Багато економістів зараз оцінюють перспективи торгівельної війни США проти Китаю на основі макроекономічних параметрів. І в цьому є сенс.
Якщо так оцінювати, то Китаю торба. Без варіантів. Обсяг накопичених проблем у Китаї набагато більший за США. Ну принаймні на даний момент. Як там далі глобалізація буде вигрібати це ще питання. І як там вигрібати США буде також питання. Може і вигребе. Варіанти є. А от у Китаю варіантів, ну суто економічних, не дуже багато. Потрібні ринки збуту, а їх небагато. А далі нарощувати внутрішній не дуже і можливо. В смислі будуть, але не врятує. Або капітуляція з втратою обличчя, або упиратися рогом до талого.
Є ще геополітичні варіанти. Наприклад союз країн в регіоні. І Китай відповідно каже всім, що поки Сі живий, Китай згодний бути найбільшим, але не першим. А майже рівним. Експансія у морі закінчується. На Тайвань закривають очі. Кімів на підсос, у Китаю є можливості і росія не сильно врятує. Ну і далі йти до Філіппін(ну це можливо), Японії(дуже складно), Південної Кореї(якщо Кімів припугнути, то легко), Вʼєтнаму(дуже образливо для Китаю) та інших і казати, хлопці, я всьо поняв, простітє, давайте якось вигрібати тут в Азії самостійно. Кроки в цьому напрямку є, але чот вірю слабо.
Інший геополітичний варіант йти до Європи. І бонусом у кошику мати арабів, Середню Азію та Латинську Америку. Європі треба казати - давайте ми прикинемося нормальними і будемо вести себе якось інакше. Якось. Корочі ми у ваш бізнес входимо як люди, а не як завжди. А ви у наш як бажаєте входіть, все одно не дуже вийде. Міняємо ваш ринок на щось. Бонусом чули у вас проблеми з пітуном? Будемо проводити маневри та навчання на російському кордоні кожен рік, а у випадку чого біля країн Балтії, висунемо на російський кордон тисяч 500 війська. З натяком, що дійдемо до Якутська за три дні. Точніше за три місяці, бо доріг там нема, але то таке. Ну і з Україною якось допоможемо. Якось. Можемо відновлення розполовинити, але підрядники наші. А на Тайвань вам доведеться закрити очі, але з нас гарантія, що чіпи у вас будуть. І тільки у вас. І у нас, але то вже вторинне, бо все у нас буде спільне на той момент. Віриться також не дуже, хоча простіше ніж варіант з союзом у регіоні. Повірте мені, це дійсно простіше. Китай там в регіоні всіх задовбав.
Ну і здається, що варіантів у Китаю нема? Ну якщо упертися рогом?
Ну не так щоб.
Проблема в тому, що США все ще демократія, а Китай нею ніколи не був. А це впливає. Подивіться на росію хоча б. Ронін нормас написав, що за часів Єльцина прорив з вокзалу Майкопської бригади це менше трупів, ніж зараз за день війни. І нічо. Всім пофіг. А тоді був скандал. Величезний. А зараз нігугу.
І про це всі якось забувають. Не будемо про соціальний кредит та тотальне слідкування. Не дуже воно поки ще працює. Давайте про те, що працює.
У Великому Китайському Файерволі, який контролює китайській чєбурнєт, працює 50000 людей. І там весь інтернет навколо цього файерволу вибудований. Тобто вони не самі все роблять, там і ШІ, і контролі, і все. Контроль такий, що евфемізми вже на третю ступінь абстракції поїхали, якщо хочеш компартію поругати. Анонімні акаунти? Не смішить. Їх нема. Ви просто не напишете пост зі словом, яке заборонено у китайській соцмережі. Воно просто не запоститься. І в переписці не відправиться. І проти цього є методи, звісно, мунспік китайців ще той геморой. Для некитайців. Але ці 50000 біороботів там не дарма свою пайку мають. Вони за півдня тренди хавають і все. Бан. Виїзд перевірки по адресу. Допит. Результат.
До них додайте ще трете управління військової розвідки НВАК. Там по кіберу ще пару десятків тисяч працює. Вони звісно по світу працюють, але їх завжди можна переключити на внутрішні проблеми. Пам’ятаю одного китайського письменника, який книгу дописував у Канаді(здається), фізично відключившись від інтернету. Бо ламали та стирали все.
