Якось всі мої емоції та почуття зараз накривають мене більше ніж зазвичай. Не хочу нити вам тут, але бляха хочу виговоритись хоч трішки та продовжувати жити далі та приходити в тяму.
Я надто почала перейматися темою смерті. Аж ЗАНАДТО. Почала панічно боятись що мої рідні помруть. Та й не тільки - проходити повз похорон військових це надто боляче, особливо з розумінням що нічого не можеш з тим зробити.
Напевно смерть та страх нереалізації в житті, страх не мати нічого це також найбільша моя тривожність нині. Найкраще що зі мною було за цей короткий термін це бажання вчити англійську. Прям жорстко. У мене середній рівень і я прям сильно хочу підняти його і вже реально над цим працюю, хах.
Дуже багато думок, багато поганого, мало хорошого, чим можна тут поділитись. Радує лише те, що замість того аби виплескувати свої емоції на інших я перекидаю їх в текст, у комок в горлі і в якесь невідоме бажання, яке я ще сама не зрозуміла...
Життя таке незрозуміле.. Чому люди не можуть не відчувати нічого коли хочуть.
А, і я якось зловила себе на думці "ха, от як почувають себе мертві, непогано" коли лежала на підлозі і тупила в стелю, нічого не відчуваючи, розслабившись максимально і не думаючи ні про що. Мені сподобалось... І це дійсно лякає...
![Підпілля Кісуди [18+] [🇺🇦] avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2Fc0cf6d12-e3e8-43c3-a524-4906993358b7.jpg%3Fw%3D240%26h%3D240&w=640&q=75)
