Палата – день шостий
Сьогодні вперше за цей тиждень ночую вже вдома. Вночі нормально поспати знову не вийшло, буйному ставало погано, хватили судоми, доводилося кликати медсестер. Виспатися в таких умовах, як ви розумієте, анріл. Дочекався ранкового уколу і пішов на квартиру.
Прогулявся рідним містом зранку 8 березня, по дорозі зустрів десь трьох-чотирьох тіпов з квітками і дебільними либами на обличчі. Зайшов до себе, закинув стірку, поїв, розвішав білизну, ліг спати і знову пішов у лікарню – обідній укол.
Тітка діда Сані, яка раніше працювала санітаркою, позвала до себе на квартиру помитися і привести себе в порядок. Сам він не місцевий, а інших варіантів у нього особливо й не було. Вже ввечері, коли я повернуся у палату за черговим уколом, то він продемонстрував мені свою свіжовибриту лисину і запитав з посмішкою: «Диви, ну як?». Я сказав, шо порядок. Мати буйного відповіла, що красавєц мужчіна. Медсестра запитала Саню, чому він не лишився у тітки на ніч, на що дід відповів: «Та там є кому ночувать».
Поки чекав свій вечірній укол, то знову трохи поговорив з матір'ю буйного. Дізнався, що вони відмовилися від крапельниць й перейшли на уколи. Стан його особливо не покращується, ніхто ніяких обнадійливих прогнозів не дає. Вона попросила мене налаштувати звук на телефоні її сина, а я помітив наскільки сильно в неї тряслися руки.
Пізніше прийшла медсестра, зробила мені укол і повідомила, що я можу прийти аж на 7 годину ранку, а не на 6, як це роблять зазвичай. Наостанок матір буйного сказала, що мені потрібно знайти жінку, а одружитися краще до 25 років, бо потім буде складніше. Я сказав, що не проти. Як тільки, так відразу.
