МС
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
ТУ
Труха⚡️Україна
НВ
Николаевский Ванёк
МС
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
ТУ
Труха⚡️Україна
НВ
Николаевский Ванёк
AA

Archive artifacts

Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ.
Зворотний зв'язок - @Birchak
підтримати проєкт:
https://www.patreon.com/archive_artifacts
Приват - 4149 6293 1913 6610
Моно - 4441 1110 4898 9358
Рейтинг TGlist
0
17.96
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікований
Довіреність
Не надійний
Розташування
МоваІнша
Дата створення каналуЧерв 05, 2021
Додано до TGlist
Вер 16, 2023
Прикріплена група

Статистика Телеграм-каналу Archive artifacts

Підписників

4 491

24 год.
35
0.8%Тиждень
209
4.9%Місяць
622
16.1%
28.04.2025
0-

Індекс цитування

100

Згадок1Репостів на каналах0Згадок на каналах1
28.04.2025
0-

Середнє охоплення 1 допису

400

12 год.324
31.1%
24 год.400
34.1%
48 год.607
67.9%
28.04.2025
0-

Залученість (ER)

3.95%

Репостів7Коментарів1Реакцій18
28.04.2025
0%-

Залученість за охопленням (ERR)

13.62%

24 год.0%Тиждень
0.5%
Місяць
3.2%
28.04.2025
0%-

Охоплення 1 рекл. допису

321

1 год.12037.38%1 – 4 год.11937.07%4 - 24 год.8225.55%
28.04.2025
0-
Під'єднайте нашого бота до каналу і дізнайтеся стать аудиторії цього каналу.
Всього дописів за 24 години
1
Динаміка
3

Останні публікації в групі "Archive artifacts"

Коли слідчий - дебіл!!!

Вибачте, не втримався. На допиті вояк УПА розповідає про рейд куреня "Кропиви" в Житомирську область наприкінці літа-початку осені 1943 р.

Розповідає, що вони, для прикладу, заходили до млина, заставляли мельника перемолоти зерно, а муку роздавали селянам та таке інше...

Так, але ж ні, в цього ідіота зі СМЕРШу погано і з історією і з математикою. Серпень-вересень 43-го, на Житомирщині німці, а він пише в протоколі допиту - "...грабили колхозы, забирали скот и продукты...", а також - "...заставляли мельника все находившиеся там государственное зерно перемолоть..."

Колхози?! Государственное?! - тут, або Штірліц дуже близький до провалу, або просто телепень...

Цим хлопцям би ордена, а натомість через отаких "героїв отєчєствєнної" їх розстрілювали. З цими хлопцями так і сталося...

Джерело: Архів СБУ. На фото Василь Процюк - "Кропива"
Сьогодні ми згадуємо одну з найстрашніших катастроф в історії людства, яка сталася 39 років тому.

Одна із перших доповідних КГБ про злочин на Чорнобильській АЕС. Вражає тотальне нерозуміння масштабів катастрофи і необхідних подальших дій.

"Чьто ето означаєт?" - це вирок системі, в якій спецслужби та вище партійне керівництво інформували один одного про ситуацію цифрами, незрозумілими для розуміння цієї самої ситуації. А замість бажання розібратися, що насправді ці цифри означають для людей, основну увагу приділяли приховуванню інформації та "здійснювали заходи щодо недопущення поширення панічних чуток та тенденційної інформації".

А я ще нагадаю, що дужжже багато документів КГБ про ЧАЕС, я з колегами свого часу видали у двох томах збірника документів "Чорнобильське досьє КГБ", котрі легко можна завантажити.

Том1

Том2

Джерело: Архів СБУ
Василь Ларіонович Дудник народився 12 квітня 1914 року в селі Легедзине на Черкащині. У 1934 році він одружився з Василиною Чайкою. У подружжя було двоє дітей — син Іван та донька Галина.

На початку німецько-радянської війни Василя мобілізували до Червоної армії. Відтоді від нього не було жодної звістки. Хтось з односельців повідомив, мовляв, у серпні 1941 року він опинився у німецькому полоні і його бачили в таборі у так званій Уманській ямі. Дружина ходила до Умані, проте не знайшла його там.

Лише згодом рідним вдалося дізнатися про його справжню долю. Василь потрапив до одного з таборів військовополонених на території окупованої Польщі — шталагу 324 в селі Ґронди поблизу міста Острув-Мазовецька. Його табірний номер — 15458. Там він помер 23 липня 1942 року і похований на табірному цвинтарі. Після війни син Іван відвідав батькове поховання.

