінку", "Фабулу", "Наш Формат".

https://knigoland.com.ua/menshe-skrollu-bilshe-knizhok-do-30-na-khudozhnyu-literaturu-promotions

Від 500 ще доставка безкоштовна 🤓
14.04.202510:55
Я вже живу фестивалем Книжкова країна, який відбудеться 24–27 квітня в Києві на ВДНГ!

Попередній фестиваль був для мене магічним: я зустрілася з класними людьми, сходила до "своїх" черкаських митців та письменників, уперше стояла в черзі за автографом, виграла дві книги та шопер! І, здається, я знову очікую чогось дуже крутого.

А ще поділюся з вами маленьким секретом. На кожному книжковому фестивалі я ловила себе на думці: а коли моє ім’я з’явиться на стенді книжкових блогерів?
І от — цього разу я модерую подію! І щиро дякую за це видавництву Апріорі — це просто неймовірно.

Вже думаю, в які дні поїхати, які книги захочу забрати з собою — і, звісно, як зустрітись з вами, мої книжкові друзі.

А ви плануєте приїхати? Дуже хочу побачитися!
Показано 1 - 24 із 73
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.