Євген «Кремень» Житній.
Не звичайний хлопець з Кременчука. В 2012 році підтягнувся на футбол та потрапив в оточення певного колективу. Один з основних хлопців одразу підтягнув його до себе на роботу поваром. Кремінь запамʼятався дуже тихим. Далеко не спортсмен. Виходив битись як на топових бійках в місті, так і в перевірках в лісі. «Палатка», «Електричка», «Іподром» - Женя був присутній на золотих темах динамівської епохи. В 2018 життєві обставини занесли його далеко закордон, де він оселився з сімʼєю. Як то кажуть, Євген зник повністю з орбіти.
На передодні Великої війни, Кремень вирвався на виїзну гру в Португалію. Після декількох років, перше про шо запитали його одноклубники - «Кремінь, що з твоїм волоссям, тебе постригти?, адже довго волосся - не дуже типово для наших кіл. Але потім Женя нагадав всім, що він дійсно йобнутий тіп. В епіцентрі бійок з «Бенфікою» та «Хайдуком», стрільби зі сторони поліції, в один момент ніхто сам не зрозумів, як Кремень вже першим йшов у напрямку опонента з ремнем на руках. Як і всі порядні хлопці відсидів тієї ночі у відділку поліції та вийшов, повернувшись у своє буденне життя.
24 лютого. Хулігани Динамо отримують зброю з повною невпевненістю в тому, щоб загинути завтра в боях за центр Києва. Вже за декілька днів Кремінь повертається в столицю для того, щоб разом з нами поринути у цю невідому авантюру під назвою «Війна».
Довго чекавши оформлення, Кремінь майже одразу відправився на «двіж». Він, разом з Тяжем та іншими одноклубниками, штурмував село Нестерянка у Запорізькій області. Ледь не загинувши, і втративши двох побратимів, Кремінь продовжив воювати. Не сказати, що військова справа давалась йому легко. Але в чому йому ніколи не можна було дорікнути - це в дисциплінованості. Виконати ризикову задачу або ж заступити в наряд - для нього ніколи не було різниці. Після було два штурми під Бахмутом. На «дорозі життя» Кремінь отримав поранення, а під час евакуації, бойовий медик групи ледь не вбив його вдруге, перевищивши дозу кетаміну. Вийшла забавна історія, яка закінчилась позитивно.
Після Кремінь отримав можливість «списатись», але дуже хотів залишитись на службі. Командування пішло йому на зустріч. Згодом, він встиг навіть побувати там, де нога більшості українських громадян, ще не вставала.
8 квітня 2025 року під виконання бойового завдання у Харківській області «Кремень» загинув. Вчора Євген був похований на Вишгородському кладовищі. У нього залишилось двоє маленьких та дуже ерудованих дітей. Ще при житті, Кремень завжди старався фінансово підтримати сімʼї загиблих одноклубників та не цурався проводити з ними час. Сподіваємось це стане прикладом для руху відносно його та інших сімей загиблих Динамівців.