Доля Василя — типова для понад 5 мільйонів червоноармійців, які потрапили до німецького полону під час Другої світової війни.

Джерело: Arolsen Archives
У біографії Янковича є певна дивна річ.

Розстріляний він був у 1938 році.

А в 1939 нагороджений медаллю 20 років РСЧА.

По помилці звичайно

А ось трупи швидше за все там і лежать...

Джерело: Архів СБУ
26 квітня 1945 р. у результаті поранення помер останній Гетьман України Павло СКОРОПАДСЬКИЙ.

За 10 днів до того Скоропадський з донькою Єлизаветою, секретарем Дмитром Грищинським та покоївкою Ганною Шабуніною сіли у потяг на станції Платтлінґ (Баварія, Німеччина). Гетьман мав намір виїхати з території, яка могла опинитись у зоні совєтської окупації. Але стався авіаційний удар. Гетьман поспішив провести Єлизавету та Ганну до бомбосховища. Але там не виявилось місця. Тоді Скоропадський запропонував перечекати перші хвилини у будівлі станції. Одна з бомб союзників відразу ж влучила у неї. Скоропадського та доньку сильно засипало уламками. Поранених відвезли до шпиталю у Даґґендорф – містечко, що розташовано неподалік. Там гетьману стало гірше.

За два дні до смерті прийшла звістка, що Даґґендорф може опинитись у совєтській зоні. Єлизавета з Грищинським перевезли помираючого гетьмана до монастирської лікарні містечка Меттен. 26 квітня 1945 року Гетьман упокоївся. У цей час у Меттен зайшли американські війська.
Раніше публікував вже цю карту, але раз вже заговорили про кур'єрів, то нагадаю.

"Художники" із КҐБ. Карта-схема руху кур'єрів між Закордонними частинами ОУН та Україною.

Цікаво, що біля Бандери КҐБісти дописали олівцем "умер 15.Х.1959". Виходить самі собі брехали?

Джерело: Архів СБУ
Багато артефактів зустрічав у архівних справах, але ось такі як це - дужжжже дивують.

Це волосся, кур' єра ОУН, котрий був вбитий МГБ і це волосся зберігається у справі "Тропа".

"Тропа", "Звєно", "Трасса" - це справи радянської спецслужби, котрі були заведені на зв' язок між закордонними центрами ОУН у Німеччині та Італії, а також воюючою Україною.

Джерело: Архів СБУ
Приніс Вам трошки почитати.

Хто працює із архівами, то часто може зустрітися із такою категорією справ, як фільтраційні справи.

Отже, якщо людина знаходилась на окупованій території під час Другої світової війни, то її обов'язково треба було перевірити, чи вона "благонадійна".

Такий ось приклад Могили Івана, уродженця Кіровоградської області, що був у таборі в Райху, звідки був звільнений американцями, а вдома попав під "фільтрацію".

Чесно скажу, що його доволі швидко ще пропустили.

Документи колись були в СБУ, а зараз у Державному архіві Кіровоградської області
Ранні совєти, або ж чернігівські червоні колаборанти.

Із видання: Реабілітовані історією
Промислові свідоцтва із Одеси за 1920 рік.

Цікаво, що була вже совєтська влада, але бланки використовували ще імперські.

Одне свідоцтво видане на право займатися бакалійно-гастрономічним та тютюновим підприємнцитвом, інше на буфет.

Видані румунському підданому Гершу-Лейбі Розенблату.

Джерело: Архів СБУ
Синьо-жовтий прапор, паперові прапорці та маленькі матерчасті прапорці із кріпленнями на одяг.

Усе це було вилучено у священника УГКЦ Лопатинського і послугувало додатковим пунктом обвинувачення.

Цікаві артефакти часу, коли була надія на відновлення української держави. Та нацисти були проти...

Джерело: Архів СБУ
Обліково-статистична картка Леся Курбаса із Соловків.

Це там, де перебував геніальний режисер у таборі, і де він власне буде розстріляний в урочищі Сандормох під Медвеж'єгорськом за рішенням Трійки УНКВД Ленінградської області у 1937 році.

Документ цей цікавий тим, що він зберігається в архіві ФСБ по Архангельській області. Свого часу співробітники СБУ зробили з цих документів ксерокопії і таким чином вони є й у нас в наявності
Я колись раніше писав про вишивані рушники і хустинки, котрі робили українські жінки-політув'язнені у тюрмах і концтаборах ГУЛАГу.

Ось ще кілька.

Розглядаючи їх, завжди дивуюся, скільки часу і праці потрібно було присвятити цим витворам мистецтва. Вишиваючи риб'ячою кісткою і дістаючи правдами і неправдами кольорові нитки.

З колекції Тернопільського музею політв'язнів та репресованих.
Посвідка на обласну нараду селян Львівщини, 1944 р.

Совєтська влада зігнала посполитих, щоби проголосити відновлення совітської влади.

Ну, а про українсько-німецьких націоналістів ми і так знаємо)
Трохи моторошні документи та фото про повоєнний голод у Молдові.

Документ розповідає про випадки канібалізму, коли розкопували трупи заради м'яса, або вбивали своїх дітей.

Фото - це ринок у Кишиневі, де можна було обміняти свої цінні речі на хоч якийсь харч, якщо пощастить. Також там траплялися випадки продажу людського м'яса.

1947 рік.

Джерело: Національне архівне Агенство, Молдова

Never again!!! 😔

Рекорди

27.04.202523:59
4.5KПідписників
25.04.202515:11
400Індекс цитування
17.03.202500:00
3.5KОхоплення 1 допису
06.04.202523:59
457Охоп рекл. допису
26.03.202517:00
69.23%ER
15.03.202516:39
89.73%ERR

Популярні публікації Archive artifacts

23.04.202506:08
Я колись раніше писав про вишивані рушники і хустинки, котрі робили українські жінки-політув'язнені у тюрмах і концтаборах ГУЛАГу.

Ось ще кілька.

Розглядаючи їх, завжди дивуюся, скільки часу і праці потрібно було присвятити цим витворам мистецтва. Вишиваючи риб'ячою кісткою і дістаючи правдами і неправдами кольорові нитки.

З колекції Тернопільського музею політв'язнів та репресованих.
16.04.202517:17
Досить таки сильна позиція Івана Кавалерідзе щодо русифікації, як на той час.

Як матимете хвильку, то погортайте цей лист. Сміливо.

Джерело: Архів СБУ
21.04.202511:19
Великодні листівки українських політв'язнів із ГУЛАГу.

Їх для привітання дарували іншим в’язням або обмінювали на щось із продуктів чи допомогу в праці. Одна невільниця згадувала, що завдяки своєму таланту малювати такі листівки вона вижила, бо була дуже слабкою і виконувати робочу норму не мала сили, і за це мала малу пайку їжі від якої можна було просто померти з голоду.

А за листівки подруги по черзі ділилися з нею своїми теж малими пайками. Кожна з листівок – неповторна, бо малювалася лише в одному екземплярі. Потай від табірних наглядачів і стукачів.
27.04.202514:25
Коли слідчий - дебіл!!!

Вибачте, не втримався. На допиті вояк УПА розповідає про рейд куреня "Кропиви" в Житомирську область наприкінці літа-початку осені 1943 р.

Розповідає, що вони, для прикладу, заходили до млина, заставляли мельника перемолоти зерно, а муку роздавали селянам та таке інше...

Так, але ж ні, в цього ідіота зі СМЕРШу погано і з історією і з математикою. Серпень-вересень 43-го, на Житомирщині німці, а він пише в протоколі допиту - "...грабили колхозы, забирали скот и продукты...", а також - "...заставляли мельника все находившиеся там государственное зерно перемолоть..."

Колхози?! Государственное?! - тут, або Штірліц дуже близький до провалу, або просто телепень...

Цим хлопцям би ордена, а натомість через отаких "героїв отєчєствєнної" їх розстрілювали. З цими хлопцями так і сталося...

Джерело: Архів СБУ. На фото Василь Процюк - "Кропива"
15.04.202515:28
Закордонний паспорт СРСР часів "українізації".

Джерело: Архів Служби зовнішньої розвідки України
06.04.202507:02
Цікаві фото бійців батальйонів Роланд і Нахтігаль перед їхнім переформуванням у 201-й батальйон ШУМА. (фото 1-2)

На фото3 видно у центрі - Романа Шухевича, українського командира Нахтігалю.

Фото4-5 - це бійці Роланду, видно характерну зубчатку у них на вилогах форми а також нарукавну пов'язку "Deutsche Wehrmacht".

Джерело: Фотоальбом КГБ, копії зберігаються у Архіві Центру досліджень визвольного руху
14.04.202508:21
А ось таке фото Петлюри бачили?

Це з періоду першої світової війни.

З метою підтримки російської армії був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, у складі якого працювали діячі українського руху (1916 С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого цього Союзу на Західному фронті).
Пишу зараз статтю, про "чорний вівторок", похорони Патріарха Володимира (Романюка).

Він став Патріархом після смерті Мстислава (Степана Скрипника).

Однак не всі мабуть бачили таке фото Скрипника, вояка УНР.

Тут - Хорунжий Армії Української Народної Республіки Степан Скрипник - майбутній Патріарх Київський і всієї України.

Фото зроблено 105 років тому, 28 березня 1920 року. Зберігається у фондах Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
Я бачив багато різних дереворитів, але, щоб ще й з різними кольорами, то рідкість.

Робота Микити Семчука, вояка УПА з Космача.

Джерело: Архів СБУ
Повстанець із Рівненщини із німецькою штурмовою гвинтівкою STG-44, вона ж "штурмгевер", вона ж "шмайсер".

Їх небагато було в УПА, бо самих гвинтівок небагато випустили у 1944 році. А це ж ще треба було ще найти німців, їх вбити, а потім забрати зброю. Також бракувало набоїв до них, тож після 1945-го їх рідко використовували, скоріше для фото.

Однак, придивіться до самої зброї, нічого Вам не нагадує? Дам підказку, що її розробник Гуго Шмайсер був викрадений совєтами наприкінці війни.

Джерело: Архів СБУ
29.03.202520:30
В українців все добре з почуттям гумору. От дивіться, історичні приклади.

Коли у листопаді 1918-го розпочалася польського-українська війна, то галичани звернулися до гетьмана Скоропадського із проханням про допомогу. Той багато допомогти не міг, але відправив в Галичину - Козацький загін імені Гонти. (Фото2)

Ще раз - на війну з поляками ЯВПГ відправляє - Загін Гонти))) Добре. Йдемо далі.

У 1934-му українські націоналісти завалили у Варшаві міністра внутрішніх справ - Броніслава Пєрацького. (Фото3). Атентат виконав, член ОУН - Григорій Мацейко. (Фото4)

А знаєте, як псевдо Мацейка? - Правильно! "Гонта")))

П.С. Це я так, поки по Харкову летить, дай думаю щось розкажу.
Ще одна світлина із повстанського Великодня.

На фото (у профіль) з лисою головою - Зиновій Тершаковець - провідник Львівського краю ОУН.

Він пригощає бійців, ймовірно "часточкою", маленькі кусочки церковного хліба. На столі видно нарізані паски.

А також, і таке зустрічаю вперше - пляшка шампанського!

Гарного дня!

Джерело: Архів СБУ
Вчора була річниця ПЛАСТової присяги.

Це Нуся. Це початок 1940-х. В Україні, під час 2-ї світової війни. В пластовому однострої... Коли поляки заборонили Пласт, їй було лише 7 років. Але в її рідному селі - Верхн.Синевидську - організація діяла далі. Таємно, інколи напівлегально (під прикриттям Доросту "Рідної школи").

"Нуся" - це Анна Коцур.  В Пласті - заступниця гурткової (про що свідчить нашивка на кишені). З 1939 року в ОУН. Зв'язкова, заарештована в серпні 1950 р. (була вчителькою в с. Сопіт) 10 років таборів... Тайшетлаг, Читинська і Кемеровська області. У 1958 році засуджена повторно на 5 років таборів, Сіблаг, Ангарлаг, Озерлаг, Дубравлаг...

На однострої немає пластової відзнаки (ознаки присяги), але вона зберегла вірність Богу та Україні, якої навчилась у Пласті. В концтаборах вишивала і малювала, організовувала інших на спільні молитви. Звільнена лише в 1962. Сьогодні її табірні роботи зберігаються у Львівському історичному музеї.

Джерело: gulagmuseum.org
Не знаю, чи Вас ще не дістав із Василем Вишиваним, він же ж Вільгельм фон Габсбург.

Але ще одна невідома його світлина.

Джерело: Український музей і бібліотека у Стемфорді
16.04.202509:44
Подружня зрада "по-окупаційному"...

Жив собі чоловік в Києві і мав дружину. Прийшли німці і з певним часом жінка вподобала собі слідчого поліції Стак(х)овського.

Еммм...але ж є чоловік. Ну так - не проблема. Стак(х)овський постарався, щоб чоловіка посадили у Сирецький табір СД, де той і був впродовж року...

Для останнього історія закінчилась більш-менш благополучно, бо окупацію він пережив і цю історію розповідав у грудні 43-го в НКҐБ.

Що сталося із жінкою та слідчим, поки не знайшов.

На фото - Київська поліція 1941-1943 рр.

Джерело: Архів СБУ
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
Cookie

Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду перегляду. Натиснувши «Прийняти все», ви погоджуєтеся на використання файлів cookie.